Новина:
У вівторок американський спецпосланець Стів Уіткофф заявив, що Сполучені Штати отримали «поступки» від президента Росії Володимира Путіна на саміті, який відбувся на Алясці, і що саме тому президент Дональд Трамп вирішив добиватись укладання мирної угоди між Києвом і Москвою, а не простого припинення вогню (Asharq).
Коментар:
Безперечно, президент Росії Володимир Путін почав відчувати, що він перестарався у війні, яку його країна веде проти України. Незважаючи на те, що ця війна має для нього стратегічне значення, він усе більше розуміє, що не у змозі підсилювати тиск далі через побоювання, що Трамп може різко змінити позицію і відновити поставки Україні високотехнологічного озброєння. Така зброя здатна наочно продемонструвати слабкість і виснаженість російської армії на полі бою, де її просунення на фронтах нагадує рух черепахи — повільний і важкий — і це на тлі зупинення американської військової допомоги Києву.
Тому можна з великою долею ймовірності припустити, що Путін віддав перевагу зберегти обличчя для своєї країни і вирішив зупинитись на досягнутому рівні вимог. Більше того, він проявив гнучкість в обговоренні своїх умов після того, як Трамп пригрозив йому скоротити строк з 50 днів до 10. У відповідь Путін поквапився узгодити зустріч з Уіткоффом для початку переговорів з США, більше того, він не заперечував проти участі Китаю в обговоренні питань стратегічного озброєння. У той же час манера Трампа привабила росіян, оскільки він не став обходитись з Росією так, як це робив його попередник Байден, який спричиняв тиск, прагнучи ізолювати її, ослабити її міжнародне положення і принизити в українському конфлікті.
Проте слід розуміти, що Трамп не квапиться укладати угоду для вирішення конфлікту. Усе, що його цікавить, — це припинення вогню і початок переговорів, які можуть тривати роками, перш ніж приведуть до остаточного рішення, але при цьому дозволять уникнути ведення реальних бойових дій.
Щодо Європи, то війна відбувається біля її порогу, і вона нічого не контролює, хоча і намагається зірвати угоду, щоб її включили до переговорів. І робить це не через любов до України чи переживання за її територіальну цілісність, хоча безпосередня загроза у першу чергу нависла саме над нею.
Із усього цього слідує, що Путін натиснув доволі сильно і побоюється, що ситуація може обернутись проти Росії, повернувши її до вихідної точки.
