Характеристика «аль-джамаа»
Сьогодні ми розглянемо те, якими характерними якостями повинна характеризуватись община «джамаа», триматись якої наказав мусульманам Посланець Аллаха ﷺ. Як ми дізнаємось про неї?
Якщо звернутись до хадісів Посланця Аллаха ﷺ, які дають визначення та описують характерні якості цієї общини «джамаа», можна зустріти в них цілу низку вказівок. Приведемо вашій увазі найбільш значущі із них:
«Об’єднання общини навколо Імама» і «той, хто зрікся присяги , вважається таким, що розв’язав вузол Ісламу зі своєї шиї». Тепер детальніше:
1 — Об’єднання общини навколо того, що гарантує цілісність (єдність слова) Умми. І хто відступає від єдності та вносить розкол в Умму, той робить Умму слабкою.
2 — Об’єднання общини навколо певних понять, які гарантують цій Уммі права на владу . І мусульмани приносять присягу Імаму на те, що останній буде втілювати над ними систему, що виходить із цих понять та переконань. Одним словом, об’єднання у даному випадку передбачає об’єднання навколо законів Ісламу.
У хадісі, приведеному Імамом Муслімом від Арфаджі, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ أَتَاكُمْ وَأَمْرُكُمْ جَمِيعٌ عَلَى رَجُلٍ وَاحِدٍ يُرِيدُ أَنْ يَشُقَّ عَصَاكُمْ أَوْ يُفَرِّقَ جَمَاعَتَكُمْ فَاقْتُلُوهُ
«Хто прийде до вас, коли ваша справа знаходиться у руках одного чоловіка, бажаючи розколоти її або посіяти ворожнечу між вашою общиною, — вбийте його».
У хадісі, приведеному Імамом Муслімом від Хузайфи ібн аль-Ямана (р.а.), Посланець Аллаха ﷺ говорить:
تَلْزَمُ جَمَاعَةَ الْمُسْلِمِينَ وَإِمَامَهُمْ
«Не розставайся з общиною мусульман та правителем».
Посланець Аллаха ﷺ пов’язував общину з Імамом. У хадісі, приведеному Імамом Бухарі від Ібн Аббаса, Посланець Аллаха ﷺ говорить:
مَنْ رَأَى مِنْ أَمِيرِهِ شَيْئًا يَكْرَهُهُ فَلْيَصْبِرْ، فَإِنَّهُ لَيْسَ أَحَدٌ يُفَارِقُ الْجَمَاعَةَ شِبْرًا فَيَمُوتُ إِلاَّ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто побачить від свого аміра те, що йому не подобається, нехай проявляє терпіння. Воістину, хто помре, залишивши хоча б на трохи, той помре смертю часів невігластва (джахілії)».
Із даного шаріатського тексту розуміється, що нетерпіння та непідкорення Аміру — це і є відокремлення від общини.
У хадісі, приведеному Імамам Муслімом від Абу Хурайри, Посланець Аллаха ﷺ говорить:
مَنْ خَرَجَ مِنَ الطَّاعَةِ وَفَارَقَ الْجَمَاعَةَ فَمَاتَ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто вийшов із підкорення (аміру) та відокремився від общини (мусульман), а потім помер, той помер смертю невігластва (джахілії)».
Із даного шаріатського тексту розуміється, що вихід із підкорення Імаму є відокремленням від общини.
Найбільш яскравою та першорядною ознакою, яка визначає поняття «джамаа», є об’єднання навколо Імама. Далі варто знати, що угодою між Уммою та аміром є присяга на підкорення у тому, що амір буде втілювати над мусульманами закони Всевишнього Аллаха. Даний висновок розуміється із наступних хадісів:
У збірках хадісів Імама Мусліма у главі «Аль-Імара» («Книга про правління») приводиться, що Нафі повідомив:
جَاءَ عَبْدُ اللَّهِ بْنُ عُمَرَ إِلَى عَبْدِ اللَّهِ بْنِ مُطِيعٍ حِينَ كَانَ مِنْ أَمْرِ الْحَرَّةِ مَا كَانَ زَمَنَ يَزِيدَ بْنِ مُعَاوِيَةَ فَقَالَ: اطْرَحُوا لأَبِى عَبْدِ الرَّحْمَنِ وِسَادَةً . فَقَالَ: إِنِّى لَمْ آتِكَ لأَجْلِسَ أَتَيْتُكَ لأُحَدِّثَكَ حَدِيثًا سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ -صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم- يَقُولُهُ. سَمِعْتُ رَسُولَ اللَّهِ -صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم- يَقُولُ: مَنْ خَلَعَ يَدًا مِنْ طَاعَةٍ لَقِىَ اللَّهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لاَ حُجَّةَ لَهُ وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِى عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مِيتَةًجَاهِلِيَّةً
«Після битви при Харрі під час правління Язіда ібн Муавии Абдуллах ібн Умар прийшов до Абдуллаху ібн Мутіу, і той велів: «Киньте Абу Абду-р-Рахману подушку». Абдуллах ібн Умар сказав: «Воістину, я прийшов до тебе не для того, щоб сидіти, а для того, щоб передати хадіс, який я чув від Посланця Аллаха ﷺ. Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив: «Той, хто вийде із підкорення (аміру), у День воскресіння зустріне Аллаха, не маючи жодних доводів (у своє виправдання), а той, хто помре, не відчуваючи почуття боргу за принесення присяги (аміру), той помер смертю невігластва (джахілії)»»».
Від Абу Хурайри повідомляється , що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
مَنْ خَرَجَ مِنَ الطَّاعَةِ وَفَارَقَ الْجَمَاعَةَ فَمَاتَ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто вийшов із підкорення (аміру) та відокремився від общини (мусульман), а потім помер, той помер смертю джахілії.» (Муслім).
Відомий ісламський вчений Мухаммад ібн Ісмаіл ас-Санані у своїй книзі «Субуль ас-Салам» пише: «Слова Посланця Аллаха ﷺ «відокремився (відступив) від общини» означають «покинув общину мусульман, які одностайно зійшлись на підкоренні одному Імаму, який уособлює їх згуртованість, цілісність та захищеність від ворогів»».
У збірках хадісів Імама Мусліма передається Абу Кайса ібн Ріяха, від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ говорив:
مَنْ خَرَجَ مِنَ الطَّاعَةِ وَفَارَقَ الْجَمَاعَةَ فَمَاتَ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً، وَمَنْ قَاتَلَ تَحْتَ رَايَةٍ عُمِّيَّةٍ يَغْضَبُ لِعَصَبَةٍ أَوْ يَدْعُو إِلَى عَصَبَةٍ أَوْ يَنْصُرُ عَصَبَةً فَقُتِلَ فَقِتْلَةٌ جَاهِلِيَّةٌ، وَمَنْ خَرَجَ عَلَى أُمَّتِي يَضْرِبُ بَرَّهَا وَفَاجِرَهَا وَلاَ يَتَحَاشَ مِنْ مُؤْمِنِهَا وَلاَ يَفِي لِذِي عَهْدٍ عَهْدَهُ فَلَيْسَ مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُ
«Хто вийшов із підкорення (аміру) та відокремився від общини (мусульман), а потім помер, той помер смертю джахілії. Хто воював під стягом невігластва (неясним стягом), гніваючись заради племені (роду, нації і т.д.), або закликаючи до (захисту) племені, і був вбитий, то це — смерть джахілії. І хто повстане проти моєї Умми і буде (без суду та слідства) вбивати благочестивих та грішних, не відчуваючи співчуття до віруючого і не дотримуючись угоди, укладеної ним з кимось, той не має до мене жодного відношення, як і я не маю до нього жодного відношення».
Імам Ахмад приводить у своїй збірці хадісів від Фадаля ібн Убайда аль-Ансарій, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
ثَلَاثَةٌ لَا تُسْأَلُ عَنْهُمْ: رَجُلٌ فَارَقَ الْجَمَاعَةَ وَعَصَى إِمَامَهُ، وَمَاتَ عَاصِيًا
«Про трьох не згадають Судного дні: про того, хто відколовся від общини, про того, хто не підкорився, та про людину, яка померла у гріху».
Непослух Імаму означає відокремлення та відступлення від общини мусульман.
Вищеперелічене підтверджує другий підпункт, згаданий нами на початку сьогоднішньої теми, а саме — об’єднання общини навколо певних понять. Відступлення від цих понять та боротьба під іншими прапорами заради перемоги інших ідей, аніж релігійні переконання Ісламу, розцінюється виступом проти понять єдності та пособництвом на користь неісламських ідей.
Від Арфаджа ібн Шаріха повідомляється, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
إِنَّهُ سَتَكُونُ هَنَاتٌ وَهَنَاتٌ، فَمَنْ أَرَادَ أَنْ يُفَرِّقَ أَمْرَ هَذِهِ الْأُمَّةِ وَهِيَ جَمِيعٌ، فَاضْرِبُوهُ بِالسَّيْفِ كَائِنًا مَنْ كَانَ
«З’являться різні речі, проте якщо хтось побажає розколоти справу цієї общини, і при цьому вона буде єдина, то вдарте його мечем, ким би він не був!».
В іншій версії хадісу говориться «вбийте його». У версії ан-Насаі від Усами ібн Шаріка повідомляється, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَيُّمَا رَجُلٍ خَرَجَ يُفَرِّقُ بَيْنَ أُمَّتِي، فَاضْرِبُوا عُنُقَهُ
«Хто б не вийшов із общини, бажаючи внести розкол у мою Умму, того треба стратити».
Відомий ісламський вчений Імам ан-Нававій у своїй книзі «ШархСахіх Муслім» у коментарі до даного хадісу говорить: «У цих словах є наказ вбити того, хто виступив проти Імама або бажає роз’єднати єдність мусульман і тому подібне, а також вимога стримати від цього (злочину). У випадку, якщо людина не стримається від цього, то з нею треба боротись. Якщо неможливо усунути її зло, окрім як лише її смертю, то треба убити її (як покарання за цей тяжкий гріх). Слова Посланця Аллаха ﷺ: «Вдарте мечем по шиї», — а в іншому ріваяті: «Вбийте його», — відносяться до того, кого неможливо зупинити інакше, окрім як лише такою мірою».
Дане підтверджує зроблене нами ствердження про те, що вихід із общини та підкорення Імаму даною общиною ведуть до послаблення єдності Умми.
Усі вище перелічені хадіси вказують з граничною ясністю на те, що під вимагаємою Шаріатом общиною мається на увазі община, очолювана Імамом та об’єднана на ісламських поняттях, а також цілісна на єдиному слові мусульман.
Дане ствердження також підтверджується одностайністю сподвижників — «іджмаус-сахаба»,— які назвали 41 рік за хіджрою «роком общини» у силу того, що люди об’єднались навколо Муавії.
Ібн Хальдун у своїй книзі «Таріх» на 597 сторінці пише: «Питання Муавії було вирішено у силу того, що община зійшлась у думці відносно необхідності принесення йому присяги у середині сорок першого року за хіджрою. З цієї причини цей рік був названий «роком общини»».
Згідно ісламському законодавству, усі мусульмани об’єднались навколо одного лідера — Імама, оскільки , як ми писали раніше, шаріатські тексти вимагають певної та обумовленої общини, а не будь-якої общини, адже у протилежному випадку можна назвати общиною групу людей — пасажирів на борту літака — або табір, що керується думкою свого одного авторитету,як і можна назвати общиною партію, члени якої об’єднались навколо свого лідера та підкоряються йому . Проте це знаходиться у протиріччі з вищезгаданими текстами,адже вимагається не будь-яка община, а навпаки, конкретна та певна група людей з чітким описом — община на чолі з Імамом у правовій державі, яка звертається до Ісламу за рішеннями своїх проблем, керується ісламськими поняттями у своїй поведінці та будує владу на основі цих понять.
Аль-Хакім приводить від Абу аль-Аббаса Мухаммада ібн Ахмада аль-Махбубі, від Саіда ібн Масуда, від Язіда ібн Харуна, від аль-Аввама ібн Хавшаба, від Абдуллаха ібн ас-Саіба аль-Ансарій, від Абу Харайри, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
الصَّلَاةُ الْمَكْتُوبَةُ إِلَى الصَّلَاةِ الْمَكْتُوبَةِ الَّتِي بَعْدَهَا كَفَّارَةٌ لِمَا بَيْنَهُمَا، وَالْجُمُعَةُ إِلَى الْجُمُعَةِ، وَالشَّهْرُ إِلَى الشَّهْرِ—يَعْنِي مِنْ شَهْرِ رَمَضَانَ إِلَى شَهْرِ رَمَضَانَ كَفَّارَةٌ لِمَا بَيْنَهُمَا. ثُمَّ قَالَ بَعْدَ ذَلِكَ: إِلَّا مِنْ ثَلَاثٍ. فَعَرَفْتُ أَنَّ ذَلِكَ مِنْ أَمْرٍ حَدَثَ، فَقَالَ: إِلَّا مِنَ الْإِشْرَاكِ بِاللَّهِ وَنَكْثِ الصَّفْقَةِ وَتَرْكِ السُّنَّةِ. قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللَّهِ: أَمَّا الْإِشْرَاكُ بِاللَّهِ فَقَدْ عَرَفْنَاهُ، فَمَا نَكْثُ الصَّفْقَةِ وَتَرْكُ السُّنَّةِ؟ قَالَ: أَمَّا نَكْثُ الصَّفْقَةِ أَنْ تُبَايِعَ رَجُلًا بِيَمِينِكَ، ثُمَّ تُخَالِفَ إِلَيْهِ فَتُقَاتِلَهُ بِسَيْفِكَ، وَأَمَّا تَرْكُ السُّنَّةِ فَالْخُرُوجُ مِنَ الْجَمَاعَةِ
«П’ятикратний намаз, здійснення п’ятничного намазу від п’ятниці до п’ятниці, тримання посту від Рамадану до Рамадану слугує спокутуванням тих гріхів, що були між ними,— потім після цього він сказав,— за винятком трьох». Я захотів дізнатись, що це за речі. Пророк ﷺ сказав: «…за винятком долучення Аллаху співтоваришів, порушення угоди та залишення Сунни». Я сказав, що ми знаємо, що таке долучення Аллаху співтоваришів, і попросив пояснити, що означає порушення угоди та залишення Сунни. І він відповів:Що стосується порушення угоди — це коли ти даєш присягу кому-небудь, промовляючи клятву, а потім, якщо ви у чомусь не зійшлись з ним, то виступаєш проти нього з мечем у руках. Що стосується залишення Сунни — це віддалення (вихід) від общини»
Даний хадіс є достовірним згідно умовам та вимогам Імама Мусліма. Хадісоведи приймали повідомлення, що передавались Абдуллахом ібн ас-Саібом ібн Абі ас-Саібом аль-Ансарі. Відомий хадісовед аз-Захабі, розповідаючи про цього передавача , сказав: «Мені не відомо щось погане про нього. Він відповідає усім вимогам Імама Мусліма».
Це же хадіс передається по іншому ланцюжку, від Амра ібн Мухаммада ібн Мансура аль-Адля, від Сарійі ібн Хузєйми, від Амру ібн Авна аль-Васітий, від Ісхака ібн Юсуфа, від аль-Аввама ібн Хавшаба,від Абдуллаха ібн ас-Саіба аль-Ансарій, від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
الصَّلَاةُ الْمَكْتُوبَةُ إِلَى الصَّلَاةِ الَّتِي بَعْدَهَا كَفَّارَةٌ لِمَا بَيْنَهُمَا - قَالَ: ثُمَّ قَالَ بَعْدَ ذَلِكَ - إِلَّا مِنْ ثَلَاثٍ: الْإِشْرَاكُ بِاللَّهِ، وَنَكْثُ الصَّفْقَةِ، وَتَرْكُ السُّنَّةِ؛ أَمَّا نَكْثُ الصَّفْقَةِ فَالْإِمَامُ تُعْطِيهُ بَيْعَتَكَ ثُمَّ تُقْبِلُ عَلَيْهِ تُقَاتِلُهُ بِسَيْفِكَ، وَأَمَّا تَرْكُ السُّنَّةِ فَالْخُرُوجُ مِنَ الْجَمَاعَةِ
«…від намазу до намазу слугує спокутуванням тих гріхів, що були між ними,— потім після цього він сказав,— за винятком трьох: долучення Аллаху співтоваришів, порушення угоди та залишення Сунни. Що стосується порушення угоди — це коли ти даєш Імаму присягу, промовляючи клятву, а потім виступаєш проти нього з мечем у руках. Що стосується залишення Сунни — це віддалення (вихід) від общини» (хадіс з достовірним ланцюжком).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха — Абу Малік
