Дитинство — важливий етап у життя людини. Дитина вважається слабкою ланкою суспільства, тому що потребує постійної турботи, опіки та виховання.
Якщо вона отримає неісламське виховання, опіку а турботу, то буде втрачена для Умми і виросте руйнівником людства замість того, щоб стати гідним намісником Аллаха на землі. Реальність є такою, що, виростаючи, хлопчики і дівчатка стають чоловіками та жінками нового покоління, які представляють із себе лінію життя, нову ланку людства; вони є його ідейним надбанням та майбутнім роду людського. Вони виростають і стають лідерами, вченими та політиками, за якими майбутнє, і саме вони формують платформу, на якій буде розвиватись людство.
Якщо нове покоління не буде виховано здоровим чином, то виросте деспотичним і почне коїти нечестя на землі, до чого, власне кажучи, і скочується нинішнє покоління людей з подачі правлячих капіталістичних систем. Саме у такій атмосфері ростуть сьогодні діти у світі, де домінує невір’я, віддаленість від Творця Всевишнього, поверхневе мислення та банальні цілі життя, зосереджені лише на набутті мирських задоволень на кшталт випивки, перелюбства, усіляких пристрастей, наркотиків, злочинів, збочень, розпусти, насильства, змішування статей у розподілі сфер відповідальності чоловіка і жінки і заборонені види зв’язків між ними.
Ми бачимо ріст насильства, розпад родин, збільшення расизму, падіння поваги, мислення, усе меншу потребу у релігії та божественних законах та відокремлення від них під приводом сучасності та свобод. Як наслідок ми помічаємо, як на Заході діти втрачають свою ідентичність, в них росте душевна порожнеча, нудьга, розчарування, депресія та розгубленість, що доводять їх до суїциду, незважаючи на усе — розвиток, науковий та технічний прогрес цих країн. Усе це відбувається тому, що лідери невірних скерувались у гонитву за грошима, почали освячувати руйнівну вседозволеність, занизили рівень реальних потреб дітей, таких як потреба в опіці та співчутті, як і зацікавленість у їх справах, як того вимагає метод Ісламу. Лідери західного світу прийняли закони, закликані зберігати варварський статус-кво так, що ставлення до дітей вже стає гірше, аніж до домашніх питомців!
І оскільки конституція і закони представляють із себе правлячу та виконавчу владу у країні, то ми повинні шукати проблеми саме в них, щоб зрозуміти, чому людство переживає такий страшний занепад при тому, що воно стоїть сьогодні на вершині технологічного прогресу. Через що ж таке протиріччя? Ми повинні проаналізувати західні закони, якими жителі цих країн так пишаються і хизуються перед мусульманами як законами, які зберегли свободи і права людей при тому, що більша частина із них, і особливо,— діти, переживають кризу ідентичності, не відчуваючи спокою та безпеки, а також не знаходячи справедливості ані у політиці спільних інтересів, ані навіть у простих законах!
Той, хто почитає «Конвенцію про права дитини», підписану як міжнародну угоду країнами ООН, побачить, що Конвенція складається із 54 пунктів і включає до себе усі права дітей, серед яких — право на здоров’я, право на вираження думки, право на свободу від насильства, право недоторканості особистого життя та інші права. Дитиною визнається людина від 0 до 18 років. Конвенція була підписана усіма державами світу, окрім Америки та Сомалі. Вивчаючи конвенцію, ми знаходимо вражаючу різницю між тим, як усе розписано на папері, і тим, як усе обстоїть на практиці у світі. «У Конвенції пояснюється, що діти повинні мати право користуватись основними правами людини, як, наприклад, правом на існування, правом на ріст, правом на розвиток, правом захисту від шкоди, а також на захист від поганого обходження та будь-якої експлуатації. До числу інших прав відноситься право брати участь у справах родини, у культурному та соціальному житті суспільства.
Також Конвенція захищає дитину шляхом встановлення стандартів її медичного обслуговування, надання соціальних та матеріальних послуг, захисту законом, стверджує її право на освіту на додачу до цілої низки інших прав. Норми і статті Конвенції були визначені методом переговорів та обговорень, які тривали більше 10 років всередині міжнародної спільноти, неурядових організацій, серед правозахисників, соціальних дослідників, юристів, викладачів, посадових осіб у секторі охорони здоров’я, серед спеціалістів по розвитку дітей та релігійних лідерів з усіх кінців світу. Внаслідок проведеної роботи з’явилась ця Конвенція по правам дитини з усіма її пунктами, яка несе найбільш важливі традиції та цінності, які стоять, головним чином, на стражі дитини та захисті її людської гідності. Також Конвенція відбилась на багатій кількості режимі і законів у світі, через що багато країн почали приділяти більше уваги розвитку дітей.
До того ж Конвенція зосередилась на захисті права дитини до поваги у її адресу без розрізнення у її расовому, статевому або національному походженні. Те, що Конвенція по правам дитини містить 54 статті, означає, що вона враховує її права у різноманітних сферах життя і у різноманітних точках світу. Усі статті та пункти у Конвенції поділяються на три частини...» (витяг із Конвенції по правам дитини, прийнятої та запропонованої для підписання, ратифікації та приєднання до неї згідно резолюції Генеральної Асамблеєю ООН 44/25 від 20 листопада 1989 р. Увійшла у силу 2 вересня 1990 р. згідно статті 49. Витяг взятий на веб-сайті ООН, розділ «Права людини», Управління Верховного комісару (https://www.ohchr.org/ar)).
Ми задаємось питанням : якщо це і є ті самі статті Конвенції (прийняті більше аніж через 10 років обговорень!), то вони насправді стосуються прав дитини, або ж це — лише набір дивних фраз та глянцевих, порожніх гасел? Статті конвенції нібито «натякають» на загальні гасла, змісти яких не ясні. Розумна людина знає, що якщо хтось бажає виразити у якійсь статті захист прав і зробити із цього закон, що повинен буде виконуватись владою у народі, то він виразить цю статтю чітким чином. Отож, і відповідальність, яка ляже на плечі виконавця закону, буде ясно окресленою без усілякої двозначності для того, щоб можна було вести з нього відповідний звіт і провести покарання у випадку упущень з його боку. Але коли відповідальність є загальною, розмитою, то врешті решт справи стають хаотичними і права починають порушуватись.
Так якою тоді є роль держави, якою є роль суспільства і якою є роль окремої особистості у відношенні дитини? По яким причинам порушуються економічні, соціальні, політичні та освітні права дитини? Через що вона втрачає права на медичне обслуговування, право на проживання у чистому домі, у безпеці та спокої, подалі від жорстокості правителя, якщо той розплодив порочність у країні ? Чому дитина не живе подалі від жебрацтва та бездомності? Першим чином треба почати говорити про те, як нам запобігти усім цим проблемам іще у зародку. У цьому суть Конституції, у цьому суть законів, які повинні працювати як профілактичний захід, а не лише лікувальний. Тому істинно справедливий закон повинен надавати таке рішення, яке не допустить виникнення проблеми з самого її початку, перш ніж та почнеться. Таким чином, встановлюється правосуддя, виконуються права та обов’язки. Закон не повинен бути зреченням від того, що відбувається на реальній землі, не повинен бути лише громадською заявою і розбирати лише приватні випадки, не впливаючи на суспільство у цілому! Закон не повинен перетворюватись у благодійність і закликати до якихось дотацій, доки шукають рішення проблем дітей, а ті помирають від голоду, зубожіння та знущань!
Проблема полягає у тому, що ці статті насправді є лише вираженням думок певних особистостей по цьому питанню. З цією думкою погодились правителів країн, вважаючи, що таким чином, знайдуть рішення, при цьому втілюючи систему капіталізму, співпрацюючи з ООН. Це означає, що дані статті були розроблені у якості законів і нав’язані до виконання невірними в загалом, і атеїстами — зокрема, правителями, що допускають несправедливість по відношенню до своїх підданих, правителями, чиє основне бажання — це накопичити якомога більше грошей, зміцнити свою владу, поширити свою світськість за допомогою колонізації ісламських земель та їх грабежу! Їх не турбують діти з їх правами! Більше того, західні правителі самі розтоптали свої ж закони заради досягнення матеріальних благ, ігноруючи страждання дітей!
Кожного дня діти помирають заради чиїх-то політичних інтересів, вони помирають від голоду через економічні кризи з причини американського долару, їх розчленують на донорські органи, торгівля якими набула глобального масштабу, для якої кордони та уряди — зовсім не перепона. Дітей принижують, торгуючи ними на ринках, звідки вони потрапляють у сексуальне рабство. Цією торгівлею не клопочуться подібні конвенції, а вважають це лише питанням, яке треба розглядати та вивчати, заявляти про глибоку стурбованість тим, що відбувається, обурено волати про недозволенність подібного у XXI сторіччі, роками продовжувати видавати закони, що засуджують такі злочини, і зовсім ніяк не припиняти їх на практиці! Окрім того, можновладці на Заході іще у суперечать один одному у тому, які саме покарання треба вводити за побідні злочини, розглядають пом’якшуючі обставини, врешті решт роблячи із злочинця жертву і зводячи судові справи нанівець! Але і недивно, що людина не у змозі встановити всебічну справедливість, тому що вона як людина є слабкою, недосконалою та суперечливою. Справедливі закони можуть виходити лише від Господа людей, тому що лише Він знає їх стан.
Як результат західні штучні закони, засновані на відокремленні релігії від життя, зробили найважливішим для себе існування самої капіталістичної держави, а також сконцентрувались на егоїзмі білої людини та її любові до мирських благ, навіть за рахунок експлуатації решти інших людей по змові з правлячими режимами у країнах мусульман. Також ці закони закликані допомогти Заходу здійснити свої політичні, економічні та військові плани, розв’язуючи йому руки для спричинення тиску на суперників. Так невірний Захід досягає своїх колонізаторських цілей, а біла людина живе у розкоші, грабуючи багатства інших! Таким чином, ясно видно, що ці закони не призначені для інтересів усіх людей, через що, відповідно, діти мусульман в Ємені, Сирії, Палестині, Судані, Іраку, Китаї, Бангладеш і т.д. залишаються поза зони їх дії, тобто Конвенція не закликана вирішувати проблеми дітей мусульман, тому що ці діти Заходу не потрібні. Тирани вбивають їх в усіх на виду, а відповідальні представники міжнародних організацій поводять себе так, нібито вони глухі, німі та сліпі! Але нам досить Аллаха! Конвенція по правам дитини явно провалилась, тому що якщо і працює, то для дітей західних країн. Для мусульман у них є лише наклеп!
Для пояснення я надав вам деякі факти, коли Захід не зміг вирішити нагальної проблеми, незважаючи на усю його силу та прогрес, а саме — проблему моральності, що руйнує саму суть людських цінностей. Невірні стоять, безпорадно розвівши руками, тому що не можуть вирішити цієї проблеми з причини капіталістичної системи, у якій живуть. Елементарний матеріальний прибуток для людей і більш значущим, аніж діти. Закон стоїть на боці злочинців, закон мовчить:
1. «Європейський континент нараховує багату кількість веб-сайтів з фотографіями та відео дитячої порнографії. Північна Америка, у свою чергу, очолила список континентів з дитячою порнографією у 2015 р. В Європі 60% веб-сайтів містять фото та відеоматеріали з сексуальною експлуатацією дітей. У доповіді повідомляється, що Голландія — лідер по кількості таких сайтів: 37% усіх сайтів з дитячою порнографією виходять звідти. Далі слідують США — 22%, потім Канада — 15%, потім Франція — 11% і потім Росія — 7%. Згідно доповіді, у 53% дитячої порнографії беруть участь діти,які не досягли 10 років» (وكالةالأناضول). Доповідь датується 2016 р. від імені «Організації по нагляду за Інтернетом» (IWF).
2. «Римсько-католицькі священики у штаті Пенсільванія на протязі лише останніх 70 років зґвалтували тисячі дітей, користуючись прикриттям Церкви та «набожності». Звіт розслідування вміщає у себе лише опублікованих матеріалів на 884 сторінки з боку Генерального прокурора штату Пенсільванія Джоша Шапіро після розслідування, яке тривало 2 роки. Цей інцидент вважається прикладом того, як діти наражались на сексуальне насильство з боку релігійних служителів. Найбільш масштабний випадок у відношенні священиків за усю історію США вказує на те, що замість тисячі дітей, чиї імена з часом були опубліковані, можуть бути десятки тисяч, які наражались раніше таким же приниженням, але воліють мовчати про це.
Генеральний прокурор також вказав на те, що закони штату Пенсільванія накладають обмеження на подачу скарг щодо утискання, заявляючи, що у Пенсільванії люди, які стали жертвами розбещення до приходу повноліття, можуть подавати громадянські позови до досягнення 30 років, кримінальні позови — до 50. Найбільш літній людині, яка стала жертвою насильства у церкві у дитячому віці, виповнилось 83 роки («Euronews»: «70 років зґвалтувань тисяч дітей католицькими священиками», 15.08.2018).
3. «Торгівля органами людського тіла більше не обмежується дрібними секретними угодами, які відбуваються у бідних країнах світу. Тепер вона переросла у велетенську торгову імперію, яку опікують крупні мафіозні структури, у якій працюють лікарі та викладачі інститутів, а також політики та військові в урядах розвинутих країн. Тим самим ця торгівля вийшла за межі обмеженої кількості країн. Щорічно відбуваються десятки тисяч операцій по вилученню людських органів, які продають на чорних ринках незаконним чином, а дилери отримують від цих угод порядку 8 млрд. доларів кожен рік. Донори органів, у свою чергу, отримують лише крихти. Більша частина донорів — це бідняки, жінки та діти, яких обманюють або використовують їх низьке матеріальне становище» ((الخليج أون لاين), Торгівля людськими органами... Всесвітня імперія зі столицею в «Ізраїлі», 04.09.2018).
Вищесказане було без урахування статистики домашнього насильства на Заході і передавання дітей в інші родини у випадку, якщо рідні батьки скоїли злочин, або коли батьки виганяють дітей — хлопців і дівчат — із дому по досягненні ними 18 років. Дитина на Заході насправді живе у муках нібито загнана тварина, яку не цікавить нічого, окрім їжі та інших видів вдоволення. Для викривлення її розуму досить прикладів для наслідування у вигляді співаків, занепалих акторів та розбещених розмальованих героїв! Як наслідок дитина захищена теоретичними законами, які не стримують торговців гідністю людини, її тіла та розуму, тому що доти, доки буде правити капіталізм, буде виконуватись правило «попит породжує пропозицію». Що ж стосується ролі урядів та організацій, то вони продовжать у тому ж дусі, тому що капіталізм — це брудна ідеологія, робота якої полягає у тому, щоб довести людину до повного падіння, до болота невір’я, із якого не вибратись. Те ж саме вони прагнуть створити і в ісламських землях, поширити там порочність і позбавити наших дітей гідності, щоб Ісламська Умма продовжувала жити у рабстві!
Аллах Всевишній не кинув людей жити самих по собі, але дав їм закони Шаріату, які систематизують життя людини та суспільства, окреслюючи роль держави ясним чином образом... І, можливо, ми зуміємо роз’яснити це у другій частині даної статті, ін. Аллах. До скорої зустрічі! Залишаємо вас на опіку Аллаха та Його турботу!
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Хада Мухаммад Хамді — Судан
11 Сафара 1440 р.х.
20.10.2018 р.
