«Надійна рукоять» згадується у Корані двічі, у сурі «Бакара» та «Лукман». Всевишній Аллах говорить:
فَمَنْ يَكْفُرْ بِالطَّاغُوتِ وَيُؤْمِن بِاللّهِ فَقَدِ اسْتَمْسَكَ بِالْعُرْوَةِ الْوُثْقَىَ لاَ انفِصَامَ لَهَا وَاللّهُ سَمِيعٌ عَلِيمٌ
«Хто не вірує у тагута, а вірує в Аллаха, той ухопився за найнадійнішу рукоять, яка ніколи не зламається. Аллах — Чуючий, Знаючий» (2:256),
وَمَن يُسْلِمْ وَجْهَهُ إِلَى اللَّهِ وَهُوَ مُحْسِنٌ فَقَدِ اسْتَمْسَكَ بِالْعُرْوَةِ الْوُثْقَى وَإِلَى اللَّهِ عَاقِبَةُ الْأُمُورِ
«Хто підкорив свій лік Аллаху, будучи творячим добро, той ухопився за надійну рукоять, а рішення усіх справ — за Аллахом» (31:22).
Муфасіри дають декілька тлумачень цьому виразу: «Немає божества окрім Аллаха», «віра», «Іслам» та «Коран». У будь-якому випадку, між ними немає протиріч, оскільки дотримуватись свідчення, що «немає божества окрім Аллаха» — це те ж саме, що дотримуватись віри, Ісламу та Корану. Отож, цих аятах Аллах закликає дотримуватись істинної релігії та її основ.
Зі словами віри та невір’я Аллах звертається до мусульманина у тому сенсі, що Аллах роз’яснює значення віри, якою вона буде, що її порушує і анулює, а що зміцнює її у серці віруючого і поглиблює. Також Всевишній роз’яснив, що таке невір’я, яким воно буде, як воно відбувається і що сприяє його появі.
Всемогутній Аллах взяв з людей обітницю, щоб вони поклонялись Йому і не долучали до нього співтоваришів, а також Аллах примусив людей засвідчити проти самих себе. Всевишній говорить:
وَإِذْ أَخَذَ رَبُّكَ مِنْ بَنِي آدَمَ مِنْ ظُهُورِهِمْ ذُرِّيَّتَهُمْ وَأَشْهَدَهُمْ عَلَى أَنفُسِهِمْ أَلَسْتُ بِرَبِّكُمْ قَالُوا بَلَى شَهِدْنَا أَنْ تَقُولُوا يَوْمَ الْقِيَامَةِ إِنَّا كُنَّا عَنْ هَذَا غَافِلِينَ
«Ось твій Господь висунув із поясниць синів Адама їх потомство і примусив їх засвідчити проти самих себе: «Хіба Я — не ваш Господь?». Вони сказали: «Так. Ми свідчимо». Це — для того, щоб у День воскресіння ви не говорили: «Ми не знали цього» (7:172).
Згідно найвідомішим висловленням вчених, Аллах зібрав нащадків Адама після того, як створив їх в образі, а потім відповідали їх душі та образи. Аллах примусив їх свідчити проти самих себе: «Хіба Я — не ваш Господь?», — і вони відповіли: «Звичайно!». Проте жоден із синів Адама не пам’ятає цього. Шейх уль-Іслям Ибн Таймія (нехай помилує його Аллах) вибрав інше висловлювання — що цим свідченням та визнанням є створення людей з чистою фітрою, перш ніж вони стануть іудеями та християнами або перейдуть в інші релігії.
Таким чином, Всемогутній взяв у людей свідчення проти самих, що Він — їх Творець та Господь, так що у них не буде виправдань, коли вони зустрінуться з Ним. Аллах відправляв до них посланців, які увещевали, попереджали та роз’яснювали шлях істини, закликаючи до нього, а також показучи шлях омани та застерігаючи від нього. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا كُنَّا مُعَذِّبِينَ حَتَّى نَبْعَثَ رَسُولاً
«Ми ніколи не карали людей не людей, не відправивши до них посланця» (17:15).
Тому усі послання були обмежені тим, що сказав Аллах:
وَاعْبُدُوا اللَّهَ وَلَا تُشْرِكُوا بِهِ شَيْئًا
«Поклоняйтесь Аллаху і не долучайте до нього співтоваришів» (4:36).
З іншого боку, Аллах вимагає від людей, що їх віра була прямою і щоб вони стали тими, про кого сказано «ті, які ухопилися за надійну рукоять», а також, щоб вони не вірили у тагут. Всевишній говорить:
لا إِكْرَاهَ فِي الدِّينِ قَدْ تَبَيَّنَ الرُّشْدُ مِنَ الغَيِّ فَمَنْ يَكْفُرْ بِالطَّاغُوتِ وَيُؤْمِنْ بِاللَّهِ فَقَدِ اسْتَمْسَكَ بِالْعُرْوَةِ الْوُثْقَى لا انفِصَامَ لَهَا وَاللَّهُ سَمِيعٌ عَلِيمٌ
«Немає примушення у релігії. Прямий шлях вже відрізнився від омани. Хто не вірить у тагута, а вірить в Аллаха, той ухопився за найнадійнішу рукоять, яка ніколи не зламається. Аллах — Чуючий, Знаючий» (2:256).
Аллах вимагає не вірувати у тагут до того, як увірувати в Аллаха. Як говорили деякі зі праведних попередників: «Віра — лише після невір’я». Для віруючого недосить, щоб він пізнав Аллаха та увірував у його божественність. Поруч з цим, необхідно не вірити у тагут.
Щоб не вірувати у тагут, людина повинна знати його. У протилежному випадку, як один із нас може не вірувати у те, чого не знає, або того, кого не знає? Пізнання Аллаха та віру у Нього пов’язані з питанням лояльності (аль-валя), а пізнання тагута та невір’я у нього пов’язані з питанням непричетності (аль-бара). Мусульманин може сказати, що він із числа тих, хто ухопився за надійну рукоять лише після того,як не буде вірувати у тагут та увірує в Аллаха.
Прийняття вигаданих систем, які не виходять від Аллаха — це і є прийняття тагута. Усе, що виходить від Аллаха — це Шаріат, а усе, що виходить від іншого — це тагут. Прийняття вигаданих систем, життя під ними, втілення та вдоволення ними — це руйнування надійної рукояті. Всевишній Аллах говорить:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُواْ بِمَا أُنزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنزِلَ مِن قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَن يَتَحَاكَمُواْ إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُواْ أَن يَكْفُرُواْ بِهِ وَيُرِيدُ الشَّيْطَانُ أَن يُضِلَّهُمْ ضَلاَلاً بَعِيدًا
«Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі та у ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього? Сатана бажає ввести їх у глибоку оману» (4:60).
Підтримка ворогів Аллаха проти рабів Аллаха — це звільнення та відмова від надійної рукояті.
Суть невір’я у тагут полягає у відмові від нього, у запереченні, боротьбі та невдоволенні ним відкрито та таємно.
Невір’я у тагут — це непричетність до нього та переконаність у його оманливості. Всевишній Аллах говорить:
فَمَنْ يَكْفُرْ بِالطَّاغُوتِ وَيُؤْمِنْ بِاللَّهِ فَقَدِ اسْتَمْسَكَ بِالْعُرْوَةِ الْوُثْقَى
«Хто не вірить у тагута, а вірить в Аллаха, той ухопився за найнадійнішу рукоять» (2:256).
Тагут — це те, чому поклоняються окрім Аллаха. Тобто необхідно відмовитись від поклоніння кому-небудь окрім Аллаха: від поклоніння ідолам, істуканам та джинам, а також необхідно бути переконаним у їх оманливості та увірувати у те, що єдиним гідним поклоніння є Аллах. Хто не увірує у це, той не є мусульманином. Як відомо, слово «тагут» утворилось від слова «тугьян», а це означає «переступати крайню межу», «переходити від істини до брехні», «переходити від віри до невір’я» і т.д.
Ібн Каййім (нехай помилує його Аллах) сказав: «Тагут — усе те, зо допомогою чого раб Аллаха переступає кордони та перевищує крайню межу, поклоняючись йому, слідуючи або підкоряючись». Тобто це — будь-яка річ, за допомогою якої людина переступає кордони, встановлені Шаріатом. Так він стає тагутом, і немає різниці: він переступає кордони, поклоняючись кому-небудь поруч з Аллахом у будь-якому виді поклоніння, або слідує якому-небудь, ослухаюсь Аллаха, або підкоряється кому-небудь окрім Аллаха, дозволяючи те, що заборонив Аллах, і забороняючи те, що Він дозволив.
Також Ібн Каййім сказав: «Тагут кожного народу — це той, до кого звертаються за рішенням окрім Аллаха та його Посланця ﷺ, або поклоняються йому окрім Аллаха, або слідують за ним не по вказівці Аллаха, або підкоряються йому у тому, про що вони не знають, чи є воно проявом покори Аллаху. Тагути є в усьому світі і якщо ти подивишся, то неодмінно побачиш, що у світі більше людей, які поклоняються тагуту, аніж тих, хто поклоняється Аллаху, і тих, хто звертаються за рішеннями до тагуту більше, аніж тих, хто звертаються до Аллаху та Посланцю ﷺ, і тих, хто підкоряється тагуту та слідує за ним більше, аніж тих, хто підкоряється Посланцю ﷺ і слідує за ним».
Той, хто стверджує, що вірить в Аллаха, коли ці константи не присутні у ньому — знаючи чи не знаючи про це, — той порушив одну із основ прив’язаності до Аллаху і відпустив вервь Аллаха, якої можна досягти лише завдяки вірі.
Успіх — у прив’язаності до релігії Аллаха та його законів, а збиток — у залишенні релігії Аллаха.
Вся хвала Аллаху — Господу світів.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Рола Ібрахім, Шам
01.02.2018
