Комітет по фатвам Німеччини при Союзі мусульман Європи проголосив 5 червня 2016 р., що відповідає 30 дню місяця Рамадан, святковим днем Ід аль-Фітр (Ураза-байрам).
У своєму відеозверненні, оприлюдненому 4 липня на Ютуб і на особистому аккаунті у Фейсбук голова Комитету по фатвам, викладач основ ісламського права (усуль аль-фікх) університету аль-Азхар д-р Халід Ханафі висловив «причини», які послугували приводом для такого раннього проголошення свята, не дочекавшись бачення місяця та результатів спостережень.
Я не переслідую тут мету розглядати те, як визначається початок та кінець місяця за хіджрою або завершення посту, і виводити із відомого хадіса докази, щоб справа була якось схожа на загальновідомі зобов’язання у релігії. Я хочу тут зупинитись на методі дослідження, який застосував наш вшанований викладач науки усуль аль-фікх, а саме – на методі дослідження, а не іджтіхаду, тому що він не містить он не абсолютно ніяких елементів, які вимагають детального вивчення шаріатських доказів, які також повністю відсутні серед «причин», що зобов’язують, згідно думки д-ра Х. Ханафі, людей прийняти цю чудну фатву.
Відповідаючи на питання, чому комітет пішов на передчасне проголошення свята, голова комітету назвав кілька причин, стисло:
1- И шкільні канікули, щоб звільнити мусульманських дітей від навчання в Ід аль-Фітр.
2- Дати можливість посадовим особам та головам мерій завчасно визначити дати своїх візитів для прийняття участі у святкуваннях разом з мусульманами.
3- Дати можливість правоохоронним органам забезпечити безпеку у місцях святкувань.
4- Надати мусульманам можливість узгодити свої вихідні у робочі дні тижня з роботодавцями.
Прослухавши по пунктах усі причини, які роз’яснив професор, ми знаходимо, що він не керувався жодним шаріатським доказом ані на один із пунктів і при цьому не привів жодної шаріатської думки, хоча саме питання дуже важливе з точки зору Шаріату. Тут є небезпека перервати пост у завершальний день Рамадану або ж поститися у день свята, де обидва вчинка є забороненими та гріховними. Проте професор не вважав за потрібне пошукати докази, щоб протиставити їх тим доводам, які ясно визначила Сунна у питанні бачення місяця та визначення бачення місяця посту, і, керуючись «розумним підходом», він довів справу до абсурду.
Що ж це за приводи, які зобов’язують мусульман припинити поститися один день у місяць Рамадан? Хіба визначити канікули та вихідні є обов’язковим, як з шаріатської точки зору, так і з адміністративного боку? Такого зобов’язання нема ані у дітей, ані у дорослих. Я вже майже 40 років живу у Німеччині і не знайшов нічого важкого у тому, щоб відпрошуватись на святковий день, якщо проголошено бачення місяця, або ж виходити на роботу у завершаючий день Рамадану, якщо бачення місяця не відбулось, і переносити вихідний на наступний день. Так вчиняє більшість мусульман, поруч зі мною . Так само справа обстоїть з учнями . Школи не виходять на канікули, тому що це незаконно у багатьох областях країни, а керівництво шкіл просто затуляє очі на пропуск занять учнів при писемному повідомленні їх опікунів, тому що держава в основі не визнає Іслам як релігію у Німеччині, щоб проголошувати офіційні канікули. І усі ці ствердження – це усього лише спроба зміцнити панування невірних над даними радами та союзами, щоб підкорити їх західним законам та орієнтирам у нав’язуванні такого Ісламу, який їм до вподоби.
Так само справа обстоїть і навколо візитів чиновників та мерів на святкування мусульман. Вони (члени мусульманських союзів та комитетів) – нібито здивовані від того, що їх відвідав міністр, і улещені участю голови уряду на їх святкуваннях, як це біло у минулому році, на яких вони обмінялись блідими привітаннями; хоча у той же самий час ці «гості» в усіх своїх публікаціях насміхаються над нашою релігією, використовуючи найпотворніші описання, такі як кровожерливість, екстремізм, тероризм та інші .
Що стосується забезпечення безпеки у місцях святкувань, то це – непереконливий привід , який нічого із себе не представляє. Ми знаємо, що більшість святкувань, організованих з боку земляцтв, як слід, відбувається наприкінці тижня. Частіше за усе представники спільнот погоджуються проводити заходи на другий день свята, щоб не складати адміністративних незручностей у справі, яка сама по собі другорядна і є мандубом, при тому, що навіть деякі мечеті навмисно переносять святкову молитву на другий день, тому що це припустимо Шаріатом, і , таким чином, вони надають мусульманам можливість вирішити питання їх вихідних і взяти участь у молитві.
Те, що професор назвав «причинами», по суті такими не є ані з точки зору Шаріату, через повну відсутність яких-небудь шаріатських доказів, ані з точки зору розуму, тому що вони не відповідають дійсності, а навпаки – це спроба викривити дійсність, щоб сховавшись за нею, від імені Шаріату здійснити відомі нам плани.
Примітно, що всупереч коментарям, які зробив голова комітету, більшість людей в Європі не підтримали цю фатву, а послідовали шаріатській думці при тому, що професор перелічив мечеті та спільноти, які прийняли її ё. Також помітно, що багато хто вважає бачення місяця шаріатським зобов’язанням, яке не замінить астрономічний підрахунок. При усьому цьому комітет не відмовився від своєї фатви і не провів відповідні дискусії навколо даного питання з членами комітету та не дізнавася їх думки. Якщо стверджується, що в основі комітету лежить «демократичний метод» і слідування думці більшості – так звана «сучасність», що вони навіть голосують з приводу обов’язкових шаріатських законів, то чому ж цей комітет не консультувався з мусульманською спільнотою Європи, щоб на підґрунті їх голосів прийняти рішення «за» чи «проти»?
Що іще гірше, так це те, що деякі почали вважати фатву комітету основною, навколо якої усі мусульмани згодні, а ті, хто вийшов проти цієї фатви – такими, що вийшов проти спільноти. Це – іще більше підсилення брехні та спроба диктаторським чином нав’язати панування Союзу над справами мусульман та дублювати урядові установи авторитарних мусульманських країн. Справа дійшла навіть до того, що Комітет по фатвам почав вважати незгодних з «одностайністю» загрозою для Союзу мусульман Європи!
Те, що сьогодні жителі однієї країни розділились між собою на тих, хто поститься та тих, хто святкує – ніщо інше, як удар ножом у спину Ісламської Умми, відповідальність за який повністю несе на собі Союз мусульман Європи та його Комітет по фатвам – вони відповідальні за гріх мусульман, які перевали пост у завершальний день Рамадану, і за їх розкол між собою так, що у деяких домах навіть члени однієї родини розділились.
Звідси ясно, що дане питання переслідує метою розколоти , або навіть ствердити розкол серед мусульман Європи, спробу підірвати їх від мусульманських країн та запевнити, що європейські мусульмани – окреме утворення зі своєю релігійною «владою», представленою особі усіляких асоціацій та комитетів, які, в основі, так само розрізнені між собою. Це як раз те, що хочуть західні сили отримати від мусульман, які проживають тут – розрізненість мусульманського суспільства за рахунок ключових засад у релігії, якими неможна нехтувати або які заборонено приймати, такі як шаріатський одяг, змішування студентів у басейнах, у групових подорожах, у громадських святкуваннях та інших проявах західної культури, загалом і у деталях, які суперечать законам Шаріату.
Єдиний рятівник Умми від розколу, загибелі та байдужості до її справ зібраний в одному слові – Халіфат, Халіфат за методом пророцтва, про який повідомив нам наш благородний Посланець ﷺ, сказавши: «А потім наступить Халіфат за методом Пророцтва …». Посланець ﷺ роз’яснив роз’яснив нам, що «Імам –це щит, за ним б’ються та ним захищаються» – захищаються від зла тих, хто бажає розколоти мусульман та потопити їх ідентичність у безбожних та аморальних суспільствах.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Юсуф Салама
1 Шавваля 1437 х.
06.07.2016 р.
