Новина: Офіційний представник МЗС Німеччини Мартін Шеферв о п’ятниці закликав Іран уникати яких-небудь дій , які можуть збільшити напруженість у Перській затоці, вказуючи на кризу, яка розгорілась після розриву дипломатичних відношень деяких арабських країн з Катаром.
Коментар:
1. Німеччина знаходиться у центрі Європи. На півночі вона омивається Північним та Балтійськими морями та межує з Данією. На півдні вона межує з Австрією та Швейцарією. На сході вона межує з Польщею та Чехію . На заході вона межує з Францією, Люксембургом, Бельгією та Голландією.
Її площа складає 357021 км2, а населення — 81751602 людини. Вона вважається лідером ЄС по кількості населення, а також третьою країною по кількості емігрантів.
2. У минулому, коли канцлером Німеччини був Герхард Шредер, вона противилась будь-якому втягуванню її у військові конфлікти в Іраку на боці Америки. Ми не забули, як під час свого президентства Джордж Буш-молодший спричиняв сильний тиск на Шредера , намагаючись схилити Німеччину до наданню військової допомоги Америці у тій війні. Тим не менш, Шредер зміг справитись з американським тиском та наполіг на відмові забезпечувати військову підтримку проти Іраку у 2003 р.
3. Америка почала помічати деякий бунт Німеччини проти неї — те, як Німеччина намагається повернути Європу на протидію Америці, як Німеччина по багатьом позиціям говорить від імені Європи і намагається нав’язати себе у якості глобальної сили, навіть не маючи ядерного озброєння. Варто відзначити, що для Німеччини складається сприятливий політичний клімат, підходящий для того, щоб вона набрала сили. Британія веде кроки по виходу із ЄС, і це діє на руку Німеччини, тому що Британія є головною причиною, по якій ЄС не може ніяк досягти єдності. Політика Америки слабшає, що ясно проявилось з приходом до правління Трампа. У Франції до влади прийшов молодий президент, який не належить до жодної традиційної партії. Також не варто забувати про те, що Німеччина сама по собі стає більш сильною. Усі ці аспекти необхідно враховувати. Вектор, який обрала для себе Німеччина, ясно проявився з виступами німецьких чиновників.
Так, наприклад, міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель прямо розкритикував президента США Дональда Трампа, назвавши його політику «короткозорою», заявивши, що Америка під його керівництвом вже не поверне собі колишнього статусу лідера на міжнародній арені. Цей міністр заявив: «Дії американського президента Дональда Трампа послабили Захід». Після чого він додав: «Будь-яка людина , чиї вчинки ведуть до змінення клімату за рахунок послаблення захисту оточуючого середовища, а також яка продає зброю у зонах конфлікту та не бажає вирішення релігійних конфліктів, підставляє мир в Європі під загрозу». Також він підкреслив, що політика Вашингтону «короткозора та наносить шкоду інтересам ЄС». Зауваження німецького міністра пролунали на другий день після заяв канцлера Німеччини Ангели Меркель. «Ангела Меркель заявила, що вона остаточно упевнилась у тому, що після цього дня Європа вже не може розраховувати на інших , вказуючи на Вашингтон, який з нещодавнього часу спричиняє сильний тиск на своїх союзників, бажаючи витягти із них користь для себе». Німецька газета «Bild» цитує слова Меркель: «Минув той час, коли ми покладались на інших. Я зрозуміла це нещодавно ... Нам, європейцям, треба взяти важелі правління наших проблем у свої руки».
На завершення треба сказати, що у найближчому майбутньому Німеччина буде усе більше лідирувати в Європі на економічно-політичному рівні. Про це говорить і на це вказує характер поведінки та заяв німецьких чиновників у відповідь на політику США, а також бажання Німеччини оприлюднити свої суперечки з Америкою ... Якщо тенденція не зміниться, то у найближчому майбутньому Європа різко зміниться, і, врешті решт, Німеччина почне одразу озброюватись, купуючи, у тому числі, і важке озброєння. Але це буде відбуватись при наступних умовах:
- При наявності достатньої політичної волі та сили приймати рішення. Швидше за усе, це відбудеться, особливо, якщо врахувати той факт, що усі німецькі партії , як урядові, так і опозиційні, бажають цього.
- Якщо Америка не змінить свою дискримінаційну політику.
- Якщо Британія поквапиться з виходом із ЄС та втратить колишню ініціативу.
У випадку, якщо усі ці аспекти зійдуться, то, поза сумніву, Німеччина у майбутньому стане однією із крупніших держав.
У книзі «Політична концепція Хізб ут-Тахрір» пишеться наступне: «Що стосується Німеччини, то вона з точки зору німецького народу та німецької держави на протязі історії розцінювалась як велика держава, але після поразки у Другій світовій війні вона пала і більше ніяким чином не розцінювалась як велика держава так само, як це було при її першому падінні по завершенню Першої світової війни. Це означає, що вона може знов стати великою державою удруге, скільки б часу на це не потребувало, а її відносини з Францією у деяких міжнародних питаннях лише вказують на це».
Також у цій книзі пишеться: «В останній час у політиці Німеччини стала спостерігатись зростаюча стурбованість довгостроковими (у світовому масштабі) політичними та військовими планами. Прикладом тому слугує її зростаюча підтримка натовських операцій в Афганістані, Боснії та Косово, а також співучасть її міністра закордонних справ разом зі своїми колегами із Франції та Англії у різноманітних акціях, як це, наприклад, відбулось у ході потрійного візиту міністрів закордонних справ цих держав у Тегеран з метою спричинити тиск на Іран з тим, щоб він погодився з додатковим протоколом міжнародної комісії по дослідженню його ядерних об’єктів. Також Німеччина зіграла активну роль успішного посередника у питанні взаємного обміну полоненими між «Ізраїлем» та «Хізбаллою».
Таким чином, ми помічаємо зміну у політиці Німеччини, уособлену у виході із попередньої ізольованої позиції , яка обмежувала німців лише економічними аспектами. При спостереженні можна помітити зростаючу політичну роль Німеччини, яка стала проявлятись нарівні з ролями Франції та Англії.
Якщо Німеччина бажає прискорити процес свого становлення наддержавою, їй необхідно скеруватись до військової промисловості, зробивши її своєю доленосною проблемою. Також їй належить політично усвідомлювати свої контакти з Францією та Англією . Адже загальновідомо, що Франція та Англія прагнуть використати ЄС на підтримку свого міжнародного впливу. Також Франція з пересторогою відноситься до Німеччини, щоб не допустити її лідерства в Європі, а Англія використовує свою політичну хитрість у відносинах з Францією та Німеччиною з метою реалізації своїх інтересів. Німеччина повинна, незважаючи на свою тривалу координацію з Францією зокрема, і з іншими державами ЄС — у цілому, сама зорієнтуватись до того, щоб володіти військовою потужністю, яка сприяє володінню політичною вагою німців всередині союзу. Це не дозволить використати її на користь інтересів інших держав. Також їй варто спостерігати за міжнародною позицією зі свого німецького погляду, а не з європейського, та витягти для себе урок із історії Європи».
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хасан Хамдан
23 Рамадана 1438 р.х.
18.06.2017 р.
