Причина тому — невірне розуміння хадісу: «Сторонись усіх тих груп»
На жаль, деякі мусульмани прийняли, нібито із Шаріату, таку позицію, як «перевага ізолюватись, триматися осторонь від того, що відбувається, і людей», коли поширені різні групи невір’я, порочності, фітна (смута). Адже для деяких мусульман стало важкою та заплутаною справою відрізнити істину від брехні при таких обставинах. Вони взяли цю позицію із хадісу Хузайфи ібн аль-Ямана:
فَإِنْ لَمْ يَكُنْ لَهُمْ جَمَاعَةٌ وَلَا إِمَامٌ قَالَ فَاعْتَزِلْ تِلْكَ الْفِرَقَ كُلَّهَا وَلَوْ أَنْ تَعَضَّ بِأَصْلِ شَجَرَةٍ حَتَّى يُدْرِكَكَ الْمَوْتُ وَأَنْتَ عَلَى ذَلِكَ
«А якщо у них не буде ані джамаату (общини), ані Імаму?». Він сказав: «Тоді сторонись усіх цих груп. І навіть якщо тобі доведеться учепитися за коріння дерева корінними зубами, залишайся у такому положенні, доки тебе не наздожене смерть».
Шейхи шкоди та придворні шейхи (яких незаслужено називають вченими) заплутали розуміння цього хадісу для простих мусульман; таким чином вони намагаються відмовити Умму від зобов’язань несення заклику, наказу схваленого і заборони засуджуваного, уважного ставлення до проблем.
Подібне розуміння неправильне по наступним причинам:
По-перше, віддалення, якого вимагав Пророк ﷺ від того,хто питав, полягає у віддаленні від заблудших, таких, що відхилися від Ісламу груп, коли немає джамаату мусульман та їх халіфа. Проте тут не іде мова про віддалення від джамаату мусульман, або джамаатів, заснованих на Ісламі, або про віддалення від Імамату (держави Ісламу), коли вони є. Більше того, Пророк ﷺ вимагав від того, хто питав, віддалитися від груп, які побудовані не на основі Ісламу (у даному слові використовується визначений артикль «ال» (який використовується для позначення оговореної речі «لِلْعَهْدِ»)). Іншими словами, він вимагав віддалитися від заблудших груп, які засновані на омані та невір’ї, коли немає общини мусульман і немає халіфа.
По-друге, хукм про віддалення від заблудших груп, згаданий у цьому хадісі, відноситься до категорії мандуб (бажаних) справ, особливо якщо мусульманин є невігласом у шаріатських хукмах і не розрізняє між істиною та брехнею, боїться за себе, що скотиться у невір’я або гріховність. Адже в основі мусульманин повинен бути:
— вченим або тим, хто навчається,
— тим, хто бере участь у наказуванні схваленого і забороні засуджуваного,
— тим, хто веде діяльність по перетворенню реальності на основі доказів Ісламу і несе Послання Ісламу до усього світу так, як це вимагається.
До таких доказів відноситься:
وَلۡتَكُن مِّنكُمۡ أُمَّةٞ يَدۡعُونَ إِلَى ٱلۡخَيۡرِ وَيَأۡمُرُونَ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَيَنۡهَوۡنَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِۚ وَأُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡمُفۡلِحُونَ
«Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру, наказувати схвалене і забороняти засуджуване. Саме вони виявляться тими, хто набув успіху» (3:104).
По-третє, те, що прийшло у цьому хадісі, зобов’язує мусульман приєднатись до влади мусульман, до їх держави, халіфу, коли вони присутні. А якщо немає держави у мусульман, то вони повинні взяти участь у колективній діяльності та приєднатись до якого-небудь згуртування, яке ґрунтується на Ісламі у своїй ідеї та методі, щоб потім вести вже спільну діяльність по встановленню влади Ісламу і піднесенню слова Аллаха на землі. Саме тому у хадісі говориться: «А якщо у них не буде ані джамаату (общини), ані Імаму?». Протилежне розуміння сказаного у хадісі говорить нам про те, що якщо у мусульман буде Імам (халіф), або джамаат, заснований на Ісламі, то не дозволяється кому-небудь віддалятись від них.
По-четверте, той, хто стверджує про хукм відсторонюватись від джамаатів як про загальну норму, тобто застосовує його скрізь і до усього (навіть якщо зникли сумніви і стали очевидні факти), то таке не може бути прийнято від нього, навіть якщо його знання малі і він — звичайний мукаллід. Оскільки таким мусульманину залишатись недозволено, тому що йому забороняється продовжувати жити зі своїм невіглаством і у положенні ізоляції від решти інших. Так що вже говорити про тих, хто вважається вченим, який осягає знання або проповідником?
Подібне спотворене розуміння суперечить багатьом шаріатським доказам із Корану та Сунни, де вимагається від мусульман уважність до усіх малих або великих справ у своєму житті (і у житті людей — у цілому). Від них вимагається продовжити вивчення Ісламу, закликати до схваленого і забороняти засуджуване, нести заклик до Ісламу, вести джихад —і це повинно відбуватись в усі часи і при будь-яких обставинах.
Передається від Абу Хурайри: «Один чоловік із числа сподвижників Посланця Аллаха ﷺ, проходячи повз ущелини з джерелом прісної води, смаком якої він був здивований, сказав:
لَوِ اعْتَزَلْتُ النَّاسَ فَأَقَمْتُ فِي هَذَا الشِّعْبِ وَلَنْ أَفْعَلَ حَتَّى أَسْتَأْذِنَ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ
«Як би я хотів віддалитися від людей і залишитись у цій ущелині. Але ні, я не зроблю цього, доки не спитаю дозволу у Посланця Аллаха ﷺ».
Він спитав Посланця Аллаха ﷺ, на що той сказав йому:
لَا تَفْعَلْ فَإِنَّ مُقَامَ أَحَدِكُمْ فِي سَبِيلِ اللَّهِ أَفْضَلُ مِنْ صَلَاتِهِ فِي بَيْتِهِ سَبْعِينَ عَامًا أَلَا تُحِبُّونَ أَنْ يَغْفِرَ اللَّهُ لَكُمْ وَيُدْخِلَكُمُ الْجَنَّةَ اغْزُو فِي سَبِيلِ اللَّهِ مَنْ قَاتَلَ فِي سَبِيلِ اللَّهِ فَوَاقَ نَاقَةٍ وَجَبَتْ لَهُ الْجَنَّةُ
«Не роби цього. Воістину, місце одного із вас на шляху Аллаха краще, аніж його молитви вдома на протязі сімдесяти років. Хіба ви не бажаєте, щоб Аллах пробачив вам (ваші гріхи) і ввів у Рай? Бийтесь на шляху Аллаха. Хто бився на шляху Аллаха хоча б стільки, скільки минає часу між двома надоями верблюдці, для того Рай стане обов’язковим» (ат-Тірмізи, назвав його хасан хадісом).
Цей хадіс є одним із доказів, які ясно і однозначно вирішують це питання — питання, яке зайняло розуми маси мусульман, внаслідок чого схилялись на користь ізоляції від інших. Це хадіс усуває викривлене розуміння, знімає завісу з шаріатського хукму, який роз’яснює заборону віддалятись від людей і не брати участь у загальній справі мусульман і людей у цілому. Більше того, мусульманин повинен вникати в усі сфери життя, щоб піднести слово Аллаха над рештою інших, щоб утримувати халіфів і решту мусульман у лоні Ісламу.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдульазіз Мухаммад
11 Джумада ас-сані 1440 р.х.
16.02.2019 р.
