Досконале законодавство оточує людину турботою; надає їй способи, які дозволяють вдовольняти свої органічні потреби та інстинкти, не викликаючи при цьому страждань самої людини та оточуючих її людей; дає вичерпні рішення на усі питання та труднощі, які зустрічаються у житті.
Таким законодавством є Іслам — релігія, обрана Творцем для своїх створінь для того, щоб вони жили щасливо, буди задоволені Господом і заслужили Його вдоволення. Іслам ретельно ставиться до усіх інстинктів людини, у тому числі — до інстинкту збереження та продовження роду,і він роз’яснює дозволені у Шаріаті способи їх вдоволення. Для того, щоб священні відносини між партнерами у подружжі були закріплені надійними узами, Іслам узаконив шлюб. Аллах сказав:
وَكَيْفَ تَأْخُذُونَهُ وَقَدْ أَفْضَىٰ بَعْضُكُمْ إِلَىٰ بَعْضٍ وَأَخَذْنَ مِنْكُمْ مِيثَاقًا غَلِيظًا
«Як ви можете відібрати це, якщо між вами була близькість і якщо вони взяли з вас суворий заповіт?» (4:21).
Кожен, хто вірить в Аллаха, повинен зв’язати себе узами з метою вирішити проблему вдоволення відповідних інстинктів, і не вирішувати їх якось інакше. Тому релігія Аллаха зобов’язує робити правильний вибір, особливо підкреслюючи свою прихильність тому, що «хороші жінки — для хороших чоловіків, а хороші чоловіки — для хороших жінок» (24:26), щоб спільне життя подружжя було міцним, сильним та тривало усе життя.
Проте у виборі партнера для подружжя кожна зі сторін може припуститися помилки, що зіпсує взаємостосунки між ними, зробить спільне життя неможливим через непримиренні характери та конфлікт інтересів або через відсутність гармонії та любові. Таке життя перетвориться на нестерпне пекло, єдиним можливим порятунком від якого може бути лише розлучення. Іслам, вважаючи розірвання шлюбу найбільш ненависним із дозволів Аллаха, дозволив розлучення, тому що інколи це може бути неминучим рішенням у випадку неможливого примирення та подальшого спільного життя подружжя.
Для того, щоб уберегти це ядро від інших руйнівних як для родини, так і для усього суспільства небезпек і не заплямувати шлюб після того, як примирення подружжя стало неможливим, Іслам дозволив розлучення. Адже Аллаху відомо про те, кого Він створив, що відповідає його природі, а що ні, і дав чоловіку і дружині «послаблення» — за допомогою дозволеного розірвати ці відносини, щоб не збитися до того, що забруднить їх і викличе гнів Господа на подружжя.
Християнство вважає розлучення неприйнятним і не дозволяє подружжю розривати шлюбний союз, який вважає святим. Так чоловік повинен пов’язати своє життя лише з однією жінкою і назавжди, і подружжя повинно бути вірним священному союзу. Християнський закон проголошує одношлюбність та його нерозривність. Проте церква опинилась перед ситуацією, коли спільне життя подружжя стає неможливим, що може підштовхнути їх до інших способів співжиття на свій розсуд згідно з власними бажаннями та потребами. Як наслідок поширюються незаконні відносини, страждає інститут родини та суспільство.
Церква у цьому опирається на своє перше джерело — Біблію, де говориться: «Хто розлучиться з дружиною своєю, окрім провини любодіяння, той дає їй привід ; і хто одружиться на розлученій, той перелюбствує» (Матф. 5:32). Проте труднощі, які спіткають подружній союзи, вимусили церкву визначити список причин для розірвання церковного шлюбу: скоєння одним із партнерів у подружжі перелюбства та осквернення святості подружнього союзу; невиліковна душевна хвороба одного із партнерів у подружжі, яка усуває можливість продовження шлюбного життя та становить загрозу іншим членам родини ; безвісна відсутність або повне залишення подружнього дому на протязі тривалого часу (не менше трьох років) одного із партнерів у подружжі; а також укладання шлюбу примусово і без згоди однієї із сторін.
Такою є позиція церкви до шлюбного союзу, який вона вважає святим та нерозривним, але, тим не меш, вона вимушена приймати рішення про розлучення у багатьох випадках, коли родина стикається з викликами та труднощами, які позбавляють усілякої можливості продовжити спільне життя подружжя.
Також існує іще одна позиція відносно родинних уз — позиція феміністів та захисників свобод, які закликають відмовитись від подружнього життя, де кожна зі сторін живе як побажає. Ідеологи та активісти даних рухів прагнуть підірвати інститут родини.
Так, екзістенціалістка та ідеолог феміністичного руху Сімона де Бовуар вважає шлюб «довічною в’язницею» для жінки, яка руйнує усе її надії та мрії, а в основі її ідеї лежить руйнування інституту родини як головного способу утискання жінки та її свободи. Феміністичні рухи роблять вибір на користь права на вільне співжиття кожної зі сторін, однієї або різних статей. Така позиція скерована на створення безладного образу життя, плутанину сімейних та родинних зв’язків, руйнування родини та суспільства.
Іслам — це закон Аллаха, найкраще, чому може слідувати у житті людина, тому що Аллах — Творець; хто ж знає краще, як упорядкувати життя та вчинки своїх створінь, окрім Нього? Аллах дозволив подружнє життя для людей, щоб вони могли вдовольнити свої інстинкти, народжувати потомство та продовжувати людський рід.; Аллах спонукав людей дробити правильний вибір партнера для подружнього життя для того, щоб їх спільне життя було повне гармонії та взаєморозуміння. Проте іноді чистота цих відносин може бути заплямована, тому що шайтан без упину працює над тим, щоб розлучити подружжя і потім хизуватись цим перед своїм покровителем Іблісом. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ إِبْلِيسَ يَضَعُ عَرْشَهُ عَلَى الْمَاءِ ثُمَّ يَبْعَثُ سَرَايَاهُ فَأَدْنَاهُمْ مِنْهُ مَنْزِلَةً أَعْظَمُهُمْ فِتْنَةً يَجِيءُ أَحَدُهُمْ فَيَقُولُ فَعَلْتُ كَذَا وَكَذَا فَيَقُولُ مَا صَنَعْتَ شَيْئًا قَالَ ثُمَّ يَجِيءُ أَحَدُهُمْ فَيَقُولُ مَا تَرَكْتُهُ حَتَّى فَرَّقْتُ بَيْنَهُ وَبَيْنَ امْرَأَتِهِ قَالَ فَيُدْنِيهِ مِنْهُ وَيَقُولُ نِعْمَ أَنْتَ
«Воістину, Ібліс водрузить свій трон на воду, а потів пошле своїх воїнів, і найближче положення до нього займе із них той, хто ввергне людей у найбільшу спокусу. Один із них скаже: «Я зробив то-то», — на що Ібліс відповість: «Ти нічого не зробив!». Потім прийде інший із них і скаже: «Я не залишав (такого-то) у спокій, доки не розлучив з дружиною». У відповідь Ібліс наблизить його до себе і скаже: «Як чудово ти вчинив!» (Муслім).
Розлучати подружжя — одне із діянь Шайтана; незважаючи на те, що розлучення є найбільш ненависним Аллаху із усіх Його дозволів, тим не менш, воно залишається дозволенним рішенням після того, як усі спроби врегулювати конфлікти вичерпані, а спільне життя подружжя далі неможливе, і навіть якщо вони продовжать жити разом, то зла та небезпеки у цьому буде більше, аніж розпад родини.
Суспільство очищується від усіляких домішок, порочних ідей, неправильних відносин та понять завдяки Ісламу, який приніс рішення проблем подружніх відносин, у випадку, якщо вони зайдуть у глухий кут. Релігія Аллаха витіснила із родини ненависть та неприязнь та замінила їх взаємною дружбою та милосердям.
Аллах відокремив тему розлучення в окремій Сурі «Ат-Талак» у Корані, а також згадав про нього у Сурі же «Бакара», де роз’яснив усі положення,що стосуються розлучення в Ісламі для людей, щоб вони керувались ними у житті згідно тому, що угодно Господу, і уберігали тим самим суспільство. Навіть якщо якийсь її осередок спіткає потрясіння, суспільство устоїть перед ним. Ця велика релігія надає рішення, скеровані на захист основ суспільства від усілякої шкоди.
Усе благо — в Ісламі. Ми керуємось ним для рішення проблем, проте, як би ми ясно не помічали зло, яке несуть за собою проблеми, тим не менш, від нас приховується іще багато прихованого, відомого одному лише Аллаху:
وَعَسَىٰ أَنْ تُحِبُّوا شَيْئًا وَهُوَ شَرٌّ لَكُمْ ۗ وَاللَّهُ يَعْلَمُ وَأَنْتُمْ لَا تَعْلَمُونَ
«Можливо, вам неприємне те, що є благом для вас. І можливо, ви любите те, що є злом для вас. Аллах знає а ви не знаєте» (2:216).
Навіть якщо розлучення і несе в собі негатив, усе ж таки воно, з дозволу Аллаха, краще для подружжя, родини та дітей, аніж продовжувати неможливе спільне життя, яке перетвориться у муки і накличе багато зла.
Подружнє життя — це міцний зв’язок. Іслам спонукає будувати родину на сильних основах для того, щоб вона устояла перед труднощами та суперечками, які можуть траплятись у житті подружжя і які вони будуть вирішувати згідно законам Ісламу і тому, у чому полягає сенс їх подружнього життя, а саме — у любові заради Аллаха та пошуку Його вдоволення. Такими є закони Аллаха для Його рабів, щоб вони будували міцні родини, повні дружби, любові та милосердя, і згуртовані суспільства, що складаються із людей, які між собою у благу та догоджанні своєму Господу. А для того, щоб уберегти ці чудові чисті суспільства, Милосердний Аллах надав багато законів для рішень їх соціальних проблем.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Зайнат ас-Саміт
24.10.2018
