Секуляризм з його демократією є вбивством політики, розсадником корупції і причиною жалюгідного існування

Політика — це управління справами людей... в хадісі говориться: «Синами Ізраїля керували їх пророки», тобто опікувалися їхніми справами. У словнику Фейруза Абадій “аль-Мухіт” “правити підданими” означає наказувати і забороняти їм. І в термінології політика — це управління справами людей і вирішення їх проблем. В хадісі, переданому Бухарі і Муслімом від Ібн Умара говориться: “Кожний з вас — пастир і кожний з вас буде запитаний про свою паству...”.

Це дбання за шаріатом означає рішення проблем людей, задоволення їх потреб і розв'язання їх за законами шаріату, прагнучи до добробуту та праведності принесенням користі і відстороненням шкоди від них. Це досягається гарантуванням їх безпеки, захисту і відторгнення ворога від людей, забезпеченням основних потреб для кожного окремо, а це харчування, одяг і житло, для усіх загалом забезпечення медицини, освіти, і постійним прагненням до добробуту народу.

Ось такою повинна бути політика насправді, однак світський, безбожний Захід цілком змінив поняття і реальність політики, зробивши з неї порожнє безкорисне ідейне поле, яке тепер є невиліковною хворобою, яка знищила справжню політику як рішення проблем людей.

Давайте почнемо з доктрини відділення релігії від життя, що становить собою компроміс між запереченням релігії і відмовою від неї цілком, а також її втручання у справи життя. Ця доктрина робить компромісне рішення способом мислення і основою в процесі демократичних політичних практик. В демократичних суспільствах неможливо досягти чогось без переговорів, компромісів і урегулювання. У більшості випадків для прийняття демократичного рішення, необхідно знайти компроміс, для задоволення різних осіб і груп, а також суперечливих поглядів та інтересів, для виділення цієї уявної більшості.

На основі цього компроміс став платформою подвійності між переконанням та дією, й упущенням прав людини прикриваючись деякими поступками, політичним лицемірством, брехнею і введенням в оману.

Що ж стосується головування народу, то це клин політики. Головування народу є фундаментальною основою будь-якої демократичної системи, але оскільки неможливо щоб бажання і воля всіх людей були єдиними, більшість стала законодавчим мірилом політичних справ. Право керувати належить переважній більшості, тому що вона є найбільш чисельною, що підтверджується теоретиками західної думки, такими як Джон Локка і Сміт Ліндерман.
І потім, у них існує думка, що те, що прийняте рішенням більшості є істиною і справедливістю, що закони та рішення, прийняті більшістю - є правильними, як стверджує Лоок.

І нічим не допоможе те, що більшість думає про брехню інакше, кажучи, що це правильно і свято, брехня, від того що більшість її вважає правильною, істиною не стає, подібно до цього і влада більшості через те, що її більше за кількістю не означає, що це правильно і чимось допоможе у рішенні проблем. Так, якщо більшість схвалить перелюбство, педофілію чи дозволить лихварство, як це відбувається, чи стане це зло добром? Звісно ж ні, ці вчинки завжди будуть пороком і злом.

І якщо додати хвору політичну розрізненість до таких демократичних суспільств під назвою політичного плюралізму, то більшість з них стають найбільш чисельні відносно розрізнених меншостей, і меншістю відносно всіх, а це означає, що контроль над справами держави залишається у меншості. І оскільки вони є контролюючими багатства капіталістичною ідеологією, яка закладає основу їх багатству, демократія стає їх бажаним інструментом. В результаті, це забезпечує  їм їх інтереси і зміцнює їх, а політика стає важелем, який підкорює їм і дає можливість використовувати енергію людей та їх зусилля, і зрештою усе це послугує правлячому класу.

Що стосується свободи, яка є основою демократичної ідеї, то вона проявляється у відсутності зовнішніх обмежень, втручань до справ індивідууму і обмеження державних втручань. Таким чином, свобода стає егоїзмом, ідейна розрізненість, розпливчатість і відмова держави від своїх основних обов'язків у рішенні проблем. Замість виконання своїх обов'язків, держава стає опікуном дискотек і нічних клубів, щоб не зазіхали на свободу аморальної гулящої п'яної особистості. У результаті, рішення проблем людини страждає або взагалі не виконується, а замість цього зростають злидні, бідність і потреба у ліках та лікуванні, страждає освіта і стає залежною від пожертвувань деяких благодійників.

Також зі свобод те, що називається політичною свободою, тобто свобода голосування і протесту, на основі цього визнається політичний плюралізм з вимог демократії. З вимог цього політичного плюралізму наступне:

•  Визнання різноманітності і відмінності в суспільстві.
•  Повага різноманітності і відмінностей у переконаннях та інтересах, поважати протиріччя і несумісність.
•  Дозвіл кожному політичному рухові виражати свою думку і активну політичну участь у процесі прийняття рішень.

Це те, що відбувається навколо політичної діяльності в демократичних суспільствах, вони намагаються проводити процеси для примирення цих переконань, інтересів і суперечливих поглядів. І оскільки існує таке примирення, параліч стає особливістю політики, а кризи - його реальність, що значно понижує рівень життя і безпеки людей, їх життя стає жалюгідним існуванням.

Політика перетворилася у законодавство партії, у закони виборів, розділення округів, виборчі кампанії, у ради, парламент і дільбу влади, міністерських і керівних портфелів і посад.
Політичні дії, зв'язані проектами суспільства, розглядаються як відносини між людьми, то якими вони повинні бути по-справжньому, щоб забезпечити спокій і добробут та задовольнити капіталістів, впливових правителів і тиранів, а також партії і організації, профспілки, асоціації тощо.

Формальності стали метою цієї політики, а рішення проблем як це повинно бути, забуте і відкинуте. Секуляризм з його демократією знищив справжню політику, в результаті люди страждають і живуть у повному нещасті від такої політики.
 

Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Насиру-д-Дін Морока
02 Рабі ус-сані 1435 р.х.          
02.02.2014