Постанова шаріату відносно існування «джамаа»
Сьогодні ми розглянемо питання відносно того, яке рішення дає ісламське законодавство відносно існування цієї общини?
Як відомо, більшість ісламських вчених дотримується того, що в арабській мові звичайне дієслово наказового способу , яке приводиться у шаріатських текстах, не вказує на обов’язковість наказу, навпаки, існуючі у текстах передумови (каріна) — саме вони визначають обов’язковість наказу (фард).
У своїх хадісах Пророк Мухаммад ﷺ наказав триматись общини, а тексти цих хадісів несуть в собі наступні вирази :
1 — У хадісі від Ібн Аббаса Посланець Аллаха ﷺ говорить:
إِلاَّ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«… помер смертю невігластва (джахілії)».
2 — У хадісі від Фадаля Посланець Аллаха ﷺ говорить:
لا تُسْأَلُ عَنْهُمْ
«Про трьох не згадають Судного дня …».
3 — У хадісі від ан-Нумана ібн Башіра Посланець Аллаха ﷺ говорить:
وَالْفُرْقَةُ عَذَابٌ
«роз’єднання — кара».
4 — У хадісі від Арфаджі Посланець Аллаха ﷺ говорив:
فَاقْتُلُوهُ
«…вбийте його».
5 — У хадісі від аль-Харіса Посланець Аллаха ﷺ говорить:
فَقَدْ خَلَعَ رِبْقَةَ الإِسْلامِ مِنْ عُنُقِهِ
«…той вважається таким, що зняв вузол Ісламу зі своєї шиї».
Усі ці вирази представляють собою передумови на те, що наказ, що приводиться у хадісах, є обов’язковою вимогою. Посланець Аллаха ﷺ називає смерть мусульманина смертю невігластва, а його відступлення від общини — карою, говорить про те, що Судного дня не згадають про такого мусульманина, і наказує вбити того, хто руйнує общину, а також вважає його таким, що зняв вузол Ісламу , — усе це вказує на те, що цей мусульманин скоїв заборонене (харам) або не виконав обов’язкове (фард), оскільки той, хто утримався від рекомендованого припису (мандуб) не може характеризуватись такими якостями. Отож, дотримуватись общини мусульман є обов’язковим, а той, хто утримався від цього обов’язку , є грішником по Шаріату без усіляких розбіжностей.
Отож, заснування цієї общини на чолі з Імамом у випадку її відсутності є обов’язковою по Шаріату справою, що свідчить про обов’язковість встановлення Халіфату.
У №116 журналу «Аль-Ваъй» у поясненні шаріатського тлумачення слова «джамаа» приводиться хадіс Пророка ﷺ:
مَنْ نَزَعَ يَدًا مِنْ طَاعَةِ اللَّهِ، فَإِنَّهُ يَأْتِي يَوْمَ الْقِيَامَةِ لاَ حُجَّةَ لَهُ، وَمَنْ مَاتَ وَهُوَ مُفَارِقٌ لِلْجَمَاعَةِ، فَإِنَّهُ يَمُوتُ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто убере руку від підкорення Аллаху, той Судного дня зустріне Аллаха без якого-небудь виправдання на свою користь. Хто помре, не маючи на шиї (на собі) присяги халіфу, той помре смертю невігластва (джахілії)» (передав Муслім).
У даному хадісі Посланець Аллаха ﷺ пов’язав непослух наказів Аллаха з віддаленням від общини (джамаа), тобто вихід із общини — зі зреченням від присяги. І він ﷺ повідомив, що той, хто зробив це, помре смертю невігластва (джахілії), вказуючи на суворість заборони та тяжкість гріха , який коїть мусульманин, віддаляючись від общини.
Передається від Таміма ад-Дарі, нехай буде задоволений ним Аллах, який сказав: «У часи Умара, нехай буде задоволений ним Аллах, люди стали сильно забудовуватись, і Умар сказав: «О араби, воістину, земля — усе та ж земля. Воістину, нема Ісламу , окрім як з общиною. І нема общини без правління. А правління нема без підкорення. Кого народ поставив на чолі з правильним розумінням, у цьому є життя для нього і для них. Той же, кого народ поставив на чолі без з правильного розуміння, — у цьому загибель для нього і для них»» (передаі ад-Дарімі).
Славний Умар ібн аль-Хаттаб, нехай буде задоволений ним Аллах, побудував Іслам на общині, а общину — на керівництві, а керівництво — на підкоренні. Одним словом, він вирішив, що Іслам не буде мати дійового впливу без общини (джамаа), а община не зможе бути без аміра, якого неможна буде назвати аміром, доки йому не стануть підкорятись. Потім він пояснив різновиди підкорення і вирішив, що правильне підкорення може бути лише тому, кого обрав народ на основі правильного розуміння.
Спеціально для центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха — Абу Малік
