Лібералізм нехтує родиною
Під словом «руйнування» у даній статті ми маємо на увазі безлади та анархію, на які наражаються мільйони родин на Заході та Сході і які стали гуманітарною катастрофою, викликаною головним чином нав’язуванням капіталістичної моделі поняття родини. Нині класичний фемінізм поєднався з економічною системою капіталізму, що явило нову еру материнської турбулентності, а говорячи простою мовою, призвело до спаплюження образу материнства. У першій частині даної статті ми розглянули одні із причин такого порушення, а саме — питання негативного впливу на родину, пов’язаного з жіночою міграцією, яку викликає капіталістична економічна система шляхом експлуатації матерів, що стало головною причиною того що мільйони дітей опинились позбавленими родинної опіки і були залишені власними матерями.
У другій частині даної статті ми розглянемо те,як лібералізм, який вважається однією із основоположних цінностей світського капіталізму, мінімізував значущість родини і привів до падіння культури внаслідок політики «прогресу жінок та збільшення темпів розвитку».
«Загибель родини» у світському індустріальному світі:
За словами Мері Брентон, соціолога із Гарвардського університету, демографічна криза в Японії зосередила увагу на «загибелі родини» і викликала безпрецедентні економічні та соціальні проблеми (див. сайт «BusinessInsider»). МВФ також застеріг інші азіатські країни від участі Японії, яка, на їх думку, «постаріла до того, як розбагатіла». Згідно звіту компанії «UBS» за 2016 рік, змінення ставлення до роботи та гендерних ролей може привести низку промислово розвинутих держав, включаючи Америку, до зіткнення з аналогічними економічними труднощами. Страхи багатьох економічних суспільств пояснюються тим, що практикуємі демографічні тенденції в усьому світі приведуть багато найбільших економічних держав світу до тієї ж участі, яка спіткала Японію. Іншими словами, люди занепокоєні тим, що світова економіка рухається по шляху японської моделі.
Капіталістична політика «прогресування жінки та збільшення темпу розвитку», яка фактично є продуктом економічного лібералізму, вимушує жінок до роботи. Проте, чим більше жінка робить свій внесок у трудові ресурси, тим більше знижується народжуваність. Сьогодні коефіцієнт народжуваності в Японії складає 1,41. Внаслідок цього населення скорочується, а тривалі жорсткі години роботи як і раніше залишаються нормою. За останні два десятиріччя образ молодих японських родинних пар, які борються за успіх відносин у контексті традиційної культури праці, яка припускає, що чоловік є годувальником, а жінка — домогосподаркою, представлялась у якості програшної битви. Замість цього багато молодих родинних людей вимушені контролювати проведення свого вільного часу і відмовитись від усього, починаючи від випадку історичної зустрічі, яка могла б стати причиною появи родини на світ. Одночасно з тим, багато сьогоднішніх жінок вважають, що робота надає більш гідний та кращий статус, аніж бути матір’ю. Це, природно, веде до того, що жінки почали відмовлятись від свого душевного бажання стати дружиною та матір’ю доньок та синів.
Ця криза народжуваності також уразила Південну Корею. Дослідження, проведені Дослідницьким департаментом Національної Асамблеї у Сеулі у серпні 2015 року, викликали занепокоєння у зв’язку зі зникненням Південної Кореї з причини падіння народжуваності до нового низького рівня — 1,19 дитини на одну жінку у 2013 році Дипломати називають це масштабною демографічною загрозою і заявляють про те, що таке зникнення зачепить увесь регіон, а не лише Південну Корею та Японію. Наприклад, уряди Тайваню та Сінгапуру вже сьогодні беруть на себе лев’ячу частку витрат на догляд за величезною кількістю старіючого населення з причини зниження чисельності населення у цілому. Злий жарт зіграло так зване «східно-азіатське чудо», яке у свій час засліпило людей перетворенням цих країн у високорозвинений регіон, а сьогодні їх населення опинилось на грані зникнення!
Реальність у Китаї — майже аналогічна така ж, як у його сусідів. У грудні 2016 року щоденна китайська газета «Жэньминьжибао» повідомила, що індустріальний Китай також стрімко стає країною холостих чоловіків та одиноких жінок. Кількість неодружених молодих людей склало, за оцінками, 200 мільйонів людей. Згідно досліджень компанії «Tencent» за 2016 рік, біля 36,8% незаміжніх китайських жінок вважають, що для щасливого життя шлюб не потрібен. Соціологи упевнені, що незалежність сучасних китайських жінок є однією із основних причин збільшення числа незаміжніх. Безперечно, населення Китаю, який є найбільш густонаселеною країною у світі, буде зменшуватись по аналогії з Заходом, а також такими східними країнами, як Японія та Південна Корея.
Високий рівень незаміжніх жінок також буде супроводжуватись зниженням народжуваності, що врешті решт призведе до істотного скорочення чисельності населення. Це відбувається в усіх розвинутих капіталістичних державах. Коли жінки віддають пріоритет матеріальному успіху за рахунок побудови родини і не вірять у необхідність шлюбу, більше того, вважають дітей економічним тягарем, це вказує на прояв симптомів вимирання нації, яка просто старіє в очікуванні своєї неминучої повної смерті. Подібна нація більше опиняється не у силах запобігати тим смертоносним ударам, які припадають на соціальне життя у її спільноті. Такою є висока ціна, яку вимушена платити вона за економічний прогрес, до якої вона прагне, не звертаючи увагу на наслідки.
Західні держави задовго до східно-азіатських країн стикнулись з цими соціальними кризами. І якщо кинути погляд на них, то стає ясно, що «смерть родини» була викликана не лише економічним лібералізмом та його політикою «прогресування жінок і збільшенні темпів розвитку», але й також і соціальним лібералізмом, зокрема, завдяки його небезпечному принципу «індивідуалізму», який став причиною поширених захворювань. Ці умови ґрунтовно руйнують родинне життя і ведуть до демографічних пустель у різноманітних європейських країнах та Америці. У січні 2018 року Британія об’явила про створення цілком нової політичної ролі першого у світі «міністра по самотності». Цей пост призначений для боротьби з тим, що прем’єр-міністр Тереза Мэй назвала «сумною реальністю сучасного життя».
Значна кількість людей, більше 9 мільйонів, постійно відчувають почуття самотності. Біля 200000 літніх людей у країні не насмілюються почати будь-яку розмову з другом або родичем на протязі більше місяця. Проте люди у Британії — не єдині, хто відчуває себе самотнім. В Америці, як говориться у статті, опублікованій у «HarvardBusinessReview», «почуття самотності — це зростаюча чума сучасності. Ми живемо в епоху небувалої залежності до технологій за усю історію цивілізації. Рівень почуття самотності піднявся з вісімдесятих років, і на сьогоднішній ден він складає більше 40% серед повнолітніх американців, які відчувають, за їх словами, повну самотність. При цьому, дослідження показують, що реальне число може бути вище згаданого».
Іслам дає рішення, яке забезпечує життя та тривалість інститут родини
Сильні збої та розлади, які струсонули інститут родини у світських індустріальних державах і фактично «вбили родину», тепер з’явились і в ісламських землях. У Малайзії, наприклад, можна неозброєним оком помітити тенденцію до досягнення розвитку по образу розвинутих держав. І це спонукало Малайзію протистояти Чикагському культурному синдрому, який представляє собою високі прибутки держави за рахунок морального занепаду громадян. Мухаммед Камал Хасан, професор Міжнародного інституту ісламської думки та культури, застеріг малайзійський уряд від появи симптомів, аналогічних тим, що існують на Заході. «Те, що трапилось на Заході, також починає відбуватись і в Малайзії. І ситуація буде усугублятись, якщо це не зупинити,тому що моральні цінності і почуття власної гідності знаходяться на дуже низькому урівні.
А це немаловажний момент, який виявляється у злочинах, таких як викрадення людей, вбивство та зґвалтування», — сказав він. Насправді, таке положення справ обстоїть у багатьох світських індустріально розвинутих державах у сучасному світі, в яких стрімкий розвиток часто-густо супроводжується соціальною кризою, руйнуванням інституту родини, поширенням злочинності, насильством у відношенні жінок і дітей, високими показниками самогубств та низьким рівнем народжуваності, що у значній мірі обумовлено широкою участю жінки у робочій силі. Усе це є відображенням вузького ідеологічного погляду, який лежить в основі світських капіталістичних держав, згідно якому перевага віддається матеріальним та економічних інтересам за рахунок благополуччя та інтересів суспільства у цілому.
У зв’язку з цим вкрай необхідно, щоб мусульмани повернулись до ісламських ідей і докладали усі свої зусилля до того, щоб реалізувати велику ісламську політичну систему, яка збереже людський рід і буде берегти велику ісламську культуру. Всевишній Аллах говорить:
ياأَيُّهَا النَّاسُ اتَّقُوا رَبَّكُمُ الَّذي خَلَقَكُمْ مِنْ نَفْسٍ واحِدَةٍ وَخَلَقَ مِنْها زَوْجَها وَبَثَّ مِنْهُما رِجالاً كَثيراً وَنِساءً وَاتَّقُوا اللَّهَ الَّذي تَسائَلُونَ بِهِ وَالْأَرْحامَ إِنَّ اللَّهَ كانَ عَلَيْكُمْ رَقيباً
«О люди! Бійтесь вашого Господа, Який створив вас із однієї людини, створив із нього пару і розселив багато чоловіків та жінок, які походять від них обох. Бійтесь Аллаха, іменем Якого ви просите один одного, і бійтесь розривати родинні зв’язки. Воістину, Аллах спостерігає за вами» (4:1).
Ісламські ідеї та концепції є ефективним засобом порятунку у нинішню епоху турбулентності та безладів. Важливі принципи ісламських ідей та концепцій не можуть вважатись застарілими принципами. Навпаки, вони завжди слугують актуальними і здатні вирішувати усі проблеми, які стоять перед сучасними родинами. Саме цих принципів ми повинні усіма силами дотримуватись. Нижче ми наведемо їх:
1. Іслам заохочує шлюб і прославляє його як єдиний спосіб збереження потомства.
2. Іслам також має низку власних законів, що регулюють роль чоловіка та дружини для утворення гармонійного та стабільного родинного життя, а також закріплення умиротворення між подружжям.
3. Іслам підкреслює у жінці важливість та піднесеність її закликання бути матір’ю.
4. Метою шлюбу в Ісламі є дотриманні веління Господа світів, а саме — збереження потомства і досягнення спокою, любові та співчуття, а не лише вдоволення сексуального аспекту або набуття престижного соціального статусу. Тому Іслам вимагає цієї моделі і підкреслює важливість відповідального інтелекту при навчання нинішніх та майбутніх поколінь.
5. Іслам забезпечує відповідну основу віри та довіри у мусульман при пошуку засобів до існування для того, щоб не дестабілізувати порядок ролей у родині, а саме — важливість того, що годувальником родини повинен бути і є чоловік.
6. Ісламська економічна система утворює здорову та ефективну економіку, що здатна подолати проблему масового безробіття, і гарантує вдоволення основних потреб кожного суб’єкта держави і надає можливості кожній людині вдовольнити свої другорядні потреби у міру своїх сил. Для забезпечення цього в основу даної політики був закладений принцип розподілу багатства серед усіх суб’єктів держави для вдоволення основних потреб і заборона економічної експлуатації жінки з недопущенням попрання її прав як людини. Аналогічно тому, як чоловікам належить виконувати свої зобов’язання по вдоволенню фінансових потреб своїх родин, також і держава повинна виділяти засоби одиноким жінкам, у яких немає родичів, здатних взяти її на своє утримання.
7. Іслам вимагає від мусульман об’єднатись під стягом Праведного Халіфату,оскільки лише ця держава, у дійсності, є справжнім щитом для мусульман, який захищає інститут родини, поважає матерів, шанує мусульманські покоління і береже їх. У той же час Халіфат захистить родину від наслідків жадібності капіталізму та соціальної анархії, породженої лібералізмом.
Таким чином, держава Халіфат зможе побудувати стабільну та благополучну родину і усунути причини розладу родинного життя, як про це говорив великий сподвижник Посланця Аллаха ﷺ Усман ібн Аффан, нехай буде а буде Аллах задоволений ним: «Аллах усуває за допомогою султана те, що не усунув за допомогою Корану».
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Віка Каммара
28 Мухаррам 1440 р.х.
08.10.2018 р.
