Капіталізм принижує матір
Термін «турбулентність» у справжній час широко обговорюється у контексті цифрової економіки, яка дестабілізує глобальний бізнес, оскільки старі торгові та бізнес-методи ігноруються і перестали мати значення. Проте слово «руйнування» у назві даної статті говорить про такі явища, як безлад та анархія, які зачіпають мільйони родинних союзів на Заході та Сході і які стали гуманітарною катастрофою, викликаною, головним чином, потоками капіталу з метою повсюдного використання жінки. Згідно сучасним стандартам жінки, класичний фемінізм поєднався з економічною системою капіталізму, яка призвела до нової ери материнської турбулентності, а говорячи простою мовою — до руйнування принципу материнства. Цей процес торкнувся не лише мусульманських жінок, але й інших матерів у не мусульманських країнах, особливо на заходу та Азії.
У першій частині даної статті ми розглянемо одну із причин, що призвели до розладу інституту родини, а точніше — фемінізацію міграції, викликану економічною системою капіталізму, яка передбачає експлуатування матерів. Саме це сприяло відмові від десятків мільйонів дітей і небаченому росту випадків розірвання шлюбів. Потім, у другій частині, ми проллємо світло на те, як лібералізм — одна із невід’ємних цінностей світського капіталізму — став причиною скорочення значущості інституту родини і довів західну культуру до грані зникнення.
Робоча імміграція жінок
З самої своєї появи капіталізм з презирством ставився до жінки і обходився з нею як з дешевою робочою силою або типовим засобом виробництва. Основна роль жінки зводиться до матеріальної користі, тобто, на мові економіки, до того, що виробляє матеріальний прибуток для капіталістичних компаній. І цей злощасний прибуток, який належить капіталізму, з перших днів своєї появи був завуальований феміністськими ідеями та гаслами вимоги прав для жінок, щоб ззовні виглядати привабливим.
Проте у період сучасної турбулентності реальне обличчя капіталізму стало усе більш помітним. Жадібність капіталізму призвела своїх прихильників до поширеної експлуатації матерів, особливо в Азії та Тихоокеанському регіоні, де капіталістичні ринки переживали передсмертну агонію. Цей регіон стикнувся великою робочою міграцією жінок, яка стала неминучим результатом капіталістичних амбіцій, нездатних привести економіку до розвитку. Ці амбіції з граничною ясністю озвучила Хілларі Клінтон у своєму виступі на форумі «Жінки та економіка під егідою АТЕС» 29 червня 2012 р. Вона зазначила: «Жінки зараз складають 40 відсотків світової робочої сили, 43 відсотки світової сільськогосподарської робочої сили і більше половини студентів світу. Так що це просто логічно: обмежувати економічний потенціал жінок — це для кожної країни усе одно, що викидати гроші на вітер. Це безглуздо, особливо зараз, коли ми усе іще з трудом шукаємо вихід із економічної кризи».
Слова Клінтон ясно показують реальну мотивацію капіталістичних держав, які готові жертвувати своїми доньками, вважаючи їх усього лише чинником та двигуном економічного росту, а не матерями майбутніх поколінь і честю, яку треба берегти. Капіталізм навмисно принижує матерів і дивиться на них лише як на типових робочих, гірше того, як на робочих низького рівня. Згідно доповіді Міжнародної організації праці за 2013 рік, 43 мільйони жінок зайняті у сфері догляду за дітьми, приготування їжі та домашнього обслуговування, у якості гувернантки, слуги та прибиральниці. Це відображає істотне збільшення даного сектора, а конкретніше, за останні 18 років 19 мільйонів людей стали домашними працівниками. Бідність та відсутність добробуту у мільйонів жінок у власних країнах примушують їх покидати свої дома та своїх дітей, щоб заробити та відбити хвилю голоду.
Більшість цих робочих жінок є вихідцями із країн третього світу, включаючи ісламські землі. Більшість із них надходить із Азії та Тихоокеанського регіону (21,4 млн. жінок), потім слідують жінки із Латинської Америки та Карибського басейну (19,6 млн. жінок). Глобальне застосування капіталізму у його нинішній моделі, заснованої на користі та вільній ринковій системі, а також своєї ліберальної ідеології, дозволило капіталізму функціонувати та просуватись. А це, у свою чергу, призвело до того, що багатство зосередилось у руках невеликої купки магнатів, кинувши країни третього світу, зокрема — ісламського світу, за межею крайнього зубожіння. І, як наслідок цього, з’явилось та збільшилось таке явище, як робоча міграція жінок для домашніх робіт, що піддало жінок фактичній трудовій експлуатації.
Позбавлення десятків мільйонів дітей родинного щастя
Отруйна змія фемінізму у співпраці з жадібністю капіталізму постійно ігнорує родинний вплив на життя дітей, родини та суспільства у цілому. Ванесса Тобін, представник ЮНІСЕФ на Філіппінах, зазначила, що від цієї небезпеки застерігало багато досліджень, які показали, що родинні витрати трудової міграції переважують економічну користь, оскільки, у першу чергу, від цього страждають родинні відносини та популяційна динаміка. Тобин зазначила, що збільшення трудової міграції жінок усугубило ситуацію у силу перевизначення економічної ролі жінок, як у суспільстві, так і у родині (2008 р., Міжнародна конференція по гендерним питанням, міграції і розвитку).
Збій у ролі матері — на додаток до розхитування інституту шлюбу — став причиною появи на світ закинутого та неспокійного покоління як тяжкого наслідку відношення Умми, яка використовує матерів у якості двигуна економічного росту. Індонезійський комітет по захисту дітей (2016 рік) опублікував дані про мільйони дітей раннього віку, які були залишені власними матерями заради того, щоб працювати за кордоном. Є 11,2 мільйони індонезійських дітей, позбавлених батьківської опіки та ніжності своїх матерів. Між тим звіти ЮНІСЕФ (2008 рік) показують, що біля 6 мільйонів дітей на Філіппінах були залишені власними матерями після того, як останні почали працювати за кордоном у якості трудових мігрантів.
Залишені діти також стикаються з проблемами при переїзді за кордон зі своїми матерями, які є трудовими мігрантами. Лише у малайзійському місті Сабах нараховується біля 50000 дітей трудових мігрантів із Індонезії, які не мають належних прав на освіту. У Гонконзі існує також проблема «недокументованих дітей», народжених сотнями тисяч індонезійських та філіппінських трудових мігрантів.
Ця економічна міграція, яка розлучає мільйони дітей з власними матерями, також зустрічається у Китаї. За даними Всекитайської федерації жінок та ЮНІСЕФ (2016 рік), у країні нараховується 61 мільйон дітей до 17-річного віку, які були залишені у сільських районах, у той час як один або обидва із батьків поїхали на роботу за кордон. Більше 30 мільйонів хлопчиків та дівчаток, деяким — усього лише чотири роки, проживають у державних школах-інтернатах у селах подалі від своїх батьків, а іноді — подалі від бабусь та дідусів або інших опікунів. Згідно даним дослідження, проведеного Лі Ійфаі, професором Пекінського педагогічного університету, ці залишені діти у Китаї наражаються на численні проблеми, такі як торгівля дітьми, сексуальне насильство, самогубство, злочинність та інші соціальні захворювання. Це реальний вплив руйнування материнства у світських культурах, які далекі від світла та справедливості Ісламу. Всевишній Аллах говорить:
وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا وَنَحْشُرُهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ أَعْمَى
«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:124).
Дійсне забезпечення прав та можливостей жінок в Ісламі полягає у забезпеченні найкращого застосування її ролі у якості хранителя культури та вчителя майбутніх поколінь, а не у якості якоїсь дешевої робочої сили. У проекті конституції, розробленої ісламською партією «Хізб ут-Тахрір», у главі, пов’язаної з питаннями соціальної системи в Ісламі, приводиться наступний текст: «Основним закликанням жінки є бути матір’ю та хранителькою родинного вогнища. Її честь та гідність повинні бути захищені».
Ісламська модель повністю суперечить капіталізму. Іслам у дійсності оберігає піднесені людські відносини, які пов’язують роль материнства жінки з якісним вихованням майбутнього покоління, шляхом захисту важливої ролі материнства у суспільстві і гарантування стійкого виховання найкращого майбутнього покоління за допомогою надання підтримки освіті. Одночасно з цим Іслам забезпечує жінці усі соціальні, політичні та економічні права, зокрема — право на навчання і освіту. Іслам стверджує, що чоловіки-родичі жінок повинні завжди забезпечувати першочергові потреби жінок. У випадку, якщо у жінки немає родичів, держава бере на себе забезпечення її майнових потреб.
У другій частині цієї статті ми обговоримо триваючий вплив порушення материнської ролі на родину і надамо ісламський погляд на побудову стійкої родини.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Віка Каммара
28 Мухаррама 1440 р.х.
08.10.2018 р.
