Внутрішня політика, будучи турботою про справи Умми та держави, навіть якщо і важлива, проте буде неправильно займатись лише нею.
Якщо займатись лише внутрішньою політикою, то це породжує егоїзм, не говорячи вже про внутрішні конфлікти між політиками, а потім між індивідами та групами в Уммі. Це, у свою чергу, завдає шкоду державі і самій Уммі, оскільки обмеження внутрішньою політикою, окрім того, що позбавляє людину розуміння того, що відбувається у політиці, до того ж іще і є нехтуванням справами Умми. Людина, щоб вважатись політиком, повинна піклуватись про справи своєї Умми, а це можливо лише приділяючи увагу справам інших народів та інших країн, знаючи про поточні та пов’язані з ними події,, що вони роблять, і взагалі володіючи якомога більшою інформацією про них .
Тому міжнародна та зовнішня політика є невід’ємною частиною внутрішньої політики. Політика не буде вважатись повноцінною, доки не включить у себе ідеї турботи про справи своєї Умми та ідеї турботи про справи інших народів та країн. Отож, міжнародна та зовнішня політика — це істотна частина загальної політики.
Зовнішня та міжнародна політика, відносно яких необхідно проявляти турботу є політикою лише народу, який спричиняє вплив, і не кожен на це здатен. Політика впливової держави не така, як політика решти усіх інших держав, особливо у тому, що має відношення до своєї Умми, держави або доктрині, на якій будується ця держава. Отож, зовнішня та міжнародна політика відносяться до політики впливового народу та держави, які, у першу чергу, впливають на ведення своїх справ.
Тому уся Ісламська Умма, особливо політики, повинна бути стурбована відбиттям зовнішньої небезпеки, тобто повинна залишатись долученою до зовнішньої та міжнародної політики з точки зору володіння інформацією, відстеження та виявлення.
Ісламська Держава не складається лише із правителів, але також складається із Умми, яка перебуває під владою Халіфату. Усі Умма є державою, і держави невірних знають про це і діють згідно цьому розумінню. Якщо Умма усвідомлює, що вона складає державу, тоді вона продовжує стежити за новинами та положенням інших народів та держав, щоб бачити своїх ворогів і завжди наготові відбити їх зло. Тому новини зовнішньої політики повинні поширюватись по усій Уммі і їх повинна усвідомлювати уся Умма, а політики та мислителі повинні інформувати людей про те, що відбувається за межами країни.
У силу необхідності знання справ зовнішньої та міжнародної політики, особливо політикам, мислителям та діячам, неможна обмежуватись стислим оглядом та вивченням результатів минулих подій. Якщо навіть це і несе певну користь, усе ж таки цього недосить для усвідомлення небезпеки, вибору та способу її відображення, розуміння подій, пригод, намірів та цілей ворогів. Більше того, необхідно знати деталі, дії та пригоди, потім аналізувати їх та визначати наміри та цілі. Щоб знати наміри ворога по відношенню до держави та Умми, необхідно спочатку розуміти суть його заяв. По-друге, необхідно розуміти його поведінку та обставини, у яких ця поведінка мала місце. По-третє, необхідно розуміти його відношення і суть цих відношень. Не знаючи цих трьох обставин, неможна побачити намірів ворога.
Ці три обставини необхідні, щоб знати деталі. Вимагається знати та відстежувати деталі у заявах ворога, щоб розуміти обставини, при яких вони були зроблені. Також необхідно знати поведінку та відносини ворога. Якщо уся Умма не піклується про деталі, тоді це лягає на плечі її видних членів, особливо політиків, тому що вони несуть відповідальність та претендують на турботу про справи Умми.
Із книги «Політичні погляди Хізб ут-Тахрір»
