Для будь-якого спостерігача зі сторони ясно як сонячний день, що сьогодні Іслам та капіталізм у світовому масштабі знаходяться у прямому ідеологічному протистоянні.
Що стосується минулого та протистоянь, які мали місце раніше, як то між капіталізмом та марксистським комунізмом на пострадянському просторі, то це було скороминущим епізодом, оскільки комунізм був усього лише жалюгідною реакцією на капіталізм. Трагедії, які сталися у ХХ сторіччі, а також нещастя та лиха, що стали результатом панування культури безбожжя, є кращим прикладом неспроможності розуму людини встати на місце Творця в управлінні відносин між людьми, як при капіталізмі, так і при комунізмі.
Очевидно, що нинішнє зіткнення культур має яскраво виражений нерівний по своїм можливостям обох сторін характер:
— по одну сторону знаходиться західний світ, який володіє колосальними матеріальними можливостями, що виражено у його військовому потенціалі, економіці та втіленні самої капіталістичної системи у житті людей в усіх сферах життєдіяльності людини. Не варто забувати і про роль ЗМІ, які впливають на аспект громадського та приватного життя людини та суспільства, як на місцевому, так і на глобальному рівнях.
— по іншу сторону знаходиться ісламська культура,яка не має практично ніякої присутності у житті людей, оскільки правителі мусульманських країн віддалились від втілення Шаріату як образу життя та здались капіталізму, нав’язаному Заходу.
Враховуючи таку колосальну перевагу сил на користь Заходу у матеріальному плані та можливостях, виникають питання: яким чином ставитись до безкінечного потоку виступів світових лідерів, таких як Джордж Буш-молодший, Тоні Блер, Ніколя Саркозі, Володимир Путін, Дмитро Медведєв та Чарльз Клерк, про те, що вони, незважаючи на будь-які складності у цьому, не допустять створення Ісламської Держави? Невже їх заяви поховали будь-яку спробу втілити Шаріат? Я наведу тільки те, що публічно заявив Джордж Буш-молодший 16 вересня 2001 р. (через 5 днів після подій 09.09.2001, які у цілому були сплановані розвідувальними службами США): «Цей хрестовий похід, ця війна з тероризмом триватимуть довгі роки». Він попередив: «Метою радикальних ісламістів є знищення поміркованих урядів та створення радикальної ісламської імперії, яка пошириться від Іспанії до Індонезії».
Якщо Халіфат є настільки далекою та нездійсненною мрією, так чому ж тоді лідери західних держав обтяжили себе подібними публічними заявами, загрожуючи боротись з поверненням Ісламу! Ахмад Тоума, колишній голова сирійського позиційного уряду, сказав: «Міжнародна спільнота (західні сили) ніколи не допустить втілення Шаріату, тому вимагати цього неможливо у силу її небажання». Він попередив: «Ця вимога може стати сигналом для початку кровопролиття з метою запобігти втіленню Шаріату». Подібні заяви означають, що західні колоніальні держави повні рішучості бороти зі встановлення Халіфату.
Незважаючи на подібні загрози, мусульмани не перестають вірити в основу ісламського світогляду — немає іншого божества, гідного поклоніння, окрім Аллаха, і Мухаммад — Його раб та Посланець. Західні лідери, незважаючи на їх страхітливу силу, є усього лише грішниками; незважаючи на їх зарозумілість, вони не є богами; незважаючи на їх військові сили, вони не у змозі зробити свою злочинну політику правильною, навіть якщо на стражі їх інтересів стоять огидні медіаімперії; незважаючи на використання усіх сучасних технологій для промивання мозків світовій спільноті, це не допомагає їм.
Аллах наказує мусульманам дотримуватись Шаріату у житті, незалежно від обставин, а у випадку, коли Шаріат відсутній у житті мусульман — вести діяльність по його встановленню. При цьому сама діяльність не повинна носити характер реакції у відповідь на несправедливість, що коїться, репресії та гоніння у країні. Адже природнім є те положення, коли мусульмани живуть по законам Аллаха та демонструють усьому світу красу своєї релігії.
Ісламська Умма відкинула долю, яку колись накреслили їй капіталістичні держави. Адже Захід на протязі сотень років розробляв для Умми «світле майбутнє», в якому вона повинна була відмовитись від Ісламу, при цьому власноруч зламавши щит держави Халіфат. Вона повинна була почати думати та вірити так само, як це роблять інші народи, які послідували за капіталізмом (тобто шляхом розчинення у західній культурі). Що стосується контролю Заходу над Уммою на сьогоднішній день, то з кожним днем він слабшає, тому що увесь мусульманський світ відроджується від наслідків лих, що спікали його у ХХ сторіччі.
Оцінити положення Умми у справжній час — справа нескладна. Численні опитування та дослідження вказують на одне і теж саме — на прагнення Умми до єдності. Навіть якщо ті, хто ставить під сумнів ці опитування, то із подій, що відбуваються у мусульманському світі, досить доказів цьому, оскільки мусульмани сьогодні явно відкидають Захід та його агентів, вимагаючи встановлення Шаріату та влади Ісламу. Мета західної присутності у мусульманських країнах полягає у бажанні посіяти насіння розбрату, щоб покінчити з закликом про встановлення Халіфату, правління в якому буде здійснюватись за методом пророцтва.
Події останніх півтора десятиріч показали, що заклик до застосування західної світської системи в ісламських землях — ніщо інше, як порожні та такі, що відкидаються мусульманами заклики. Мусульмани на Близькому Сході проявили мужність, яка стала взірцем для усього світу. Прикладом тому слугують події «Арабської весни» наприкінці 2010 р. Ці події проходили у формі демонстрацій на вулицях, площах, мечетях у Тунісі, Єгипті, Лівії,Ємені та Сирії. Саме тоді сталося зіткнення між Уммою та одними із найбільш репресивних диктатур у світі. По спливанню часу ми бачили, що деякі тирани були замінені, десь були організовані нові вибори, але боротьба усе іще триває, особливо там, де демонстрації були скеровані проти тиранів та західної гегемонії, адже в основі ці злочинні режими у наших країнах не змогли забезпечити навіть основні потреби людей.
Ці події також свідчать про те, що нинішня геополітична система Заходу, нав’язана з метою розділення Умми, зазнала поразки. Серця мусульман та їх розуми прагнуть проявити солідарність та взаємодопомогу своїм братам та сестрам по вірі по усьому світу: мусульманам-уйгурам в окупованому Східному Туркестані, а також мусульманам у, Бірмі, Центральній Азії, Кашмірі, Афганістані, Центральній Африці і т.д. А у центрі усього цього стоїть мечеть аль-Акса та благословенна земля Палестини, як говориться про це у 17 сурі Священного Корану.
Так, Захід не став вигадувати різноманітні виверти, навпаки, він підніс брехню як істину, використовуючи її у благо репресивних, поліцейських режимів, на чолі яких стоять його ж агенти. Тут він спробував прикритися ідеями патріотизму, соціальної рівності, демократії та капіталізму, щоб приручити мусульман. Проте усі його спроби увінчались крахом. У мусульман відкрились очі, вони усвідомили, що єдине правильне рішення є лише в Ісламі.
Не дивно, що у боротьбі Умми проти махінацій Заходу Хізб ут-Тахрір знаходиться у центрі подій. Доказом тому слугує заклик Хізба, який широко розповсюдився та був прийнятий серцями та розумами віруючих чоловіків та жінок, дітей та старих у Туркестані, Середній Азії, Індонезії, Малайзії, Бангладеш, Індійському субконтиненті, Пакистані, Афганістані, Татарстані, Кавказі, Криму, Туреччині та арабських країнах. Заклик досяг навіть Кенії та Нігерії.
Перше насіння цього благословенного заклику були посаджені в Єрусалимі, а потім, вже ставши деревом, насіння заклику були посіяні у серцях та розумах мусульман у Сирії, Єгипті, Лівії та Тунісі... Сьогодні це велике дерево скрізь покриває своєю тінню Ісламську Умму.
Хізб ут-Тахрір зумів по-справжньому об’єднати мусульман у їх настроях, переконаннях, ідеях, незважаючи на усі перепони на цьому шляху. Адже не має значення, звідки походить мусульманин (чоловік або жінка): він може бути із Кенії, Бенгалії, Узбекистану. Він може слідувати за Абу Ханіфою, Шафії, Ахмадом ібн Ханбалем, він може бути білим, жовтим, але всередині він — віруюча у Всемогутнього Аллаха людина, по своїй волі вона поклоняється Господу Всесвіту. Саме у цьому і полягає краса Ісламу. Будучи посланням милосердя для людей — не до арабів або персів, курдів або турків і т.д., — Іслам заповідав, щоб мусульманин був братом мусульманина. Іслам доступний усім та кожному, будь-який може прийняти його, відмовившись від забобон та чинників дискримінації, вигаданих людьми.
Одним із найбільших успіхів, досягнутих Хізб ут-Тахрір, було створення «мінбару», стоячи на якому Хізб закликав до об’єднання у боротьбі за відновлення ісламського образу життя. Ісламський образ життя буде проходити під затишком законів Шаріату, і при цьому не має значення, чи будуть закони виведені на основі іджтіхаду самого халіфа або вони будуть наслідком іджтіхаду когось іншого. Найголовніше, щоб іджтіхад брав початок із ісламської віри та божественного одкровення. Хізб ут-Тахрір наочно продемонстрував, як повинно відбуватись виділення Шаріату, він показав це через існуючі проблеми у житті людей.
Хізб, окрім роз’яснення того, що донесення заклику до Ісламу усьому світу повинно відбуватись через заклик та джихад, підготував проект конституції, випустив книги, в яких детально описується економічна, політична, освітня, фінансова системи та зовнішня політика. Нам не соромно закликати до джихаду як до засобу поширення Ісламу світу, ми не можемо викривляти або підміняти накази Всевишнього Аллаха, оговорені у Священному Корані, або скасувати правило, згадане у ньому: «Немає примушення у релігії. Люди вільні у прийнятті переконань, зокрема — прийняти або відкинути Іслам».
Успіх Хізб ут-Тахрір полягає не лише у тому, що він зміг дати чітке бачення відродження ісламського образу життя через втілення Шаріату в обличчі держави Халіфат, але також він виховав покоління особистостей,що несуть заклик Ісламу до усієї Умми, особливо — у мусульманських країнах. Будь-який, хто стежить за дебатами по сучасним питанням, не упускає із виду того, що вимога про відновлення ісламського образу життя під владою Халіфату займає одну із основних тем у цих дебатах.
Недоречно буде перелічувати ту величезну кількість телепередач, газетних статей та фальшивих фетв, виданих офіційними священнослужителями у благо пороків деспотичних правителів Єгипту, Йорданії, Тунісу, Марокко, Туреччини, Таджикистану, Узбекистану і т.п., які переконливим образом, у види факту, що здійснився, говорять про боязнь західних колоніальних держав підсилення заклику до Халіфату серед мусульманських мас. Так,Саудівська Аравія вдалася до створення центру по боротьбі з тероризмом у співпраці з Білим домом, вигнавши із мечетей 3000 імамів та відкривши двері перед західною секуляризацією суспільства під приводом так званого «полегшення» для людей. Усе це прискорило нормалізацію відносин с сіоністським утворенням, які окупувало Палестину. Досить цих подій у якості прикладу того, що мусульманський світ став одним із фронтів у протистоянні агентам західних держав.
Деякі особистості давно критикують Хізбут-Тахрір за те, що він закликав керівників армій мусульман надати підтримку у створенні держави Халіфат. Нещодавні події на Близькому Сході продемонстрували правильність цієї позиції, починаючи з подій в Алжирі 1991 р. і до «Арабської весни» (з 2010 року по справжній час). Вони ясно показали, що вимоги відновити ісламський образ життя повинні супроводжуватись військовою підтримкою синів цієї Умми, щоб ми могли звільнитись від колоніального панування та дозволити Уммі користуватись плодами законів Шаріату, що є милістю для людей.
Західні держави вдалися до викривлення образу Хізба, намагаючись зв’язати його з тероризмом, щоб виправдати насильницькі кампанії, здійснювані проти нього. Хвала Аллаху, нам не треба виправдовуватись, адже з самого першого дня виникнення Хізба ми поклялись іти по шляху нашого Пророка Мухаммада ﷺ у донесенні до людей заклику Ісламу, тому ми чітко визначили наш курс. Ми працюємо з Уммою щоб утворити у її оточенні свідомість та упевненість в Ісламі як образі життя. У той же час ми розкриваємо правду про порочність та корумпованість режимів, які слугують інтересам Заходу. Вступаючи в ідеологічну та політичну боротьбу, Хізб не переслідував користолюбство або компроміс з несправедливими режимами, і це дозволило Хізбу невідступно слідувати своєму шляху. Істиною є те, що Хізб шукає вдоволення лише Всемогутнього Аллаха. Він повністю усвідомлює реальність порочних режимів, він відкинув усі ці режими і вважає їх незаконними з точки зору Шаріату.
У той час, як капіталістична система світу страждає від руйнівних криз в усіх галузях (політичній, соціальній та економічній), настав час для виходу на світову арену системи Ісламу.
Ми бачили багато заяв офіційних осіб США, які стверджують, що прийшов час поховати режим Сайкс–Піко та змінити карту регіону в ім’я американських інтересів. Але ми говоримо, що настав час щирим синам цієї Умми приєднатись до нас, щоб повернути Ісламську Умму на своє законне місце та увести людство від трагедій та несправедливості капіталізму до світла Ісламу. Ми звертаємось до усіх: приєднуйтесь до нас, щоб об’єднати Умму через розуміння релігії та вимогу відновити ісламський образ життя.
Ми також закликаємо наших солдатів та керівників хоробрих армій мусульман квапитись для досягнення вдоволення Аллаха через надання підтримки Хізбу.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱسۡتَجِيبُواْ لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمۡ لِمَا يُحۡيِيكُمۡۖ وَٱعۡلَمُوٓاْ أَنَّ ٱللَّهَ يَحُولُ بَيۡنَ ٱلۡمَرۡءِ وَقَلۡبِهِۦ وَأَنَّهُۥٓ إِلَيۡهِ تُحۡشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху та Посланцю. Коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем (може завадити людині добитися того, що вона бажає), і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
На завершення я нагадаю усім, що Аллах, Який створив небеса та землю заради істини, обіцяв, що Іслам піднесеться над рештою усього іншого, і Його обіцянка — істина. Так давайте будемо із числа тих, хто надав допомогу Його релігії, і тоді ми набудемо успіху в обох світах.
Виступ доктора Усмана Баххаша
Голови Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
На конференції у Малайзії, присвяченій темі Халіфату
21 Рабі уль-авваль 1439 р.х.
09.12.2017 р.
