Третя тема: Бейрут став точкою опори для місіонерів
Після того, як чисельність місіонерів стала величезною і між ними почастішали конфлікти, вони домовилися про розподіл ролей таким чином, щоб охопити різні частини Османського Халіфату. Американські місіонери взяли на себе нусайрітські племена, котрі через заворушення 1860 повернулися в Гірський Ліван. Французькі місіонери зосередилися в Сирії, Лівані, Палестині і країнах Північної Африки.
Варто відзначити, що в 1848 році в Лівані почали діяти протестанти, які заснували сирійську євангельську церкву, яка зайнялася друкуванням і освітою. Саме вони взяли участь в передачі друкарського верстата з Мальти в Бейрут в 1834 році, після чого почалося друкування книг з літератури і арабській спадщини, а також активне поширення місіонерських матеріалів серед населення. Також активізувався відомий американський місіонер Ілля Сміт, коли він знову прибув до Бейрута в 1834 році. Він покинув це місто в 1827 році, так як його охопила нудьга через відсутність просування в місіонерській діяльності. Але, як ми сказали, він знову повернувся в Бейрут разом з дружиною і відкрив школу для дівчаток.
Історики згадують про те, що протестантські місіонери першими відкрили в Лівані школи для дівчаток, наприклад, в 1747 році відкрили школу-інтернат під керівництвом однієї місіонерки по прізвищу Форест, а в 1851 році Анна Вітіліс відкрила другу школу для дівчаток. Незважаючи на те, що ці школи закрилися через стан здоров’я керівників, проте протестантські місіонери в 1862 році знову відкрили школи в Сайді (Ліван). До початку 1875 року їхні школи поширилися в більшості ліванських районів. Основна увага місіонерів приділялася школам-інтернатам, тому що в них були сприятливі умови для встановлення більш тісного контакту з учнями, щоб віддалити їх від Ісламу.
Серед найбільш важливих робіт, здійснених місіонерами, слід згадати відкриття французами єзуїтського коледжу, більш відомого як «Університет Святого Йосипа», а також відкриття американцями сирійського протестантського коледжу в Бейруті в 1866 році зусиллями Деніеля Блісса. Тепер цей заклад носить назву «Американський університет Бейрута», і в 1966 році він відзначив своє сторіччя. Тобто університет вже сто років випускає арабську молодь, просочену американською освітою і американськими ідеями, щоб вона взяла керівництво країною в свої руки і заповнила робочі місця в держструктурах.
Ібрахім-паша, надихнувшись франко-єгипетською освітньою програмою, застосував її в Сирії і Лівані. Скориставшись цими сприятливими умовами, місіонери приступили до своєї просвітницької діяльності. У підсумку, вони змогли викликати гнів підданих Ісламської Держави проти влади в ім’я свободи віросповідання, а також викликати між мусульманами, християнами і друзами релігійну неприязнь. Мета всього цього була очевидною, особливо після того, як Ібрагім-паша покинув країни Шама, де розгорілися заворушення, хаос і смута. Потім місіонери перейшли до наступного етапу, тобто до безпосереднього політичного втручання шляхом створення наукових співтовариств під опікою американських місій, які сприяли колонізатору і вели ідейно-культурні нападки на ісламські землі.
Саме це ми розглянемо в наступних темах, щоб глибоко і свідомо поглянути на історію і зв’язати сьогоднішній стан Умми з підступами Заходу, який дихає важким духом на мусульман через пережите за часи Хрестових походів і страх перед величчю ісламської акиди.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ріна Мустафа
22 Джумада аль-уля 1438 р.х.
17.02.2017 р.
