Лідери Умми

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Від Абу Хурайри (р.а.) передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «У переддень Часу буде кілька років обману, коли правдивого звинувачуватимуть у брехні і віритимуть брехуну.

Коли вірного звинувачуватимуть у зраді, а зраднику довірятимуть. А говорити будуть нікчеми (рувайбідат)», – передав Хакім у своїй збірці «Мустадрак». Імам аш-Шатибі сказав: «Рувейбіда – це коли мерзенна, нікчемна людина говорить про громадські справи, тобто коли вона навіть не гідна обговорювати громадські справи та говорити від імені людей, але при цьому усе одно робить це», – книга «І’тісам». А тому той, чиє положення є таким, не може претендувати на управління людьми, і неприпустимо, щоб вони були вдоволені його лідерством.

Сьогодні ми живемо у світі оман, у час панування рувейбідат, які або сидять на шиї у народу і, будучи нікчемними правителями, говорять про справи суспільства, або вони керують розумами людей, видаючи омани за незаперечний факт. І, можливо, нікчемність наших правителів на протязі десятиліть вже приїлася і є майже самим собою зрозумілим явищем, принаймні – для нинішнього покоління. Однак те, що потребує роз’яснення – це рувейбідат, які керують розумами людей на протязі тривалого періоду часу, знаходячись у центрі уваги телеекранів, газет та інтернет-сайтів. Вони висувають себе у якості інтелектуальних гігантів, хоча насправді є інструментом в руках ворогів Умми, які використовують їх для ударів по доктрині цієї Умми, по її історії і по її славетній спадщині. А потім вони хочуть наповнити наші розуми нікчемною, охопленою кризами західною ідеєю, яка порушила нормальний хід життя в ісламському світі.

Ми бачимо, як вони повторюють слова «демократія», «свобода», «братство і рівність» неначе дурні, які не розуміють що кажуть, або віслюки, які несуть на собі книги. І ці люди – письменники, мислителі, володарі точок зору, журналісти і редактори, які мають звання та винагороди від інших рувейбідат – мерзенних та нікчемних правителів цієї прогнилої системи. І, молживо, вони удостоїлися своїми ницими творами, нудними історіями та декадентськими віршами міжнародних нагород. Це ті, хто очолює інтелектуальну та культурну арену в Єгипті і навіть в інших мусульманських країнах. Це ті, хто має фінансову та політичну підтримку з боку відповідальних осіб культурних установ у наших країнах. І ця підтримка (фінансова, політична) стала орендною платою для цих людей, які можливо ненавидять самі себе, оскільки вони відчувають, як наші країни говорять їм про велич Ісламу. Ці люди ненавидять і свою Умму, тому що вона з надією дивиться на Іслам і навіть, більше того, оспівує його велику історичну спадщину, у той час як вони не дивляться на історію інакше, окрім як через призму ворогів їх Умми. Одурманені західною просвітою, вони не бачать жодної іншої історії, окрім історії Заходу або історії наших країн доісламської епохи.

Я не буду називати тут ані їх імен, ані їх опису, оскільки усі знають про кого я кажу. Усі бачать, до чого ми прийшли у похмурому слідуванні за культурою, чужою нашій культурі, у повторенні ідей, вкрай далеких від нашої доктрини і думок, що витікають з неї. Більше того, можна побачити, як ця купка одурманена навіть більш сильною ворожнечею до ісламських понять, ніж вороги Умми, які не з нас і не говорять на нашій мові. Халіфат у цих людей – утопія, моральність – це відсталість та реакційність, а джихад – це варварство тощо.

Організатори перевороту в Єгипті за допомогою свого путчу змогли знову повернути рувейбідат (нікчемних) до влади і до ведення конфлікту з мусульманами як батіг, який використовують для удару по ісламських ідеях і їх носіях через кампанії, які порочать представників ісламських рухів та ісламські політичні думки, пов’язані з правлінням та економікою. Звідси знову з’явився термін «тероризм» і відкрито був піднятий стяг війни проти нього.
Ці люди – маріонетки, яким Сатана прикрасив їх діяння. Вони – елементи руйнування, а не інструменти побудування. Вони підносять справу демократії, у той час як самі схилилися (або навіть пали ниць) перед нею з причини того, що вона сприяла прояву їх жадань і свобод, ворожих до всього святого. А потім вони самі ж розчавили свою удавану демократію, коли вона привела їх до того, що їм не подобається.

Якщо б вони замислилися про неї, а не думали на її основі – це було б краще для них, і тоді б вони усвідомили степінь її порочності, відкинули б її і не пішли б за нею, подібно до сліпців, з нерухомим поглядом у бік Заходу, співзвучні з її наслідками крок за кроком. А коли Захід лізе до нори ящірки, то і вони лізуть вслід за ним, опинившись заручниками цієї нори, а якщо на них вилити трохи води, то вони вийдуть з цієї нори, вискакуючи звідти і не замислюючись ні про що.

Можливо, західні прихвостні з числа лібералів, демократів та світських діячів у наших країнах  уявляють, що вони здатні керувати Уммою і увести її від Ісламу, тавруючи терористами тих, хто несе її турботи про втілення її релігії в реальному житті. Однак вони цим своїм уявленням виставляють себе поверхневими людьми та дурнями. А тому Уммі необхідно добре розуміти їх дійсність, оскільки вони – всього лише образи та уявлення. А якщо тероризм дійсно існує, то вони – саме ті, хто практикує його, перешкоджаючи розповсюдженню поглядів своїх інтелектуальних опонентів. І, не дивлячись на те, що слова багатьох з них викликають захоплення у цьому житті, однак вони насправді – непримиренні сперечальники:

وَمِنَ النَّاسِ مَنْ يُعْجِبُكَ قَوْلُهُ فِي الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَيُشْهِدُ اللَّهَ عَلَى مَا فِي قَلْبِهِ وَهُوَ أَلَدُّ الْخِصَامِ ٢٠٤ وَإِذَا تَوَلَّى سَعَى فِي الأرْضِ لِيُفْسِدَ فِيهَا وَيُهْلِكَ الْحَرْثَ وَالنَّسْلَ وَاللَّهُ لا يُحِبُّ الْفَسَادَ ٢٠٥

«Серед людей є такий, чиї промови захоплюють тебе у мирському житті. Він закликає Аллаха засвідчити те, що у нього в душі, хоча сам є непримиренним сперечальником. Коли він йде, то починає розповсюджувати нечестя на землі, знищувати посіви і губити потомство. Але ж Аллах не любить нечестя» (2:204,205).

А тому вони явні для Умми, як і явні для неї їх хитрування. Вони – всього лише інструменти в руках капіталістів, які контролюють владу в державі і захищають свої інтереси, обсипаючи ці бридкі інструменти подарунками.

Одним з таких постійних інструментів є вираз «Демократія – це рішення», навіть якщо мова йде про ціну редьки та крес-салату, оскільки це – нікчемна спроба вдарити по гаслу «Іслам – це рішення», яке уособлює сутність цієї Умми, хоча це гасло ще не виконується у дійсності. Це відбувається тому, що Умма бачить, як її проблеми накопичуються і збільшуються від дню у день під затінком цих провальних «національних держав», які залишились їй у спадок від колонізації Заходом широких земель Ісламської Держави. І не змогла ця світська демократична система національних держав посприяти відродженню своїх народів, не кажучи вже про те, щоб зупинити їх занепад. Ці держави з моменту свого утворення ніколи не були самостійно діючими, навпаки, вони завжди були підкореними (тобто які терплять дії інших сторін над собою). Таким чином, Умма усвідомлює у своїх глибинах, що рішення усіх цих проблем криється в Ісламі.

Таким чином, неможна уявляти цих людей лідерами Умми, оскільки у неї є реальні лідери, які ведуть її вперед за допомогою Ісламу, який втілюється в доктрині та культурі цієї Умми. Ісламу, який криється у самих глибинах її сутності. Хто ж іще може бути лідером цієї Умми, окрім того, хто присвятив себе роботі над її відродженням, не добиваючись похвали або нагороди?! Хто ж іще може бути лідером цієї Умми, окрім мужів, які не приймають приниженості та підкореності своєї Умми та незгодні з тим, щоб їх Умма черпала свою силу, ідею та закони на Заході або Сході?! Хто ж іще може бути лідером цієї Умми, окрім тих, хто несе основоположну ідею, хто починає з самих основ, а не з компромісних рішень?! Хто розуміє, що справжнє відродження Умми здійсниться виключно з Ісламом, оскільки лише Іслам є істинною ідеологією, адже він ниспосланий від самого Всевишнього Аллаха. Хто ж іще може бути лідером цієї Умми, окрім мужів, яких не відволікає ані торгівля, ані інші турботи від намазу та поминання Аллаха?! Хто ж іще може бути лідером цієї Умми, окрім мужів, які вірні своєму заповіту з Аллахом, не заміняють його, не змінюють та не перефарбовуються в інші кольори?! Неможливо, щоб лідерами Умми були носії світської ліберальної демократичної ідеї, які, якщо їм подали щось – вдоволені, а що не подали – гніваються, продаючи своє перо тому, хто платить більше…Хай згубить їх Аллах, до чого ж вони хитрують!


Шаріф Зайд
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Єгипет
01.10.2013