Шейх Тахір ібн Ашур у своїй книзі «Основи соціальної системи в Ісламі» сказав:
«Створення державного управління, особливо для мусульман , є основою в ісламському законодавстві, що підтверджується багатою кількістю доказів із Корану та Сунни , які досягають у ступені своєї сили непохитності або категоричності по змісту (таватурманаві)».
Давайте зупинимось на цьому дуже важливому моменті, оскільки у цьому відношенні був ниспосланий ряд аятів з категоричною вказівкою по змісту, оточений великою кількістю хадісів у цьому ж розділі. А саме:
Ми знаємо, що Халіфат означає втілення Шаріату (законів) Всевишнього Аллаха в усіх життєвих сферах, як це було ниспослано у Корані та Сунні. Також Халіфат означає встановлення панування цих законів , що було покладено Аллахом на віруючих,щоб вони звертались до цих законів в усіх своїх спірних питаннях. Коран роз’яснив , що виконання влади правителями є аманатом (довіреним), за який вони несуть відповідальність у тому значенні, щоб вони правили по справедливості:
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تُؤَدُّوا الأمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ النَّاسِ أَنْ تَحْكُمُوا بِالْعَدْلِ إِنَّ اللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُمْ بِهِ إِنَّ اللَّهَ كَانَ سَمِيعًا بَصِيرًا
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на збереження майно його володарям та по справедливості, коли ви судите серед людей. Як прекрасно те, чим умовляє вас Аллах! Воістину, Аллах — Чуючий,Бачачий» (4:58).
А Посланець Аллаха ﷺ роз’яснив віруючим, що ця влада делегована аміру аль-мумінін шляхом дачі йому присяги:
مَنْ خَلَعَ يَدًا مِنْ طَاعَةٍ لَقِيَ اللَّهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لَا حُجَّةَ لَهُ وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Той, хто вийде із підкорення (правителю), у День воскресіння зустріне Аллаха, не маючи ніяких доводів (у своє виправдання), а той, хто помре,не маючи присяги (правителю у тому, що буде підкорятись йому), помре смертю часів невігластва (джахілії)»(передав Муслім).
Таким чином, від халіфа вимагається здійснити правління на підґрунті того,що ниспослав Аллах. У той же час від підданих вимагається підкорятись та коритись йму, як і наставляти його, а якщо вони вийдуть із підкорення (влади ) хоча б на п’ядь і відмовляться від зобов’язань Ісламу, то зустрінуть Аллаха без усілякого виправдання для себе . Передав Імам Ахмад від Абу Зарра наступне:
إِنَّ رَسُولَ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، خَطَبَنَا، فَقَالَ: إِنَّهُ كَائِنٌ بَعْدِي سُلْطَانٌ فَلَا تُذِلُّوهُ، فَمَنْ أَرَادَ أَنْ يُذِلَّهُ فَقَدْ خَلَعَ رِبْقَةَ الْإِسْلَامِ مِنْ عُنُقِهِ، وَلَيْسَ بِمَقْبُولٍ مِنْهُ تَوْبَةٌ حَتَّى يَسُدَّ ثُلْمَتَهُ الَّتِي ثَلَمَ، وَلَيْسَ بِفَاعِلٍ، ثُمَّ يَعُودُ فَيَكُونُ فِيمَنْ يُعِزُّهُ
«Якось Посланець Аллаха ﷺ проповідував нам і сказав: «Після мене буде правління, так не принижуйте ж його. А хто побажає принизити його, то буде тим,хто зняв з себе окови Ісламу. Покаяння не буде прийнято від нього, доки він не залатає отвір, який сам же пробив. Проте він не зможе зробити цього. Але потім правління повернеться і буде у руках тих, хто зміцнить його».
А якщо правитель відмовився від правління тим, що ниспослав Аллах, і став правити невір’ям, нехай навіть в одному питанні, то проти нього необхідно виступити з мечем (зі зброєю у руках). Передається від Убади ібн Саміта:
دَعَانَا النَّبِيُّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَبَايَعْنَاهُ، فَقَالَ فِيمَا أَخَذَ عَلَيْنَا: أَنْ بَايَعَنَا عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ، فِي مَنْشَطِنَا وَمَكْرَهِنَا، وَعُسْرِنَا وَيُسْرِنَا وَأَثَرَةً عَلَيْنَا، وَأَنْ لاَ نُنَازِعَ الأَمْرَ أَهْلَهُ، إِلَّا أَنْ تَرَوْا كُفْرًا بَوَاحًا، عِنْدَكُمْ مِنَ اللَّهِ فِيهِ بُرْهَانٌ
«Ми дали присягу Посланцю ﷺ на те, що будемо слухатись та підкорятись у радості та у горі; не будемо оспорювати владу у її володарів , якщо тільки це не буде явним невір’ям, на яке у нас є від Аллаха явний довід»(передав Бухарв).
Держава ж формує необхідні органи для найкращого виконання цих законів, піклуючись про справи Умми, оскільки саме на державу Всевишній Аллах поклав обов’язок турботи про паству:
كُلُّكُمْ رَاعٍ وَكُلُّكُمْ مَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ الْإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ
«Кожен із вас — пастир, і кожен відповідальний за свою паству. І Імам — пастир, і він несе відповідальність за свою паству»(передав Бухарі).
І тоді зміцниться релігія і скрізь пошириться безпека. І якщо ми знаємо дану реальність Халіфату, то нам необхідно виявити це ключове питання із Книги Аллаха та Сунни Його Пророка ﷺ, в якому за допомогою його дослідження ми дійдемо до непохитності (таватур) доказів щодо категоричної необхідності встановлення Халіфату. І серед цих доказів є дуже сильні та прямі вказівки обов’язковості наявності Халіфату. Нижче, за допомогою Аллаха, ми навели аспекти цього питання, що охоплюються священними текстами:
По-перше: всеохоплюючою метою Шаріату є ниспослання Корану , щоб за допомогою нього здійснювалось правління та встановлювалась справедливість та істина.
По-друге: обов’язковість (ваджіб) правління тим, що ниспослав Аллах, а також обов’язковість вважати того, хто не править тим, що ниспослав Аллах, невірним (кяфір), розпусником (фасік) або несправедливим (залім).
По-третє: наказ (зобов’язання) звертатись у кожному суперечливому питанні та в усіх розбіжностях до Корану та Сунні, а також зобов’язання підкорення та послуху володарю влади у цих питаннях.
По-четверте: усі види та форми правлінь, не узаконені (не утверджені) Аллахом, є невір’ям (тагут) та системою невігластва і нам наказано їх заперечення, як і заборонено звертатись до них.
По-п’яте: будь-яке звернення до законодавства не Аллаха відкидається Шаріатом, а віра того, хто вчиняє таким чином, вважається порожнім ствердженням, яке не підтверджується у дійсності.
По-шосте: тверда віра у те. Що закони Корану та Сунни у відношенні системи правління та держави були ниспослані у детальній формі.
По-сьоме: запровадження Посланцем Аллаха ﷺ цих законів у правлінні.
Подробиці цього містяться у наступних аятах Всевишнього Аллаха:
По-перше:
كَانَ النَّاسُ أُمَّةً وَاحِدَةً فَبَعَثَ اللَّهُ النَّبِيِّينَ مُبَشِّرِينَ وَمُنْذِرِينَ وَأَنْزَلَ مَعَهُمُ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ لِيَحْكُمَ بَيْنَ النَّاسِ فِيمَا اخْتَلَفُوا فِيهِ وَمَا اخْتَلَفَ فِيهِ
«Люди були однією общиною, і Аллах відправив пророків добрими вісниками та застрягаючими увещевателями, ниспослав разом з ними Писання в істині, щоб розсудити людей у тому, у чому вони розійшлись у поглядах» (2:213),
إِنَّا أَنْزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ لِتَحْكُمَ بَيْنَ النَّاسِ بِمَا أَرَاكَ اللَّهُ وَلا تَكُنْ لِلْخَائِنِينَ خَصِيمًا
«Ми ниспослали тобі Писання істинно, щоб ти розбирав тяжби між людьми так, як тобі показав Аллах. Тому не сперечайся за зрадників» (4:105),
وَأَنْزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقًا لِمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِنًا عَلَيْهِ فَاحْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ لِكُلٍّ جَعَلْنَا مِنْكُمْ شِرْعَةً وَمِنْهَاجًا
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження попередніх Писань,і для того, щоб воно берегло їх (або свідчило про них; або піднеслось над ними). Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась до тебе. Кожному із вас Ми встановили закон і шлях» (5:48),
لَقَدْ أَرْسَلْنَا رُسُلَنَا بِالْبَيِّنَاتِ وَأَنْزَلْنَا مَعَهُمُ الْكِتَابَ وَالْمِيزَانَ لِيَقُومَ النَّاسُ بِالْقِسْطِ
«Ми вже відправили Наших посланців з ясними знаменнями та ниспослали з ними Писання та Ваги, щоб люди дотримувались справедливості» (57:25),
وَاللَّهُ يَقْضِي بِالْحَقِّ وَالَّذِينَ يَدْعُونَ مِنْ دُونِهِ لا يَقْضُونَ بِشَيْءٍ إِنَّ اللَّهَ هُوَ السَّمِيعُ الْبَصِيرُ
«Аллах судить істинно, а ті, яких закликають замість Нього, не вирішують нічого . Воістину, Аллах — Чуючий, Бачачий» (40:20).
По-друге:
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تُؤَدُّوا الأمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ النَّاسِ أَنْ تَحْكُمُوا بِالْعَدْلِ إِنَّ اللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُمْ بِهِ إِنَّ اللَّهَ كَانَ سَمِيعًا بَصِيرًا (٥٨) يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الأمْرِ مِنْكُمْ فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ ذَلِكَ خَيْرٌ وَأَحْسَنُ تَأْوِيلا (٥٩) أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلالا بَعِيدًا (٦٠) وَإِذَا قِيلَ لَهُمْ تَعَالَوْا إِلَى مَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَإِلَى الرَّسُولِ رَأَيْتَ الْمُنَافِقِينَ يَصُدُّونَ عَنْكَ صُدُودًا (٦١) فَكَيْفَ إِذَا أَصَابَتْهُمْ مُصِيبَةٌ بِمَا قَدَّمَتْ أَيْدِيهِمْ ثُمَّ جَاءُوكَ يَحْلِفُونَ بِاللَّهِ إِنْ أَرَدْنَا إِلا إِحْسَانًا وَتَوْفِيقًا (٦٢) أُولَئِكَ الَّذِينَ يَعْلَمُ اللَّهُ مَا فِي قُلُوبِهِمْ فَأَعْرِضْ عَنْهُمْ وَعِظْهُمْ وَقُلْ لَهُمْ فِي أَنْفُسِهِمْ قَوْلا بَلِيغًا (٦٣) وَمَا أَرْسَلْنَا مِنْ رَسُولٍ إِلا لِيُطَاعَ بِإِذْنِ اللَّهِ وَلَوْ أَنَّهُمْ إِذْ ظَلَمُوا أَنْفُسَهُمْ جَاءُوكَ فَاسْتَغْفَرُوا اللَّهَ وَاسْتَغْفَرَ لَهُمُ الرَّسُولُ لَوَجَدُوا اللَّهَ تَوَّابًا رَحِيمًا (٦٤) فَلا وَرَبِّكَ لا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لا يَجِدُوا فِي أَنْفُسِهِمْ حَرَجًا مِمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيمًا
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене вам на збереження майно його володарям та судити по справедливості , коли ви судите серед людей. Як прекрасне те,чим умовляє вас Аллах! Воістину, Аллах — Чуючий, Бачачий. О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю та володарям впливу серед вас. Якщо ж ви станете сперечатись про що-небудь , то зверніться з цим до Аллаха та Посланця, якщо ви віруєте в Аллаха та в Останній день. Так буде краще і прекрасніше по значенню (або по винагороді)! Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі та у ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього? Сатана бажає ввести їх в глибоку оману. Коли їм говорять: «Прийдіть до того, що ниспослав Аллах, і до Посланця », — ти бачиш, як лицеміри стрімко відвертаються від тебе . А що буде, коли лихо спіткає їх за те, що приготували їх руки, після чого вони прийдуть до тебе і будуть кластися Аллахом: «Ми хотіли тільки добра та перемирення»? Аллах знає, що у них у серцях. Тому відвернись від них, але умовляй їх та говори їм наодинці (або говори їм про них) переконливі слова. Ми відправили посланців тільки для того, щоб їм підкорялись з дозволу Аллаха. Якщо б вони, вчинивши несправедливо по відношенню до себе, прийшли до тебе та попросили пробачення у Аллаха, якщо б Посланець попросив прощення за них, то вони знайшли б Аллаха Приймаючим покаяння та Милосердним. Але ні, клянусь твоїм Господом! Вони не увірують, доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення та не підкоряться повністю» (4:58–65),
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (5:44),
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ
«Ті ж , які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є беззаконниками» (5:45),
وَلْيَحْكُمْ أَهْلُ الإنْجِيلِ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فِيهِ وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є нечестивцями» (5:47),
وَأَنْزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقًا لِمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِنًا عَلَيْهِ فَاحْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ لِكُلٍّ جَعَلْنَا مِنْكُمْ شِرْعَةً وَمِنْهَاجًا وَلَوْ شَاءَ اللَّهُ لَجَعَلَكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَلَكِنْ لِيَبْلُوَكُمْ فِي مَا آتَاكُمْ فَاسْتَبِقُوا الْخَيْرَاتِ إِلَى اللَّهِ مَرْجِعُكُمْ جَمِيعًا فَيُنَبِّئُكُمْ بِمَا كُنْتُمْ فِيهِ تَخْتَلِفُونَ (٤٨) وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ فَإِنْ تَوَلَّوْا فَاعْلَمْ أَنَّمَا يُرِيدُ اللَّهُ أَنْ يُصِيبَهُمْ بِبَعْضِ ذُنُوبِهِمْ وَإِنَّ كَثِيرًا مِنَ النَّاسِ لَفَاسِقُونَ (٤٩) أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللَّهِ حُكْمًا لِقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження попередніх Писань, і для того, щоб воно берегло їх (або свідчило про них; або піднеслось над ними). Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась до тебе. Кожному із вас Ми встановили закон і шлях. Якщо б Аллах побажав, то зробив би вас однією общиною, проте Він розділив вас , щоб випробувати вас тим, що Він дарував вам. Змагайтесь же у добрих справах . Усім вам доведеться повернутись до Аллаха, і Він повідає вам про те, у чому ви розходились у поглядах. Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням та стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах. Якщо ж вони відвернуться, то знай, що Аллах бажає покарати їх за деякі із їх гріхів. Воістину, багато хто із людей є нечестивцями. Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:48–50).
По-третє:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الأمْرِ مِنْكُمْ فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ ذَلِكَ خَيْرٌ وَأَحْسَنُ تَأْوِيلا
«О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю та володарям впливу серед вас. Якщо ж ви станете сперечатись про що-небудь,то зверніться з цим до Аллаха та Посланця, якщо ви віруєте в Аллаха та Останній день. Так буде краще та прекрасніше по значенню (або по винагороді)!» (4:59),
فَلا وَرَبِّكَ لا يُؤْمِنُونَ حَتَّى يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لا يَجِدُوا فِي أَنْفُسِهِمْ حَرَجًا مِمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُوا تَسْلِيمًا
«Але ні, клянусь твоїм Господом! Вони не увірують, доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65),
وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلا مُؤْمِنَةٍ إِذَا قَضَى اللَّهُ وَرَسُولُهُ أَمْرًا أَنْ يَكُونَ لَهُمُ الْخِيَرَةُ مِنْ أَمْرِهِمْ وَمَنْ يَعْصِ اللَّهَ وَرَسُولَهُ فَقَدْ ضَلَّ ضَلالا مُبِينًا
«Для віруючого чоловіка та віруючої жінки нема вибору при прийнятті ними рішення, якщо Аллах та Його Посланець вже прийняли рішення . А хто ослухається Аллаха та Його Посланця, той впав в очевидну оману» (33:36),
مَا أَفَاءَ اللَّهُ عَلَى رَسُولِهِ مِنْ أَهْلِ الْقُرَى فَلِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ وَلِذِي الْقُرْبَى وَالْيَتَامَى وَالْمَسَاكِينِ وَابْنِ السَّبِيلِ كَيْ لا يَكُونَ دُولَةً بَيْنَ الأغْنِيَاءِ مِنْكُمْ وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا وَاتَّقُوا اللَّهَ إِنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ
«Здобич, яку Аллах повернув Своєму Посланцю від жителів селищ, належить Аллаху, Посланцю, родичам Пророка, сиротам, бідним та подорожнім, щоб не дісталась вона багатим серед вас. Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам. Бійтесь Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні» (59:7).
По-четверте:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلالا بَعِيدًا
«Хіба ти не бачив тих які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі та у ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману» (4:60),
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللَّهِ حُكْمًا لِقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
По-п’яте:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُوا بِمَا أُنْزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنْزِلَ مِنْ قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَنْ يَتَحَاكَمُوا إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُوا أَنْ يَكْفُرُوا بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَنْ يُضِلَّهُمْ ضَلالا بَعِيدًا
«Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі та у ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману» (4:60).
По-шосте: приклади законодавства в економічній сфері:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَنْفِقُوا مِنْ طَيِّبَاتِ مَا كَسَبْتُمْ وَمِمَّا أَخْرَجْنَا لَكُمْ مِنَ الأرْضِ
«О ті, які увірували! Робіть пожертвування із набутих вами благ і того, що Ми виростили для вас на землі» (2:267),
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اتَّقُوا اللَّهَ وَذَرُوا مَا بَقِيَ مِنَ الرِّبَا إِنْ كُنْتُمْ مُؤْمِنِينَ
«О ті, які увірували! Бійтесь Аллаха і не беріть решту частини лихви, якщо ви тільки є віруючими» (2:278),
خُذْ مِنْ أَمْوَالِهِمْ صَدَقَةً تُطَهِّرُهُمْ وَتُزَكِّيهِمْ بِهَا وَصَلِّ عَلَيْهِمْ إِنَّ صَلاتَكَ سَكَنٌ لَهُمْ وَاللَّهُ سَمِيعٌ عَلِيمٌ
«Бери із їх майна пожертвування, щоб ними очистити та піднести їх. Молись за них, адже твої молитви — заспокоєння для них. Воістину, Аллах — Чуючий, Знаючий» (9:103).
Також Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْمُسْلِمُونَ شُرَكَاءُ فِي ثَلَاثٍ: فِي الْكَلَإِ، وَالْمَاءِ، وَالنَّارِ
«Мусульмани — співвласники у трьох речах: у воді, пасовиськах та у вогні» (Абу Дауд).
І Всевишній Аллах сказав:
إِنَّمَا الصَّدَقَاتُ لِلْفُقَرَاءِ وَالْمَسَاكِينِ وَالْعَامِلِينَ عَلَيْهَا وَالْمُؤَلَّفَةِ قُلُوبُهُمْ وَفِي الرِّقَابِ وَالْغَارِمِينَ وَفِي سَبِيلِ اللَّهِ وَاِبْنِ السَّبِيلِ فَرِيضَةً مِنَ اللَّهِ وَاللَّهُ عَلِيمٌ حَكِيمٌ
«Пожертвування призначені для жебраків та бідних, для тих, хто займається їх збором та розподіленням, и для тих, чиї серця хочуть завоювати, для викупу рабів, для боржників, для витрат на шляху Аллаха і для подорожніх . Таким є наказ Аллаха. Воістину, Аллах — Знаючий, Мудрий» (9:103).
Також передав аль-Асрам від Абу Умами, який повідомив наступне:
نَهَى رَسُولُ اللَّهِ أَنْ يُحْتَكَرَ الطَّعَامُ
«Посланець Аллаха заборонив монополізувати продукти харчування».
Також Всевишній Аллах сказав:
حَتَّى يُعْطُوا الْجِزْيَةَ عَنْ يَدٍ وَهُمْ صَاغِرُونَ
«Доки вони не стануть власноруч платити дань, залишаючись приниженими» (9:29).
Передав Абу Убайд у книзі «Аль-Амваль» від Зухрія, який повідомив наступне:
قَبِلَ رَسُولُ اللهِ الْجِزْيَةَ مِنْ مَجُوسِ الْبَحْرَيْنِ
«Посланець Аллаха ﷺ прийняв джизью від ідолопоклонників Бахрейну».
Також Всевишній Аллах сказав:
مَا أَفَاءَ اللَّهُ عَلَى رَسُولِهِ مِنْ أَهْلِ الْقُرَى فَلِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ وَلِذِي الْقُرْبَى وَالْيَتَامَى وَالْمَسَاكِينِ وَابْنِ السَّبِيلِ كَيْ لا يَكُونَ دُولَةً بَيْنَ الأغْنِيَاءِ مِنْكُمْ
«Здобич, яку Аллах повернув Своєму Посланцю від жителів селищ, належить Аллаху, Посланцю, родичам Пророка, сиротам, бідним та подорожнім, щоб не дісталась вона багатим серед вас» (59:7).
Повідомляється зі слів І бн Аббаса, що Посланець Аллаха ﷺ сказав ансарам:
إِنْ شِئْتُمْ قَسَمْتُمْ لِلْمُهَاجِرِينَ مِنْ أَمْوَالِكُمْ، وَدِيَارِكُمْ، وَتُشَارِكُونَهُمْ فِي هَذِهِ الْغَنِيمَةِ، وَإِنْ شِئْتُمْ كَانَتْ لَكُمْ دِيَارُكُمْ، وَأَمْوَالُكُمْ، وَلَمْ يُقْسَمْ لَكُمْ شَيْءٌ مِنَ الْغَنِيمَةِ
«Якщо побажаєте, можете розділити з мухаджирами своє майно і свої дома — і тоді можете розділили з ними ці трофеї. А якщо побажаєте, то ваше майно і ваші дома залишаться вам, але ви нічого не отримаєте із цих трофеїв».
І тоді ансари сказали: «Ми готові розділити з нашими братами наші дома і наше майно і віддати їм трофеї», — на що Всевишній ниспослав наступне:
وَيُؤْثِرُونَ عَلَى أَنْفُسِهِمْ وَلَوْ كَانَ بِهِمْ خَصَاصَةٌ
«Вони віддають їм перевагу перед собою, навіть якщо вони самі мають потребу» (59:9).
А тому слова Всевишнього:
كَيْ لا يَكُونَ دُولَةً بَيْنَ الأغْنِيَاءِ مِنْكُمْ
«щоб не дісталась вона багатим із вас» (59:7), —
означають наступне:«Щоб багатство не стало обертатись у колі багатих із вас».
Також до прикладів законодавства в економічній сфері відноситься наступний аят:
وَلا تَأْكُلُوا أَمْوَالَكُمْ بَيْنَكُمْ بِالْبَاطِلِ وَتُدْلُوا بِهَا إِلَى الْحُكَّامِ لِتَأْكُلُوا فَرِيقًا مِنْ أَمْوَالِ النَّاسِ بِالإثْمِ وَأَنْتُمْ تَعْلَمُونَ
«Не пожирайте незаконно між собою свого майна і не підкупайте суддів, щоб подирати частину майна людей, свідомо коячи гріх» (2:188).
А прикладами із законодавства соціальної сфери слугують наступні тексти:
قُلْ لِلْمُؤْمِنِينَ يَغُضُّوا مِنْ أَبْصَارِهِمْ وَيَحْفَظُوا فُرُوجَهُمْ ذَلِكَ أَزْكَى لَهُمْ إِنَّ اللَّهَ خَبِيرٌ بِمَا يَصْنَعُونَ (٣٠) وَقُلْ لِلْمُؤْمِنَاتِ يَغْضُضْنَ مِنْ أَبْصَارِهِنَّ وَيَحْفَظْنَ فُرُوجَهُنَّ وَلا يُبْدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلا مَا ظَهَرَ مِنْهَا وَلْيَضْرِبْنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَى جُيُوبِهِنَّ وَلا يُبْدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلا لِبُعُولَتِهِنَّ أَوْ آبَائِهِنَّ أَوْ آبَاءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوْ أَبْنَائِهِنَّ أَوْ أَبْنَاءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوْ إِخْوَانِهِنَّ أَوْ بَنِي إِخْوَانِهِنَّ أَوْ بَنِي أَخَوَاتِهِنَّ أَوْ نِسَائِهِنَّ أَوْ مَا مَلَكَتْ أَيْمَانُهُنَّ أَوِ التَّابِعِينَ غَيْرِ أُولِي الإرْبَةِ مِنَ الرِّجَالِ أَوِ الطِّفْلِ الَّذِينَ لَمْ يَظْهَرُوا عَلَى عَوْرَاتِ النِّسَاءِ وَلا يَضْرِبْنَ بِأَرْجُلِهِنَّ لِيُعْلَمَ مَا يُخْفِينَ مِنْ زِينَتِهِنَّ وَتُوبُوا إِلَى اللَّهِ جَمِيعًا أَيُّهَا الْمُؤْمِنُونَ لَعَلَّكُمْ تُفْلِحُونَ
«Скажи віруючим чоловікам, щоб вони опускали свої погляди та оберігали свої статеві органи. Так буде чистіше для них. Воістину, Аллаху відомо про те, що вони коять. Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої погляди та оберігали свої статеві органи. Нехай вони не виставляють напоказ своїх прикрас, за винятком тих, які видні, і нехай прикривають своїми покривалами виріз на грудях і не показують своєї краси нікому, окрім своїх чоловіків,або своїх батьків,або своїх свекрів , або свої синів, або синів своїх чоловіків, або своїх братів, або синів своїх братів, або синів своїх сестер, або своїх жінок, або невільників,якими оволоділи їх десниці,або слуг із числа чоловіків, позбавлених жадання, бо дітей, які не посягли наготи жінок; і нехай вони не стукають своїми ногами, даючи знати про прикраси, які вони приховують. О віруючі! Звертайтесь до Аллаха з покаянням усі разом, може бути, ви набудете успіху» (24:30,31),
يَا أَيُّهَا النَّبِيُّ قُلْ لأزْوَاجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَاءِ الْمُؤْمِنِينَ يُدْنِينَ عَلَيْهِنَّ مِنْ جَلابِيبِهِنَّ ذَلِكَ أَدْنَى أَنْ يُعْرَفْنَ فَلا يُؤْذَيْنَ وَكَانَ اللَّهُ غَفُورًا رَحِيمًا
«О Пророк! Скажи твоїм дружинам, твоїм донькам та жінкам віруючих чоловіків, щоб вони опускали на себе (або зближували на собі) свої покривала. Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь та блудниць) і не піддадуть ображанням. Аллах — Прощаючий, Милосердний» (33:59).
Передається від Умм Атійі, що вона сказала:
عَنْ أُمِّ عَطِيَّةَ قَالَتْ: أَمَرَنَا رَسُولُ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أَنْ نُخْرِجَهُنَّ فِي الْفِطْرِ وَالْأَضْحَى، الْعَوَاتِقَ وَالْحُيَّضَ وَذَوَاتِ الْخُدُورِ، فَأَمَّا الْحُيَّضُ فَيَعْتَزِلْنَ الصَّلَاةَ وَيَشْهَدْنَ الْخَيْرَ، وَدَعْوَةَ الْمُسْلِمِينَ. قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِحْدَانَا لَا يَكُونُ لَهَا جِلْبَابٌ، قَالَ: لِتُلْبِسْهَا أُخْتُهَا مِنْ جِلْبَابِهَا
«Посланець Аллаха ﷺ велів нам на два свята (розговіння та жертвоприношення) виводити молодих дівчат ти тих дівчат, яких приховують від сторонніх поглядів, а також тих жінок, які у цей час мають місячні, не роблять намаз, присутні на святі та слухають заклик мусульман. Я сказала Посланцю ﷺ, що в однієї із нас нема покривала, і він сказав: «Нехай її сестра дасть їй із своїх покривал».
Також від Умм Атийі повідомляється:
بَايَعْناَ النَّبِيَّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَرَأَ عَلَيْنَا أَنْ لاَ يُشْرِكْنَ بِاللهِ شَيْئاً وَنَهَاناَ عَنْ النَّيَّاحَةِ، فَقَبَضَتِ امْرَأَةٌ مِنَّا يَدَهَا فَقَالَتْ: فُلاَنَة أَسْعَدَتْنِي وَأَنَا أُرِيدُ أَنْ أَجْزِيهَا. فَلَمْ يَقُلْ شَيْئًا فَذَهَبَتْ ثُمَّ رَجَعَتْ
«Ми дали байат Пророку ﷺ, і він сказав нам, щоб ми не долучали Аллаху співтовариша, і заборонив нам оплакувати мертвого, а одна із нас, забравши свою руку, сказала: «Одна жінка обрадувала мене, і я хочу віддячити їй ». Пророк ﷺ нічого не сказав. Ця жінка пішла і через деякий час повернулась».
І присяга Пророку ﷺ проводилась не на пророцтво, а на підкорення йому у якості правителя, що вказує на те, що жінка може давати присягу правителю та вибирати його.
وَلْيَسْتَعْفِفِ الَّذِينَ لا يَجِدُونَ نِكَاحًا حَتَّى يُغْنِيَهُمُ اللَّهُ مِنْ فَضْلِهِ وَالَّذِينَ يَبْتَغُونَ الْكِتَابَ مِمَّا مَلَكَتْ أَيْمَانُكُمْ فَكَاتِبُوهُمْ إِنْ عَلِمْتُمْ فِيهِمْ خَيْرًا وَآتُوهُمْ مِنْ مَالِ اللَّهِ الَّذِي آتَاكُمْ وَلا تُكْرِهُوا فَتَيَاتِكُمْ عَلَى الْبِغَاءِ إِنْ أَرَدْنَ تَحَصُّنًا لِتَبْتَغُوا عَرَضَ الْحَيَاةِ الدُّنْيَا وَمَنْ يُكْرِهُّنَّ فَإِنَّ اللَّهَ مِنْ بَعْدِ إِكْرَاهِهِنَّ غَفُورٌ رَحِيمٌ
«Нехай дотримуються цнотливості ті, які не знаходять можливості укласти шлюб, доки Аллах не збагатить їх із Своєї милості. Якщо невільники, якими оволоділи ваші десниці , хочуть отримати листа про суму викупу, то дайте їм такого листа, якщо ви знайшли в них добрі якості, і обдаруйте їх із майна Аллаха, яке Він дарував вам. Не примушуйте свої невільниць до блуду заради набуття тлінних благ мирського життя, якщо вони бажають дотримуватись цнотливості. Якщо ж хто-небудь примусить їх до цього, то Аллах після примушення їх буде Прощаючим, Милосердним» (24:33),
وَالَّذِينَ يَرْمُونَ الْمُحْصَنَاتِ ثُمَّ لَمْ يَأْتُوا بِأَرْبَعَةِ شُهَدَاءَ فَاجْلِدُوهُمْ ثَمَانِينَ جَلْدَةً وَلا تَقْبَلُوا لَهُمْ شَهَادَةً أَبَدًا وَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ
«Тих, які звинуватять цнотливих жінок і не приведуть чотирьох свідків, треба висікти вісімдесят разів і ніколи не приймайте їх свідчення, адже вони є нечестивцями» (24:4).
До прикладів у політичній сфері (правління,судочинство, покарання, зовнішня політика) відноситься наступне:
فَاحْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ
«Суди ж їх згідно том, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, що явилась тобі» (5:48),
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تُؤَدُّوا الأمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ النَّاسِ أَنْ تَحْكُمُوا بِالْعَدْلِ
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на збереження майно його володарям та судити справедливості, коли ви судите серед людей» (4:58),
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا كُتِبَ عَلَيْكُمُ الْقِصَاصُ فِي الْقَتْلَى الْحُرُّ بِالْحُرِّ وَالْعَبْدُ بِالْعَبْدِ وَالأنْثَى بِالأنْثَى فَمَنْ عُفِيَ لَهُ مِنْ أَخِيهِ شَيْءٌ فَاتِّبَاعٌ بِالْمَعْرُوفِ وَأَدَاءٌ إِلَيْهِ بِإِحْسَانٍ ذَلِكَ تَخْفِيفٌ مِنْ رَبِّكُمْ وَرَحْمَةٌ فَمَنِ اعْتَدَى بَعْدَ ذَلِكَ فَلَهُ عَذَابٌ أَلِيمٌ (١٧٨) وَلَكُمْ فِي الْقِصَاصِ حَيَاةٌ يَا أُولِي الألْبَابِ لَعَلَّكُمْ تَتَّقُونَ
«О те, які увірували! Вам наказана відплата за вбитих: вільний за вільного, раб за раба, жінка за жінку. Якщо ж вбивця прощений своїм братом, то варто вчинити по справедливості і виплатити йому викуп належним чином . Таким є полегшення від вашого Господа та милість. А хто переступить кордони дозволеного після цього, того спіткають болісні страждання . Відплата рятує вам життя, о володарі розуму! Може бути, ви будете богобоязливими» (2:178,179),
وَالسَّارِقُ وَالسَّارِقَةُ فَاقْطَعُوا أَيْدِيَهُمَا جَزَاءً بِمَا كَسَبَا نَكَالا مِنَ اللَّهِ وَاللَّهُ عَزِيزٌ حَكِيمٌ
«Грабіжнику та грабіжниці відсікайте руки у воздаяння за те, що вони скоїли. Таким є покарання від Аллаха, адже Аллах — Могутній, Мудрий» (5:38),
الزَّانِيَةُ وَالزَّانِي فَاجْلِدُوا كُلَّ وَاحِدٍ مِنْهُمَا مِائَةَ جَلْدَةٍ وَلا تَأْخُذْكُمْ بِهِمَا رَأْفَةٌ فِي دِينِ اللَّهِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ وَلْيَشْهَدْ عَذَابَهُمَا طَائِفَةٌ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ
«Перелюбку та перелюбця — кожного із них треба висікти сто разів . Нехай не оволодіває вами жалість до них заради релігії Аллаха, якщо ви віруєте в Аллаха та в Останній день. А свідками їх покарання нехай буде група віруючих» (24:2).
Імам Муслім передав від Абу Хазіма, який сказав:
قَاعَدْتُ أَبَا هُرَيْرَةَ خَمْسَ سِنِينَ، فَسَمِعْتُهُ يُحَدِّثُ عَنِ النَّبِيِّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، قَالَ: كَانَتْ بَنُو إِسْرَائِيلَ تَسُوسُهُمُ الْأَنْبِيَاءُ، كُلَّمَا هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبِيٌّ، وَإِنَّهُ لَا نَبِيَّ بَعْدِي، وَسَتَكُونُ خُلَفَاءُ فَتَكْثُرُ، قَالُوا: فَمَا تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: فُوا بِبَيْعَةِ الْأَوَّلِ، فَالْأَوَّلِ، وَأَعْطُوهُمْ حَقَّهُمْ، فَإِنَّ اللَّهَ سَائِلُهُمْ عَمَّا اسْتَرْعَاهُمْ
«П’ять років я жив разом з Абу Хурайрою та чув від нього, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Синами Ізраіля керували пророки, і кожного разу, коли помирав пророк, йому на зміну приходив інший. Після мене ж пророків не буде. А будуть халіфи, і їх буде багато». «Що ти нам накажеш?»,— спитали сподвижники. Посланець Аллаха ﷺ сказав їм: «Дотримуйте присягу, яку дали першому і першому і дотримуйте їх право. Воістину, Аллах спитає їх про те, що дав їм під відповідальність».
Також Імама Муслім передав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ، وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ، فَلْيُطِعْهُ إِنِ اسْتَطَاعَ، فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ
«Хто дасть присягу Імаму рукою та серцем, нехай підкоряється йому у міру своїх сил. Якщо ж з’явиться інший, який бореться з ним за правління Халіфатом, відрубайте йому голову».
وَأَعِدُّوا لَهُمْ مَا اسْتَطَعْتُمْ مِنْ قُوَّةٍ وَمِنْ رِبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدُوَّ اللَّهِ وَعَدُوَّكُمْ وَآخَرِينَ مِنْ دُونِهِمْ لا تَعْلَمُونَهُمُ اللَّهُ يَعْلَمُهُمْ وَمَا تُنْفِقُوا مِنْ شَيْءٍ فِي سَبِيلِ اللَّهِ يُوَفَّ إِلَيْكُمْ وَأَنْتُمْ لا تُظْلَمُونَ
«Приготуйте проти них скільки можете сили та бойових коней, щоб устрашити ворога Аллаха та вашого ворога, а також тих, яких ви не знаєте,але яких знає Аллах. Щоб ви не витратили на шляху Аллаха, вам буде повернуто сповна, і з вами не вчинять несправедливо» (8:60),
إِنَّمَا جَزَاءُ الَّذِينَ يُحَارِبُونَ اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَيَسْعَوْنَ فِي الأرْضِ فَسَادًا أَنْ يُقَتَّلُوا أَوْ يُصَلَّبُوا أَوْ تُقَطَّعَ أَيْدِيهِمْ وَأَرْجُلُهُمْ مِنْ خِلافٍ أَوْ يُنْفَوْا مِنَ الأرْضِ ذَلِكَ لَهُمْ خِزْيٌ فِي الدُّنْيَا وَلَهُمْ فِي الآخِرَةِ عَذَابٌ عَظِيمٌ
«Воістину, ті, які б’ються проти Аллаха та Його Посланця та прагнуть створити на землі нечестя, у воздаяння повинні бути вбиті або розіп’яті, або у них повинні бути відрубані навхрест руки та ноги, або вони повинні бути вигнані із країни. Це буде для них ганьбою у цьому світі, а в Останньому житті для них уготовані великі муки» (5:33).
Таким чином, у сотнях аятів, не говорячи вже про величезну кількість достовірних хадісів, ми знаходимо чіткі риси Шаріату відносно різноманітних сфер життєдіяльності людини та суспільства: військовій, політичній, у сфері покарань, взаємовідносин та економічній. І усі ці закони були ниспослані для здійснення ними правління, запровадження та втілення їх у життя, і усі вони ясно та чітко вказують на втілення їх за допомогою системи правління, якою є Халіфат. Дослідження цих текстів говорить про їх змістову категоричність (таватурманаві) в обов’язковості наявності системи правління , яка втілить ці закони у життя,і цією системою є Халіфат.
По-сьомих: нема сумнівів у тому, що Посланець Аллаха ﷺ встановив систему правління та державні органи управління . Серед них — призначення губернаторів (валії) у різноманітні провінції держави та призначення їм платні. Так, Посланець Аллаха ﷺ призначив Муаза ібн Джабаля валієм в Ель-Джанад, Зіяда ібн Лябіда — валієм у Хадрамаут,як і призначив Абу Мусу аль-Ашарі валієм у Забід та Адан. Передається від Сулеймана ібн Бурейди, який чув від свого батька, що
كَانَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِذَا أَمَّرَ أَمِيرًا عَلَى جَيْشٍ أَوْ سَرِيَّةٍ أَوْصَاهُ فِي خَاصَّتِهِ بِتَقْوَى اللَّهِ ، وَمَنْ مَعَهُ مِنْ الْمُسْلِمِينَ خَيْرًا
«Коли Посланець Аллаха ﷺ призначив командуючого для армії або для розвідувального загону, він радив йому боятися Аллаха по відношенню до самого себе і по-доброму ставитися до мусульман, які були з ним»(передав Муслім).
Також повідомляється, що Посланець Аллаха ﷺ зняв Аля ібн аль-Хадрамія з посади валія Бахрейна, тому що делегація Абд Кайса поскаржилась на нього, і призначив Умара ібн Хазма валієм усього Ємену. Як і призначав він ﷺ людей на конкретні посади у губерніях (вілаятах). Наприклад, він ﷺ призначив Алі ібн Абу Таліба суддею в Ємені. Передається у «Сирі» Ібн Хішама, що Посланець Аллаха ﷺ призначив Фарва ібн Мусайка збирачем закяту над племенами Мурад, Забід та Мазхадж, і відправив разом з ним Халіда ібн Саіда ібн аль-Аса. Також у «Сирі» повідомляється, що він ﷺ відправив Зіяда ібн Лябіда у Хадрамаут збирачем закяту. І відправив Алі ібн Абу Таліба збирачем закяту та джизьї у Наджран, як і відправляв його в Ємен суддею, як про це передає аль-Хакім. Повідомляється, що він ﷺ відправив Муаза ібн Джабаля в Ель-Джанад навчати людей Корану та законам Ісламу, а також вести судочинство , і поклав на нього збір закяту в усіх адміністративних глав Ємену. Передають Бухарі та Муслім від Абу Хумайда ас-Сааді, що
أَنَّ النَّبِيَّ اسْتَعْمَلَ ابْنَ اللُّتْبِيَّةِ عَلَى صَدَقَاتِ بَنِي سُلَيْمٍ، فَلَمَّا جَاءَ إِلَى رَسُولِ اللهِ وَحَاسَبَهُ، قالَ: هَذَا مَالُكُمْ، وَهَذِهِ هَدِيَّةٌ أُهْدِيَتْ لِي. فَقَالَ رَسُولُ اللهِ: فَهَلَّا جَلَسْتَ فِي بَيْتِ أَبِيكَ وَأُمِّكَ حَتَّى تَأْتِيَكَ هَدِيَّتُكَ إِنْ كُنْتَ صَادِقًا ...
«Посланець Аллаха ﷺ призначив Ібн Лютбію збирачем закяту племені Бану Сулейм. Коли той повернувся до Посланця Аллаха ﷺ і здав звіт, то сказав: «Це — ваше, а це — подарунок, дарований мені». Тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав йому: «А чи не сидіти тобі у домі твого батька та матері, доки твій подарунок не прийде до тебе, якщо ти правдивий …».
Ібн Сад передає, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَمِيرُ النَّاسِ زَيْدُ بْنُ حَارِثَةَ، فَإِنْ قُتِلَ فَجَعْفَرُ بْنُ أَبِي طَالِبٍ، فَإِنْ قُتِلَ فَلْيَرْتَضِ الْمُسْلِمُونَ بَيْنَهُمْ رَجُلاً فَيَجْعَلُوهُ عَلَيْهِمْ
«Аміром буде Зайд ібн Харіса. Якщо Зайд загине, то амірство перейде до Джафара ібн Абу Таліба, якщо і він загине — то до Абдуллаха ібн Раваха, якщо і він загине, то мусульмани повинні обрати собі аміра».
Також передають Бухарі та Муслім від Абдуллаха ібн Умара (р.а.), який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ, відправляючи загін, призначив його командиром Усаму ібн Зайда. Проте деякі люди стали виражати недовіру до його керівництва, і тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо ви не довіряєте його імара (керівництву), то ви раніше не довіряли (керівництву) і його батька , але, клянусь Аллахом, він був гідний командування …».
Передав Бухарі від Анаса ібн Маліка, який сказав:
أَنَّ قَيْسَ بْنَ سَعْدٍ كَانَ يَكُونُ بَيْنَ يَدَيِ النَّبِيِّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، بِمَنْزِلَةِ صَاحِبِ الشُّرَطِ مِنَ الأَمِيرِ
«Кайс ібн Сад бу у Посланця Аллаха ﷺ у якості поліції …».
Посланець Аллаха ﷺ призначав судів. Так, він призначив Алі ібн Абу Таліба суддею в Ємен і заповідав йому, застерігаючи:
إِذَا تَقَاضَى إِلَيْكَ رَجُلاَنِ فَلاَ تَقْضِ لِلأَوَّلِ حَتَّى تَسْمَعَ كَلاَمَ الآخَرِ فَسَوْفَ تَدْرِي كَيْفَ تَقْضِي
«Якщо до тебе звернулись двоє, то не квапся судити, доки не вислухаєш другого. І тоді тобі стане ясно, як треба судити»(передали Тірмізі та Ахмад, а також Абу Дауд та Ібн Хузейма у своєму «Сахіху», а також Байхакий та аль-Хакім, і він сказав, що хадіс виведений згідно умовам двох шейхів (Бухарі і Мусліма), і з ним згоден аз-Захабі).
Передається від Бурейди, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنِ اسْتَعْمَلْنَاهُ عَلَى عَمَلٍ فَرَزَقْنَاهُ رِزْقًا فَمَا أَخَذَ بَعْدَ ذَلِكَ فَهُوَ غُلُولٌ
«Кого ми взяли на яку-небудь роботу, того ми наділили життєвим прожитком, а хто взяв поверх цього, то це обернеться приниженням».
وَشَاوِرْهُمْ فِي الأمْرِ فَإِذَا عَزَمْتَ فَتَوَكَّلْ عَلَى اللَّهِ إِنَّ اللَّهَ يُحِبُّ الْمُتَوَكِّلِينَ
«І радься з ними про справи. Коли ти приймеш рішення, то уповай на Аллаха, адже Аллах любить уповаючих» (3:159).
Таким чином, за допомогою досліджень та вивчень дій Посланця Аллаха ﷺ ми знаходимо, що він встановив систему правління у державі, і це повідомлення дійшло до нас у змістовій категоричності текстів (таватурманаві), які гласять про обов’язковість наявності системи правління Халіфат.
Спеціально для радіо Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Саір Саляма— Абу Малік
15 Рамадана 1438р.х.
10.06.2017р.
