Один з єгипетських професорів виступив із лекцією, і, розглянувши змішення (зібрання) хлопців та дівчат в університеті, висловив своє схвалення цього змішення і зайняв позицію захисту подібних зборів.
Ми і не очікували від професора, який провів немало років, спостерігаючи за соціальними взаєминами, їх зв’язками та результатами, що витікають з них (поганими та добрими), що він міг би сказати подібне у своїй лекції. Навпаки, ми очікували, що він виголосить для наших синів і дочок промову, яку вони сприймуть як погляд, відточений практикою, у результаті якого вони візьмуть цей погляд для застосування у своєму житті, яке оточено небезпеками з усіх боків. Однак професор не став казати у своїй лекції ані про що інше, окрім змішення хлопців та дівчат, висловлюючи у ній свою згоду з подібним змішенням, не звертаючи увагу на те, до якої уседозволеності у моралі і до якого падіння гідності та честі приводить подібне змішення.
У цій своїй лекції ми поставили за мету спростування того, що було сказано цим професором. Однак ми спростуємо його слова шляхом дослідницького підходу і того, що пропонують закони логіки. Висновок – за вами.
І неприпустимо ані для мене, ані для професора, якщо ми взялися досліджувати соціальні взаємини, залишити осторонь погляд релігії Іслам на це важливе питання. І якщо ми поглибимося у розуміння цього питання з точки зору Ісламу, а потім підкріпимо наш погляд мудрощами, які виходять з нього, тоді ми зможемо остаточно поставити крапку в питанні змішення хлопців та дівчат у стінах університету та за його межами, будучи підкріпленими сильними доказами.
Професор сказав у своїй лекції: «Розповсюдженою помилкою у розумінні місії університету є питання прийняття дівчат студентками».
Під словами «Розповсюдженою помилкою у розумінні місії університету є питання прийняття дівчат студентками» професор має на увазі помилку суспільства у неприйнятті того, що університет бере дівчат на навчання та змішує їх з юнаками в аудиторіях.
Справа в тому, що громадськість не помилилася. Навпаки, це університет помилився у цьому змішенні, і це відбувається тому, що єгипетська громадськість керується у своєму житті релігією, яка має категоричні докази того, що вона є небесним одкровенням, до якого не може підкрастися брехня ані спереду, ані ззаду. І коли цьому суспільству надається соціальне питання, таке як зібрання хлопців і дівчат у тому вигляді, яке має місце в університеті – суспільство береться за пошук відповіді на нього зі своєї істинної релігії. І якщо воно знаходить, що релігія дозволяє це, то замовкає і погоджується з рішенням релігії, а якщо знаходить, що релігія забороняє це, то виступає з неприйняттям (відкиненням).
А заборона релігією змішення статей у тому вигляді, як це має місце в університетах, відома серед мусульман загалом, як і добре відома серед вчених. Докази цього приводяться в Корані, Сунні та життєписі праведних попередників, які чудово усвідомлювали суть релігії та були проникливі у її небесних мудрощах.
Всевишній Аллах сказав:
قُلْ لِلْمُؤْمِنِينَ يَغُضُّوا مِنْ أَبْصَارِهِمْ وَيَحْفَظُوا فُرُوجَهُمْ
«Скажи віруючим чоловікам, щоб вони опускали свої очі та оберігали свої статеві органи» (24:30).
І сказав:
وَقُلْ لِلْمُؤْمِنَاتِ يَغْضُضْنَ مِنْ أَبْصَارِهِنَّ وَيَحْفَظْنَ فُرُوجَهُنَّ
«Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої очі та оберігали свої статеві органи» (24:31).
Сенс слів «опускали свої очі» – відводили свої очі убік, оскільки це (тобто пильне розглядання представника протилежної статі) і є шлях до смути та розповсюдження пороків. І хто ж об’єднує цих хлопців та дівчат в одній аудиторії, а потім очікує від тих та інших, що вони відводитимуть одне від одного очі, не посилаючи одного погляду за іншим? Хіба може будь-хто щиро заявити, що ці віруючі хлопці та дівчата зберігають себе, відвертаючи очі з моменту зустрічі у стінах університету і аж до того, поки не розійдуться? І це відбувається у той час, коли Шаріат, який наказує опускати очі перед розпусними, забороняє опікунам підштовхувати хлопців та дівчат до ситуації, яка може мати неприємні (небезпечні) наслідки.
Всевишній Аллах сказав:
وَقُلْ لِلْمُؤْمِنَاتِ يَغْضُضْنَ مِنْ أَبْصَارِهِنَّ وَيَحْفَظْنَ فُرُوجَهُنَّ وَلا يُبْدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلا مَا ظَهَرَ مِنْهَا وَلْيَضْرِبْنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَى جُيُوبِهِنَّ وَلا يُبْدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلا لِبُعُولَتِهِنَّ أَوْ آبَائِهِنَّ أَوْ آبَاءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوْ أَبْنَائِهِنَّ أَوْ أَبْنَاءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوْ إِخْوَانِهِنَّ أَوْ بَنِي إِخْوَانِهِنَّ أَوْ بَنِي أَخَوَاتِهِنَّ أَوْ نِسَائِهِنَّ أَوْ مَا مَلَكَتْ أَيْمَانُهُنَّ أَوِ التَّابِعِينَ غَيْرِ أُولِي الإرْبَةِ مِنَ الرِّجَالِ أَوِ الطِّفْلِ الَّذِينَ لَمْ يَظْهَرُوا عَلَى عَوْرَاتِ النِّسَاءِ وَلا يَضْرِبْنَ بِأَرْجُلِهِنَّ لِيُعْلَمَ مَا يُخْفِينَ مِنْ زِينَتِهِنَّ وَتُوبُوا إِلَى اللَّهِ جَمِيعًا أَيُّهَا الْمُؤْمِنُونَ لَعَلَّكُمْ تُفْلِحُونَ ٣١
«Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої очі та оберігали свої статеві органи. Хай вони не виставляють напоказ своїх прикрас, за виключенням тих, які видно, і хай прикривають своїми покривалами виріз на грудях і не показують своєї краси нікому, окрім своїх чоловіків, або своїх батьків, або своїх свекрів, або своїх синів, або синів своїх чоловіків, або своїх братів, або синів своїх братів, або синів своїх сестер, або своїх жінок, або невільників, якими оволоділи їх десниці, або слуг з числа чоловіків, позбавлених жадання, або дітей, які не збагнули наготи жінок; і хай вони не стукають своїми ногами, даючи знати про прикраси, які вони приховують. О віруючі! Звертайтесь до Аллаха з каяттям усі разом, можливо, ви досягнете успіху» (24:31).
І прикраси – це те, чим прикрашаються жінки: сережки та намиста, каблучки та стрічки, туш і тіні, витончене вбрання. А ті, що видно – це одяг, який приховує тіло, щоб не було видно того, що під ним – волосся тощо.
Після цього Коран перелічив категорії людей, які часто відвідують жінку, якщо вона стане приховувати те, що зобов’язана приховувати від сторонніх, то це буде обтяжливо для неї. А тому Коран дозволив їй не приховувати своїх прикрас перед ними. Більше того, порок з боку цих людей відсутній або практично не зустрічається або з причини кровної близькості таких людей, як батько, або син, або брат, або дядько, або син дядька, або син сестри, або з причини ревнощів у справі збереження честі жінки серед таких людей, як батько чоловіка або син чоловіка. Це відбувається тому, що у батька чоловіка або його сина ревнощі підштовхують зберігати честь цієї жінки, оскільки у збереженні її честі – збереження честі сина, якщо це батько, і батька, якщо це син.
Хоча цим переліченим категоріям людей і дозволено бачити приховані прикраси жінки, однак вони не порівняються з чоловіком у тому, що він може бачити усю її красу. Що ж стосується сина, чоловіка, брата і діда з категорії махрам (близьких родичів). То жінка не зобов’язана приховувати перед ними волосся, шию, голені та лікті. Що ж стосується тих, хто позбавлений бажання з числа чоловіків, то це ті, чия скромність є відомою і вони не у змозі мати плотські відносини з жінками, наприклад, старці, відомі своєю праведністю. Перед ними жінці дозволено з’являтися у домашньому одязі без покривала.
І не секрет, що студентки університетів не прикривають своїми покривалами виріз на грудях і можуть прийти на навчання у найгарнішому вбранні, змішуючись з юнаками, з якими у них немає жодного з перелічених в аяті видів родинних зв’язків.
Всевишній Аллах сказав:
يَا أَيُّهَا النَّبِيُّ قُلْ لأزْوَاجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَاءِ الْمُؤْمِنِينَ يُدْنِينَ عَلَيْهِنَّ مِنْ جَلابِيبِهِنَّ ذَلِكَ أَدْنَى أَنْ يُعْرَفْنَ فَلا يُؤْذَيْنَ
«О Пророк! Скажи твоїм жінкам, твоїм дочкам і жінкам віруючих чоловіків, щоб вони опускали на себе (або зближували на собі) свої покривала (джильбаб). Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і розпусниць) і не скривдять» (33:59).
Джильбаб – це одяг, який приховує жінку зверху до низу, а також це будь-який одяг, який одягає жінка поверх свого одягу. «Опускати на себе» – тобто до низу. Ібн Аббас та група попередників сказали: «…тобто одягати джильбаб через розріз для голови, потім обертати тканину навколо голови, закриваючи ніс. Таким чином, усе тіло та більша частина обличчя, окрім очей, будуть закриті». Потім він згадав мудрість цього вбрання – і вона полягає в тому, що приховання тіла вказує на цнотливість та непорочність, оскільки якщо жінка знаходиться у подібному вбранні, то злодії не відчувають бажання у зазіханні на її честь, а тому вона не зустріне шкоди злодіїв, як це відбувається з нескромними жінками, які виставляють напоказ свою красу. У цьому і полягає сенс слів Всевишнього Аллаха:
ذَلِكَ أَدْنَى أَنْ يُعْرَفْنَ فَلا يُؤْذَيْنَ
«Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь та розпусниць) і не скривдять» (33:59).
І передані достовірні (сахіх) хадіси, які забороняють змішення жінки з немахрамом (не близьким родичем) у своїй більшості вказують на ненависть благородного Шаріату у відношенні до подібного змішування і що турбота Шаріату про чистоту (непорочність) жінки – дуже висока. Я нагадаю з цих хадісів тільки деякі. Передав Бухари у своїй збірці «Сахіх» від Абу Саїда аль-Худрі: «Якось жінки звернулись до Пророка ﷺ: Чоловіки подолали нас (в увазі до тебе), так виділи ж нам день». Тоді він ﷺ обіцяв їм один з днів, у який він проповідував їм, наставляв їх та забороняв їм». І якщо б змішення студентів та студенток було дозволеним в релігії, то жінки сиділи б разом з чоловіками на уроках Посланця Аллаха ﷺ і не казали б: «Чоловіки подолали нас (в увазі до тебе), так виділи же нам день», – а він ﷺ не став би визначати окремий для них день.
Також хадіс, переданий Бухарі від Аїші (р.а.), яка сказала: «Віруючі жінки, загорнувшись у плащі, здійснювали ранковий намаз разом з Посланцем Аллаха ﷺ, а потім повертались до своїх домівок так, що ніхто не впізнавав їх». І якщо б змішення чоловіків і жінок було дозволеним, то не було б потреби жінкам загортатися у свої плащі та повертатися у свої домівки так, щоб ніхто не впізнавав їх.
І хадіс, переданий Бухарі у «Сахіху» від Ібн Аббаса (р.а.), який сказав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Не дозволено жінці виходити у подорож без махрама. І не дозволено нікому входити до неї, якщо поряд немає її махрама». Тоді один з чоловіків сказав: «О Посланець Аллаха, я хочу вийти з армією на битву, а моя жінка бажає здійснити хадж». На що він ﷺ відповів: «Іди з нею». І якщо б змішення жінки зі сторонніми чоловіками було дозволеним, то Шаріат не став би забороняти їй подорожувати для виконання зобов’язання хаджу без супроводу махрама. І Посланець Аллаха ﷺ не став би забороняти чоловікам входити до жінок без присутності махрама.
Також нагадаю хадіс, переданий Бухарі від Умм Салами (р.а.), яка сказала: «Коли Посланець Аллаха ﷺ давав салям (завершуючи намаз), жінки одразу ж піднімалися, а він продовжував ще трохи сидіти, перш ніж встане». Вона сказала: «І ми думаємо, а Аллах знає краще, що він чинив так, щоб жінки встигали розійтися, перш ніж почнуть розходитися чоловіки». А тому той факт, що жінки піднімалися і розходилися одразу після завершення намазу Пророком ﷺ, каже про те, що їм було дозволено здійснювати колективний намаз, не залишаючись у мечеті після нього. Також текст хадісу каже про те, що Посланець Аллаха ﷺ затримувався після намазу деякий час на своєму місці для того, щоб жінки встигали розійтися, оскільки чоловіки не вставали зі своїх місць здійснення намазу, допоки Посланець Аллаха ﷺ не піднімався зі свого. У цьому міститься вказівка на те, що Шаріат засуджує змішення сторонніх чоловіків з жінками. Більше того, жінки здійснюють колективний намаз позаду чоловіків згідно з тим, що передав Бухарі у своєму «Сахіху» від Анаса ібн Маліка (р.а.), що той сказав: «Одного разу Посланець Аллаха ﷺ здійснював намаз у будинку Умм Салім. Я і сирота (син Умм Салім) встали позаду нього, а Умм Салім встала позаду нас».
Також на заборону змішування чоловіків і жінок вказує те, що це було відомою справою серед сподвижників (р.а.) настільки, що навіть стало правилом серед них, яке вони згадували щоразу, коли деякі повідомлення або ситуації викликали сумніви в них. Бухарі передав від Ібн Джурайха, який сказав: «Нам повідомив Ата, що коли Ібн Хішам заборонив таваф (обхід навколо Кааби) чоловікам і жінкам разом, він (Ата) сказав: «Як він може забороняти це, якщо жінки Пророка ﷺ здійснювали таваф разом з чоловіками?». Я спитав: «Це було до хіджабу або після (тобто до послання одкровення про хіджаб)?». Він (Ата) відповів: «Так, адже я побачив їх після хіджабу». Я спитав: «Як же вони змішувалися з чоловіками?». Ата відповів: «Вони не змішувалися. Аїша (р.а.) здійснювала таваф осторонь від чоловіків»».
Подивіться як для Ати прояснилася заборона змішування жінок разом з чоловіками під час тавафу, спираючись на відоме в Шаріаті правило, яке забороняє змішування чоловіків з жінками. Коли ж Ібн Джурайх заперечив йому, Ата не став казати: немає нічого поганого у змішуванні чоловіків з жінками. Навпаки, він привів хадіс про те, що жінки Пророка ﷺ здійснювали таваф разом з чоловіками. Коли ж для Ібн Джурайха стало зрозуміло, що таваф жінок неодмінно приводить до змішення з чоловіками, а змішення є забороненим в Шаріаті, він, дивуючись, спитав про дозвіл жінкам здійснювати таваф разом з чоловіками: «Як же вони змішувалися з чоловіками?». Ата не сказав йому: «І в чому ж заборона цього змішення?», - навпаки, він роз’яснив йому, що жінки здійснюють таваф, не змішуючись з чоловіками.
Не лише релігійні тексти штовхають суспільство до відкинення змішення між студентами і студентками, але і реальність та досвід, які довели, що у подібному змішенні є порок, яким неможна нехтувати. Той же, хто відкидає негативні наслідки цього змішення, той або нетямущий в громадських справах і не спостерігає за ними ані поблизу, ані здалека, або дивиться на змішення та його наслідки з тієї точки зору, яка не звернула його увагу на порок і на необхідність старанності для викоренення тих, хто стоїть за цим.
Той, хто бував у країнах, де подібне змішення статей є дозволеним, і бачив, до якого безчестя це приводить, а потім порівняв його з порочністю, яка має місце в країнах, які допускають зібрання між чоловіками та жінками лише шаріатським чином, знайде між цими двома порочностями величезну різницю.
Більше того, ми зовсім не потребуємо підрахунків тієї та цієї порочності для знання різниці, оскільки цілком очевидно, що змішення зрощує в серцях смуту, і ця смута незабаром приводить до порока, а тому що більшим є змішення, тим більше непристойностей та пороків в суспільстві.
Професор сказав: «У цього питання було мало прибічників в очах громадськості», - бажаючи сказати, що прийняття студенток до університетів у минулому викликало невдоволення тільки у малої групи людей. Насправді ж, згідних з цим змішенням як і раніше дуже мала кількість, якщо порівняти їх з тими, хто заперечує це змішення. І якщо дізнатися у всієї Умми її дійсну думку, то стало б очевидним, що у професора зовсім немає прибічників, окрім маленької купки людей. І це відбувається тому, що в подібних соціальних питаннях рішення повертається до доказів, побудованих на турботі і на придбанні користі та усуненні шкоди, які витікають з цієї турботи. Що ж стосується «великої кількості прибічників», то вони зовсім не приносять користі перед релігійними текстами та доказами, підкріпленими досвідом, нехай навіть на вагу піщинки.
Професор сказав: «Через десять років після прийняття цих студенток піднявся галас, який засуджував нас за це змішення. Однак ми не звертаємо на нього уваги, тому що соціальний розвиток (соціальна еволюція) – з нами, а розвиток не подолати».
Не існує розвитку, який може відбутися в суспільстві сам собою. Навпаки, розвиток суспільства є наслідком думок, поглядів та психологічних схильностей. Таким чином, ріст цього розвитку або його занепад залежить від стану ( якості) цих думок, поглядів та схильностей, то і суспільство стає піднесеним, - і цьому не може бути заперечень. І тому цілком справедливо можна сказати: такий розвиток непереможний. Однак, якщо над людьми стануть переважати спотворені ідеї у сприйнятті соціальних справ, або ж над їх розумом пануватимуть примхи, у такому випадку соціальний розвиток прийде до занепаду (виродження) – і це саме те, чому необхідно чинити опір. І найменший заклик, яким необхідно зайнятися для виправлення кривизни такого суспільства – відкидати його примхи.
Якщо змішування статей (іхтілят) є проявом соціального розвитку, то воно (змішення) у першу чергу виникає через спонукання пристрасті та похоті у даремному слідуванні традиціям Заходу. А тому цілком очевидно, що ті, хто закликає до виправлення (реформ), голосно заявляють про заперечення цього наслідування та докладають зусилля для очищення суспільства від бруду Заходу. Коли ж їх прагнення будуть сильними, а самі вони протистоятимуть цьому пороку різноманітними мудрими шляхами та прибиратимуть цю шкоду, тоді вони й одержать перемогу.
І положення арабів у часи джахілії (невігластва) було нічим іншим, як «соціальним розвитком», але Посланець Аллаха ﷺ взявся боротися з цим «розвитком», поклавши йому кінець на протязі кількох років.
Якщо ми уявимо собі довоєнне положення, наприклад, Франції, то побачимо у ньому безчестя та розпусту. І якщо б хтось з їх інтелігенції спробував трохи полегшити зло цієї нерозважливості, то неодмінно зустрів би того, хто сказав би: «Ця розпуста є результатом соціальної еволюції (розвитку), і її ніхто не може подолати».
Чи згодний буде професор, якщо прибічники змін стануть мовчати перед обличчям порочності, яка панує серед людей, і прийдуть у відчай перед виправленням її під приводом соціального розвитку, оскільки соціальна еволюція не має переможців?!
На наш погляд, зміна на краще починає переважати за допомогою мудрої пропаганди, а може і переважати за допомогою сили справедливого правителя. Коли Умма знаходиться в омані, осторонь від правильного шляху і глуха до проповідей мудреців, а брехня та нечестя починають переважати за допомогою чеснот їх соратників, або їх сили влади… Якщо нечестя стане долати праведність за допомогою хитрої пропаганди, то це буде відбуватися лише тому, що прибічники істини перебувають у глибокому сні, і нечестя підіймає свого батога виключно у середовищі, де відсутні проповідники-реформатори (мусліхун).
І ми думали, що через те, що Франція капітулювала у цій війні огидним чином, то наші мужі витягнуть для себе величезний урок, а також ті, хто схвалював (або оспівував) відкриття обличчя та змішення статей, стануть проповідниками до норм Ісламу та укриття жінок вбранням гордості та захисту їх від непристойностей та місць змішення.
І більш за все викликає жаль те, що французи прокидаються швидше за багатьох наших мужів, витягаючи урок з падіння своєї країни. Урок полягає в тому, що причиною слабкості Франції та падіння її засад виявилося відхилення від моральності її молоді та її занурення у насолоди та примхи. І немає гіршого падіння у непристойності, ніж за допомогою змішення жінок з чоловіками та розкриття жінками своєї прихованої краси, запалюючи ревнощі свого батька, брата або чоловіка.
Згаданий вище професор сказав: «Сенс справедливості, яка вирівнює між братом і сестрою, полягає в тому, що кожний придбаває причини для вдосконалення».
Ніхто не заперечує справедливості між братом і сестрою, як і немає дорікань стосовно того, щоб кожен з них досягав своєї досконалості. Однак це не вимагає змішування дівчат з юнаками. Навпаки, змішування виступає перешкодою для жінки на шляху до досконалості, оскільки уводить (забирає) значну частину порядності та спокою, підготовлюючи жінку до падіння у безодню поганої репутації. І якщо б її опікун був гарним наставником у її вихованні і дивився б на наслідки проникливим поглядом, то у жодному разі не допускав би змішення.
Ми – не супротивники освіти жінок і не супротивники продовження ними освіти у повному обсязі. Однак ми хочемо зберегти її на основах її характерної досконалості – і це її непорочність та моральна чистота. І немає сумніву у тому, що змішення з юнаками є найшвидшим способом руйнування цих основ, і той, хто відкидає змішення студентів зі студентками – саме вони є тими, хто надає допомогу справедливості, яка урівнює брата і сестру в отриманні кожним з них причин для свого вдосконалення. Жінка має право отримувати той обсяг знань, який потрібен їй, однак на основі моральної чистоти. І якщо отримання нею деяких подібних знань приводить до відступу від цієї основи, то вона зобов’язана задовольнятися тим обсягом, який вона набула, оскільки серед чоловіків достатньо суддів, адвокатів, а також членів палати представників тощо, видів робіт, якими якщо і володіє жінка, то за природою цих видів робіт це приведе до поганих наслідків з причини змішення жінок з чоловіками.
Також той професор сказав: «Більше того, на нашому боці знаходиться перевага для Умми у продовженні створення причин формування єгипетської родини в образі, який відповідає нашим прагненням у національному піднесенні».
Якщо ми не згодні зі слідуванням Європі у кожній з громадських справ і вважаємо нижче своєї гідності брати європейців у приклад для національного піднесення, тоді виникає питання: основою нашого національного піднесення є збереження норм, приписаних нашою релігією, а також те, щоб у наших дівчатах були присутні широкі знання, тверда рішучість і терпіння у перенесенні труднощів? А також щоб у наших дівчатах була скромність, моральна чистота і знання, які допоможуть їм виконувати їх зобов’язання в житті з упорядкування домашніх справ та виховання дітей? Посланець Аллаха ﷺ вказав на виконання цих двох задач, сказавши: «Кращими з жінок, які будь-коли їздили на верблюдах, є праведні жінки Курайша. Вони – найбільш чутливі до своїх дітей, поки вони малі, і найбільш дбайливі до своїх чоловіків». І вказав на важливість ведення домашніх справ, сказавши: «Жінка – пастир у будинку свого чоловіка».
А тому нашим прагненням є те, щоб жінка була носієм високої моральності та скромності, знаходячись подалі від сумнівних та смутних місць. Наше прагнення полягає у формуванні єгипетської родини у відповідності з нашими поняттями, які спонукають нас і наполягають на тому, щоб ми розділяли дівчат і хлопців, щоб не допустити смути і зберегти цим самим душі від поганих думок, які можуть перетворитися у рішучість, а потім – у можливість.
Якщо погляд на красу жінки і роздуми про красу її обличчя є засобом прив’язування серця до неї, а прив’язаність серця приводить до смути (фітни), то змішення, у результаті якого погляд буде неодноразово повторюватися і приводити до спроб розпочати розмову, безсумнівно, є справою засуджуваною, оскільки це – прямий шлях до струсу сердець хлопців та дівчат після того, як вони були спокійними. Подібний струс може привести до втрати гідності, яка до цього була захищена. А якщо втрачена гідність входить у родину, то як ми зможемо утворити родину у тому вигляді, який збігається з нашими прагненнями у питанні національного піднесення?!
І немає жодного обмеження життєвого кола для жінки, якщо ми захищаємо її від змішень, за яких відсутній її махрам. Навпаки, у цьому – збереження її благородності і забезпечення її добробуту, оскільки при збереженні її від змішення, вона залишається жити з чистим серцем і спокійною душею. За допомогою подібного оберігання міцно та чисто зміцниться її зв'язок з чоловіком і з почесними представниками її родини.
І я не виключаю правоту часто виголошуваного багатьма висловлювання, що конфлікт між чоловіками та їх жінками нині став більше, ніж був раніше. І що причиною цих суперечок є захоплення жінок ненависним табарруджем (виставленням краси напоказ), а також їх легка поведінка у зборах без махрамів.
Насправді, прибічники змішування статей не підкріпляють правильного розвитку суспільства, як і не підтримують ідею справедливості між братом і сестрою у досягненні кожним із них причин досконалості, як і зовсім не на їх боці знаходяться інтереси Умми. Усе це – не з ними, за виключенням того, що вони відчинили двері університетів для студенток, однак і це залишилось засуджуваним з причини змішування, а також розрізненості прибічників змішення у спробах протистояти цьому за допомогою засудження. Вони обмежились тільки нескінченним пережовуванням цього засудження на своїх засіданнях, і, можливо, хтось напише статтю в газеті, або виголосить промову під час лекції.
І якщо б прибічники реформ (змін) організували конференцію про моральність та подивитися на змішення статей поглядом, далеким від будь-яких бажань (або жадань), а потім докладно розкрили негативні наслідки змішення. Ось тоді б їх рішення набули значущості, а представники правдивої політики побачили б у відношенні дівчат необхідність надання можливості придбання їм знань подалі від підбурювання до смути (фітни) і непристойностей.
Шейх Мухаммад Хидр Хусейн
