Інтерв'ю з піонерами заклику

“Аль-Вай” порахував корисним оприлюднити інтерв'ю братів, які були першопрохідцями на шляху заклику і переносили усі його труднощі. І як приклад тому, з чим зіштовхнувся заклик на початку свого шляху і сьогодні, щоб показати те, що ланки заклику однорідні, починаючи з часів Адама, мир йому, досягаючи епохи пророків і посланців, мир їм, аж до настання Часу.

Перше інтерв'ю: Хадж Абу Ратіб (70 років).

Заклик почався у Палестині, а точніше у двох містах — Кудс і Халіл. Яким було положення мусульман у той час і яке воно зараз?

У той час люди знаходилися у пітьмі і не розуміли, що живуть у ній. Ознаки відсталості явно простежувалися у їх розмовах, які не мали нічого спільного з їх положенням. Дійшло до того, що вони почали пишатися своїми королями і вождями. Наприклад ми чули, як вони підносили короля Фарука за його красу, поставу і костюм. Вони гордо говорили: “Це король Єгипту, Судану тощо”. Ми чули, як вони називали короля Абдуллаха Ібн Хусайна Ібн Алі вождем арабської революції ( за їх сумнівними припущеннями). А також вихваляли англійського мандата за ім'ям Галуб Паша за те, що він зміг швидко адаптуватися у середі арабських племен у Йорданії. Коли король або високопосадовець приїжджав до якого-небудь міста, жителі поспішали і бігли, щоб подивитися на нього у проїжджаючому повз них автомобілі. При цьому, не відчуваючи потреби у перевлаштуванні, вони нічого не прохали у своїх предводителів. Що є стосується газет і журналів, які вони читали, видавництв Єгипту і Лівану, то їх сторінки були заповнені спортивними новинами, кросвордами, анекдотами, чутками про королівські палаци і придворних посадовців, розповідями про візити, поїзди і висловлювання королів та іще великою кількістю усіляких дрібниць. Проблема була в тому, що люди зі схваленням ставилися до прочитаних речей.
Це була одна з ознак деградації, у якій знаходилася умма.

Сьогодні, по милості Аллаха, заклик, який проводиться Хізб ут-Тахрір до відновлення ісламського образу життя шляхом встановлення Халіфату міцно знайшов своє місце і укорінився в свідомості мусульман. Можна сказати, що більша частина будування держави Халіфат вже виконана. Люди стали відвертатися від непов'язаних з Ісламом гасел і засуджувати їх. Залишилося місце для заклику до Халіфату. Дуже багато людей в ісламському світі тільки і роблять, що чекають повернення Халіфату, який вважався утопією до виникнення Хізб ут-Тахрір.

Які ваші почуття до того, що ви живете у період відсутності ісламського правління?

На це питання можна відповісти з двох сторін. Перша сторона — це те, що відчуваю велику гіркоту в душі, що ми живемо в безбожному світі (Дар уль-Куфр), за відсутності ісламського правління. Час, коли накинулися на нас невіруючі народи, завдаючи нам страждання, створюючи нам біди та проблеми.

З іншого боку, я відчуваю, що удостоєний великої честі від Всевишнього Аллаха. Адже я живу в неісламському суспільстві, яке потребує перетворення. Я щасливий, що Всевишній Аллах дав мені можливість взяти участь в одній з найвеличніших справ — зміні, яка виведе людей з пітьми до світла. Це велика нагорода від Аллаха для мусульманина — прийняти участь у процесі повернення ісламського правління до життя. Можна сказати, що це рідкісна обставина. Велика нагорода буде тому, хто скористується нею і візьме участь у справі змінення, яке Аллах поставив в обов'язок кожному мусульманину. Подібна обставина не випадала жодному з тих, хто жив у затінку ісламського правління, вони втратили цю нагороду. Ця гігантська політична праця була місією пророків, яка під силу лише тим, кому Аллах полегшив цю справу. Люди бажають тривалу милостиню (милостиня, що приносить винагороду навіть після завершення) через велич її винагородження. А адже яка тривала милостиня перебуває у цій великій праці, дякуючи якій здійснювач може заслужити нагороду за тих, хто буде приймати Іслам до настання Часу.

Якщо б мусульмани зрозуміли цю істину, жодний не відступив би від участі у справі повернення правління Аллаха до реального життя.

Чи отримували ви уроки у шейха Такіюддіна Набхані, засновника Хізб ут-Тахрір? Що особливого ви помічали в ньому?

Звісно я отримував уроки у шейха Такіюддіна Набхані, нехай змилується над ним Аллах. Зі мною разом на халакаті були присутні шейх Ганім Абдух, шейх Абдулазіз Бадрій, шейх Ахмад ад-Даур і шейх Абдулькадім Заллюм, нехай змилується над ними Аллах.

Діяльність шейха Такіюддіна Набхані не потребує слів чи коментарів. Він користувався великим авторитетом і повагою серед людей. Я можу сказати, що відносини між нами, братами і нашим аміром повертали нас в епоху сподвижників. Ці відносини будувалися на братській любові в ім'я Аллаха, благородстві і взаємоповазі.

Від шейха Такіюддіна завжди виходило світло проникливості. Він був незвичайним і геніальним мислителем.

Яку пораду ви хотіли б дати носіям заклику і всім мусульманам загалом?

Я раджу кожному мусульманину працювати над збереженням своєї репутації перед Аллахом, нести заклик і заслужити цю величну честь — встановлення другого Праведного Халіфату за методом пророкування. Адже робота над цим не порівнянна з аплодисментами після його встановлення.

Друге інтерв'ю: Шейх Абу Мамун (70 років).

Сьогодні мусульмани з нетерпінням очікують повернення Ісламського Халіфату. Чи можна сказати, що зміцнення ідеї Халіфату в свідомості мусульман — це заслуга Хізб ут-Тахрір?

Ніхто до Хізб ут-Тахрір не висував цю ідею. Вона виникла внаслідок тривалого дослідження і озаряючої думки за висновку рішення проблеми умми. Ця наболіла проблема полягала у необхідності відновлення ісламського образу життя за допомоги повернення Халіфату. Таким чином, джерелом ідеї повернення Халіфату став Хізб ут-Тахрір.

Які гасла домінували над суспільствами у початку заклику, зокрема у 50-х і 60-х роках?

Арабський націоналізм, який оспівували усі радіостанції (“Голос арабів”, “Радіо Оман”, “Багдад” тощо). Це було модою того періоду. Ці гасла стояли перешкодою перед відродженням умми і поверненням її до своєї релігії. Вони зіграли певну роль і зайняли визначений часовий етап в житті мусульман.

Наскільки мусульмани довіряли існуючим режимам і правителям на початку появи Хізб ут-Тахрір? Як умма ставилася до висунутих правителями політичних, соціальних та економічних пропозицій?

Умма, як я говорив на початку, перебувала у пітьмі. Правителі користувалися великим авторитетом у більшості людей. У той період правителі вдавали з себе героїв, муджахедів, визволителів мусульман від колоніалізму. І багато інших вистав і сцен, які були показані мусульманам. Дякуючи цим сценам і виставам, вони піднялися в очах багатьох людей. Тому обвинувачення будь-якого правителя у зраді чи співпраці з ворогами було великою справою і серйозним зазіханням, за яке здійснювач піддавався усіляким засудженням.

Третє інтерв'ю: Професор Джума з Анкари.

Як ви познайомилися з хізбом і які були настрої в Туреччині з ісламської точки зору?

У перші роки появи хізбу я був студентом підготовчого курсу в Сирії. У той час до мене доходили прокламації хізбу, які змусили мене ознайомитися з його думками іще у ранньому віці. Утворення хізбу було відважною і далекоглядною справою, оскільки ісламські країни, зосереджені під одним стягом Османського Халіфату, були розчленовані зусиллями безбожних колонізаторів. На додаток до цього за допомогою пророблених операцій безбожні колонізатори змогли прибрати умму від її релігії і заборонити вивчення ісламських політичних думок. В ту пору мені виповнилося 6 років, і, не дивлячись на те, що я — уродженець Туреччини, мій батько відмовився віддавати мене у світські школи цієї країни. Він продав своє майно і нерухомість та відправився зі мною до Сирії. Досі я згадую сказані ним слова: “Я сподіваюсь, що цим самим ми зможемо вивчити нашу релігію і уникнути виховання безбожників”.

У той час в Туреччині мусульманка в шаріатському одязі не могла ходити по вулицях. Якщо ж виходила, то піддавалася пригнобленням і тиску, - з неї зривали її одіяння. Одночасно з цим, з іншого боку, засновувалися незалежні суди, які висловлювали потворні відповідні реакції у відношенні шанованих ісламських вчених, таких як Саїд Курдій, якому винесли смертний вирок за те, що він очолив рух із повернення Халіфату. Своїм звірством вони намагалися залякати мусульман. Мовляв, якщо ви будете вимагати Халіфат або брати участь у будь-якому русі, що працює над цим, то ваш кінець буде таким же, як кінець шейха Саїда Бійрана Курдій.

Які відгуки і відповідні дії викликала в турецькій громадській думці ідея повернення Халіфату під очоленням партії Хізб ут-Тахрір? Особливо враховуючи те, що Туреччина несе велику відповідальність як країна, в якій було зруйновано Халіфат?

У 1967 році я повернувся з Сирії до Туреччини. Того року почалися перші арешти членів Хізб ут-Тахрір в Туреччині.  Місцеве керівництво хізбу в Туреччині було затримане. Хізб став центром обговорення в турецькій пресі, статті про нього друкувалися великим шрифтом. Навіть лідер позиційної народної республіканської партії, Ісмет Інін, з числа наближених до Мустафи Кемала, взяв нашу книгу “Система Ісламу” в руки і підняв її в парламенті. Потім гнівно звернувся до депутатів з питанням: “Хто видає цю книгу? Звідки є фінансування?”. Сказавши це, він звинуватив уряд. У відповідь на це, міністр внутрішніх справ Фарук Сокан засновує організації “нового національного фронту” в цілях протистояння хізбу і недопущення розповсюдження та зміцнення ідеї Праведного Халіфату в турецькому суспільстві. З одного боку, ці організації були використані в ідейній сфері, застосувавши ісламські слова і терміни у спробі привернути мусульман до себе. З іншого боку, вони були спрямовані на проникнення у середу мусульман, які дотримуються Ісламу, щоб дізнатися справжність ідей і партійну структуру хізбу.

Ці організації зіграли та грають одну з основних ролей тих політичний партій, які спрямовують своє звернення до мусульман. Наприклад, ці організації сприяли заснуванню партій Наджмуддіна Ербокана, Тургут Озала і Ердогана. Не випадково більшість членів сьогоднішньої “Партії Справедливості і Розвитку” є давніми членами цих організацій. Тому ця сильна ворожість керівництва “Партії Справедливості і Розвитку” у відношенні до Халіфату і хізбу є старою, великою і історично закріпленою агресією. Іншими словами, англійські агенти того часу з прибічників світського образу життя і американські агенти з числа консерваторів об'єдналися у боротьбі проти ісламського заклику. Незважаючи на усе це, позитивні настрої ісламської умми у відношенні Халіфату неухильно зростають, навіть якщо її намагаються залякати.

Четверте інтерв'ю: Професор Мехмет з Анкари.

Як ви познайомилися з хізбом і які були настрої в Туреччині з ісламської точки зору?

Моя зустріч з партією Хізб ут-Тахрір відбулася наступним чином:

У 1965 році я був студентом в університеті “Газі” в Анкарі. Одного разу, до мене приїхав мій товариш по навчанню і сказав мені: «Неправильно покладати провину нашої відсталості на усіх арабів. Це арабські і турецькі зрадники у змові з англійцями встромили нам у спину кинджал». Його слова осяяли мене і справили позитивний ефект на мої почуття. Так я почав вивчати просвітлення хізбу разом з ним. По закінченню мого навчання, незадовго до вступу в хізб, видається рішення про перенос моєї роботи на інше місто. На новому місці я один почав нести заклик. Через рік проти мене порушили кримінальну справу з причини знайдених у моєму будинку прокламацій. Мене обвинуватили в антидержавній діяльності та нагнічуванні антипатії у відношенні особистості Мустафи Кемала. Мені винесли вирок про заборону ведення своєї роботи на протязі двох років. Ці два роки я присвятив безперервному несенню заклику.

У ті часи в навчальних закладах і серед інтелігентів переважали комуністичні думки матеріалізму та ідеї пантюркізму. Іслам загалом пішов з життя людей. У такій атмосфері існували суфійські тарікати, національні рухи і благодійні товариства виховального характеру, які представляли Іслам, але у прихованій формі. Основними джерелами ісламського політичного натхнення у ті часи були книги Саїда Кутба, Абу Алі аль-Маудуді і групи “аль-Іхван-уль-муслімін”. Однак ці книги не пішли далі просвітницького рівня. Це просвітлення не перетворилося у згуртування, яке понесло б його і закликало б до нього. Воно було тільки ідеями без усілякого згуртування. В гущавині цих настроїв Хізб ут-Тахрір заклав свій перший камінь в Туреччині по утворенню першого ісламського політичного згуртування в Туреччині, основаного на ісламській ідеології і на політичних думках. Турецькі правителі того часу були вражені характером, якостями і позиціями хізбу. Тоді хізб розповсюджував свої прокламації і книги у прихованій формі. Однак, не дивлячись на це, вони мали настільки сильний вплив, що схвилювали міністра внутрішніх справ того часу Фарука Сокана. В одному зі своїх коментарів з приводу діяльності хізбу, він сказав: «Вже яку добу я не можу заснути у зв'язку з останніми змінами».

Які відгуки і відповідні дії викликала в турецькій громадській думці ідея повернення Халіфату під очоленням партії Хізб ут-Тахрір, особливо враховуючи те, що Туреччина несе велику відповідальність як країна, в якій було зруйновано Халіфат?

Я б хотів привести деякі приклади з цього приводу.

Одна з газет того часу опублікувала карикатуру із зображенням схвильованого і засмученого чоловіка, який входив до перукарні з криком “Тахріровці наступають!”. В іншій карикатурі зображено розгнівану жінку, яка прийшла до поліцейського відділу і скаржиться поліції: “Ці тахріровці кидають свої прокламації навіть у наші поштові скриньки”.

Відомо, що султан Абдульхамід Хан був відомий своєю політичною мудрістю і чудово розумів суть та зміни поточних подій, а також настрої людей через перегляд карикатур. Якщо справа доходить до того, що починають виходити карикатури зі згадуваннями хізбу, то це вказує на степінь стурбованості громадської думки проблемою Хізб ут-Тахрір, і на силу проникнення хізбу в суспільство.

Також я хотів би розповісти про деякі статті, написані на той момент, щоб показати силу нападу на нас.

У серпні 1967 року один світський письменник та журналіст Мехмет Токар, один із родичів Ісмета Ініна, написав статтю, в якій закликав армію до виконання своїх обов'язків. У статті говорилося: «Рада національної безпеки повинна дослідити останню прокламацію, яку розповсюдили правосторонні таємні організації, втілювані в особі Хізб ут-Тахрір. У цій прокламації чітко дається зрозуміти, що вони усерйоз задумують призначити халіфа у якому-небудь регіоні, потім змусити турецьких мусульман дати йому присягу». В іншій статті родич Ініна пише: «Як комуністи створюють свої формування, так і мусульмани утворюють свої ланки. Однак загроза, що виходить від мусульман, набагато небезпечніше загрози, яка може виходити від комуністів».

Що ви відчували у час присутності на минулорічних акціях по читанню заклику хізбу, в якому вимагалося повернути встановлення Халіфату, який був зруйнований у своїй фортеці, в місті султана Мухаммада Фатіха (Завойовника Константинополю), в центрі Дар-уль-Халіфат — Істамбулі (нині Стамбул)?

Безмірна хвала Аллаху. Важко пояснити вам зараз ті відчуття, які супроводжували нас тоді. Але я можу описати нашу діяльність одним словом. Це була величезна праця з надією на те, що Всевишній Аллах дасть нам можливість організувати більш масштабну діяльність, яка справить значний вплив у недалекому майбутньому. В суспільстві присутня маса позитивних настроїв у відношенні до ісламських думок і Халіфату. Коли пояснюються ці думки, люди уважно прислухаються до них, не дивлячись на страх. Страх не проявляється одразу, оскільки бажання і благородство спонукають умму до мислення і зважування запропонованих їй ідей. Наша умма вкрай потребує потужної політичної структури, яка буде управляти тим, що послав Аллах, знищувати несправедливість і тиранію невір'я (куфру) по всій землі. В тій структурі, яка організує правління Ісламу і поспішить на допомогу нашим братам у Палестині, Іраку, Афганістані, Чечні і Кашмірі, яка проголосить джихад на шляху Аллаха. Ця структура стала не лише шаріатською вимогою, а й стала становити собою політичну і гуманну необхідність.  Особливо після всього того, що перенесло людство з вини порочного капіталізму і його сморідних запахів. Тому ця велична відповідальність лягає на наші плечі. Варто підкреслити той факт, що несення нами заклику з повною рішучістю, наполегливістю і щирістю, не боячись заради Аллаха докору усілякого ганьбителя, у результаті приведе нас до того, що люди відгукнуться на наш заклик і зберуться навколо нас, а також до перемоги цього благородного заклику.

По милості Аллаха, з тих років і до сьогоднішніх днів ми несемо це славне знамено. Сьогодні ми спокійні за те, що носіями цього знамені є кращі сини ісламської умми, найгідніші особистості для несення цього славного знамені. Хвала Аллаху, я відчуваю спокій і щастя з цього боку.  Скільки б ми не возносили хвалу Всевишньому  Аллаху за те, що Він вшанував ісламську умму цими сильними, стійкими, рішучими і принциповими братами, обраними для цієї мети, ми ніколи не зможемо восповнити Йому це благо. Настав час наполегливої і невідкладної роботи, щоб з допомогою і з дозволу Аллаха завдати руйнівний удар по тагуту.

П'яте інтерв'ю: Шейх імам Рашид із Бурси.

Для початку, не могли б ви висловити свої почуття у зв'язку з трагічною датою розпаду Халіфату?

Халіфат означає впорядкування усіх сторін життя згідно з тим, чим вдоволений Всевишній Аллах. Халіфат — це ісламська система правління. Втрата Халіфату означає ухід виконання Ісламу з життя і відсутність громадського життя згідно із законами Аллаха.  Тому, на превеликий жаль, велика умма Ісламу після розвалу Халіфату стала схожа на тіло без голови. Вона втратила свій щит і стала об'єктом різноманітних хвороб і лих. Безбожники-колонізатори почали нападати на неї з усіх сторін, ламати руки і ноги умми до паралізації її руху. Подібна картина триває з 1924 року. Умма знаходиться у стані цілковитої пригніченості. Поки не прийде Халіфат, умма не зможе знов відновити свої частини, повернути свої минулі переваги і висхідні дні своєї могутності. Ми живемо з життям Халіфату і гинемо з його загибеллю.

Чи помічаєте ви різницю між рухом “Хізб ут-Тахрір” у 70-х роках минулого століття і зараз?

У своїх основах сьогоднішній хізб не відрізняється від того, що був раніше. Як раніше він базувався на шаріатських законах, так і нині ґрунтується на тих же шаріатських законах. Оскільки шаріатські закони не змінюються з часом, то й основи, на яких базується хізб, не змінилися з плином часу. Метод хізбу — це метод Посланця Аллаха ﷺ і категорична шаріатська постанова, яка не змінюється. Що ж стосується розбіжності у способах і іджтіхадах, то це милість божа для своїх рабів. Розширення обсягу пояснювальних аргументів хізбу є доказом підйому, розвитку і сили хізбу.

Хізб ут-Тахрір став першим, хто дав мусульманам в Туреччині визначення низки основних ісламських переконань і спонукав прийняти їх у якості своєї доленосної проблеми. Наприклад такі поняття як Халіфат, Ісламська держава, обов'язковість дотримання божественних законів (шаріату), обов'язковість дотримання шаріатського одягу — джильбаб і головна хустка, обов'язковість єдності умми, обов'язковість несення ісламського заклику з усією рішучістю, принциповістю і потужністю, а також обов'язковість згуртування всередині політичної партії, ідеологією якої є Іслам. По милості Аллаха, хізб і зараз продовжує зберігати свій метод і свою предводительську місію перед уммою.

Тільки дякуючи Єдиному Аллаху, хізб зміг підняти на рівень предмету обговорень Халіфат, який до цього дня займає значний обсяг у дискусіях громадської думки. У 70-х роках, коли ми висували серед людей ідею Халіфату, ми могли побачити величезну відстань між Халіфатом і людьми, яка супроводжувалася нерозумінням. У справжній час, тільки по милості Аллаха люди почали наближуватися до нас, прислухатися і розуміти наші звернення. Коли дивлюся з цього боку, то бачу велику позитивну різницю. Хвала Аллаху!  Халіфат став заповітною метою і загальним бажанням людей.

У завершені, що повинний значити Халіфат для мусульман, з вашої точки зору?

Халіфат — це не надприродна вимога, навпаки, це найважливіша і найнеобхідніша справа для кожного мусульманина, який бажає щастя у цьому і наступному житті. Це добра звістка Посланця Аллаха ﷺ. І оскільки Аллах запитає нас про наші вчинки, без усілякого сумніву, нам слід зробити Іслам третейським суддею в усіх сферах життя, а його закони практичним керівництвом для нас. Неможливо уявити собі благородне життя без Халіфату. Немає у світі ані систем, ані образів життя, аналогічних системі Халіфату і ісламському образу життя. Халіфат —  За допомогою нього виконуються закони, обов'язки і грані (худуд) Ісламу. За допомогою нього утверджується справедливість, довершеність (іхсан), безпека, спокій і стабільність. За допомогою нього проявляється милосердя та істина. Все, що не вбачає Халіфат, є мотивом пристрастей і оманою, а в деяких випадках зрадою.

Безбожники-колонізатори змогли усунути Халіфат руками своїх агентів у регіоні, використовуючи кепські плани, змови, підступи і містифікації, які влаштовувати проти ісламської умми. В один час навіть нахабно обдурювали, кажучи що Халіфат не буде усунено, а буде вбудовано в структури республіки. Але пройшло небагато часу і вони проголосили усунення системи Халіфату взагалі і принизливо вигнали халіфа зі своєю родиною з Туреччини. Вони усунули усі прояви шаріату з життя і встановили західні системи та закони, нав'язавши людям світський образ життя. Навіть заборонили вивчання Корану в Туреччині, поміняли азан на турецьку мову і перетворили багато мечетей у стайні.  Подібні огидливі дії показали, наскільки сильна їх прихована ненависть у відношенні Ісламу. Після того як вони змогли практично усунути Халіфат, вони показали своє істинне обличчя. На додаток до згаданого вище, вони вбили більше 500.000 мусульман, більшість з яких були вченими, імамами, ісламськими правознавцями і мусульманами, які розуміли істинність Ісламу і реальність безбожжя республіканського режиму. Після цього й до сьогодні турецька республіка продовжує будувати підступні плани і змови проти Ісламу і мусульман. Світський республіканський режим у своїй основі спирається на обмежений, недосконалий і нужденний розум, як це обстоїть у системах безбожного Заходу. Їх режим будується на поневоленні людей людьми, на несправедливості і містифікації. Тому світський режим ніколи не приведе нашу умму до щастя. Він не вирішував і не зможе вирішити жодну проблему з тих, які стоять перед нашою уммою.

У завершенні, я адресую своє звернення до щирих і активних носіїв заклику:

Будьте терплячими та стійкими. Адже немає сумнівів у тому, що Аллах із терплячими. Продовжуйте взаємодіяти і вести наполегливу роботу. Поєднуйте свої ночі з днями. Не сумуйте, адже Аллах з нами. Йдіть твердо своїм шляхом, щоб досягнути вершини розуміння, усвідомлення і повного осмислення. Не надавайте значущості деспотам та їх гніту. Адже Аллах відтягнув їх строк, а не забув про них. Постійно згадуйте Палестину, Ірак, Афганістан, Чечню, Кашмір, своїх матерів, батьків, братів і дітей, які знемагають під ярмом окупації та гніту. Воістину, поза усілякими сумнівами, обов'язкова обіцянка Всевишнього Аллаха і добра звістка Його Посланця ﷺ неминуче справдяться. Якщо підтримаєте релігію Аллаха, Він допоможе вам у найближчому житті і в наступному. Пам'ятайте, що перемога Аллаха близько. Коли настане Час, зрадіють віруючі цій перемозі Аллаха.

Фрагменти з журналу «аль-Вай» за № 235-236 місяців Раджаб і Шаабан 1427 року за хіджрою
02 Рабі ус-Сані 1435 рік
02/02/2014