Якщо уважно поглянути на положення Ісламської Умми, то можна помітити її серйозне відхилення від правильного ісламського образу життя.
Деякі мусульмани схильні вважати, що та принизлива слабкість, притаманна Уммі сьогодні, і є причиною відхилення мусульман від правильного образу життя. Але ж невідповідність ісламському образу життя – не єдине і не найнебезпечніше відхилення, з яким зіштовхнулися мусульмани. Відхилення у розумінні важливих значень Ісламу значно перевищує усі інші упущення.
Серед них більш небезпечним є відхилення від правильного розуміння фрази «ля іляха ілляЛлах» («немає божества, окрім Аллаха»). Якщо ж мусульманин відійшов від ісламського образу життя, але має правильне уявлення про Іслам, то доведеться докласти зусилля тільки з виправлення його поведінки. А скільки може знадобитися зусиль, щоб спочатку виправити його неправильне уявлення про Іслам, а потім ще й образ життя? Без сумнівів, на це піде набагато більше часу і сил!
Такою є ситуація, яка склалася в ісламському світі на сьогодні. У підтвердження цьому – хадіс Пророка ﷺ: «Іслам був чужим, коли з’явився, і прийде час, коли він знову стане чужим, як і в початку, і туба (назва величезного дерева в Раю) для чужих» (Муслім від Абу Хурайри).
«Ля іляха ілляЛлах» («Немає божества, окрім Аллаха») — це перший і найважливіший стовп Ісламу. Саме ці слова є секретом створення світобудови. Всевишній сказав:
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنْسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ ٥٦
«Я створив джиннів і людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені» (51:56).
Слово в аяті «лійєбудун» («щоб вони поклонялись») означає те саме, що і «лійуваххідун» («щоб визнавали єдність Аллаха»).
Аллах завжди відправляв пророків з гаслом таухіду – «ля іляха ілляЛлах». Всевишній каже:
وَمَا أَرْسَلْنَا مِنْ قَبْلِكَ مِنْ رَسُولٍ إِلَّا نُوحِي إِلَيْهِ أَنَّهُ لَا إِلَٰهَ إِلَّا أَنَا فَاعْبُدُونِ ٢٥
«Ми не посилали до тебе жодного посланця, якому не було навіяно: «Немає божества окрім Мене. Поклоняйтеся ж Мені!»» (21:25).
Це – право Аллаха у відношенні своїх рабів. У хадісі від Муаза ібн Джабаля (р.а.) говориться: «Я сидів позаду Пророка ﷺ на віслюку, і він спитав мене: «О Муаз! Чи знаєш ти, у чому полягає обов’язок рабів перед Аллахом і в чому – обов’язок Аллаха перед рабами?» Я відповів: «Аллах і Його Пророк знають краще». Він ﷺ сказав: «Обов’язок рабів перед Аллахом полягає в тому, щоб вони поклонялися Йому і не долучали до Нього нічого у співтовариші, а обов’язок Аллаха перед рабами полягає в тому, що Він не повинен піддавати карі того, хто не долучає до Нього нічого. Я спитав Посланця Аллаха: «О Посланець Аллаха, чи не повідомити мені про це людям?». Він сказав: «Не повідомляй їм про це, інакше вони розслабляться»» (Бухарі, Муслім).
Коран вбирає в себе одночасно:
- таухід хабарі – інформація про Аллаха, Його імена, справи, атрибути і слови;
- таухід талабі – заклик поклонятися Єдиному Аллаху, не надаючи Йому співтоваришів;
- закони єдинобожжя і доповнення – веління і заборони;
- закони покарання багатобожників – інформація про багатобожників і дії у відношенні них у цьому світі.
Увесь Коран підкреслює важливість таухіду у розумінні мусульман. «Ля іляха ілляЛлах»: Немає гідного у поклонінні, окрім Аллаха:
إِيَّاكَ نَعْبُدُ وَإِيَّاكَ نَسْتَعِينُ ٥
«Тобі одному ми поклоняємося і Тебе одного молимо про допомогу» (1:5).
Уся мольба, намази, жертвоприношення і будь-які види поклонінь можуть бути спрямовані тільки до Аллаха:
وَإِذَا سَأَلَكَ عِبَادِي عَنِّي فَإِنِّي قَرِيبٌ ۖ أُجِيبُ دَعْوَةَ الدَّاعِ إِذَا دَعَانِ ۖ ١٨٦
«Якщо Мої раби спитають тебе про Мене, то адже Я близько і відповідаю на поклик того, хто молиться, коли він закликає до Мене. Хай же вони відповідають Мені і вірують в Мене, - можливо, вони підуть вірним шляхом» (2:186),
قُلْ إِنَّ صَلَاتِي وَنُسُكِي وَمَحْيَايَ وَمَمَاتِي لِلَّهِ رَبِّ الْعَالَمِينَ ١٦٢
«Скажи: «Воістину, мій намаз і моє жертвоприношення (або поклоніння), моє життя і моя смерть присвячені Аллаху, Господу світів»» (6:162).
Усе, чому поклоняються замість Аллаха, закони, які не були ниспослані Аллахом – це Тагут і куфр.
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلَالًا بَعِيدًا ٦٠
«Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі і у ниспослане до тебе, але хочуть звертатися на суд до тагута, хоча їм наказано не вірувати в нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману» (4:60).
Прикладом прагнення Пророка Мухаммада ﷺ до правильного розуміння таухіду мусульманами є аяти з сури «Анам», згадувані Абдуллахом ібн Масудом як заповіт Посланця Аллаха ﷺ: «Той, хто хоче подивитися на заповіт Мухаммада ﷺ, на якому стоїть його печатка, хай прочитає слова Всевишнього Аллаха:
قُلْ تَعَالَوْا أَتْلُ مَا حَرَّمَ رَبُّكُمْ عَلَيْكُمْ أَلا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا وَبِالْوَالِدَيْنِ إِحْسَانًا وَلا تَقْتُلُوا أَوْلادَكُمْ مِنْ إِمْلاقٍ نَحْنُ نَرْزُقُكُمْ وَإِيَّاهُمْ وَلا تَقْرَبُوا الْفَوَاحِشَ مَا ظَهَرَ مِنْهَا وَمَا بَطَنَ وَلا تَقْتُلُوا النَّفْسَ الَّتِي حَرَّمَ اللَّهُ إِلا بِالْحَقِّ ذَلِكُمْ وَصَّاكُمْ بِهِ لَعَلَّكُمْ تَعْقِلُونَ ١٥١ وَلا تَقْرَبُوا مَالَ الْيَتِيمِ إِلا بِالَّتِي هِيَ أَحْسَنُ حَتَّى يَبْلُغَ أَشُدَّهُ وَأَوْفُوا الْكَيْلَ وَالْمِيزَانَ بِالْقِسْطِ لا نُكَلِّفُ نَفْسًا إِلا وُسْعَهَا وَإِذَا قُلْتُمْ فَاعْدِلُوا وَلَوْ كَانَ ذَا قُرْبَى وَبِعَهْدِ اللَّهِ أَوْفُوا ذَلِكُمْ وَصَّاكُمْ بِهِ لَعَلَّكُمْ تَذَكَّرُونَ ١٥٢ وَأَنَّ هَذَا صِرَاطِي مُسْتَقِيمًا فَاتَّبِعُوهُ وَلا تَتَّبِعُوا السُّبُلَ فَتَفَرَّقَ بِكُمْ عَنْ سَبِيلِهِ ذَلِكُمْ وَصَّاكُمْ بِهِ لَعَلَّكُمْ تَتَّقُونَ ١٥٣
«Скажи: «Прийдіть, і я прочитаю те, що заборонив вам ваш Господь». Нікого не долучайте до Нього у співтовариші, робіть добро батькам. Не вбивайте своїх дітей, лякаючись бідності, адже Ми забезпечуємо прожитком вас разом з ними. Не наближайтеся до бридких вчинків – ані до очевидних, ані до прихованих. Не вбивайте душу, яку Аллах заборонив вбивати, якщо тільки у вас немає на це права. Це заповідав вам Аллах, - можливо, ви зрозумієте. Не наближайтеся до майна сироти, окрім як у благо їй, поки вона не досягне зрілого віку. Наповнюйте міру і ваги за справедливістю. Ми не покладаємо на людину поверх її можливостей. Коли ви вимовляєте слово, будьте справедливі, навіть якщо це стосується родича. Будьте вірні договору з Аллахом. Це заповідав вам Аллах, - можливо, ви пом’янете повчання. Таким є Мій прямий шлях. Йдіть по ньому і не йдіть іншими шляхами, оскільки вони зіб’ють вас з Його шляху. Він заповідав вам це, - можливо, ви злякаєтеся» (6:151–153)» (ат-Тірмізі).
Джерело: Журнал «Метод Пророка». Випуск перший.
