Читаючи Коран та Сунну, ми знаходимо, що право на законотворчість Аллах залишив за собою:
— Він править так, як забажає, адже це Його право як Бога, Творця, Володаря, Управителя, Мудрого, Всезнаючого;
— Він ниспослав закони та основи для їх виведення у Корані та Сунні Пророка ﷺ;
— інші закони Він порахував законами ідолів та часів невігластва та (джахілії);
— Аллах категорично заборонив людям звертатись за рішенням до своїх пристрастей!
• Ми знаходимо, що тільки Його закони:
— встановлюють справедливість;
— втілюють істину у життя;
— упорядковують життя людей;
— актуальні у будь-якому сторіччі, у будь-якому місці, при будь-яких обставинах;
— приводять у порядок вчинки людей.
• Ми знаходимо, що тільки Аллах знає:
— про те, що по силам Його творінням, а що ні;
— і який вихід є правильним із тієї або іншої ситуації.
• Ми знаходимо, що Аллах заборонив людям видавати закони:
— адже вигадані ними закони слідують за їх пристрастями;
— вони згубні для атмосфери та оточуючого середовища;
— за допомогою них одні поневолюють інших, що у корні суперечить єству, адже люди народжені вільними, але при цьому вони — раби Аллаха;
— тому що це є замахуванням на права Аллаха у законотворчості та правлінні.
• Ми знаходимо, що Аллах наказав:
— правити на основі Його законів, а якщо вчиняти інакше, то це або невір’я, або гріх, або деспотія!
• Ми знаходимо, що Законодавець надав владу народу:
— наказавши втілювати закони (одні закони стосуються людини як індивіда, тому вони втілюються без наявності держави, а що стосується решти інших законів, то їх втілення залежить лише від держави);
— Він наказав людям присягнути халіфу, задача якого — втілювати закони Шаріату у життя;
— Він передав цю справу володарям влади, які відповідальні за свій народ і за втілення Шаріату;
— Він позначив підкорення халіфу на рівні підкорення Аллаху та Його Посланцю ﷺ;
— Він заборонив виходити проти халіфа, якщо тільки з його боку не було скоєно явне невір’я.
• Ми знаходимо, що людина у Судний день буде запитана Аллахом за дотримання Його наказів та заборон. У цей день будуть розглянуті справи навіть вагою з порошинку.
• Ми знаходимо, що Аллах заборонив несправедливість:
— Він заборонив її навіть Собі;
— Він встановив царство небес та землі на основі справедливості, заборонивши несправедливість у будь-якому її прояві;
— ниспослав Коран та систему законів, наповнених справедливістю.
• Ми знаходимо, що Аллах:
— визначив намісника (халіфа) на землі;
— деяких пророків зробив правителями держав;
— зробив систему Халіфату (після періоду пророцтва) гарантом втілення законів Шаріату до Судного дня.
Само слово «Халіфат» означає заміщення одного іншим у владі, проте не треба забувати, що влада належить лише Аллаху, і по своїй милості Він дозволив людям правити на землі. Як сказав про це Посланець ﷺ:
إِنَّ الدُّنْيَا حُلْوَةٌ خَضِرَةٌ وَإِنَّ اللَّهَ مُسْتَخْلِفُكُمْ فِيهَا فَيَنْظُرُ كَيْفَ تَعْمَلُونَ
«Воістину, цей світ — солодкість, яка (за красою та строком, який швидко минає) подібна до зелені. Аллах зробив вам наступниками (один для одного) у цьому світі, а потім спостерігає, як ви вчините»(Муслім), —
підтверджуючи тим самим слова Всевишнього:
ثُمَّ جَعَلۡنَٰكُمۡ خَلَٰٓئِفَ فِي ٱلۡأَرۡضِ مِنۢ بَعۡدِهِمۡ لِنَنظُرَ كَيۡفَ تَعۡمَلُونَ
«Потім Ми зробили вас їх наступниками (халіфами) на землі, щоб подивитись, як ви будете вчиняти» (10:14).
Тобто чи будете ви втілювати закони Аллаха як у відношенні себе, так і всередині суспільства. Намісництво у владі втілюється через правителя, який править на основі законів Всевишнього. Саме такий метод правління внесе чітке розділення між тим, хто буде поширювати нечестя та проливати кров, перебуваючи при владі, і тим, хто уникне подібних помилок. Проте для того, щоб цей Божественний метод панував на землі, необхідна наявність держави, а не просте дотримання індивідами законів Шаріату у суспільстві, де у владі домінує інший закон законотворчості.
Сказав Аллах:
إِنِّي جَاعِلٞ فِي ٱلۡأَرۡضِ خَلِيفَةٗ
«Я встановлю на землі намісника (халіфа)» (2:30).
Коментуючи цей аят, імам аль-Куртубі (помер у 671 по хіджрі) сказав наступне: «Цей аят є основою у призначенні Імама і халіфа, якого слухаються і якому підкоряються, за допомогою якого досягається єдність та за допомогою якого втілюються закони, що стосуються самого халіфа. І немає розбіжності серед Умми та між імамами відносно обранні халіфа. Тільки Абу Бакр Асамм (переводиться як «глухий») мав іншу думку, тому що він і у Шаріаті був глухий».
Аллах спорудив небеса та землю на основі справедливості. У хадісі від Абу Зарра Джундуба ібн Джанада аль-Гіфарі приводяться слова Аллаха, передані Пророком ﷺ:
يَا عِبَادِي إِنِّي حَرَّمْتُ الظُّلْمَ عَلَى نَفْسِي، وَجَعَلْتُهُ بَيْنَكُمْ مُحَرَّمًا، فَلَا تَظَالَمُوا
«О раби Мої! Я заборонив несправедливість самому Собі, і для вас зробив її забороненою, так не будьте несправедливі один до одного»(Муслім).
Звідси ми бачимо, що Аллах заборонив несправедливість самому Собі, іншим людям, ниспослав Шаріат та методологію його втілення, яка гарантує, що лише справедливість буде панувати у цьому світі. Людина як намісник на землі повинна втілити систему законів Всевишнього, тим самим гарантуючи справедливість та перешкоджаючи сваволі:
لَقَدۡ أَرۡسَلۡنَا رُسُلَنَا بِٱلۡبَيِّنَٰتِ وَأَنزَلۡنَا مَعَهُمُ ٱلۡكِتَٰبَ وَٱلۡمِيزَانَ لِيَقُومَ ٱلنَّاسُ بِٱلۡقِسۡطِ
«Ми вже відправили Наших посланців з ясними знаменнями та ниспослали з ними Писанння та аль-Мізан (мірило), щоб люди дотримувались справедливості» (57:25).
Аллах надав правління Уммі, проте у владі її представляє правитель, як це підтверджено основами правління в Ісламі. Посаду халіфа може зайняти будь-який віруючий, який слідує Шаріату Аллаха у своїх повсякденних справах, який виконує Його накази та віддаляється від Його заборон. Треба розуміти, що керівництво Божественним методом індивідами окремо не означає, що ним керується усе суспільство1. Саме тому Аллах вимагає керуватись Його законами як індивідам, так і суспільству і державі. І оскільки більшість законів застосовується через державу, люди повинні присягнути халіфу, щоб здійснилось втілення законів. Такий же зміст закладений у слові «халіфа», згаданому в аяті:
وَإِذۡ قَالَ رَبُّكَ لِلۡمَلَٰٓئِكَةِ إِنِّي جَاعِلٞ فِي ٱلۡأَرۡضِ خَلِيفَةٗ
«Ось твій Господь сказав янголам: «Я встановлю на землі намісника (халіфа)» (2:30), —
Тобто того, у кому здійсниться зміст намісництва, і саме на це вказує аят і те, що вивів імам аль-Куртубі. Саме тому янголи спитали Всевишнього:
أَتَجۡعَلُ فِيهَا مَن يُفۡسِدُ فِيهَا وَيَسۡفِكُ ٱلدِّمَآءَ
«Невже Ти поселиш там того, хто буде поширювати нечестя та проливати кров …» (2:30), —
у якості халіфа? На що Аллах відповів:
إِنِّيٓ أَعۡلَمُ مَا لَا تَعۡلَمُونَ
«Воістину, Я знаю те, чого ви не знаєте» (2:30), —
І тут мається на увазі, що людина у ролі халіфа може робити те, що забажає, адже саме це викликало обурення у янголів:
أَتَجۡعَلُ فِيهَا مَن يُفۡسِدُ فِيهَا وَيَسۡفِكُ ٱلدِّمَآءَ
«Невже Ти поселиш там того, хто буде поширювати нечестя та проливати кров …» (2:30).
І відповіддю було:
إِنِّيٓ أَعۡلَمُ مَا لَا تَعۡلَمُونَ
«Воістину, Я знаю те, чого ви не знаєте» (2:30).
Тобто, Аллах залишить намісника не для того, щоб той проливав кров та поширював нечестя. Тому із намісництва виключаються ті, хто керується методом, що тягне за собою вбивства та нечестя. До цього методу відносяться абсолютно усі вигадані людьми закони та їх бажання, на що вказав Всевишній:
وَلَوِ ٱتَّبَعَ ٱلۡحَقُّ أَهۡوَآءَهُمۡ لَفَسَدَتِ ٱلسَّمَٰوَٰتُ وَٱلۡأَرۡضُ وَمَن فِيهِنَّۚ بَلۡ أَتَيۡنَٰهُم بِذِكۡرِهِمۡ فَهُمۡ عَن ذِكۡرِهِم مُّعۡرِضُونَ ٧١
«А якщо б істина залежала від їх бажань,то згинули б небеса, земля і ті, хто на них. Ми дарували їм їх Нагадування (Коран), проте вони відвернулись від свого Нагадування» (23:71),
ثُمَّ جَعَلۡنَٰكَ عَلَىٰ شَرِيعَةٖمِّنَٱلۡأَمۡرِفَٱتَّبِعۡهَاوَلَاتَتَّبِعۡأَهۡوَآءَٱلَّذِينَلَايَعۡلَمُونَ
«Потом Ми наставили тебе на шляхи із повеління. Слідуй їм і не потурай бажанням тих, які не володіють знанням» (45:18).
Слідування іншим законам — це слідування за пристрастями законодавців, що тягне поширення нечестя на землі. Враховуючи таке положення, Аллах зробив чоловіка намісником (халіфом), який керується Його методом, гарантуючи дотримання істини та справедливості, у зв’язку з цим віруючі присягають халіфу. Сказав Аллах:
يَٰدَاوُۥدُ إِنَّا جَعَلۡنَٰكَ خَلِيفَةٗفِيٱلۡأَرۡضِفَٱحۡكُمبَيۡنَٱلنَّاسِبِٱلۡحَقِّوَلَاتَتَّبِعِٱلۡهَوَىٰ فَيُضِلَّكَ عَن سَبِيلِ ٱللَّهِ
«О Давуд (Давід)! Воістину, Ми призначили тебе намісником (халіфом) на землі. Суди ж людей по справедливості і не потурай порочним бажанням, а не то вони зіб’ють тебе зі шляху Аллаха» (38:26).
Це повністю підтверджує те, що Аллах ниспосилав Божественні книги для правління серед людей на основі справедливості.
كَانَ ٱلنَّاسُ أُمَّةٗوَٰحِدَةٗفَبَعَثَٱللَّهُٱلنَّبِيِّۧنَمُبَشِّرِينَوَمُنذِرِينَوَأَنزَلَمَعَهُمُٱلۡكِتَٰبَبِٱلۡحَقِّلِيَحۡكُمَبَيۡنَٱلنَّاسِفِيمَا ٱخۡتَلَفُواْ فِيهِ
«Люди були однією общиною, і Аллах відправив пророків добрими вісниками та застерігаючими увещевателями, ниспослав разом з ними Писання з істиною, щоб розсудити людей у тому, у чому вони розійшлись у думках» (2:213).
Обрання Дауда (а.с.) намісником (халіфом) та його правління на основі істини нічим не відрізняється від обрання та правління Мухаммада ﷺ:
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ وَٱحۡذَرۡهُمۡ أَن يَفۡتِنُوكَ عَنۢ بَعۡضِ مَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ إِلَيۡكَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням та стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
Це звернення до Пророка ﷺ, а отож — і до його Умми. Суть намісництва полягає у втіленні законів над людьми, і це основа кожного Божественного законодавства. Кожна книга, яка була ниспослана Аллахом, була ниспослана для управління людьми. Давайте згадаємо синів Ізраїлю, де у ролі правителів виступали пророки, а основою їх правління були Небесні книги. Потім,по милості Аллаха, ця методологія перейшла до халіфів, які були після Посланця Аллаха ﷺ. Передається від Абу Хазма: «Я знаходився з Абу Хурайрою п’ять років і чув від нього хадіс:
كَانَتْ بَنُو إِسْرَائِيلَ تَسُوسُهُمُ الْأَنْبِيَاءُ، كُلَّمَا هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبِيٌّ، وَإِنَّهُ لَا نَبِيَّ بَعْدِيي، وَسَتَكُونُ خُلَفَاءُ فَتَكْثُرُ، قَالُوا: فَمَا تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: فُوا بِبَيْعَةِ الْأَوَّلِ، فَالْأَوَّلِ، وَأَعْطُوهُمْ حَقَّهُمْ، فَإِنَّ اللَّهَ سَائِلُهُمْ عَمَّا اسْتَرْعَاهُمْ
«Синами Ізраїлю правили пророки. Коли помирав один пророк, то за ним приходив наступний. Після мене ж не буде пророків, але будуть халіфи, і їх буде багато». Присутні спитали: «Що ти накажеш нам робити?». На це Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Дотримуйтесь присяги першому, потім знов першому і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає у них про те, що дав їм під відповідальність» (Бухарі, Муслім, Ахмад, Ібн Маджа).
Даний хадіс розповідає про те, що управління Уммою було дано спочатку Пророку ﷺ, а потім перейшло до халіфів, а також віруючим було наказано підкорятись халіфам та виконувати дану їм присягу. Від Абу Саіда аль-Худрі передається, що Посланець ﷺ сказав:
إِذَا بُويِعَ لِخَلِيفَتَيْنِ، فَاقْتُلُوا الْآخَرَ مِنْهُمَا
«Якщо буде дана присяга двом халіфам, то другого із них вбийте»(Муслім),
مَنْ أَتَاكُمْ وَأَمْرُكُمْ جَمِيعٌ عَلَى رَجُلٍ وَاحِدٍ يُرِيدُ أَنْ يَشُقَّ عَصَاكُمْ أَوْ يُفَرِّقَ جَمَاعَتَكُمْ فَاقْتُلُوهُ
«Якщо до вас прийде хтось, бажаючи зруйнувати вашу єдність та розділити вашу общину, у той час як ви усі знаходитесь під головуванням однієї людини, то вбийте його»(Муслім).
У цих хадісах Посланець ﷺ наказав дотримуватись єдності держави та дозволив пролити кров того, хто хоче її зруйнувати. Тому система Халіфату — це Божественна система, за допомогою якої люди обрані намісниками на землі, щоб втілювати закони Аллаха та обирати халіфа, який буде правити ними. Слово «Халіфат» — це не термін, вигаданий людьми; сама ця назва та система поставлені нам в обов’язок Всевишнім. Передає аль-Ірбад ібн Сарія (р.а.): «Одного разу після ранкової молитви Посланець Аллаха ﷺ звернувся до нас з такою проповіддю, від якої на очах наших виступили сльози та стрепенулися серця. Ми спитали: «Це нібито прощальна проповідь людини! Зроби нам наставляння, о Посланець Аллаха?» На що він сказав:
أُوصِيكُمْ بِتَقْوَى اللَّهِ وَالسَّمْعِ وَالطَّاعَةِ وَإِنْ أُمِّرَ عَلَيْكُمْ عَبْدٌ حَبَشِيٌّ، فَإِنَّهُ مَنْ يَعِشْ مِنْكُمْ فَسَيَرَى اخْتِلَافًا كَثِيرًا، فَعَلَيْكُمْ بِسُنَّتِي وَسُنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَعُضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ، وَإِيَّاكُمْ وَمُحْدَثَاتِ الْأُمُورِ فَإِنَّ كُلَّ بِدْعَةٍ ضَلَالَةٌ
«Я заповідаю вам дотримуватись набожності перед Аллахом, слухатися та підкорятись, навіть якщо вами буде правити раб-ефіоп. Той із вас, хто проживе довге життя, побачить багато суперечок. А той із вас, хто доживе до тих часів, нехай тримається за мою Сунну та сунну праведних халіфів. Схопіться за неї корінними зубами! Стережіться нововведень, адже вони — омана!» (Абу Дауд, ат-Тірмізі, Ібн Маджа).
Сказав Пророк ﷺ:
تَكُونُ النُّبُوَّةُ فِيكُمْ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ، فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا عَاضًّا، فَيَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا جَبْرِيَّةً، فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ
«Період пророцтва триватиме у ваш час стільки, скільки побажає Аллах, а потім Він забере його, і буде Халіфат за методом пророцтва, і він триватиме стільки, скільки побажає Аллах, а потім Аллах забере його. Потім буде зле царство, і триватиме воно стільки, скільки побажає Аллах, а потім Він забере його. Потім буде тиранія. і триватиме вона стільки, скільки побажає Аллах, а потім Він забере її. А потім знов буде халіфат за методом пророцтва», — після чого він замовчав» (Ахмад).
Передається від Ібн Аббаса (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
مَنْ كَرِهَ مِنْ أَمِيرِهِ شَيْئًا، فَلْيَصْبِرْ عَلَيْهِ، فَإِنَّهُ لَيْسَ أَحَدٌ مِنَ النَّاسِ خَرَجَ مِنَ السُّلْطَانِ شِبْرًا، فَمَاتَ عَلَيْهِ، إِلَّا مَاتَ مِيتَةً جَاهِلِيَّةً
«Хто зненавидить що-небудь у своєму амірі, нехай проявляє терпіння. Хто вийде із підкорення аміру (султану) хоча б на йоту та помре при цьому, той помре смертю часів невігластва (джахілії)»(Бухарі, ат-Тірмізі).
В усіх цих хадісах повідомляється, що мусульманами будуть керувати правителі, які є щитом безпеки, для жителів держави. Згадування того, що правитель — це щит, вже говорить про користі правителя, що розцінюється як вимога,тому що якщо у повідомленні від Аллаха та Його Посланця ﷺ міститься похвала, то це вимога виконання того, що хвалиться;якщо ж у ній міститься докір — це вимога залишити дану дію, тобто заборона. Тому якщо вчинок, який вимагається, тягне за собою встановлення шаріатського правління або якщо його залишення тягне за собою його зникнення, то в обох випадках вимога буде категоричною. У хадісах є заборона на вихід з-під влади правителя, а це вже вказівка на те, що встановлення правління є ваджибом. Адже Пророк ﷺ наказав підкорятись халіфам, зберігати їх владу та битися проти тих, хто оскаржує їх владу. Сказав Пророк ﷺ:
وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ، وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ، فَلْيُطِعْهُ إِنِ اسْتَطَاعَ، فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَرِ
«Хто дав присягу Імаму рукою та серцем, той нехай підкоряється йому, наскільки це у його силах. Якщо з’явиться інший Імам та почне оскаржувати владу у першого, то відрубайте голову другому»(Муслім).
Наказ на підкорення Імаму — це наказ на встановлення, наказ на вбивство того, хто оскаржує владу, є вказівкою (карина) на категоричність у постійній наявності лише одного халіфа.
Саме таким є істинний погляд Ісламу на Халіфат. І наприкінці хочу воздати хвалу Всевишньому Аллаху!
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Малік
22 Сафара 1438 р.х.
11.11.2017 р.
