Цілеспрямована політика Заходу проти арабської мови ставить перед собою задачу нанести удар по ісламській доктрині

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

1 — Причина лютої боротьби з арабською мовою

Арабська мова є мовою Корану, це мова кращого законодавства (Шаріату), ниспосланого Милостивим Творцем. Це — мова релігії, ознаки благої звістки якої стають усе видніше, охоплюючи Захід та Схід. Це — мова, яка передала нам метафору, красномовність та стиль Корану, щоб розкрити своє чудо, створити подобу якому носії цієї мови виявились безсильними.

أَمْ يَقُولُونَ افْتَرَاهُ قُلْ فَأْتُوا بِسُورَةٍ مِثْلِهِ وَادْعُوا مَنِ اسْتَطَعْتُمْ مِنْ دُونِ اللَّهِ إِنْ كُنْتُمْ صَادِقِينَ

«Або ж вони говорять: «Він вигадав його». Скажи: «Складіть хоча б одну суру, подібну цим, і закличте, кого зможете, окрім Аллаха, якщо ви говорите правду» (10:38).

Мусульмани проявляли величезну турботу по відношенню до арабської мови через її високу ступінь та святість, тому що за допомогою неї вони розуміли своєю релігію та вирішували виникаючі перед ними труднощі у розумінні Книги свого Господа та хадісів свого Пророка ﷺ. І оскільки арабська мова володіє таким ступенем та крайньою важливістю у справі розуміння релігії Іслам, то цілком природно, що вона не уникнула атак ворожих стріл, скерованих на те, щоб, вдаривши по ній, вороги мали можливість отримати верх над мусульманами, змогли нейтралізувати їх, щоб арабська мова стала для них незрозуміла, її носії затруднялись у її використанні та бачили актуальність цієї мови у своєму житті вкрай низькою.

Захід завжди розглядає арабів у якості мусульман, вважаючи, що Іслам становить собою реальну загрозу для його цивілізації , що з поверненням Ісламу прийде кінець західній культурі. А тому він не припиняв боротися з ним усіма засобами та способами. Удари, що наносились ним, по арабській мові є найкращим та ефективним способом у досягненні цієї мети. Як сказав Семюел Хантінгтон: «Доти, доки Іслам залишається Ісламом (яким він і залишиться), а Захід залишається Заходом (що більш сумнівно), це фундаментальний конфлікт між двома великими цивілізаціями та притаманним кожній із них образом життя буде тривати, визначаючи взаємостосунки цих цивілізацій у майбутньому у тій же мірі, в якій він визначав їх протягом минувших чотирнадцяти сторіч».

Для реалізації свого плану по вилученню Ісламу із життя (тобто вилученню його впливу на життя) Захід вів діяльність у напрямку боротьби з арабською мовою — інструментом розуміння положень Ісламу. Він закликав до популяризації місцевих діалектів та акцентів, поклавши цю задачу на сходознавців, таких як Вільгельм Шпітта (WilhelmSpitta), Дафферін та ін ., щоб закликати до залишення літературної, класичної арабської мови та розвитку замість неї місцевих діалектів. Одурманені цими закликами наші єдиновірці, такі як Таха Хусейн та Лютфі ас-Саййід, зіграли важливу роль у впровадженні цієї схеми, закликаючи — за їх ствердженнями — до «відродження» за допомогою діалектів та їх вдосконалення, прагнучи при цьому знищити арабську мову та вилучити її із життя мусульман.

Коли у нас був Халіфат і мусульмани були під керівництвом одного Імама, арабська мова була державною. На ній укладались міжнародній угоди та проводились різноманітні домовленості. У арабської мови був величезний престиж, як і у держави , що користується цією мовою. Проте падіння держави та зміцнення її ворогів, а потім — розділенні її на частини серед країн – переможців , а також чинник вседозволеності колоніалізму — усе це зіграло величезну роль у падінні ступеня цієї мови, оскільки колонізатори скерували свої погляди та зусилля проти неї, зрозумівши , що вона — найкращий інструмент у розумінні ідеології Ісламу. Колонізатор став працювати над маргіналізцією та поширенням невігластва, паралельно нав’язуючи свою мову, роблячи її державною у школах та університетах, виховавши тим самим декілька поколінь, відрізаних від своєї мови та невігласів у своїй релігії . Колонізатор насильно впровадив свою мову, осліпивши нею ці покоління , виставляючи її великою та показуючи кожного, хто володіє нею, просвіченим сучасним інтелігентом. Він доклав величезних зусиль до того, щоб подавити «мати мов» (арабську мову),поховати славу Умми та її величі, прагнучи стерти усе це із пам’яті, і закопати її погляди та сподівання. Захід зробив Умму заручницею свого бачення та погляду на життя та виховав покоління, що ідуть за ним, втілюють його закони, підпитуються його поняттями , та адаптують свою поведінку та норми згідно західним поняттям . Тим самим Ума увійшла у лігво шакала, ідучи по його кроках!

2 — Знищення ісламської ідентичності зі зникненням арабської мови

Відомо, що ідентичність — це суть та дійсність речі. І коли ми говоримо про ідентичність Умми, то маємо на увазі ті якості, які відрізняють її від інших народів, щоб виразити свою індивідуальну культуру. Таким чином, питання ідентичності — це фундаментальне ключове питання, що гарантує та зберігає існування Умми. І без нього Умма залишиться слабким жалюгідним підкидьком , що іде за іншими. Саме тому Захід після того, як скасував Ісламську Державу, одразу скерувався до розмиття поняття ідентичності Умми доти, доки він не знищить її культуру і не доб’ється вилучення її впливу на життя, нав’язавши їй свою капіталістичну ідеологію,щоб Ісламська Умма, що втратила свою ідентичність, розплавилась у його ідеології.

З самого початку Захід скерував свої стріли у бік ісламської доктрини (акиди), щоб дестабілізувати її, оскільки саме вона прищеплює точку зору у житті та дає чітке уявленні про буття. Саме під впливом доктрини у мусульманина утворюються поняття про усе, саме завдяки їй його поведінка формується відповідним чином. З іншого боку, Захід почав працювати над виключенням основних засобів, які ведуть до вираження цих понять, — ми маємо на увазі арабську мову. Захід почав відкидати її у бік, щоб її місце зайняла мова колонізатора. А потім він поставив під сумнів древню історію Умми та нав’язав мусульманам вивчення історії своєї культури.

По цим напрямкам Захід почав свою діяльність , і він досяг певних успіхів у здійсненні своїх цілей. Йому вдалось розмити атрибути ідентичності Ісламської Умми та зруйнувати палац її слави та величі . Колишній президент США Річард Ніксон сказав у своїй книзі «Скористатись моментом»: «Ми не боїмось ядерного удару, але ми боїмось Ісламу та ідеологічної війни, яка може знищити західну ідентичність». Захід зрозумів, що мусульмани здатні відновити колишню славу та велич, якщо повернуть свою втрачену , викрадену ідентичність … якщо вони знов поглянуть на життя правильним поглядом, що допоможе їм піднестись у своєму мисленні та відродитись, щоб знов стати кращою із общин, виведеної для усього людства. Тоді мусульмани знов стануть керувати світом через світло свого Господа і під керівництвом свого Пророка ﷺ. А тому Захід і поклав на деяких представників нашої Умми здійснення свого злого плану, щоб вони (ці агенти серед нас) спотворили ідентичність Умми. Ці люди стали, як описав їх шейх Джадуль-Хак Алі Джадуль-Хак— колишній шейх університету аль-Азхар (р.а.),— злочинцями та зрадниками; він сказав: «Пошук іншої ідентичності для Ісламської умми є великою зрадою та тяжким злочином».

На чолі послужного списку цих агентів стоїть Мустафа Кемаль, який випередив усіх, скасувавши Халіфат та шаріатські суди і замінивши арабський алфавіт на латинський. За допомогою цього злочину він прагнув стерти ідентичність держави Халіфат та розширити можливості ворогів Умми. Скасувавши Халіфат, Кемаль полегшив ворогам пригноблення та утискання Умми і стер її відмінну та унікальну ісламську ідентичність . По тому ж шляху йшов і Таха Хусейн — «декан вестернізації», який закликав своїх послідовників наслідувати Захід в усіх його кроках, навіть якщо вони суперечили Ісламу, відкрито заявляючи при цьому: «Якщо б релігія Іслам встала між нами та нашими фараонами, то ми б відкинули її у бік». І це — ніщо інше, як сліпе слідування, яке веде свого володаря до нижчої точки його розвитку. Вони бігли услід за вдоволеністю Заходу та впровадженням його чужих понять,метою яких було знищення ісламської ідентичності в Уммі та прищеплення їй елементів роздробленості та націоналізму, а також знищення міцного правильного зв’язку, що об’єднував її . Їх відчуженість від джерела безпеки Умми, від її керівництва та панування спонукала їх відкрито виражати ворожість до усього, що могло навіювати ісламську ідентичність. А тому Ахмед Лютфі ас-Саййід не соромився характеризувати розділ конституції, що передбачає те, що державною релігією є Іслам, як «зловісний текст». Багато хто у ті часи слугував Заходу, щоб знищити ісламську ідентичність та втілити західні плани по скасуванню держави мусульман в обмін на титул або купку монет.

І хоча ці агенти працювали та продовжують працювати над руйнуванням фортеці Умми та зміцненням її ворогів, щоб вона залишалась слабкою без своєї ідентичності, що підлягає впливу хвиль вестернізації, секуляризації та гнилих ідей капіталізму ,усе ж таки щирих та сумлінних людей із синів цієї Умми, які продовжують стояти на захисті її ідентичності , також багато. Вони відбивають стріли, скеровані проти Умми, прагнуть зміцнити та захистити її ідентичність. І на чолі їх стояли Ібн Теймія, Мустафа Садік ар-Рафі, Махмуд Шакір та інші.

Мусульмани живуть сьогодні у розриві між тим, яким повинно бути їх життя, і тим, яке воно є… Воно повинно іти у межах законодавства, що витікає із їх доктрини, щоб вони могли відчувати себе комфортно та у безпеці, живучи врівноваженим життям, пишаючись своєю ісламською ідентичністю … Проте їх ідентичність стерта, а її місце зайняли інші ідентичності , цілком далекі від їх ісламської доктрини. А тому їх життя — відчужене, огидне та хворобливе.

Ідентичність будь-якого суспільства — це міцна фортеця, яка вміщує в себе індивідів, оберігає їх та захищає від асиміляції та розчинення, даючи їм відчуття безпеки та величі, як і вселяє в них впевненість та силу. І якщо буде втрачена ідентичність — буде втрачено і суспільство;воно погрузне у конфліктах та протиріччях, залишаючись розрізненим та незв’язаним . І якщо суспільство не збереже свою ідентичність, то стане блукати та розчиниться в іншому суспільстві, утративши свої особливості та переваги. Всевишній говорить:

وَدَّ كَثِيرٌ مِنْ أَهْلِ الْكِتَابِ لَوْ يَرُدُّونَكُمْ مِنْ بَعْدِ إِيمَانِكُمْ كُفَّارًا حَسَدًا مِنْ عِنْدِ أَنْفُسِهِمْ

«Після того, як прояснилась їм істина, багато із людей Писання через заздрощі свої хотіли б відвернути вас від віри» (2:109).

Вони строять свої підступні плани вдень та вночі, щоб стерти ідентичність мусульман.

Боляче бачити сьогодні, як молодь із нашої Умми від незнання своєї рідної (арабської) мови, і навіть більше того — через недооцінювання та зменшення її значущості, змагається у вивченні інших мов, щоб показатися інтелігентними, ідучи за цивілізацією та розвитком, соромлячись використовувати літературну арабську мову, тому що вона буде піддана знущанням та глузуванням інших! Похитнулась впевненість у своїй власній мові, як наслідок похитнулась гордість за свою ідентичність . Саме це і було заплановано Заходом, щоб полегшити збирання навколо себе цієї дійової сили — молоді — і формування її такою, як йому хочеться — молоддю, відірваної від своєї ідентичності, розчиненої у західній культурі, причарованої нею та готової продаватись їй та її поняттям, свідомо або несвідомо.

Захід зберігає свою ідентичність та прагне захищати її від того,що поставило б її під загрозу . І у той же час він докладає зусиль над розчиненням Ісламської Умми та знищенням її унікальної особливості, а саме — арабської мови, з якою він боровся та продовжує боротися, доки арабська мова не втратить своєї особливості і не буде відкинута в силу відсталості та нездатності іти в ногу з цивілізацією та прогресом . Захід впевнений у тому, що перемога над Ісламом буде досягнута тільки за допомогою перемоги над арабською мовою.

3 — Заклик до використання діалектів та відстороненню арабської мови

І щоб міцно схопити та прикінчити свою здобич, Захід після знищення Ісламської Держави та розділення одного єдиного суб’єкта на багато малих розчленованих утворень взявся вести безпощадну війну проти літературної арабської мови , прагнучи підвищити статус місцевих говорів, щоб розвинути вогнища націоналізму та полегшити для себе знищення єдності та ідентичності, якими відрізнялась Ісламська Умма. Таким чином, образом, злочин Заходу не обмежився розділенням Ісламської Держави та встановленням проклятих кордонів Сайкс–Піко; він взявся і за лінгво-історичне розділення, докладаючи зусиль в ізоляції кожної країни та розчленування Умми.

Сумно те, що зробили інтелігенти , одурманені Заходом та його культурою, і цієї ганьби не змити з їх облич. Не жалкуючи себе у прагнення догодити Заходу , вони скерували свої удари на ісламську ідентичність та арабську мову. І першим, хто закликав до використання простонародного діалекту — «аммії», — був Ріфаа Рафіат-Тахтаві, який заявив: «Використовувана у просторіччі мова, яка називається «аммія» — народний діалект, за допомогою якого відбувається взаєморозуміння та укладання різноманітних угод, міг би, при виведенні для нього правил, також застосовуватись і у написанні корисних для суспільства та в інтересах країни книг». І це виглядає так, нібито єднання синів нашої Умми зі сходознавцями у спробі отримати успіх над її цінностями є неминучою справою, що повторюється час від часу! І на додаток до тієї послуги у нанесенні ударів по рідній арабській мові та у спонуканні до використання «аммії», яку надавали відправлені для навчання на Захід мусульмани, сходознавці також грали важливу роль у підтримці та поширенні цього діалекту, як обстояла справа з директором видання «Дар уль-кутуб аль-Місрія» Вільгельмом Шпіттою, який написав книгу «Правила простонародної мови в Єгипті».

Розпалюючи націоналізм та сприяючи поширенню діалектів «аммії» у багатьох куточках мусульманського світу, Захід розв’язав війну проти арабської мови, щоб покінчити з Уммою та знищити об’єднуючі її чинники, такі як релігія, мова, земля та історія. Країни Арабського Магрібу взяли на себе долю цієї кампанії, — арабська мова у цих країнах стала другою після французької — мови окупанта. У доповіді, підготовленій Марокканським французьким робочим комітетом, приводиться, що «першочерговим обов’язком на цьому шляху є звести до мінімуму важливість арабської мови та відволікти людей від неї шляхом відродження місцевих народних діалектів та мов у Північній Африці».

Колонізаторські вчені-сходознавці видали низку книг про правила берберських діалектів, щоб суперничати з арабською мовою, про що розповів Шахада аль-Хурі, говорячи: «Колонізатор відчув неможливість викорінення арабської мови в Алжирі та запровадження замість неї французької мови. А тому він вдався до інших засобів, які полягали у навіюванні більшій частині синів Алжиру того, що арабська мова не є корінною мовою в Алжирі,що оригінальною корінною мовою є берберська мова амазіг. І французи добровільно взялись за розробку алфавіту для цієї мови, щоб писемність на ній була загальнодоступною».

Рухомі сильною злобою та підступністю, сходознавці почали маніпулювати своїми заявами, прикрашаючи їх добрими намірами, які насправді несли в собі лише смертельну отруту для мови Ісламської Умми та джерела її ідей та понять, щоб розбити його, і тоді буде втрачено його вміст, як і буде втрачена Умма, припинивши потім своє існування. Один із сходознавців відкрито заявив про це, сказавши: «Для прояву творчості єгиптянам заважають їх книги на літературній арабській мові … і мене примусила зайняти цю позицію лише любов до людства та моє бажання поширювати знання!». І він говорить на наступній своїй лекції про початок змагань по читанню проповідей (хутб) на простонародному діалекті «аммії», і той, чия проповідь буде кращою та успішною, отримає чотири єгипетські фунти!

Таким є відношення до арабської мови у її ворогів, які чудово розуміють ступінь її впливу та ясно уявляють собі свою позицію по відношенню до неї. А тому вони і докладають зусиль над її відстороненням та заміною діалектами; і, як зазвичай, сини нашої Умми, які називають себе освіченим класом або інтелігенцією і які увібрали в себе західні концепції та потонули в них, сприяли цьому. Серед них — Салама Муса та Джаміль Сідкі аз-Захаві — видний іракський поет, який заявив: «Я довго досліджував причину занепаду мусульман і знайшов, що їх дві: перша — це хіджаб, усі негативні боки якого я перелічив у своїй першій статті (!), а друга — що мусульмани, а особливо — араби із них, пишуть на мові, якою вони не користуються у своїй повсякденності». Деякі ненависники дійшли до того, що проголосили про свою відмову від арабського красномовства та про необхідність зробити аммію єдиною мовою для країни: «Було б доцільно відкинути у бік усі помилкові уявлення про аммії та прийняти її у якості єдиної державної мови для країни».

Серед способів, які використовуються у цій війні проти арабської мови для його заміни на аммію, було видання газет, журналів и та книг на різноманітних діалектах (амміях), переклад театру та кіно з літературної мови на діалекти,а також змагання сходознавців у виданні досліджень по простонародним діалектам (амміям), таких як дослідження Дж. Сієнковського про діалекти Марокко та Тунісу, Налліно про діалект Єгипту та інші …

Противники коранічної мови не зупинились у заклику до аммії; справа перейшла до закликів використовувати латинську мову замість арабської. Яке приниження спіткало тебе, о Ісламська Умма, щоб твої вороги могли робити з тобою усе це?! Що за приниження спіткало тебе, о краща із общин, виведена серед людей, щоб твоє положення досягло усього цього презирства, неповаги та нехтування?!

4 — Використання латинського алфавіт: безперервна війна проти арабської мови

Постійні безперервні заклики , запущені «прибічниками прогресу Умми», які насправді працювали для її падіння та послаблення, а також виконання огидних та низьких планів, не зупинялись ніколи. Яку ж ненависть вони відчувають до арабської мови, що навіть почали закликати до її написанню латинськими літерами?! Яка відраза повинна бути у непокірних синів Умми, щоб скерувати на рідну мову отруйні стріли?!

Один із них — це Абдул Азіз Фахмі, який у 1913 р. закликав до використання латинського алфавіту та написав книгу, видавець якої сказав: «Ця практика набула успіху у Туреччині , де вони (турки) читають турецькі тексти латинськими літерами. Проте прихильники старих скам’янілих поглядів звинуватили Фахмі у невір’ї та єресі». Потім тягар цього потворного заклику поніс Аніс Фреха аль-Хурі, який закликав зробити аммію основною мовою і навіть закликав до використання у ній латинського алфавіту, щоб вона стала державною мовою для арабів, оскільки арабські літери, згідно його ствердженню, не придатні для діалектів аммії.

Усі ополчились проти цієї мови, яка панувала в Уммі протягом сторіч та була провідною мовою у світі . І як могло бути інакше,коли це була мова найсильнішої держави, правлячої світом? Колонізатори ополчились проти мови так само, як ополчились проти її держави, скинувши її … А допомогли їм у цьому неслухняні злочинні сини Умми , ззовні проявляючи прив’язаність , любов та вірність до неї та приховуючи за усім цим стріли та списи, які вони кидають у тіло Умми, її ідентичності та мови.

Коли Академія арабської мови , яка апріорі повинна бути хранителем цієї мови та її захисником від будь-яких атак, протягом трьох років була зайнята вивченням питання про переведення арабської мови на латиницю, прагнучи набути вдоволення деяких ненависників мови серед членів цієї Академії, то це було величезною зрадою по відношенню до цієї мови та хитрістю проти неї! Проте у цьому нема нічого дивного, якщо Академія була заснована у складі 20 членів, половина із яких — єгиптяни на кшталт Тахі Хусейна, Ахмеда Лютфі ель-Сайєда і т.д., а інша половина — араби із інших земель та сходознавці.

Усі ці спроби, що робились ворогам арабської мови і навіть ворогами Ісламу, є послідовними відчайдушними зусиллями, скерованими на то, щоб похитнути впевненість у цій мові та віддалити її від життя мусульман, щоб вона зникла і втратилось її розуміння, а її застосування у деяких мінімізувалось би і стало ближче до стагнації так, щоб відбулась стрімка втеча від неї до руху, прогресу та розвитку. Усе це примусило багатьох сприймати арабську мову як непридатну для вимог сучасності , дивлячись на неї як на древню розбиту мову, над якою минуло багато часу, покривши її товстим шаром пилу, через що вона вже не у змозі іди в ногу з іншими мовами.

5 — Невже мова Корану нездатна відповідати вимогам сучасності та розвитку людських наук?!

Вороги Ісламської Умми усвідомили, що Іслам і арабська мова — це дві взаємодоповнюючі енергії та два основних стовпи у побудові цієї Умми. Саме тому вони прагнуть розділити ці дві енергії: вони скасували правління законами Ісламу, встановивши свої вигадані конституції та закони, та сконцентрували увагу на своїх мовах замість арабської. Вони утворили слабкість у синах Умми, щоб встановити над ними своє панування та скеровувати їх туди, куди побажають, і тоді, коли вони цього побажають, а також щоб похитнути в них впевненість у своїй доктрині та своїй мові, якій колонізатори прищепили слабкість та нездатність охопити сучасні науки. За їх ствердженнями, арабська — це «застаріла, мертва мова, яка обертається назад замість того. щоб двинутись уперед».

Арабська мова була маргіналізована та вилучена із усього, що має відношення до науки (як медицина та інженерія), і прийнята як нездатна виразити цю науку . Це привело молоді покоління мусульман до відкинення цієї мови та ісламської ідентичності та до скерування в океани мов інших народів, потрапляння під їх вплив та розчинення в них. Арабська мова стала мертвою для цих поколінь, чиї погляди прив’язались до усього, щоб не приходило з Заходу: до його культури та його мови, яка охопила увесь світ та зайняла головуюче положення, щоб заявити про свою велич та ексклюзивність у поглинанні сучасних наук.

І це — абсолютна брехня та наклеп на арабську мову, яка своїм словарним запасом та оборотами охопила усі знання арабів. Вона охопила науки, в яких вчені відрізнялись та у які вносили інновації , зайнявши велике положення на сторінках історії, а їх знання приносили користь усьому світу протягом довгих сторіч, — усе це було забуто. Шейх Башір Ібрахімі говорить: «…Арабська мова цілком охоплює усі подробиці медицини, в якій араби мали успіх, якщо виключити декілька грецьких або перських слів, внесених Фарабі та Ібн Сіною із їх перської спадщини». Це і є арабська мова — велика чаша, яка при наповненні стає іще більше і більше відкритою , щоб увібрати в себе іще більше слів та їх похідних. Арабська мова не потребує іншого, оскільки вона самодостатня та здатна зберігати свою велич та приналежність. Це — краща мова, ниспослана Милосердним до усього людства. Як сказав Брокельман: «Завдяки Корану арабська мова отримала таке поширення та розширення, , яке ледве знала яка-небудь із мов світу».

На протязі довгих сторіч арабська мова займала високе положення , довівши свою здатність охоплювати людські науки, про що свідчать книги по історії. Імена мусульманських вчених та їх дослідження та досягнення, знайдені у цих книгах, доводять, що це — жива мова, яка розвивається, яка здатна розширюватись та поширюватись … Адже як сказав французький вчений Луі Массіньон: «Саме арабська мова внесла у Захід науковий метод вираження, і арабська мова — чистіша із мов, унікальна своїм способом наукового та художнього вираження».

Це — багата різноманітна мова, здатна охоплювати усе та надихати до нового!

6 — Глобалізація та її роль у вилученні арабської мови

Глобалізація, або, швидше, неоколоніалізм, — це нова форма західного колоніалізму, що виникла, щоб нав’язати свою гегемонію іншим народам, зокрема — Ісламській Уммі, яка стала слабкою після втрати своє державності та ідентичності, прийнявши гасла просунення, прогресу та відродження. Глобалізація — це багатогранне вторгнення: політичне, економічне, соціальне та культурне, яке закликано вдарити по ідентичності та знищити культуру. Це вторгнення є встановленням, зокрема, американської гегемонії, тобто американізації світу, щоб він рухався згідно з її політикою, а вона панувала у ньому та зобов’язувала усіх своїй мові, просвіті та західній капіталістичній культурі, керуючи усім світом або через обіцянки та спокуси, або погрози та позбавлення.

Але найнебезпечнішим видом світськості є так звана «мовна глобалізація», скерована на підсилення значущості, ролі та панування англійської мови над іншими мовами, щоб вона стала головною мовою у світі, заголовком прогресу та руху у ногу з часом.

А оскільки мова — це чаша понять, колонізаторські держави приділили їй велику увагу та працювали над тим, щоб їх мова активно використовувалась у колонізованих ними країнах. Саме глобалізація послугувала Сполученим Штатам інструментом для нав’язування ними своїх законів та політичного,економічного, культурного та соціального панування. Також Франція та держави, що розділяють з нею її мову, прийняли шлях франкофонії, прагнучи до поширення своєї мови через участь у міжнародних конференціях. Франція підтвердила, що французька мова грає важливу та ключову роль в африканських країнах, що дало цим країнам можливість увійти у світ та зв’язуватись з ним; це відбулось тому, що арабська мова «не здатна на це», а тому французька виявилась кращим помічником цим країнам., щоб вони не були відрізаними від світу.

Єгипетський журналіст та філософ Аніс Мансур написав 25.05.1994 у газеті «Аль-Ахрам»: «Французи пишаються своєю красивою мовою, здатною точно виражати усі думки у філософії, літературі та науці, тому відмовляються використовувати американські вирази або англійські назви для позначення того,що вони хочуть. А тому французька мова піддається звинуваченням; проте французи пішли іще далі … вони не зупинились у неприйняття та засудження впровадження іншої мови, аж до введення санкцій у відношенні тих, хто робить це (тобто використовує англійські та американські слова у розмові або назвах). Іншими словами, вони вводять санкції у відношенні тих, хто нехтує їх мовою … Франція не надає ліцензії ніякому магазину, компанії або закладу, який не носить французьку назву».

Ця війна ведеться з метою викинути арабську мову у морок загубленості та забутості, щоб вона викликала до себе презирство та неповагу як жалюгідна, ломана мова , яка з плином часу стала непридатна виражати те, що було досягнуто сьогодні людством … Це — гонка по нав’язуванню англійської (американської) або французької мов, або якої-небудь іншої із мов — активна гонка, що проводиться країнами Заходу, щоб нав’язати свою мову та культуру і зберегти свою ідентичність та концентрацію політичної та економічної гегемонії … Яким же є положення Ісламської Умми в усій цій гонці?! Де вона у ту мить, коли невірні, не перестаючи, працюють над впровадженням своєї мови у ній, над вилученням та відчуженням її мови?!

За допомогою цієї роботи Захід прагне зірвати з Умми її ідентичність, відірвати її від релігії та розплавити її своїми поняттями та концепціями, щоб вона розчинилась у його культурі , чим він і забезпечить своє виживання … Це — боротьба культур заради виживання, панування та управління!

7 — ЗМІ та їх внесок у маргіналізацію арабської мови:

Ані для кого не секретом масштаби величезного значення ЗМІ у спричиненні впливу на людей та зміненні їх смаків … А що ж буде, якщо ці ЗМІ стануть говорити від імені західної культури?! Що, якщо вони стануть найкращим куратором у формуванні схильності людей, щоб надійнішим чином гарантувати їх рух в орбіті цієї культури, яка навалилася на них?

Велика небезпека полягає у тому, що вчиняють вороги Ісламу та вороги арабської мови, покладаючи на ЗМІ роботу по вприскуванню отрути, яка стрясає впевненість в ісламські доктрині та позбавляє Ісламську Умму ідентичності та унікальності, і навіть таврує її жорстокістю та «тероризмом», а також порушенням прав людини, особливо — прав жінок … ЗМІ — це інструмент, на якому вини виконують свою жалюгідну симфонію, здійснюючи при цьому свої огидні плани для вилучення цієї релігії із життя, перетворюючи її на індивідуальну практику, обмежену деякими обрядами поклоніння.

Телевізійні програми, що транслюються сьогодні, наповнені секуляризмом та ствердженнями про те, що він є найкращим вирішенням проблем, з якими стикається людство, а також, що він уособлює урбанізацію , прогрес та модернізацію . У свою чергу, ці програми атакують усе, що припускає Іслам або нагадує про нього,як хіджаб, борода, гуртки по вивченню Корану та учбові програми, в яких є хоча б скромний натяк або фрази про ісламську просвіту. Усе це примушує нас бачити та впевнюватись у проведенні повномасштабної війни, в якій ЗМІ є одним із засобів у нав’язуванні гегемонії Заходу та його культури та у повній ліквідації ісламської культури, яка своєю силою та стійкістю обтяжувала невірних протягом сторіч …

Арабська мова не залишилась осторонь від цієї згубної війни, а головна роль у її витісненні із побуту була покладена на ЗМІ за допомогою реклами, яка заполонила увесь простір. Ці рекламні об’яви — продукт капіталістичної цивілізації — мали величезну привабливість та забезпечили великий прибуток своїм хазяям. Це було шкідливим проникненням, через яке Захід поширював свою просвіту. І, незважаючи на велику різницю та великий розрив між двома культурами — західною та ісламською,— реклама достягла ісламських суспільств, проникла та вбралась у тіло Умми без урахування її особливостей та цінностей. І майже жоден ЗМІ не обійшовся без поширення рекламних оголошень, просуваючи продукти, що притягують до себе дітей та молодь та спонукають їх повторювати дії рекламних персонажів на кшталт відомих співаків та акторів, і навіть вивчати напам’ять та повторювати сказані ними речення, які зовсім далекі від красномовної арабської мови і часто-густо представляють собою запозичені слова, більшість із яких суперечить моралі та порушує її норми.

Рекламна діяльність транслює візуальні та звукові повідомлення членам суспільства, щоб спонукати їх купити товар або отримати послугу в обмін на плату, що є успішним способом для приваблення уваги глядача та спонукання його до пошуку цього товару. Варто відзначити, що ЗМІ можуть бути скеровані на використання розмовної мови на тій підставі, що вона — легка і плавна , а тому може добре слугувати донесенню товару до споживача. Таким чином, у суспільстві перестали соромитись використовувати аммію у просуванні послуг та товарів , яку слух вже звик сприймати на розмовній мові. І замість того, щоб підняти рекламу до рівня мови народу, в якому стали очевидні слабкість та немічність у використанні правильних грамотних фраз, ми стали свідками того, люди стали опиратися на цю ломану мову, і навіть почали поширювати аммію та фрази, що не враховують смаки людей та їх сприйняття, як і не співвідносяться з їх розумом та з їх культурою . Такою є капіталістична система , яка і пальцем не поворухне, доки не гарантує собі прибутку та користі . Вона працює підступно та хитро, покладаючись на ці засоби, щоб «вбити декілька зайців одним пострілом». Захід просуває свої продукти та відкриває перед ними свої ринки, зв’язуючи Умму вузами залежності та споживання його товарів , щоб вона була його споживачем, а не виробником, як і сприяє поширенню аммії та інших мов, щоб покінчити з її арабською мовою та стерти усі ознаки її ідентичності, щоб вона розчинилась у західному світі та наслідувала його приклад … І таким чином Захід може покінчити з Уммою та впевнитись у тому, що вона не повернеться до своїх витоків, не повернеться до вкраденої колишньої слави … Цим самим він забезпечить своє існування, панування та контроль.

Удар по арабській мові наноситься також за допомогою переведених серіалів, які стали подібні металевим ланцюгам, що скували людей, із яких важко звільнитись … Ці серіали конкурують зі супутниковими каналами та звичайним телебаченням в успіху віщання саме розмовної мови після того, як арабська мова перекладалась на багато інших мов. Ці серіали пропагуються для іще більшої ізоляції та віддалення арабської мови від життя мусульман, віднімаючи особливість цієї мови та її унікальність — об’єднуючий чинник усієї Ісламської Умми,— щоб її місце зайняли різні відмінні діалекти, що послугують створенню бар’єрів та кордонів,перетворивши єдину Умму у багато розрізнених націй, кожна з яких почне ідентифікувати себе своєю мовою та культурно-просвітницькою спадщиною.

8 — Арабська мова — уособлення величі Ісламської Умми

«Мова будь-якого народу буває приниженою лише після приниженості самого народу, і не приходить у занепад інакше, окрім як з його зникненням з життєвої арени. А після цього іноземний колонізатор нав’язує свою мову колонізованому народу, керуючим ним та навіюючи йому велич своєї мови, за допомогою неї приєднуючи цей народ. І тоді одночасно стають вирішеними у відношенні колонізованого народу три речі: перша — заточення навічно (консервація) їх мови колонізаторською мовою, друге — «страта» їх минулого (історії) за допомогою її стирання та видалення, третє — обмеження їх майбутнього колонізаторськими кайданами, після чого цьому народу не залишиться нічого, окрім слідування колонізатору», — написано у книзі «Натхнення пера» («Вахью аль-Къалям») Мустафи Садіка ар-Рафі (нехай змилується над ним Аллах).

Захід завжди інтригував проти Ісламської Умми у прагненні принизити її, викликати презирство до неї та пригноблювати її. І він докладав зусиль у своїй роботі над стиранням її ідентичності та маргіналізацією її мови … Це — стара, ненависть, що оновлюється, яка не припиниться, доки Аллах не унаслідує цю землю та тих, хто на ній … Це — боротьба між ісламською та капіталістичною культурами… І західна культура бореться за своє виживання, нав’язування своєї гегемонії та контролю над світом після того, як її вожді відчули смак правління, влади та багатства… Ісламська ж культура зникла зі зникненням її держави та маргіналізацією її ідентичності, і сьогодні ведеться робота над її поверненням та відродженням правління законами Аллаха на землі, щоб усе людство було щасливе і жило у спокої та безпеці.

Мусульмани підтримали свою ісламську ідентичність та арабську мову і ніколи не дозволяли замахуватись на них та нашкодити їм. Ібн Теймєя (р.а.) сказав: «Праведні попередники не визнавали змінення арабської атрибутики навіть у взаємостосунках , як розмова не по-арабськи, окрім як по необхідності, як про це говорили Малік,Шафії та Ахмад. Імам Малік якось сказав: «Хто заговорить у нашій мечеті не по-арабськи, буде виведений із неї ».

Вони знали ступінь важливості арабської мови і те, що якщо вони втратять її, то втратять і свою релігію, тому що арабська мова — це міцна нить , що пов’язує воєдино усю Ісламську Умму від Атлантичного океану до Перської затоки, навіть якщо вона і розтягнута на різні континенти:

«Нас об’єднують , незважаючи на віддаленість територій,

Краса висловлювань та вимова …»

Ахмед Шаукі.

Сьогодні положення Ісламської Умми дійшло до порожніх сумних закликів, осуду та засуджень без будь-якого відчутного результату . Філологи арабської мови проводять конференції та закликають до контролю за мовою, як до того заклякалось до міжнародного контролю за звірськими хрестоносними порушеннями, що практикуються у відношенні мусульман по усьому світу … Вони видають крики, закликаючи до збереження мови, які нагадують нам оглушливі крики, що закликають до продовольчої безпеки для постраждалих та пригноблених мусульманських народів…

Будь то міжнародний або лінгвістичний контроль, продовольча або лінгвістична безпека, — усе це ніяк не змінить положення, оскільки порушується честь мусульман, безкарно проливається їх кров, вони — голодні та бездомні, застряглі на кордонах країн. Говорячи ж про арабську мову, варто відзначити, що вона маргіналізована та відсторонена від сучасних наук . Причина того, що відбувається сьогодні з Ісламською Уммою, полягає лише в одному — у відсутності її держави, яка піклувалась би про її справи згідно законам справедливого Творця, оберігала б мусульманську доктрину, зберігала б її безпеку, мову та ідентичність. Тільки держава зможе підняти значущість та положення мусульман перед ворогами та поверне мові їх релігії святість, солідність , унікальність та красу.

Французький філософ Ернест Ренан говорить: «Одна із самих дивних подій, які відбулись в історії людства,— це поширення арабської мови, яка була невідома, а потім з’явилася одразу у незвичайно розвиненій та досконалій формі. Арабській мові чужі «дитячий та дорослий віки». Вона з легкістю перевершила своїх братів багатющим словниковим запасом, точністю значень, хорошими можливостями вираження та лаконізмом».

Це і є мова Корану, відома її носіям, які зберегли її, піклувались про неї, захищали її та гинули за неї так само, як гинули, захищаючи свою релігію… Проте з падінням держави вороги змогли отримати перемогу і над нею, а потім скерувались до того, щоб уразити її, маргіналізувати та послабити.

А тому ми звертаємось з полум’яним закликом до кожного мусульманина: не нехтуйте арабською мовою, тому що це — священна мова. На ній ниспослана наша Конституція — наш Коран, і за допомогою цієї мови ми розуміємо закони нашої релігії! Давайте же працювати разом з щирими правдивими синами цієї Умми, які вдень та вночі докладають зусиль для допомозі цій релігії та звеличення слова їх Господа через встановлення держави Халіфат за методом пророцтва та правління тим, що ниспослав Аллах. І лише за допомогою цього мова Корану поверне свою велич та славу, і тільки за допомогою цієї міцної будівлі може бути збережена релігія та мова, а жалюгідні вороги та глупі агенти не насміляться замахуватись на них!

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Зінату ас-Соміт
20 Джумада аль-уля 1438р.х.
17.02.2017р.