Істину каже Аллах Всемогутній:
جَاهِدُوا فِي اللَّهِ حَقَّ جِهَادِهِ هُوَ اجْتَبَاكُمْ وَمَا جَعَلَ عَلَيْكُمْ فِي الدِّينِ مِنْ حَرَجٍ مِلَّةَ أَبِيكُمْ إِبْرَاهِيمَ هُوَ سَمَّاكُمُ الْمُسْلِمِينَ مِنْ قَبْلُ وَفِي هَذَا لِيَكُونَ الرَّسُولُ شَهِيدًا عَلَيْكُمْ وَتَكُونُوا شُهَدَاءَ عَلَى النَّاسِ فَأَقِيمُوا الصَّلَاةَ وَآتُوا الزَّكَاةَ وَاعْتَصِمُوا بِاللَّهِ هُوَ مَوْلَاكُمْ فَنِعْمَ الْمَوْلَى وَنِعْمَ النَّصِيرُ
«Боріться ж на шляху Аллаха гідною Його боротьбою! Він обрав вас і не зробив у релігії жодних труднощів. Така релігія Ібрагіма (Авраама), вашого батька! Він назвав вас мусульманами ще раніше й у цьому (Корані), щоб Посланець був свідком для вас, а ви були свідками людям. Звершуйте молитву, давайте закят і тримайтеся за Аллаха! Він — Охоронець ваш! Прекрасний Охоронець, прекрасний Помічник!» (22:78).
Імам Табарі в своєму тафсирі до цього аяту каже:
«Правильним з приводу цього аята є таке висловлювання: «Мається на увазі джихад на шляху Аллаха, тому що під «шляхом Аллаха» зазвичай мається на увазі джихад, і це – найбільш ймовірна думка. Зазвичай говориться (у арабів): «جاهدت في الله، وحقّ الجهاد» – «Я боровся з причини (заради) Аллаха і вів справжній джихад», тобто він віддав сили на це.
Слова Всевишнього هُوَ اجْتَباكُمْ («Він обрав вас») означають هو اختاركم لدينه, тобто «Він обрав вас для своєї релігії і вишикував вас для боротьби з Його ворогами, для джихаду на Його шляху».
Слова Всевишнього لِيَكُونَ الرَّسُولُ شَهِيدًا عَلَيْكُمْ وَتَكُونُوا شُهَدَاءَ عَلَى النَّاسِ («щоб Посланець був свідком для вас, а ви були свідками людям») означають «Всевышній обрав вас і назвав вас в Своїх аятах Уммою Мухаммада ﷺ, щоб Мухаммад, Посланник Аллаха ﷺ, в Судний День став свідком про те, що він доніс до вас послання Аллаха, а ви в той День стали свідками для інших посланників Аллаха в тому, що вони донесли своїм громадам послання Аллаха»»».
Як видно з благородного аяту, Аллах ﷻ вже відправляв пророків з посланнями, зобов’язавши довести їх до людей. Що ж стосується Ісламської Умми, то їй Аллах ﷻ направив послання великого Ісламу, звернене до всього людства, і не обмежив це послання лише певною громадою, або народом, або расою, тому як Аллах ﷻ сказав:
وَمَا أَرْسَلْنَاكَ إِلَّا كَافَّةً لِلنَّاسِ بَشِيرًا وَنَذِيرًا وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُون
«Ми відіслали тебе до всіх людей як доброго вісника й застерігача, але ж більшість людей не знає» (34:28).
Посланник Аллаха ﷺ доніс послання до людей, як і було йому наказано. Він став прикладом для Ісламської Умми в тому, як потрібно доносити Іслам, втілювати його і поширювати серед усіх людей. Аллах ﷻ сказав в Корані:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا
«Сьогодні Я завершив вам вашу релігію, довів до кінця Свою милість до вас і схвалив Іслам як вашу релігію» (5:3).
З цих благородних аятів також розуміється, що Аллах ﷻ зобов’язав Пророка Мухаммада ﷺ донести послання до людей, а значить – зобов’язав мусульман нести це послання всьому людству, що здійснюється шляхом давату і джихаду.
وَقَاتِلُوهُمْ حَتَّى لا تَكُونَ فِتْنَةٌ وَيَكُونَ الدِّينُ كُلُّهُ لِلَّهِ
«Боріться з ними, доки не зникне смута і релігія не буде цілком належати Аллаху» (8:39).
Після того, як ми прийняли божественне послання, погодилися з ним і увірували в нього, ми так само взяли на себе зобов’язання захищати його за допомогою давату і джихаду.
Сподвижники Посланника Аллаха ﷺ зрозуміли це і працювали відповідно до свого розуміння. Коли вони увірували в послання Ісламу, то робота над цим стала їх життям. Спочатку Посланник Аллаха ﷺ встановив стовпи їхньої держави в Променистій Медині, в якій вони стали правити по Ісламу, після чого вони згуртувалися, висунули армії для несення Ісламу в світ і завоювали нові міста і країни, борючись з тиранією і несправедливістю. Спочатку вони боролися проти неосвічених арабських племен, після чого стали боротися проти персів, що поклонялися вогню, і римлян, що поклонялися розп’яттю. Таким було життя сподвижників, табіінів і тих, хто слідував за ними з щирістю, – життя, наповнене боротьбою і джихадом на шляху несення послання Великого Ісламу, того самого послання, в яке вони увірували і яким стали жити. Іслам став їх життям і метою життя.
Вожді арабських племен в ті часи чудово розуміли, чого вимагав від них Посланник Аллаха ﷺ. Вони розуміли, що від них вимагається несення призову Мухаммада ﷺ і що цей заклик потребує встановлення відповідної держави, в якій стане втілюватися закон Аллаха ﷻ. Вони розуміли ясно, що Нусра (надання допомоги) ведеться для встановлення Ісламської Держави, яка поведе джихад на шляху Аллаха і займеться поширенням його призову. А тому, наприклад, представники племені Бану Амір ібн Саса відповіли Пророку ﷺ на його прохання наступним чином:
قالوا: أرأيتَ إنْ نَحْنُ بَايَعْنَاكَ عَلَى أَمْرِكَ، ثُمَّ أَظْهَرَكَ اللَّهُ عَلَى مَنْ خَالَفَكَ، أَيَكُونُ لَنَا الْأَمْرُ مِنْ بَعْدِكَ؟ قَالَ: الْأَمْرُ إلَى اللَّهِ يَضَعُهُ حَيْثُ يَشَاءُ. قَالَ: فَقَالَ لَهُ: أفَتُهدَف نحورُنا لِلْعَرَبِ دُونَكَ، فَإِذَا أَظْهَرَكَ اللَّهُ كَانَ الْأَمْرُ لِغَيْرِنَا! لَا حَاجَةَ لَنَا بِأَمْرِكَ؛ فَأَبَوْا عَلَيْهِ
«Вони сказали: «Як ти вважаєш, якщо ми присягнемо тобі в твоїй справі, після чого Аллах дасть тобі перемогу над тими, хто тобі суперечить, то чи буде ця справа належати нам після тебе?». Він відповів: «Це справа належить Аллаху, і він покладає її на того, на кого забажає». Тоді вони сказали: «Ми будемо підставляти свої шиї під арабів за тебе, а коли Аллах надасть тобі перемогу, то ця справа дістанеться не нам?! Ми не потребуємо твоєї справи». Після чого вони пішли від нього...».
Вожді племені Бану Амір розуміли, що Нусра надається для встановлення держави, а тому захотіли стати її правителями після Посланника Аллаха ﷺ.
Так само і представник племені Бану Шейбан у відповідь на прохання Пророка ﷺ відповів йому:
وإنما نزلنا بين ضرتين فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم ما هاتان الضرتان؟ قال: أنهار كسرى ومياه العرب، وإنما نزلنا على عهد أخذه علينا كسرى لا نحدث حدثا ولا نؤوي محدثا، وإني أرى هذا الأمر الذي تدعو إليه مما تكرهه الملوك، فإن أحببت أن نؤويك وننصرك مما يلي مياه العرب فعلنا، فقال رسول الله صلى الله عليه وسلم ما أسأتم في الرد إذ أفصحتم بالصدق، وإن دين الله لن ينصره إلا من أحاطه من جميع جوانبه
«(Їхній вождь сказав): «Ми осіли між двома сторонами». Посланник Аллаха ﷺ запитав їх: «Що це за дві сторони?». Той відповів: «Річки Кісри і води арабів. Ми осіли згідно з договором, який взяв з нас Кісра, за яким ми не створюємо (йому) проблем і не дозволяємо їм трапитися. Я вважаю, що цю справу, до якої ти закликаєш, ненависно царям. Якщо ти згоден (боротися тільки за сторону) вод арабів, то ми покладемо (цю справу) на себе». Посланник Аллаха ﷺ відповів: «Ви не відповіли погано, коли красномовно сказали правду. Але ніхто ніколи не надасть допомоги релігії Аллаха, крім тих, хто буде (згоден) захищати її з усіх боків»».
Вожді племені Шейбан розуміли, що Нусра означатиме правління і джихад як в сторону арабів, так і в сторону неарабів. І тому вони погодилися надати Нусра тільки за умови боротьби з арабами, але не з персами!!!
Коли пала Ісламська Держава, що втілювала Іслам і несла його послання світу, Ісламська Умма загрузла в цілій серії проблем, нав’язаних їй невірним колонізатором. Вона стала змушена опиратися колонізатору, який розділив її слово і розірвав її на безліч дрібних регіональних держав, які змушені боротися проти багаторазових хрестових походів з Заходу, які насправді ніколи не припинялися навіть на день. Одночасно з цим Умма зіткнулася з невпинними внутрішніми проблемами, викликаними тиранією правителів, насаджених невірним колонізатором на їхні шиї, а також зі злиднями, штучно створеними колонізатором в результаті розграбування багатств мусульман... Таким чином, безліч проблем зайняли Умму і віддали її від несення Ісламу в світ. Та й як окупований, посаджений у в’язницю, пригноблений або голодний може нести послання Ісламу всьому світу, а значить – загрожувати існуванню міжнародної спільноти, положенню держав, тому як несення такого послання означатиме боротьбу за усунення тиранії, що править в світі?!
Всі ці проблеми накопичилися над мусульманами через відсутність у них ідеологічної Ісламської Держави, яка б здійснювала правління згідно Ісламу і несла послання Ісламу як доленосну справу, рішення якої є питанням життя і смерті. Зовнішня політика такої держави повинна буде обертатися навколо призову до Ісламу, а внутрішня – зосереджена на його втіленні. Таким чином, для того, щоб ми стали свідками над людьми в тому, що Іслам дійшов до немусульман, ми повинні створити таку державу, яка спорядить армії для завоювання нових земель, керованих тиранами, щоб скинути їх і встановити Іслам. Після чого ми повинні донести Іслам за допомогою державних інститутів, які запроваджуватимуть на ділі закони Ісламу й піклуватимуться про населення завойованих земель. Тоді люди побачать Іслам в справі і увійдуть в релігію Аллаха натовпами. Це і є метод Шаріату, який використовував Посланник Аллаха ﷺ і сподвижники після нього, а також ті, хто пішов за ними. Сказав Посланник Аллаха ﷺ:
أُمِرْتُ أَنْ أُقَاتِلَ النَّاسَ حَتَّى يَشْهَدُوا أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَأَنَّ مُحَمَّدًا رَسُولُ اللَّهِ وَيُقِيمُوا الصَّلَاةَ وَيُؤْتُوا الزَّكَاةَ فَإِذَا فَعَلُوا ذَلِكَ عَصَمُوا مِنِّي دِمَاءَهُمْ وَأَمْوَالَهُمْ إِلَّا بِحَقِّ الْإِسْلَامِ وَحِسَابُهُمْ عَلَى اللَّهِ
«Мені наказано битися з людьми, поки вони не скажуть: «Немає бога крім Аллаха, Мухаммад – Посланник Аллаха», – поки вони не стануть здійснювати намаз і виплачувати закят. Якщо вони так зроблять, то захистять від мене свої життя і майно, окрім як за правом Ісламу, а розрахунок їхній – у Аллаха».
Згідно арабської мови, тим, хто наказує в даному хадисі є Аллах, а той, кому наказують – це Мухаммад ﷺ. Відомо, що в основі наказ Аллаха ﷻ на адресу Пророка ﷺ – це наказ на адресу всієї Умми, крім тих випадків, коли є текст, який конкретизує і вказує на то, що наказ був звернений тільки до Пророка ﷺ.
Все вищесказане пояснює важливість обов’язка несення послання релігії до всіх людей. Тексти, які вказують на це, говорять про те, що в цьому полягає доленосне рішення для всіх мусульман, що це – питання життя і смерті, питання боротьби за існування самої Ісламської Умми і її релігії. Таке розуміння викликає необхідність надання допомоги Ісламу і його посилення за допомогою встановлення Ісламської Держави – Праведного Халіфату за методом пророцтва, що є фардом, котрий захищає інші фарди. Без Халіфату неможливо втілювати Іслам в житті мусульман і донести божественне послання, наказане Аллахом ﷻ, а значить – порушується аманат (довірена справа), який ми поклали на себе. Володарі сили в країнах мусульман повинні надати допомогу власникам проекту Халіфату за методом пророцтва, щоб виконати свою відповідальність за надання допомоги Ісламу і його заклику до всього людства. Якщо ж вони забаряться в цьому, то їх чекає важкий розрахунок у Аллаха, не дай Аллах!
هُوَ الَّذِي أَرْسَلَ رَسُولَهُ بِالْهُدَى وَدِينِ الْحَقِّ لِيُظْهِرَهُ عَلَى الدِّينِ كُلِّهِ وَلَوْ كَرِهَ الْمُشْرِكُونَ
«Він – Той, Хто послав Свого Посланця з прямим шляхом і релігією істини, щоб перевершити нею всі інші релігії, хоч би це й було ненависне для багатобожників» (9:33).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Білял Мухаджир – Пакистан
23 Рабі’ уль-авваль 1438 р.х.
22.12.2016 р.
