Новина: У ході свого візиту в Алжир, Мавританію, Сенегал та Малі президент Туреччини Реджеп Таїіп Эрдоган, виразив успіх свого візиту, заявив: «У той час, коли у світі встановлюється новий порядок, ми сподіваємось іти поруч з Африкою» («Almessa», 03.03.2018.).
Коментар:
За три з половиною роки Ердоган наніс 28 візитів в африканські країни. У грудні минулого року він відвідав Судан, Чад та Туніс з групою із 150 бізнесменів; у ході цього турне було підписано більше 20 економічних угод. Звідки у Ердогана така зацікавленість Африкою?
Усім відомо, що Чорний континент через свої природні багатства знаходиться під європейським впливом, особливо — англійським та французьким,у той час як американський вплив на континенті обмежений декількома країнами. Політичний центр, як правило, схиляється до Європи. Америка, у свою чергу, щоб проникнути на континент, вдалася до надання африканським країнам економічної та військової допомоги, а також входить на континент під приводом боротьби з тероризмом. Іншими словами, Африка знаходиться між тим, хто використовує «жорстку силу», та тим, хто використовує «м’яку силу».
Що стосується Туреччини, то вона відноситься до тих, хто використовує м’яку силу. Вона застосовує економічні та дипломатичні методи, щоб замінити європейський вплив на американський. Америка використовує своїх агентів у тих регіонах, де спостерігається євро-американський колоніальний конфлікт, у таких країнах, як Алжир, Малі та Туніс; і результат такого метода високий, незважаючи на його низьку вартість. Таким образом, Америка прагне реалізувати свої плани, використовуючи «м’яку силу» Туреччини.
Візити Ердогана в Африку і на Балкани представляють собою один із пунктів стратегії Трампа, в основі якого лежить поширення американського впливу через агентів. Турецькі посольства у країнах Африки збільшені до 42; оновлена робота Турецького агентства розвитку та співпраці (TİKA); надана фінансова допомога силам G5 у розмірі 5 млн. дол. США; африканським студентам у Туреччині видається стипендія; збільшена кількість рейсів авіакомпанії «TurkishAirlines»; відкриті учбові заклади у країнах у країнах Африки по «промивці мозків» під приводом освіти — усе це та багато іншого є частиною плану по поширенню американського впливу. Ця гуманітарна допомога, економічні та дипломатичні відносини виглядають як милість, але насправді це — змова, мета якої полягає у служінні інтересам Америки, щоб витіснити усілякий європейський вплив.
Коли Ердоган заявив: «Африканський континент — важливий та необхідний, яким неможна нехтувати, ми співпрацюємо з ним дружелюбно, а не колоніально», — то у дійсності, що Америка була відкинута народом регіону через те, що прийшла до них як колонізатор, нас же народ прийняв з теплом, тому що ми прийшли як друзі. У політичному контексті це означає, що Америка використовує батіг, а Туреччина — пряник, у той час як мета у них одна — служіння американським інтересам.
Що стосується причини, по якій Америка обрала Ердогана та Туреччину в Африці, то, по-перше, через його любов до влади Ердоган посадив тисячі людей у в’язниці, видав десятки наказів, маючих силу закону KHK (у турецькій абревіатурі), і позбавився від своїх супротивників всередині партії та у союзі між партіями AKP и MHP;по-друге, через його вміле втілення ролі захисника мусульман та ворога єврейського утворення та Америки. Під час свого останнього візиту Ердоган, як зазвичай,показав свою ворожнечу заходу, використовуючи красиві слова та релігійні почуття народу. Одним словом, він чудово оволодів мистецтвом обману людей і є майстерним оратором. Тому ми бачимо, як мусульманські народи з симпатією зустрічають його.
Америка користується сильною владою Туреччини у вирішенні своїх проблем та реалізації своїх інтересів в Африці, і це проявляється у двох сферах. Перша — це військова потужність Туреччини, яка полягає у створенні військової бази на острові Суакін у противагу проанглійському Катару та ОАЕ. Для цієї мети Америка не може використовувати Єгипет та Саудівську Аравію, тому що аль-Сауд заклопотаний єменською кризою та ліквідацією англійського впливу у країні. Що стосується Єгипту, то він бореться з економічною кризою, і його внутрішня політика не так стабільна, як у Туреччини. Друга — це економіка Туреччини, що швидко розвивається, за рахунок якої Америка прагне отримати вплив в африканських країнах. Іншими словами, головна мета візиту Ердогана з групою бізнесменів полягає у тому, щоб перетворити економічні досягнення у політичний вплив.
Америка та Туреччина плетуть підступи, проте адже Аллах також плете підступи.
وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ
«Аллах переможно завершує Свою справу» (12:21).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ерджан Текінбаш
06.03.2018
