З миті прибуття Посланця Аллаха ﷺ у Медину після хіджри із Мекки була утворена Ісламська Держава. Почався новий етап у житті Ісламу і мусульман. Почалось практичне і фактичне застосування Ісламу для організації справ життя людей по Ісламському Шаріату.
Мусульмани набули державності, заснованої на ісламській акиді, у тому сенсі, що устрій і закони держави стали виходити виключно із ісламської акиди. Ця держава володіла владою та армією, яка була закликана захищати мусульман і поширювати Іслам. Вона була ідеологічною державою, зовнішня політика якої була скерована на поширення Ісламу у світі, і ця справа почалась з Медини. Внутрішня політика Ісламської Держави була заснована на втіленні Ісламського Шаріату у кордонах своєї влади для встановлення справедливості серед населення.
По спливанню шести років хіджри Посланця Аллаха ﷺ у Медину Ісламська Держава набула істотного впливу, встановивши основні апарати і ставши однією і провідних держав на Аравійському півострові. Проте курайшити, як і раніше, залишались перешкодою на шляху мусульман,будучи центром, збираючим навколо себе ворогів Ісламу. Необхідно було стримати і послабити курайшитів. Посланець Аллаха ﷺ вирішив здійснити хадж, і з ним вирушили чотири сотні мусульман. Він також закликав арабські немусульманські племена приєднатись до нього для мирного і безпечного хаджу. Поруч з цим курайшити почали готуватись і споряджати армію, щоб не дозволити мусульманам увійти у Мекку. Посланець Аллаха ﷺ обійшов армію многобожників і зупинився у містечку Худайбія. Незабаром курайшити відправили туди свого представника, щоб довідатися мету прибуття мусульман і вступити у переговори. Врешті решт між Посланцем Аллаха ﷺ та курайшитами була укладена Худайбійска мирна угода строком на десять років.
Ця угода підірвала вплив і моральну силу курайшитів, піднявши статус і велич Ісламської Держави серед арабів на Аравійському півострові. Худайбійська угода показала абсолютне підкорення мусульман Посланцю Аллаха ﷺ, щирість і силу їх віри, а також бажання і прагнення мусульман надати допомогу Ісламу. Більше того, мусульмани навчились політичним маневрам, що входить у число способів ведення ісламського заклику. Худайбійська угода стала великою перемогою для мусульман. Всевишній Аллах так говорить у сурі «Перемога»:
إِنَّا فَتَحۡنَا لَكَ فَتۡحٗا مُّبِينٗا ١ لِّيَغۡفِرَ لَكَ ٱللَّهُ مَا تَقَدَّمَ مِن ذَنۢبِكَ وَمَا تَأَخَّرَ وَيُتِمَّ نِعۡمَتَهُۥ عَلَيۡكَ وَيَهۡدِيَكَ صِرَٰطٗا مُّسۡتَقِيمٗا ٢ وَيَنصُرَكَ ٱللَّهُ نَصۡرًا عَزِيزًا
«Воістину, Ми дарували тобі явну перемогу, щоб Аллах пробачив тобі гріхи, які були до того і які будуть згодом, щоб Він довів до кінця Свою милість до тебе і провів тебе прямим шляхом і щоб Аллах надав тобі велику допомогу» (48:1–3).
Послух мусульман увінчався тим, що Пророк ﷺ обрадував їх словами Аллаха:
۞لَّقَدۡ رَضِيَ ٱللَّهُ عَنِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ إِذۡ يُبَايِعُونَكَ تَحۡتَ ٱلشَّجَرَةِ فَعَلِمَ مَا فِي قُلُوبِهِمۡ فَأَنزَلَ ٱلسَّكِينَةَ عَلَيۡهِمۡ وَأَثَٰبَهُمۡ فَتۡحٗا قَرِيبٗا
«Аллах залишився задоволений віруючими, коли вони присягали тобі під деревом у Худайбії. Він знав, що у них у серцях, і ниспослав їм спокій і винагородив їх близькою перемогою» (48:18).
Це блага звістка про вдоволення Всемогутнього Аллаха була звернена до віруючих, які знаходились разом з Посланцем Аллаха ﷺ при укладанні Худайбійської угоди. «Аллах залишився задоволений віруючими», які присягали тобі під деревом, і «Він знав, що у них у серцях» — щира віра, абсолютне підкорення, завзяття у релігії і бажання допомогти Аллаху та Його Посланцю ﷺ. «І винагородив їх близькою перемогою» — ця угода нейтралізувала і зупинила їх безперервну підготовку до битви з мусульманами. Вдоволення Аллаха є найзаповітнішим бажанням мусульманина. Він сподівається, що Аллах та Його Посланець ﷺ будуть задоволені ним, що приймуться його діяння, послух, щирість та поклоніння.
Ось вона — держава, яка несе послання усьому світу, щоб вивести людство із пітьми до світла. Свою зовнішню політику вона проводить згідно з вимогами поширення ісламського заклику, ані на крок не відхиляючись від своєї мети. Після укладання Худайбійської мирної угоди та відкриття Хайбара практично увесь Хіджаз опинився під владою Посланця Аллаха ﷺ, тому що з військовим станом між мусульманами та курайшитами було покінчено. Пророк ﷺ став відправляти посланців за межі Ісламської Держави — усім немусульманам, які знаходились за межами його правління. Він відправив посланців до Іраклія, хосрою, мукаукісу, правителю Хіри — Харісу Гассані, правителю Ємену — Харісу Хамірі, правителю Ефіопії — Наджаши, правителям Оману, правителям Ямами і правителю Бахрейну. Він закликав їх до Ісламу, і деякі із них відповіли ввічливо, інші ж — грубо. Завдяки цим посланням цілі народи почули про Іслам. Араби почали натовпами обертатись у релігію Аллаха і цілі делегації племен почали приходити до Посланця Аллаха ﷺ, об’являючи про прийняття Ісламу.
У восьмому році хіджри Посланець Аллаха ﷺ спорядив армію у три тисячі воїнів на чолі з Зайдом ібн Харисою, і якщо він паде шахідом, то головування повинно перейти до Джафару ібн Абу Талібу, а якщо і він паде шахідом, то до Абдуллаху ібн Раваху, нехай буде задоволений ними усіма Аллах.
Якими б не були припущення, але головною причиною спорядження війська було поширення ісламського заклику, оскілки це є обов’язком Посланця Аллаха ﷺ і мусульман до Судного дня. Всевишній Аллах говорить:
۞يَٰٓأَيُّهَا ٱلرَّسُولُ بَلِّغۡ مَآ أُنزِلَ إِلَيۡكَ مِن رَّبِّكَۖ وَإِن لَّمۡ تَفۡعَلۡ فَمَا بَلَّغۡتَ رِسَالَتَهُۥۚ وَٱللَّهُ يَعۡصِمُكَ مِنَ ٱلنَّاسِۗ إِنَّ ٱللَّهَ لَا يَهۡدِي ٱلۡقَوۡمَ ٱلۡكَٰفِرِينَ
«О Посланець! Сповісти те, що ниспослано тобі від свого Господа. Якщо ти не зробиш цього, то не донесеш Його послання. Аллах захистить тебе від людей. Воістину, Аллах не наставляє на прямий шлях невіруючих людей» (5:67).
Усі мусульмани, які вступили у похід, йшли назустріч смерті, бажаючи стати шахідами на шляху Аллаха. Вони вступили в битву, вбивали і гинули, тому що їх задачею у житті є заклик до Аллаху, а іноді заклик вимагає битви, щоб вони могли без перешкод закликати людей до Ісламу. Це і є вигідна угода. Всемогутній Аллах говорить:
۞إِنَّ ٱللَّهَ ٱشۡتَرَىٰ مِنَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ أَنفُسَهُمۡ وَأَمۡوَٰلَهُم بِأَنَّ لَهُمُ ٱلۡجَنَّةَۚ يُقَٰتِلُونَ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ فَيَقۡتُلُونَ وَيُقۡتَلُونَۖ وَعۡدًا عَلَيۡهِ حَقّٗا فِي ٱلتَّوۡرَىٰةِ وَٱلۡإِنجِيلِ وَٱلۡقُرۡءَانِۚ وَمَنۡ أَوۡفَىٰ بِعَهۡدِهِۦ مِنَ ٱللَّهِۚ فَٱسۡتَبۡشِرُواْ بِبَيۡعِكُمُ ٱلَّذِي بَايَعۡتُم بِهِۦۚ وَذَٰلِكَ هُوَ ٱلۡفَوۡزُ ٱلۡعَظِيمُ
«Воістину, Аллах купив у віруючих їх душі та майно в обмін на Рай. Вони б’ються на шляху Аллаха, вбиваючи і гинучи. Такою є Його обіцянка і зобов’язання у Таураті. Інджилі і Корані. Хто виконує свої обіцянки краще Аллаха? Зрадійте ж угоді, яку ви уклали. Це і є великий успіх» (9:111).
Несення ісламського заклику усьому світу — це продовження місії Посланця Аллаха ﷺ. Мусульмани виконували цю задачу доти, доки невірні не знищили останню Ісламську Державу — Османський Халіфат.
Віруючі не жаліють себе та своє майно у послуху Аллаху, у виконанні Його повелінь і відстороненні від Його заборон. Хто виконує свої обіцянки краще Аллаха? Зрадійте і будьте упевнені, що слідуючи Його повелінням, ви отримаєте Його вдоволення. Перед віруючими стоїть мета — або перемога, або шахада на цьому шляху.
Деякі оспівують славу Ісламу і мусульман, а також релігію милосердя і вірного шляху, але не вважають Іслам єдиним джерелом законодавства, згідно якому необхідно регулювати життєві справи людей. Проповідники говорять при Муті, але не зв’язують її з необхідністю застосування Ісламського Шаріату і встановлення Ісламської Держави, а також регулювання справ людей по ісламському закону для встановлення справедливості між ними, об’єднання мусульман і збереження їх території під стягом Посланця Аллаха ﷺ. Це схоже на вирощування рослин у повітрі без ґрунту та води, так що пожинати доведеться лише міраж і мрії. Вони подібні тому, що описав Аллах:
مَثَلُ ٱلَّذِينَ حُمِّلُواْ ٱلتَّوۡرَىٰةَ ثُمَّ لَمۡ يَحۡمِلُوهَا كَمَثَلِ ٱلۡحِمَارِ يَحۡمِلُ أَسۡفَارَۢاۚ بِئۡسَ مَثَلُ ٱلۡقَوۡمِ ٱلَّذِينَ كَذَّبُواْ بَِٔايَٰتِ ٱللَّهِۚ وَٱللَّهُ لَا يَهۡدِي ٱلۡقَوۡمَ ٱلظَّٰلِمِينَ
«Ті, кому було доручено дотримуватись Таурату і які не дотримувались його, подібні віслюку, який везе на собі багато книжок. Яке же погане порівняння з людьми, які вважають брехнею знамення Аллаха! Аллах не веде прямим шляхом несправедливих людей» (62:5).
Вони схожі на віслюків, які не вилучають користі із знань, що несуть на собі. Віслюк несе на собі книги, але не знає, що написано. Такими ж є мусульмани, які не прагнуть до втілення Ісламського Шаріату і відновлення ісламського образу життя, у той же час втілюючи і закликаючи до запровадження неісламських законів. Аллах не допомагає тим, хто погоджується з іншими законами і системами, окрім Ісламу. Нинішнє положення мусульман — чудове тому свідчення.
О Аллах! Прости і помилуй нас, наших батьків та усіх мусульман, живих і померлих. Воістину, Ти — Відповідаючий на мольби.
ٱللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰٓ أَمۡرِهِۦ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Саляма
15 Джумада аль-уля 1440 р.х.
21.01.2019 р.
