Сестри, якщо б я вам повідомила про те, що чотирирічну дитину, яка намалювала огірок та неправильно промовила його назву, почали вважати таким, що потребує проходження програми по дерадикалізації, ви б могли в іншому світі, на жаль, назвати мене божевільною . Але ми живемо у 2016 році у Британії, і у справжній момент ця дитина при таких обставинах насправді викликала побоювання у деяких осіб достатні для того, щоб вжити такий курс дій; ласкаво просимо, стратегія британського уряду «Запобігання»!
Дозвольте мені розповісти вам про деяких інших мусульманських дітей, які, на жаль, так само стикнулись з важелем урядової стратегії по боротьбі з тероризмом:
– П’ятнадцятирічний хлопчик, який надів значок у підтримку Палестини, за що був виключений зі школи та викликаний на допит у поліцію.
– Чотирнадцятирічний хлопчик, який використав на уроці французької мови термін «екологічний тероризм», за що був викликаний на допит співробітниками міністерства по питаннях захисту дітей.
– Десятирічна дитина поскаржилась на відсутність у школі молельні кімнати, про що у поліцію поступило повідомлення від початкової школи по підозрі у екстремізмі.
– Школярка, яка почала носити хіджаб по поверненні до школи після канікул, викликала стурбованість у своїх вчителів, за що вони направили її на проходження програми по підтримці дерадикалізації.
– дитина, яка не хотіла грати на музичному інструменті у школі, викликала збентеженість у школі у зв’язку з причетністю до екстремізму.
Це – приклади лише деяких із сотень дітей, які стали мішенню «Запобігання».
Сестри, протягом деякого часу мусульманська молодь у Британії перебуває під наглядом у межах урядової програми по боротьбі з тероризмом. І якщо це не викликало у вас стурбованості, то сьогодні ми маємо справу з «обов’язком запобігання», який дозволяє відкрито стежити за мусульманськими дітьми та інформувати про них у випадку виявлення дотримання ними елементарних ісламських приписів, а у деяких випадках– лише тому, що вони – мусульмани , як у випадку з дитиною, яка намалювала огірок, нібито у вигляді бомби і вимовила слово «огірок» як «плита».
Як ми бачимо із наявних даних, програма «Запобігання» націлена на наших дітей та нашу молодь і є частиною цілої низки заходів, які розглядають мусульманську спільноту у якості підозрюваного та проблемного суспільства.
У 2004 році году чернетковий звіт МВС Сполученого Королівства під назвою «Молоді мусульмани та екстремізм» показав, що уряд зосереджує свою увагу на молодих мусульманах у межах широкомасштабної стратегії по боротьбі з тероризмом під назвою «Боротьба». Звіт був присвячений проблемі молоді, у ньому розкривалось так званий «соціальний устрій» мусульманської спільноти. У звіті обговорювалось те, як варто підтримувати ретельно відібраних вчених та імамів, щоб вони озвучували конкретні думки та молодіжних заходах, що проводяться при підтримці уряду, а також форму контакту мусульманської молоді Британії з мусульманами за кордоном через Британську раду, МЗС та організацію по справах співдружності мусульманської молоді Великобританії з метою сприяння прийнятого урядом ісламського дискурсу.
І сьогодні, по спливанню 12 років, під тим же приводом боротьби з тероризмом уряд на офіційному рівні проводить стеження за нашою молоддю та втручається у її справи у межах стратегії «Запобігання». І хоча «Запобігання» існує вже протягом кількох років, усе ж таки лише у минулому році після видання закону в області безпеки та боротьби з тероризмом юридичного її проходження стало обов’язковим для робітників громадського сектору, у тому числі – для викладачів у коледжах, , школах та університетах, вихователів, лікарів та медсестр. Усі вони повинні за законом виконати обов’язковий «обов’язок запобігання», офіційною метою якого є «не допустити людям стати терористами або пособниками тероризму». І це включає у себе, як заявляє уряд, «ненасильницький екстремізм».
І тому, сидячи тут, ми питаємо: як може вчитель, вихователь або дитячий лікар згідно до цієї політики прибути до суду з тим, що чотирирічна дитина, яка намалювала огірок, може стати терористом у майбутньому, а отож, потребує так званої дерадикалізації? «Запобігання» повністю витікає із ідеї, теорії, яка у дійсності у корні аналогічна політиці боротьби з тероризмом, яка проводиться по усій Європі та США. Ключова фраза цієї ідеї полягає у: людина (доросла або дитина) є носієм певних ненасильницьких думок та поглядів, внаслідок чого його або її можуть прирахувати до екстремістів. Далі, це підштовхує його або її до того, щоб стати жорстоким або пособником насильства.
Цю розповідь часто називають теорією «конвеєрної стрічки», постійно використовується політиками та вважається офіційним штампом бюджетних закладів та більшої частини ЗМІ. Проте насправді, сестри, ця ідея вже давно була багато разів дискредитована вченими, у тому числі – експертами по тероризму в усьому світі. Незважаючи на цю очевидність, усе ж таки ця теорія продовжує слугувати основою політики, яка скерована на криміналізацію наших дітей, як це обстояло у раніше наведених прикладах. Низка високопосадових персон, у тому числі Дал Бабу, головний старший поліцейський офіцер у відставці, назвали стратегію «Запобігання» «токсичним брендом». Національний союз вчителів нещодавно вніс пропозицію про відміну цієї стратегії, заявивши про її «фундаментальні недоліки».
Згубний характер цього закону, який сприяє стеженню за маленькими дітьми з боку тих, кому вони повинні довіряти, стає усе більше і більше очевидним зі збільшенням числа випадків, які викрили програму «Запобігання» у дії. Врешті решт, люди, на яких покладена задача по «обов’язку запобігання», є людьми, які можуть мати свої упередження і які пройшли державне навчання по виявленню екстремізму. І врешті решт, це люди, які живуть у той час, коли переважна думка про Іслам та мусульманах є дуже негативною. Це час, коли стандартні ісламські погляди та практика, такі як халял заклання, розділення між чоловіками та жінками, хіджаб, нікаб та погляд на гомосексуалізм як на тяжкий гріх, харам – усе це відзначається як крайності (екстремізм) не лише ЗМІ, але і високопосадовими політиками, у тому числі – і прем’єр-міністром.
Поряд з цим, ідея екстремізму неодноразово обговорювалась у якості попередниці тероризму. Таким чином, часто густо ми маємо справу з так званим менталітетом «запобігання» сформувати який у свідомості народу прагне закон. І тому недивно, що на мусульманських дітей дивляться як на потенційних екстремістів при будь-яких проявах ісламської ідентичності. Виходячи з цього міркування, їх з легкістю скеровують у державну програму «національного курсу» по дерадикалізації, а точніше – по деісламізації.
Цей невизначений та масштабний кидок мережі є у реальності таким абсурдним. Просто погляньте на приклад рекомендацій для виявлення дітей, які можуть бути у зоні ризику, які були запропоновані в одному із районів Лондону .
Очевидно, сестри, що стратегія «Запобігання» не стосується насильства та тероризму, саме тому політики розширили сферу своєї діяльності до «ненасильницького екстремізму». Згідно до їх слів, вони хочуть запобігти взаємодію з ідеологічним викликом тероризму. Стратегія «запобігання» передбачає роботу з ідеями та ісламськими цінностями, які ми несемо, і з нашим розумінням Ісламу. Прем’єр-міністр ясно дав нам це зрозуміти у своєму травневому виступі, коли сказав: «Протягом досить тривалого часу ми були пасивно толерантним суспільством, говорили нашим громадянам: доки ви слідуєте букві закону, ми не будемо вас чіпати. Це часто густо означало, що ми займаємо нейтральну позицію між різними цінностями».
Це – те, що вони від нас вимагають. І у випадку, якщо ми відмовимось від цього, нам це буде нав’язуватись силою за допомогою такої політики, як «Запобігання». Нас примушують прийняти прийнятну для держави модель Ісламу та прийнятний для держави склад розуму. Навіть один із найголовніших начальників поліції у країні , Пітер Фахі описав нинішній підхід роботи як «поліція контролю за думкою». Тільки давайте поглянемо на те визначення екстремізму, яке вживає уряд в усіх загальних директивах закону: «Це явна та активна опозиція, яка виступає проти британських основоположних цінностей, у тому числі – демократії, верховенства права та свободи особистості, взаємної поваги та терплячості до різноманітних релігій та переконань, а також заклик до вбивства службовців збройних сил».
Більшість із тих, хто виступив проти стратегії «Запобігання», заявили про те, що дане визначення екстремізму– неясне, і, врешті решт, британські цінності конкретно не встановлені законом. Вони можуть означати будь-яке поняття або усі поняття великої маси різних людей, які живуть тут. Але якщо зупинитись на детальному розгляді цього визначення, можна помітити, що визначення екстремізму замість того, щоб бути неясним, є конкретним в певній мірі, якщо поглянути на нього з точки зору ісламського віровчення (акъиди).
Якщо взяти до уваги звичайне згадування про демократію та свободу особистості, то ми – мусульмани – впевнено стверджуємо, що Всевишній Аллах – Він Владика, Суддя, Наймудріший, Всезнаючий, Умертвляючий, Воскрішаючий та інші найпрекрасніші імена нашого Господа світів. І ми вчимо цьому наших дітей. Ми, мусульмани, віримо, що Всемогутній Аллах є Законодавцем, Владикою та Суддею, який буде судити нас у День Воскресіння за усі наші діяння. Ми усвідомлюємо, що Всезнаючий Аллах – Він той, хто визначає нам, що правильно і що неправильно, і ці норми (стандарти) є непохитними. А тому ми будемо вчити наших дітей цим цінностям та нормам, все одно, стосуються вони ісламської форми одягу, або стосунків між чоловіками та жінками, або нашого погляду на історію, або нашої любові або прив’язаності до Умми, або тієї істини, яка проголошує про те, що Іслам має унікальну систему правління, яка є альтернативою демократії.
Ці цінності не узгоджуються з урядовим визначенням «британських цінностей». Незгода з цими британськими цінностями уряд називає екстремізмом. Ми розуміємо, що наші основні переконання, які можуть призвести до піднесення поведінки індивідуумів та позбавити суспільство від гніту та темряви, – саме вони відпадають від визначення екстремізму. Потім робляться брехливі заяви про те, що цей екстремізм призводить до насильства, що суспільство не прийме іслам, якщо не змінити та не реформувати його, щоб він відповідав світському способу життя.
Руйнівні наслідки для наших дітей
Стратегія «Запобігання» вселила у мусульманських підлітків боязнь виражати свою думку щодо політики. Ця програма призводить до того, що мусульманська дівчина боїться вимагати роздільного від хлопців навчання. Навіть батьки починають вважати, що єдиний спосіб зберегти своїх дітей у безпеці від втручання з боку влади – це не виражати свою думку та не демонструвати дотримання ісламських приписів. Невже ми приймемо ці примусові заходи. Скеровані на змінення нашого розуміння та дотримання своєї релігії?
Що ми можемо заподіяти у противагу до цього?
Ми відповідальні за майбутній покоління мусульман. Безперечно, ми повинні протистояти виклику, з яким ми стикнулись сьогодні, докладаючи на цьому шляху усіх своїх сил та проявляючи с непохитну стійкість. І у ході протистояння ми повинні виховувати своїх дітей так, щоб вони росли сильними та впевненими мусульманами, які не підпадуть під такий тиск. Так, я повністю згодна з вами, що говорити легше, аніж робити. І у моїх силах тише поділитись з вами деякими основними принципами, які, за допомогою Аллаха, дозволять нам справитися з цими викликами.
По-перше, мої дорогі сестри, наша релігія вчить нас об’єднуватись навколо того, що ми– мусульмани. Всевишній Аллах говорить, що ми – покровителі один одному. І тому нам варто стояти один з одного. Сьогодні ми не маємо права дозволяти яким-небудь протиріччям розділяти нас. Ми повинні піднести наші голоси проти цієї політики, яка робить наших дітей злочинцями. В один голос ми повинні відкинути брехливий курс та задуми «Запобігання». І це повинен бути гучний та сильний голос. Допомагайте один одному у своїх спільнотах, кварталах, у школах по навчанню Корану, мечетях та загальноосвітніх закладах. Тільки спільно ми зможемо протистояти політиці «Запобігання».
По-друге, мої сестри, для того, щоб протистояти «Запобіганню», ми повинні осмислити це питання та підготуватись. Урядова програма «Запобігання» у нашому суспільстві, яка скерована проти молоді, у своїй основі є ідеологічною боротьбою. Без усвідомлення оманливих припущень, що приводяться ними, ми не зможемо проводити необхідні переговори з тими, хто несе відповідальність перед нашими дітьми, наприклад, з вчителями у загальноосвітніх навчальних закладах або ісламських школах (мадраса).
Ми повинні почувати себе впевнено, сестри, під час спілкування та ясно викладати свої думки. Наприклад, ваша незгода з тим, щоб ваша дитина брала участь у святковому заході з приводу Різдва, пояснюється нашою вірою в єдинобожжя та пророцтво Іси (мир йому). Ми повинні ясно дати зрозуміти, що думка про те, що подібна дія вважається радикалізмом та прелюдією до того, щоб стати терористом, є вкрай обурливою.
Ми повинні озброїти себе таким розумінням, яке дозволить нам з усією впевненістю відстоювати свою позицію, а конкретно – те, що наші діти повинні отримувати знання про Ісламську Умму, до якої вони належать. Вони повинні бути у курсі конфліктів, які у ній відбуваються, будь-то у Палестині або у Сирії. Необхідно довести у ході протистояння «Запобіганню», що це має важливе значення у житті мусульманина.
По-третє, шановні сестри, нам варто черпати свою силу із своєї віри. Ми знаємо, що життя віруючих не може бути легким. Нам відомо, що шлях істини тернистий та оплутаний випробуваннями. І якщо ми хочемо виховати своїх дітей безстрашними, впевненими та прихильними своїй ісламській ідентичності, ми повинні стати прикладом наслідування для них. Багато хто із нас бажає, щоб їх діти вивчили Священний Коран. Так давайте ж прагнути до того, щоб вони пізнали та зрозуміли те, як багато віруючих молодих людей у минулому відстоювало істину, однаково, чи були це молоді люди Печери, які згадуються у сурі «Аль-Кахф», або хлопчик, який виступив проти короля в історії, яка приводиться у сурі «Аль-Бурудж», або молодий пророк Ібрахім (мир йому), який у юному віці кинув виклик невіруючому народу.
Пам’ятайте це, шановні сестри! Адже ми у силах відстоювати та звеличувати істину. І ц наших силах зробити багато чого. Ми можемо та повинні виховувати наших дітей так, щоб вони стали голосом правди, з дозволу.
Промова мусульманки із Британії на конференції «Ісламська молодь – піонери істинного розвитку»
Шазіа Хассан
Член Хізб ут-Тахрір у Британії
30 Раджаб 1437
07.05.2016
