Новина: Міністр іноземних справ Туреччини Хакан Фідан обговорив зі своїм азербайджанським колегою Джейхуном Байрамовим останні події в Карабахському регіоні Азербайджану. Це відбулось на полях засідання 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку. Ніяких подробиць про зустріч двох міністрів не повідомлялось.
Раніше у вівторок Сили оборони Азербайджану об’явили про початок антитерористичної операції з метою встановлення конституційного порядку в Карабасі.
В заяві Міністерства говориться, що напруження підсилилось через систематичні обстріли позицій азербайджанської армії, установки мін і будівництва укріплень з боку незаконних озброєних формувань, підконтрольних Вірменії, в азербайджанському регіоні Карабах в останні декілька місяців.
27 вересня 2020 року азербайджанська армія почала операцію по звільненню окупованих територій в Карабасі, і після запеклих боїв, які тривали 44 дні, Азербайджан і Вірменія досягли угоди щодо припинення вогню за посередництвом Росії, яке передбачає повернення Баку контролю над своїми окупованими територіями (Анадолу).
Коментар:
Південний Кавказ має стратегічне значення для світових держав, включаючи Сполучені Штати, які намагаються проникнути до цього регіону, щоб оточити Росію з півдня, враховуючи, що Північний Кавказ представляє собою один із портів Росії. Особливо небезпечно те, що більшість його жителів є мусульманами. Кавказ був джерелом конфліктів і напруженості протягом історії, а його населення відоме своєю боєздатністю і опором. Цей регіон, багатий на природні ресурси, як наземні, так і підземні, має стратегічне значення, тому що є точкою дотику між Росією, Туреччиною і Іраном. Росія намагалась перешкоджати доступу світових держав до Кавказу, як в радянську епоху, так і після розпаду Радянського Союзу. Сьогодні цей регіон викликає занепокоєння і тривожить Росію, оскільки Чечня і малі кавказькі держави чекають можливості вирватись з-під гегемонії Росії.
Росія намагається демонструвати силу і залякувати країни цього регіону, погрожуючи їм силовим втручанням, як вона вчинила з Грузією у 2008 році, в період поширення «кольорових революцій».
Туреччині при підтримці Америки, вдалось увійти до цього регіону, використовуючи національний і релігійний чинники, а також хитрість. Під приводом звільнення Азербайджану від впливу Росії, вона надала військову підтримку Азербайджану в ході війни 2020 року між Вірменією і Азербайджаном в Нагорному Карабасі. В ітозі Азербайджан зміг повернути частину своїх територій, уклавши перемир’я. Сьогодні же на лінії зіткнення відновились бойові дії.
Це обстановка на військовому рівні. Що стосується політичного рівня, то очевидно, що Америка розвиває відносини з вірменськими лідерами і політиками, щоб зробити Вірменію своїм союзником, аналогічно Азербайджану, для обслуговування американських інтересів в регіоні. Чим більше упираються вірменські політики, тим більше загострюються їх рани у відносинах з Азербайджаном.
Сьогодні для Америки дуже зручний час, щоб позбавити Росію її задніх дворів на усіх напрямках. Усе це через причину російської дурості і неправильного рішення, прийнятого російським керівництвом в лиці президента Росії Володимира Путіна, зокрема — вторгнення до України. Це привело Росію до замішанню і повному паралічу в захисті свого несталого впливу навколо себе.
В цей же час поширюються новини про підготовку державного перевороту в Грузії з метою відсторонення проросійських політиків від влади. Росія, у свою чергу, звинуватила у підбурюванні Україну. Це не говорячи вже про те, що відбувається в країнах Центральної Азії.
Позиція Ірану в цьому питанні не виражена в підтримці Азербайджану, навіть незважаючи на те, що ці країни обертаються навколо Америки. Причина — страх перед азербайджанською діаспорою на землях Ірану, особливо тими, які межують з Азербайджаном, чисельність якої нараховується мільйонами. Іран побоюється, що ці регіони можуть вимагати приєднатись до Азербайджану. Є і інший момент, це хороші відносини між керівництвом Азербайджану і єврейським утворенням. Тому Іран побоюється підсилення Азербайджану за рахунок Вірменії. Також варто зазначити, що в попередніх війнах Іран підтримував Вірменію проти Азербайджану.
Америка серйозно націлена на зміцнення свого впливу в регіоні Кавказу через багато причин. В цій ситуації прикро те, що мусульманські лідери, такі як Ердоган та інші, стають інструментами для реалізації американської політики, ігноруючи інтереси мусульман.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Мухаммад Тамізі
7 Рабіуль-Авваль 1445 р.х.
22 вересня 2023 р.
