Демагогія в політиці Америки та у її ідеї

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

<Сказав Аллах Всемогутній у сурі «Аль-Бакара»:

وَلَنْ تَرْضَى عَنْكَ الْيَهُودُ وَلَا النَّصَارَى حَتَّى تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ قُلْ إِنَّ هُدَى اللَّهِ هُوَ الْهُدَى وَلَئِنِ اتَّبَعْتَ أَهْوَاءَهُمْ بَعْدَ الَّذِي جَاءَكَ مِنَ الْعِلْمِ مَا لَكَ مِنَ اللَّهِ مِنْ وَلِيٍّ وَلَا نَصِيرٍ * الَّذِينَ آَتَيْنَاهُمُ الْكِتَابَ يَتْلُونَهُ حَقَّ تِلَاوَتِهِ أُولَئِكَ يُؤْمِنُونَ بِهِ وَمَنْ يَكْفُرْ بِهِ فَأُولَئِكَ هُمُ الْخَاسِرُونَ

«Іудеї та християни не будуть задоволені тобою, доки ти не станеш дотримуватись їх релігії. Скажи: «Шлях Аллаха – це прямий шлях». Якщо ж ти станеш потурати їх бажанням після того, як до тебе явилось знання, то Аллах не буде тобі ані Покровителем, ані Помічником. Ті, кому ми дарували Писання і хто читає його належним чином, дійсно вірують у нього. А ті, які не увірують у нього, неодмінно програють» (2:120,121)

Між іудеями та мусульманами – постійна ворожнеча

Ворожнеча іудеїв до мусульман триває іще з самого світанку Ісламу. Іудеї сподівались, що пророк вийде із їх числа, і заради цього вони жили навколо Медини. Але Пророк (с.а.с.) з’явився із числа арабів, незважаючи на їх надії та сподівання у тому, щоб він був із них. Вони, через свою несправедливість, не стали кращою Уммою, виведеною для людей, а стали такими араби, які увірували у пророцтво Мухаммада (с.а.с.). Через свою віру в Аллаха та Його Посланця (с.а.с.) та чудового підкорення Аллаху, через те, що вони почали наказувати схвалене та забороняти засуджуване, мусульмани підкорили народи та спільноти, несучи їм благо. Іслам отримав перемогу над ближніми народами та дальніми. Іудеї почали жити у межах Ісламської держави на різних землях, особливо– в Іспанії, а у пізні часи Османська держава забрала їх із Іспанії до себе після того, як до влади там прийшли християни та почали виганяти іудеїв.

Європа була обурена ставленням іудеїв, про що добре розповідає історія «Венеціанського купця». В ній описується жадібність іудеїв та їх прагнення зробити інших своїми боржниками. Європа атакувала мусульман під час Хрестових походів. Мусульмани були вигнані із Іспанії після того, як ворогували та конфліктували між собою. Потім прийшла епоха колоніалізму, яка привела до підсиленні невірних над мусульманами після того, як вони зазнали ідейної та культурної поразки.

Англійці побачили в іудеях хороший інструмент, яким можна зайняти арабів -мусульман та відштовхнути мусульман від їх релігії та єдності за допомогою встановлення у Палестині іудейського утворення та вигнання її населення, щоб це утворення ствердилось та продовжувало розпалювати ворожнечу між мусульманами. Одночасно, іудеї почали відчувати потребу у Заході, щоб залишатись і далі впливати на мусульман та відволікати їх на міжусобиці. На додаток до цього Захід встановив нові невеликі країни навколо Палестини, правителі яких стали лояльними до невірних та їх союзників. Ці держави допомогли іудеям захопити Палестину під різноманітними вигаданими приводами, на кшталт національного відродження, антиколоніального за свободу, соціалізму та революціонізму. Усе це були приводи для передачі правління долями мусульман невірним, які вели між собою боротьбу за вплив у країнах мусульман. Невірні змогли добитися усього цього лише після того, як мусульмани втратили усвідомлення реальності на ідейному, політичному та юридичному рівнях, коли вони стали відчуженими від своєї істинної мети. Тоді деякі мусульмани почали вважати, що світовий сіонізм (тобто євреї) править світом.

Така думка, що прийшла ззовні, вселяє спокій у правителів мусульманських країн, які підпитуються з Заходу . Правителі роблять вигляд, нібито у них сьогодні нема сил битися зі світовим сіонізмом! Але усе це – ілюзія, яка допомагає політиці Заходу скидати усю провину на інших та показувати свою непричетність до злочинів іудеїв та правителів мусульман. Захід використовує конфлікт між іудеями та мусульманами для іще більшого ствердження своєї зовнішньої позиції, хоча самі іудеї без допомоги з Заходу та його захисту не зможуть утриматися в ісламських та неісламських країнах. Навіть у нашому нинішньому положенні. Коли по допомогу до нас ніхто не поспішає, іудеї нічого не можуть!

Америка та іудеї. Хто ким править?

Америка є політичним головою заходу у ці дні. Нею правлять представники англосаксонської еліти, у руках яких утримуються величезні ресурси . Саме вони призначають та обирають тих, хто буде балотуватись та висуватись на правління. Після цього вони вже призначають вибори, які ідуть по шляху, окресленому ними. Одного разу іудеї намагались витягти Полларда (американський єврей, колишній аналітик у військово-морській розвідці США, заарештований у 1985 році, засуджений у США за шпигунство на користь «Ізраїлю» у 1987 році та засуджений до довічного ув’язнення . Звільнений 20 листопада 2015 року) із в’язниці, але жоден із їх голів протягом 30 років не зміг добитись його звільнення або послаблення умов його утримання, а після того, як він вийшов із в’язниці, він не може покинути територію США іще протягом 5 років. Що це за сіоністське лобі, яке так і не змогло витягти його із в’язниці або покращити умови його утримання? Сіоністське лобі може впливати на рішення вторинного зразка у політиці США, які, згідно їх специфіці, вирішують лише другорядні проблеми, які не впливають на головні політичні рішення діючого режиму. І адміністрація правління іудейського утворення не може озвучити та розкрити привселюдно деякі події, тому що вони зачіпають важливіші сторони їх політики, як, наприклад, повітряний удар «ізраїльської» авіації по американському розвідувальному кораблю «Ліберті» під час шестиденної війни у 1967 р. Тоді іудеї хотіли потопити цей корабель за те, що він шпигував проти них під час війни, незважаючи на те, що вони обіцяли президенту Америки Джонсону відправити делегацію у Вашингтон, щоб вона зустрілась там з єгипетською делегацією для ведення переговорів по вирішенню кризи .

Але іудеї так і не сказали про істинну політику США на Близькому Сході. Вони умовчали про неї заради того, щоб громадська думка серед арабів залишилась такою, якою її сформувало єгипетське правління: що Америка слідкувала за Єгиптом та допомагала іудеям під час війни. Доказом цьому єгипетська влада використала присутність розвідувального корабля «Ліберті» у морі між Єгиптом та «Ізраїлем».
Іудеї та християни – корні порочності на землі

Коли християнство набралося сил та було інтегровано у язичницьке середовище, римський імператор Костянтин завершив канони християнської церкви, створивши деякі ідеї, які увійшли пізніше у західне життя. Він став головою церкви після того, як отримав перемогу у боротьбі за владу завдяки підтримці християнської партії під час конфліктів за трон Римської імперії. Він встановив канони християнської церкви, які стали правити у Європі з тих пір аж до того часу, коли наступила т.з. «епоха Просвітництва». Визнання церквою Ветхого Заповіту штовхає Захід з давніх часів на об’єднання з іудеями на рівні єдиної культури, ідеї, та релігії, незважаючи на те, що вони не терплять один одного. Їх єдність згадується лише тоді, коли справа стосується ворожнечі проти мусульман і боротьби з їх цивілізацією. Захід виставляє Іслам як криваву релігію, яка веде безкінечні війни, хоча істина відрізняється від цього. Багато хто з мусульман, які обмануті культурою Заходу, перегукуються у своїй думці з ним, вважаючи, що в Ісламі є дефект, і Захід пускається у філософствування з цього приводу та розвиває дану думку.

Німецький доктор Юрген Тодхоф заявив у своїй книзі «Чому тебе вбивають, Зейд?», що Захід завжди використовував насильство проти невинних людей. У час Хрестових походів Захід убив 4 млн. людей, у часи колоніальної епохи– 50 млн. людей, за дві світові війни було вбито 70 млн. людей, у тому числі – 6 млн. євреїв. В Іраку було вбито 1,2 млн. людей. Також у великій кількості вбивають жителів Афганістану та Пакистану. У Сирії Захід допомагає Башару Асаду, не пропускаючи сучасну зброю у країну, щоб воно не потрапило до повстанців, використовує дрони в Ємені та надає допомогу євреям проти палестинців. Сюди ж можна додати мільйони людей, яких колонізатори обернули у рабство та вивезли у Новий Світ, як і винищення індейців – корінних американців. Мусульман ж за час своїх війн протягом чотирнадцяти сторічь не зрівняються з Заходом у кількості вбитих, тому що співвідношення буде один до тисячі, якщо не менше.

Після правління церкви наступило правління світськості, яка є коренем жадібності капіталізму

До числа найбільш яскравих теоретиків правління, яке прийшло після церкви, є Томас Гоббс та Жан-Жак Руссо. І обидва вони суперечили один одному. Гоббс бачив у людині вовка, який пожирає іншу людину, він вважав природньою справою те, що сильний поїдає слабкого, що основою стосунків між людьми є боротьба за життя і що зло коріниться у людській психіці, що страх та війна є господами положення і постійним методом рішення проблем для людини. Гоббс вважав, що у правителя є божественне право на абсолютну владу, і люди повинні слухатись його і підкорятись. У свою чергу, Жан-Жак Руссо вважав, що людина– добра за своєю природою та мирна, але релігія зіпсувала її, а влада майна викривила її єство, тому що утворення власності створило класове розділення між людьми, яке привело до конфліктів за ресурси. Релігія (якою для них була християнська церква, канони якої були складені імператором Костянтином та священниками) опорочила життя, а значить– від неї необхідно позбутися. Руссо вважав, що держави виникли після утворення поняття приватної власності, що призвело до розколу суспільства на правителів, які володарюють майном, і на робочих.

Володарі ресурсів почали боятись за своє майно, тому що робочі почали бачити своє право у майні багатіїв і те, що вони у змозі його привласнити собі. Тоді багатії випередили їх та почали утворювати нову державу, заявляючи, що ця держава встановить справедливість та рівність між членами суспільства, а люди виберуть правителя із свого оточення. Після цього нижчі класи посали вважати, що вони почали брати співучасть з багатіями у правлінні і можуть вибирати тих, хто ними править, хто приймає закони у їх інтересах, і що вони тепер теж грають свою роль у правлінні. Але насправді ця держава була створена з метою захисту інтересів багатіїв, у руках яких буди сконцентровані величезні ресурси.

Не біда дати відкрити певну площадку для людей та надати їм деяке майно, яке може збільшуватись або зменшуватись, щоб врешті решт показати ззовні, що це збільшення або зменшення відбувається згідно їх зусиллям та настирливості і що сама можливість розбагатіти відкрита перед тих із них, хто старається. Саме так обстоять справи у капіталістичних державах. Саме володарі багатств призначають правителя прихованим чином, тому що суспільство може обирати собі у правителі лише тих, кого їм дадуть. Пропагандисти такого методу виборів надають дане рішення виходом як для суспільства, так і для класу багатіїв, які створюють закони для захисту своїх інтересів. Навіть Платон забезпечував у своєму місті-державі охорону демократії для її захисту та підтримки впливу . Також і капіталісти ведуть будь-яку діяльність під гаслом захисту своєї ідеології , навіть якщо ідуть всупереч тому, про що заявляють у своїх системах та законах. Те, про що говорив Сноуден, відображається у нинішній системі правління у США. Ідеологія капіталізму живе та для вдоволення інтересів сильнішого класу, здатного керувати суспільством та правити у ньому. Вони стоять на непорушності цих пріоритетів і не допускають в основі системи жодних змін.

Церква як і колись відіграє роль у формуванні західної особистості, особливо у тому, що стосується відносин Заходу з мусульманами, тому що саме Іслам та мусульмани є істинною загрозою західній цивілізації (і Іслам загрожує їй у самому її центрі). Церква як і колись має місце у житті західної людини, незважаючи на відокремлення життя від релігії. Раніше вже церква правила Європою, у неї була духовна влада, і духовенство вже входило у союзи з імператорами та королями. А тому люди пов’язували своє життя з церквою у певний проміжок часу.

Біла еліта протестантів– правителі Америки

Після Другої світової війни США стали лідером західного світу та помітили, що расова розбіжність є основоположною в американському суспільстві. За свою коротку історію США, незважаючи на заяви про демократію, свободу та права людини, США не допускали до президентського правління на своїй території кого-небудь, окрім представників англосаксонської протестантської еліти. Говорять, що Джон Кеннеді був католиком ірландського походження – єдиними президентом іншого походження, якому дозволили зайняти президентське крісло, і усе одно він не закінчив свій строк. З якої причини його було вбито – це покрито таємницею по сьогодні. Так само був вбитий і його брат Роберт, який готувався балотуватись на попередні президентські вибори.

Обама обирався на два строки, і у справжній час другий його строк доходить кінця. За походженням він є лише наполовину білим. Його мати – біла, а батько– мусульманин із Кенії, корінний африканець. Він однозначно не англосакс, але політичні керівники Америки побачили необхідність встановити на президентський пост афроамериканця, щоб надати системі деякого відтінку змінення в управлінні, зберегти цілісність суспільства та позбавити його від расизму . Президентом був обраний «кольоровий» африканець, а расизм був уведений у темний кут американського суспільства, проявляючись найгрубішим чином, наприклад, по відношенню поліції до темношкірих.

Американський президент став підконтрольним системі та законам конституції, які погрожують самим інститутам правління президента, а його адміністрація, по суті, керує ним та зобов’язує його виконувати певні політичні плани тих, хто раніше нього вже був при правлінні. І на який би вольовий крок не пішов президент, він не може прийти рішень через свої особистісні якості. Навіть не зважаючи на те, що він приймав вагомі рішення, порою альтернативні , незважаючи на те , зо сама посада президента дає йому повноваження бути сильним та вагомим правителем над тими, хто навколо нього , ми усе одно бачимо, що Обама, незважаючи на витоки у пресі, які говорять про його слабкість та скрутність положення, є найжорстокішим по відношенню до мусульман в Єгипті, Сирії та Ємені, а мова правління його адміністрації говорить своїми вчинками, що Єгипет та Сирія знаходяться під впливом США і ніколи не вийдуть з-під їх правління, яких би людських втрат воно не коштувало. І тому вбиваються саме мусульмани та спалюються саме мусульманські країни. По сьогодні Башар Асад знаходиться під захистом Америки, яка чинить опір надходженням озброєння повстанцям у Сирії, як і не створює нічого з точки зору рішучої гуманітарної допомоги, щоб покласти край жорстокості Башара Асада по відношенню до людей, захистити їх від його літаків, бочкових бомб, хімічної зброї , не створює безпечної зони на півночі Сирії для захисту біженців , не надає повстанцям сучасного озброєння на кшталт гаубиць, ПЗРК і т.д., щоб режим Асада і далі міг чинити опір повстанцям та вбивати людей, а за цей час США повинні змогти випрацювати правильне рішення для виходу із ситуації та збереження своїх інтересів, як і зуміти встановити нового агентурного правителя, який буде виконувати вимоги Америки, а для цього нинішній агент Башар повинен протриматись максимально довго, і США зовсім не хвилює, що для цього повинні вмерти сотні тисяч мусульман.

Якщо б у крупних держав, які мають свій вплив у світовій політиці, було б хоча б простіше почуття людності, то вони б однозначно не дали б Башару Асаду використовувати літаки, які спалюють та вбивають людей. Вони б доставили зброю та військову допомогу повстанцям, не дали б Асаду бомбити людей бочковими бомбами, не дали б використовувати авіацію так само, як не дали її використовувати, наприклад, Саддаму Хусейну проти курдів. Але США та інші західні держави є учасниками у вбивстві мусульман, бажаючи тим самим зберегти свій влив в ісламському регіоні, і їх не хвилює те, яку ціну за це заплатять люди, особливо якщо її платять мусульмани.

Посада президента та віце-президента. Але хто веде політику та керує справами насправді?

Вибір кандидата у президенти ведеться згідно з відповідними критеріями, умовами та відмовками. Незважаючи на те, що Обама був схвалений як президент, його заступником був призначений Байден, який є ветераном американської політики. Байден є майже не першим партнером або «хрещеним батьком» Обами, який слідкує за тим, щоб Обама не вживав жодних дій за межами відведених йому рамок! Примітний момент в історії США: коли володарі влади в Америці захотіли скинути Ніксона за те, що він слідкував за кандидатом у президенти від демократичної партії і тим самим порушив правила системи, вони першою справою скинули його заступника – віце-президента Спіро Агню – з причини небажання бачити Агню майбутнім президентом США, та встановили його на місце Джеральда Форда.

Потім Ніксон пішов у відставку, і Форд став президентом. Приклад того, що віце-президент також не може бути захищеним від американської політики, описується у мемуарах Ніксона, – про те, який досвід мали американські політики у співпраці зі своїми друзями (агентами). Він відкрито говорить про це на 145-й сторінці своєї книги: «Американців обурює, коли одна із дружніх нам країн (агентурні правителі) внаслідок внутрішнього тиску починає чинити опір нашій політиці. Прикладом тому можна привести Філіппіни. Людина, яка приймала мене у гостях на Філіппінах під час мого візиту туди у 1953 р. (тоді Ніксон був віце-президентом США), перервала мої слова про хвилювання за мову, промовлену одним із членів сенату Філіппін, в якій цей сенатор атакував зовнішню політику США. Людина, яка приймала мене у гостях, запевнила мене, що цей сенатор насправді великий прибічник США (агент). Коли ж я сказав, що такий метод проявлення підтримки Америки є чудними, вона відповіла мені: «Ти не розумієш політики Філіппін. Рецепт успіху на Філіппінах полягає у тому, щоб проклинати американців та умовляти Бога, щоб вони не уходили далеко»».

Ніксон тоді не розумів політики Америки при тому, що був віце-президентом. Простіше кажучи, США мають угоду зі своїми агентами, яка полягає у тому, щоб вони ззовні показували свою ворожість Америці, щоб цим обдурити свої народи, і ті стали припускати, що їх правителі борються з колоніалізмом, хоча ті, насправді, – щирі слуги колонізаторів. На 147-й сторінці Ніксон пише: «Ми повинні іноді погоджуватись з тим, що наші друзі в ісламському світі чинять опір деяким нашим заявам, які стають причинами політичної війни у їх країнах . Нас не повинно турбувати те, що у таких випадках наші друзі (тобто агенти) висловлюють ображання проти нас, щоб викликати тим самим вдоволення наших ворогів (тобто своїх народів)». У статті Джексона Делі у газеті «Washington Post» за 29.05.2016 (у перекладеній формі в йорданській газеті «Аль-Гад» за 02.06.2016) під назвою «Америка передає Єгипту бронетехніку... а Каір передає їй ляпаса у відповідь» говориться: «США у цьому місяці безкоштовно передали Єгипту партію у 762 одиниці сталих до мін, захищених від засідок броньованих MRAP (нібито США – це благодійний фонд, який роздає фініки та прокладає воду!). Також США передали Єгипту суму у 1,3 млрд. доларів! У той же час Білий Дім заперечує зв’язок цього подарунка з умовами, висунутими Єгипту, щоб він реєстрував факти порушень прав людини». Автор стверджує, що «проблема полягає у тому, що американська допомога єгипетській армії слугує розширенню відносин між США та Єгиптом. Допомога надається у той час, як в Єгипті утискаються демократія, права людини та утискаються наші світські союзники. Одночасно в Єгипті лунають гасла про те, що США розробляють грандіозний план по розділенню та руйнуванню країни».

Автор статті або, ніби Ніксон на початку свого політичного життя, не знає стиля американської політики по фабрикації ворожнечі між Америкою та її агентами для введення в оману народів та зовнішнього показу того, нібито ці агенти – вороги колонізаторів, у той час як вони – їх слуги (як, наприклад, Хомейні, Абдель Насер, Анвар Садат, Хафез Асад, Башар Асад, Хосні Мубарак та Сісі), або ж він навмисно вводить людей в оману стосовно політики США, яка позиціонує себе ззовні невинною та людяною, у той час як той, хто займається політикою та журналістикою, знає, що гасла США про права людини та демократії – усього лише шлях до досягнення нею своїх інтересів, і вона не надає їм ніякої ціни заради цього; вони знають, що Америка не надає ніякого значення секуляристам із числа арабів, окрім як по необхідності для неї та згідно їх вислузі; вони знають, що Америка надає підтримку комусь доти, доки він може ссати чиюсь кров для неї, після чого вона викидає його догнивати де-небудь так, що навіть дикі звірі не наближаються до нього через сморід.

Вже ні для кого не є секретом дружба Сісі з Америкою, що саме Америка привела його до влади, щоб він слугував її інтересам, і що цей подарунок на мільярди доларів був переданий Сісі для того, щоб він зміг стояти міцно на ногах та виконувати повністю свої обов’язки, незважаючи на те, що він вже зробив та продовжує робити на очах в американських політиків, яким плювати, за великим рахунком, на те, кого він вбив і кого посадив в єгипетські в’язниці. Колишній міністр закордонних справ Єгипту був дуже чесний, але його далекоглядність зрадила його, коли він описав стосунки між Єгиптом та Америкою як одруження між чоловіком мусульманином та чоловіком не мусульманином. але хто з них чоловік, а хто жінка? Звичайно ж, Єгипет – жінка! Він, мабуть, повинен був сказати так, як сказав Сісі, що стосунки між Єгиптом та США є стратегічними. Права людини та демократія є лише гаслами для пропагування і інтересах заходу та гарантії його впливу у країні, щоб не допустити того, щоб араби-мусульмани почали хоч у чомусь керувати самими собою, адже це буде означати початок позбавлення від колонізатора та його пічників, що приведе до початку визвольного руху від підкорення Заходу.

Омана демократії та обман з виборами

Обама говорить, що демократія – це не лише вибори: «Ми знаємо, що демократія – це не просто вибори, але і правління у капіталістичній ідеології. Демократія забороняє армії втручатись у політику країни, не допускає пригноблення, тиранію та тоталітаризм, не зосереджує силу у руках правителя, проводить розділення між видами влади, не передає правителю владу над судом та армією, які потім приймають на себе місію по захисту правителя, вбивають людей, кидають їх у в’язниці та піддають тортурам».

Демократія, яку вони створюють у наших країнах, незважаючи на наші бажання, є новим видом колоніалізму, який контролює галузі правління та економіки у наших країнах (усі сфери життя) за допомогою агентурних правителів, посаджених на їх крісла та оточених секуляристами-посадовцями – суддями, журналістами, військовими, поліцейськими, які слугують цьому правителю несвідомо та без гідності – правителю, який пригноблює та утискає людей, штовхає їх у бідність, розкрадаючи багатства цілих... Такою є західна демократія, якій сприяє колонізатор та його помічники.

Сьогодні на попередніх виборах у США було обрано низку кандидатів від різноманітних партій на посаду президента. Кидається у вічі те, що від Демократичної партії на цю посаду балотується жінка, Хіллари Клінтон, і чоловік-єврей, сенатор Сандерс. Це робиться з метою показати американському демократичному суспільству, що жінка та єврей можуть змагатися між собою за посаду президента від Демократичної партії. Європа раніше вже керувалась жінками, і по сьогодні є країни, які керуються ними. А тому, швидше за усе, перевагу було віддано Хіллари Клінтон, що до того ж покаже зовнішню відсутність розбіжності між чоловіком та жінкою. Кандидатура ж єврея закликана показати суспільству, що можливості відкриті для усіх, що вони можуть досягти вищих ступенів, навіть якщо хтось був іншої раси, жінкою або євреєм. Ну а за лаштунками цього театру стоїть англосаксонська біла еліта, яка плете усі нитки гри та призначає президентів. Навіть присутність Трампа у президентській гонитві обумовлено цими людьми, і якщо цей безумець стане президентом (теоретично) та вплине на ідею свободи та рівних можливостей для усіх у здійсненні їх прав, то усе одно кроки республіканської партії після поразки Буша-молодшого в економічній та військовій сферах, після понесених втрат у лавах американської армії під час війни в Афганістані та Іраку – усе одно кроки Республіканської партії приведуть її у глухий кут так само, як це відбулось з Маккейном, незважаючи на різницю між цими двома людьми. І тому нема ніяких проблем у тому, щоб Трамп брав участь у виборах, і навіть якщо він переможе, то усе одно ніколи не зможе нічого змінити у філософії правління та контролю над ним та його кроками .

Обама знаходиться у межах білої еліти!

Чи може Обама вийти за межі рамок, встановлених йому, тобто суперечити тим цілям та політиці, які були позначені йому заздалегідь в інтересах впливу США? Адміністрація Обами змогла у деякій мірі покращити економічний стан США, або, принаймні, зупинити економічне падіння після кризи, яку Обама успадкував від свого попередника, а також вивести війська із Іраку та Афганістану, припинивши, таким чином, втрати серед своїх військ, обмежившись лише політичним впливом. Американська військова присутність в Іраку послугувала коренем спалаху сектантського розбрату у країні. Американці вбили більше 1,2 млн. іракців. Але Обама перевершив своїх попередників у вбивстві мусульман та у пригнобленні їх у Іраку, Афганістані, Ємені, Пакистані та Сомалі, почавши використовувати для цього БПЛА – безпілотні літальні апарати (дрони). Адміністрація Обами влаштувала зміщення Мубарка з президентського крісла в Єгипті та встановила Сісі, прикрасивши його, а потім вона штовхнула його до вбивства мусульман, до порушення їх честі безпрецедентним чином, як для самого Єгипту, так і для усього світу! У Сирії саме Америка зберігає при владі Башара Асада та його кліку та запобігає надходженню будь-якої сучасної зброї до рук повстанців. Один із представників Британії заявив: «Ми прийшли до Росії, щоб вона розпочала те, що не може дозволити собі Америка. Америка не може бомбардувати цивільних літаками. Що ж стосується Путіна, то він хизується тим, що російські ВКС ведуть тренування у Сирії, а випробування російської зброї у Сирії підвищить її ціну на ринку».

Ті, хто живуть у Білому Домі, не виходять за межі, обмальовані ним володарями істинного впливу та влади – тими, у кого є величезні багатства, нехай навіть цей правитель був просвіченим, як Обама, або актором третього ґатунку на кшталт Рейгана! Усі вони правлять у межах обмальованих ідей, методів та понять , і якщо вони припускають у цьому помилку, то вони або виправляються, або ідуть у відставку, тому що утилітаризм, втручання у справи інших народів та расизм білих є передвирішеною справою. Пригноблення інших народів, їх експлуатація та поневолення є для них природнім заняттям, в якому вони не бачать жодної шкоди. Гуманність, прав людини та демократія – усе це працює лише на адресу білих. Від капіталістичної ідеології отримує користь лише біла людина, але коли вона приходить у решту світу, то стає схожою на хамр, в якому є деяка користь, але шкоди значно більше.

США встановили в Іраку нову конституцію, з одного боку – на основі расових розбіжностей (етнічної приналежності), з іншого боку– сектантських. Але чи будується сама Америка на такій законодавчій базі, коли у католиків є свої кандидати, у протестантів – свої, в ортодоксальних християн – свої, у євреїв кандидати свої, у індейців – свої і т.д.?

Коли американці стикнулись з мусульманами обличчям до обличчя в Іраку та Афганістані, то, незважаючи на різку різницю між двома сторонами, сили США почали виснажуватись. Після цього прийшов Обама, вивів війська та відмовився відправляти великі сили на гасіння пожеж на арені впливу Америки у цих країнах. Після цього вже різноманітні агенти, дрони та спецслужби почали виконувати роль по забезпеченню захисту інтересів та впливу США.

Що зробила Америка в Афганістані та Іраку? Що зробила Америка на Близькому Сході після «Арабської весни»? Революції, що трапились, вразили усіх, хоча до цього правителі цих країн дійшли до того, що стали передавати правління своїм дітям, як це відбулось у Сирії. Стосовно Сирії колонізатор спав спокійно, залишивши маріонетковому правителю займатися своїми справами, і той вже готував своїх дітей до унаслідуванню правління, вважаючи, що положення справ в ісламському світі буде продовжувати залишатись таким же, яким його встановив колонізатор у Сирії більше 100 років назад. Іще зовсім нещодавно ісламський світ спіткала слабкість, і невірні почали відривати від нього території частина за частиною доти, доки зовсім не зруйнували османську Державу і не встановили на її землях невеликі країни під управлінням колонізаторських правителів. Влада і сила опинились у руках представника колонізатора, правління було передано людині із оточення даного регіону, йому було надано оманливу легітимність, для нього була створена колоніальна адміністрація та передана функція колоніальної служби для знищення жителів країни.

Зверніть увагу на те, що США проклали цю негласну стратегію на адресу ісламського світу, яка опирається на наступні пункти:

1) зірвати «Арабську весну», зробивши її підсумки марними для людей;

2) використовувати усі методи, незалежно від того, скількох людських життів вони будуть коштувати;

3) захист військово-політичного впливу Америки, її просвіти та агентів (друзів );

4) не дати мусульманам можливості правити самими собою та обирати за власним вибором тих, хто буде правити ними;

5) Іслам –це тероризм; необхідно закликати до адаптації Ісламу до західної просвіти.

Інструментами до втілення цих пунктів були обрані наступні:

1) секуляристи, які вийшли із числа мусульман та які стали просувати серед них західну просвіту;

2) правителі, створені Заходом після скинення Османської Держави; династії, заколотники та політичні діячі;

3) політична брехня та просвітницька атака;

4) інформування, просвіта та створення відповідного політичного середовища ; інформування, преса, судочинство, методи просвіти,. Безпосереднє правління капіталістичної системи ;

5) невігластво мусульман в Ісламському Шаріаті та їх «радикальність».

Захід боїться того, що порядок, встановлений ним в ісламському регіоні після падіння Османської Держави, на руїнах якого були створені більш дрібні країни, такі як Туреччина, Сирія, Ліван, Йорданія, Ірак та інші, а також був створений «Ізраїль», – Захід боїться факту, що після цього на горизонті з’явилось законодавство, навіть з іменем якого колонізатор вів війну протягом 100 років, працюючи над знищенням навіть самого його поняття, і це – Халіфат, який править по Ісламському Шаріату і встановлює справедливість серед людей, як мусульман, так і немусульман.

Захід може уповільнити процес розпаду своїх режимів або на час встановити свій контроль, але він не у змозі заборонити жителям регіону правити самим собою згідно до того, до чого їх закликає їх віра, тобто Захід не може заборонити мусульманам правити по Ісламу, в яку б він не грав гру разом зі своїми прибічниками, намагаючись розділити мусульман по сектантській або етнічній ознаці.

Це покладає на мусульман, які усвідомлюють свою релігію, усвідомлюють, що вона є милістю та прямим шляхом для світів, покласти на себе роботу по інформуванню решти мусульман щодо їх релігії і про те, як кращим чином підкорятись Аллаху та Його Посланцю (с.а.с.), як боротись проти сил зла та тиранії, яка виражена у Заході та його помічниках. Мусульмани повинні втілити Ісламський Шаріат та поширити Іслам по усій земній кулі, щоб віруючі і навіть невіруючі зберегли свою гідність, щоб усі були рівні перед законами Шаріату та своєю особистою відповідальністю. Іслам спочатку навчає, а вже потім питає.

وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَـكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لاَ يَعْلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21)


Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрагім Саляма
27 Рамадану 1437 р.х.
02.07.2016 р.