Конфлікти фетв, які дозволяють та забороняють блокаду Катара

Новини та коментарі
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Новина: Головний муфтій КСА Абдуль-Азіз ібн Абдуллах Аль аш-Шейх заявив про те, що рішення, прийняті КСА проти Катару з причини допомоги останнього тероризму, «ідуть в інтересах мусульман і на користь майбутнього самих жителів Катару».

Муфтій закликав організацію «Брати-мусульмани» відмовитись від «насильства та угрупованості» та послідувати «Корану та Сунні».

Коментар: З приводу блокади Катара почався конфлікт фетв, які видаються муфтіями згідно думці того або іншого правителя. Так, наприклад, муфтій КСА Абдуль-Азіз ібн Абдуллах Аль аш-Шейх видав фетву, в якій говориться, що блокада Катару була введена в інтересах мусульман. Його ж риториці послідував університет аль-Азхар, який виступив з підтримкою заходів покарання на адресу Катару, заявляючи,що блокада була введена з метою «єднання Умми та протидії спробам її розхитати». Єгипетський телевізійний проповідник та громадський діяч Амр Халед також підтримав рішення Єгипту.

З іншого боку, члени Міжнародного союзу мусульманських вчених заявили про те, що блокада Катару та бойкот на його адресу — це «харам згідно Шаріату». Цю думку підтримала організація «Брати-мусульмани», захищаючи Катар.

Вивчаючи погляди тих, хто дозволяє , і тих, хто забороняє блокувати Катар, ми знаходимо, що у своїх поглядах вони не опираються на закони Шаріату, тому що не звертаються до Корану та Сунни у виведенні своїх фетв. Ті, хто дозволяє блокаду під приводом користі для мусульман, опираються на рішення своїх же правителів , забуваючи або ж роблячи вид, що забувають, що відвертим джерелом усіх цих рішень є Америка, яка діє у своїх інтересах. Що стосується правителів мусульман, то вони — найбільш натуральні раби у ніг Трампа, який прийшов грабувати Умму як її ворог та пригноблювач. Також вони забувають про те, що КСА очорнило революцію у Сирії своїми брудними політичними грошима, штовхнувши одні повстанські угрупування проти інших замість того, щоб вони разом боролись проти режиму Асада. Тим самим КСА продовжило страждання жителів Сирії та допомогло режиму Асада повернути під свій контроль багато районів країни, які той втратив раніше. Врешті решт від рук режиму було вбито біля півмільйону людей, був поранений мільйон та одинадцять мільйонів покинуло країну.

Ті ж , хто забороняє блокаду, виходять із своїх інтересів, опікуваних Катаром, чому і захищають його та канал «Аль-Джазіра», забуваючи про роль Катару, який розташував у себе крупнішу базу США у регіоні, з якої злітають літаки, що бомбардують мусульман Іраку, Сирії, Ємену та інших країн мусульман. Вони забули, що Катар є другою стороною, яка очорнила революцію у Сирії брудними, політичними грошима , і він також, як КСА, винен у розпалюванні міжусобиць серед повстанців.

Такими є наслідки «Національного Ісламу», в який вони вірять, дивлячись на Іслам так само, як дивляться капіталісти на християнство — як на усього лише релігійний, обрядовий інститут , який втручається у справи суспільства не більше, аніж йому дозволить держава, а фетви цього інституту не виходять за межі державних рішень, Господь у такої релігії — це глава держави, її Книга — це державна конституція, а Пророк — державні ЗМІ.

Події, які відбулись, у багато чому показали сутність муфтіїв, різноманітних проповідників і т.з. «ісламістів», щоб Умма побачила, хто — друг, а хто — ворог...

Це — з точки зору того, як встановлюються сучасні ідоли. Що ж стосується позиції, які займають ісламські народи, то прогортаючи спілкування між людьми у соціальних мережах, можна дивуватись тому, як одні бажають падіння КСА, інші згуртовуються навколо Катару та забороняють його блокаду, а треті підтримують Ердогана у намірі побудувати військову базу у Катарі для його захисту.

Згуртування народів один з іншим в ісламському світі — це ознака здравості Умми та доказ того, що вона відчуває свою ісламську єдність . Але що стосується згуртування народів навколо правлячого режиму, тобто навколо однієї агентурної держави проти іншої під приводом вибору меншого зла, — то це вказує на хворобу, яку необхідно вилікувати .

Треба провести різницю між державними режимами та народами. Мусульманські народи бажають позбутися від оков своїх режимів та їх конституцій заради втілення Шаріату свого Господа. Ну а режими — це батоги у руках колонізаторів, якими вони б’ють по спинам народів, ображають їх та всіляко відштовхують їх від Шаріату Аллаха. Ми не повинні прогинатись під реальність та обирати між поганим та іще гіршим, а повинні дивитись на правлячі режими з точки зору харам та халял і пропускати закони та політику держав через призму Шаріату. У випадку, якщо вони стануть суперечити Ісламу, ми повинні їх залишити і не повинні виправдовувати вчинки цих режимів тим, що такою є політика і ми як народ нічого не тямимо у політиці і не уявляємо собі усю ступінь міжнародного тиску, який спричиняється на ці режими. Ті, хто захищають правителів та виправдовують їх погані справи, навпаки, повинні піддавати їх звіту та повинні переглядати заново свою віру, тому що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав про ступені засудження того, що треба засуджувати:

فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِقَلْبِهِ، وَذَلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَان

«Якщо ж не зможеш, то засуджуй це у своєму серці, і це — найбільш слабкий прояв віри».

В іншій версії хадісу говориться:

وَلَيسَ وراءَ ذلِك مِن الإِيمانِ حبَّةُ خرْدلٍ

«Далі за цим (за засудженням у серці ) нема віри і з гірчичне зерно».

Останнє: треба також запам’ятати, що закон про особистість відрізняється від закону про державу . Так, голова держави може бути мусульманином, робити намаз, поститись, сплачувати закят, робити хадж, бути хафізом Корану і у той же часом правити своєю країною на підґрунті світської конституції, відокремлюючи релігію від життя, будуючи економіку на відсоткових кредитах, а зовнішню політику — на втіленні міжнародного законодавства , встановленого державами хрестоносців. Яка користь Ісламській Уммі від того, що її правитель — хафіз Корану, якщо його правління та політика суперечать цьому ж Корану, якщо він вводить деякі закони Ісламу лише для того, щоб люди замовчали, і той же час залишає осторонь куди більш значущі його закони, п равлячи по системі невір’я?! І тут нема місця словам про те, що такий-то правитель стоїть пліч-о-пліч з ісламськими діячами та допомагає їм, адже ми чудово бачили, як він очорняв революцію у Сирії, розпалюючи смуту між братами в Ісламі! Неправильно говорити, що один правитель — хороший, а другий — поганий, як і неправильно говорити, що обидва погані, але ми обираємо того, хто менш гірший!!!

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Наджах Сабатін — Йорданія
20 Рамадана 1438 р.х.
15.06.2017 р.