Всевишній Аллах говорить:
سُبۡحَٰنَ ٱلَّذِيٓ أَسۡرَىٰ بِعَبۡدِهِۦ لَيۡلٗا مِّنَ ٱلۡمَسۡجِدِ ٱلۡحَرَامِ إِلَى ٱلۡمَسۡجِدِ ٱلۡأَقۡصَا ٱلَّذِي بَٰرَكۡنَا حَوۡلَهُۥ لِنُرِيَهُۥ مِنۡ ءَايَٰتِنَآۚ إِنَّهُۥ هُوَ ٱلسَّمِيعُ ٱلۡبَصِيرُ
«Пречист Той, Хто переніс вночі Свого раба, щоб показати йому деякі із Наших знамень, із Заповідної мечеті у мечеть аль-Акса, околицям якої Ми дарували благословення. Воістину, Він — Чуючий, Бачачий» (17:1).
Пречист Всевишній і Всемогутній Аллах. Коли Він бажає чого-небудь, то варто Йому сказати: «Будь!», — як це збувається. Він — Той, Хто переніс вночі свого раба із заповідної мечеті у мечеть аль-Акса, околицям якої Він дарував благословення. Його околиці — це землі Шаму. Аллах показав йому деякі із своїх знамень. Серед них — Коран, який вказує на найправильніший шлях. Ісра і Мірадж — це одно із чудес Ісламу. Коли невірні почали глузувати над Посланцем Аллаха ﷺ з причини його розповідей про нічну подорож, він до дрібниць описав їм Бейт аль-Макдис і торгові каравани, які направляються із аль-Кудса у Хіджаз.
Тоді невірні вирушили до Абу Бакру, сподіваючись на те, що вони зможуть заручитись його підтримкою. Вони сказали йому: «Чи чув ти, що говорить твій друг? Він стверджує, що за одну ніч побував у Бейт аль-Макдісі». Абу Бакр спитав: «Він це говорить?». Вони відповіли: «Так». Він сказав: «Якщо він говорить — це правда». Вони спитали: «Ти віриш у те, що за одну ніч він вирушив у Бейт аль-Макдіс і повернувся до приходу ранку?!». Абу Бакр відповів: «Так. І я вірю у те, що до нього з небес сходить одкровення». Одкровення з небес — це Коран, чудо, дароване Посланцю Аллаха ﷺ, за допомогою якого Аллах кинув виклик усьому людству до Судного Часу. Так як же говорити про святкування цієї події — Ісра і Мірадж, — читаючи Книгу Аллаха, і при цьому триматись осторонь від того, щоб правити по законам Аллаха, не приймаючи Його рішень?! Як можна святкувати, не дотримуючись кордонів дозволеного?! Адже у відношенні таких вже сказано у Корані:
وَقَالَ ٱلرَّسُولُ يَٰرَبِّ إِنَّ قَوۡمِي ٱتَّخَذُواْ هَٰذَا ٱلۡقُرۡءَانَ مَهۡجُورٗا
«Посланець сказав: «Господи! Мій народ закинув цей Коран» (25:30).
Всемогутній Аллах говорить:
إِنَّ هَٰذَا ٱلۡقُرۡءَانَ يَهۡدِي لِلَّتِي هِيَ أَقۡوَمُ وَيُبَشِّرُ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ ٱلَّذِينَ يَعۡمَلُونَ ٱلصَّٰلِحَٰتِ أَنَّ لَهُمۡ أَجۡرٗا كَبِيرٗا ٩ وَأَنَّ ٱلَّذِينَ لَا يُؤۡمِنُونَ بِٱلۡأٓخِرَةِ أَعۡتَدۡنَا لَهُمۡ عَذَابًا أَلِيمٗا ١٠ وَيَدۡعُ ٱلۡإِنسَٰنُ بِٱلشَّرِّ دُعَآءَهُۥ بِٱلۡخَيۡرِۖ وَكَانَ ٱلۡإِنسَٰنُ عَجُولٗا
«Воістину, цей Коран вказує на найправильніший шлях і сповіщає віруючим, які роблять праведні діяння, благу звістку про те, що їм уготована велика нагорода. А тим, які не вірують в Останнє життя, Ми приготували тяжкі страждання. Людина молить про зло подібно тому, як вона молить про добро. Воістину, людина кваплива» (17:9–11).
Це Коран вказує на найправильніший шлях в організації життя людей за допомогою Ісламського Шаріату, ниспосланого Аллахом. Він приводить у порядок відносини людей одного з одним на твердій основі, яка не піддається впливу чиїхось думок або бажань. Шаріат не підкоряється моді, інтересам і родинним зв’язкам. Він налагоджує життя людей на основі формули єдинобожжя «немає божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Закони, звичаї і думки витікають із Корану і Сунни. Аллах краще знає про тих, кого Він створив і про те, що їх виправить. Він вказав людям на найправильніший шлях у системі правління, економіці, управлінні фінансами, соціальній системі, торгівлі, судочинстві, освіті, навіть у науках і землеробстві. Мусульмани на протязі 13 сторіч були беззаперечними лідерами людства, що підтверджується численністю ісламських народів і залишеним слідом в історії людства.
Всевишній Аллах говорить:
وَأَنَّ ٱلَّذِينَ لَا يُؤۡمِنُونَ بِٱلۡأٓخِرَةِ أَعۡتَدۡنَا لَهُمۡ عَذَابًا أَلِيمٗا ١٠ وَيَدۡعُ ٱلۡإِنسَٰنُ بِٱلشَّرِّ دُعَآءَهُۥ بِٱلۡخَيۡرِۖ وَكَانَ ٱلۡإِنسَٰنُ عَجُولٗا
«А тим, які не вірують в Останнє життя, Ми приготували тяжкі страждання. Людина молить про зло подібно тому, як вона молить про добро. Воістину, людина кваплива» (17:10,11).
У цьому полягає правило «дій і відшкодування». Воно будується на вірі (іман) і праведних справах. Немає віри без дій, як і немає дій без віри. Лише при наявності обох складових життя тече по найправильнішому шляху, і лише так здійснюється слідування Корану. Ті ж, хто не послідував Корану і Посланцю Аллаха ﷺ, стали заручниками своїх бажань, не знаючи, що приносить користь, а що завдає шкоди. Їх бажання не відповідають тому, що приніс Пророк ﷺ
Всемогутній Аллах говорить:
وَإِن كَادُواْ لَيَفۡتِنُونَكَ عَنِ ٱلَّذِيٓ أَوۡحَيۡنَآ إِلَيۡكَ لِتَفۡتَرِيَ عَلَيۡنَا غَيۡرَهُۥۖ وَإِذٗا لَّٱتَّخَذُوكَ خَلِيلٗا ٧٣ وَلَوۡلَآ أَن ثَبَّتۡنَٰكَ لَقَدۡ كِدتَّ تَرۡكَنُ إِلَيۡهِمۡ شَيۡٔٗا قَلِيلًا ٧٤ إِذٗا لَّأَذَقۡنَٰكَ ضِعۡفَ ٱلۡحَيَوٰةِ وَضِعۡفَ ٱلۡمَمَاتِ ثُمَّ لَا تَجِدُ لَكَ عَلَيۡنَا نَصِيرٗا
«Вони мало не відхилили тебе від того, що Ми дали тоді в одкровенні, щоб ти вигадав про Нас дещо інше. Ось тоді ти став би їх улюбленцем. Ми підтримали тебе, коли ти готовий був трохи схилитись на їх сторону. Тоді ти вкусив би покарання вдвічі у цьому житті і вдвічі після смерті. І тоді ніхто не став би допомагати тобі проти Нас!» (17:73–75).
Ідолопоклонники використовували усі засоби, щоб відхилити Посланця Аллаха ﷺ від Ісламу. Вони погодились поклонятись Господу Мухаммада ﷺ в обмін на те, що він перестане критикувати ідолопоклонство і те, що вони успадкували від своїх предків. Вони хотіли зробити його своїм королем, зібравши для нього стільки багатств, скільки не було у жодного араба. Потім вони запропонували, щоб він проводив зібрання з ними, а не з бідняками, і багато іншого із мирських благ. Проте Аллах підтримав Свого Посланця ﷺ і уберіг від підступів ворогів. Якщо б не допомога Аллаха, то вони відхилили б його від Ісламу, і він став би їх улюбленцем. Тоді він вкусив би покарання вдвічі у цьому житті і вдвічі після смерті, як і не знайшов би собі помічників від Аллаха.
Усі ці поступки здійснювались можновладцями з метою хоча б трохи спокусити і відвернути закликаючих від прямого шляху і твердості у словах. Вони бажали серединного рішення, за яке обіцяли багато нагороди. Хто ж погодиться на таке рішення, вважаючи його прийнятним, через що правителі не вимагали повністю залишити заклик, а пропонували незначні поправки, щоб усі сторони прийшли до компромісу. Шайтан схиляє закликаючих до того, що притягнення на свою сторону правителів є найбільшим досягненням, навіть якщо доведеться піти на поступки. Проте маленьке відступлення на початку шляху призводить до повного відступлення у кінці. Хто погодиться піти на поступки, у деяких питаннях, навіть незначних, той не зможе зупинитись на цьому, тому що його схильність до поступок лише підсилюється з кожним кроком. Тут питання стосується віри у повноцінний заклик. Хто ж відмовляється від частини заклику, навіть якщо в його очах вона незначна, той не володіє повноцінною вірою у свій заклик. Для віруючого усі сторони заклику є істиною. Серед них немає обов’язкових і бажаних сторін, як і немає сторін, без яких можна обійтись. Усі частини заклику доповнюють одна одну, і якщо залишити деякі із них, то зникне увесь заклик.
Можновладці поступово підкрадаються до носіїв заклику. Якщо закликаючі відмовляться від частини заклику, яку вважають незначною, то втратять ясність бачення, серйозність і прозорість. Тоді володарі влади зрозуміють, що відкриті двері для переговорів, за якими неминуче послідують поступки, що врешті решт призведе до повної капітуляції або гнучкості під тиском влади. Будь-яка поступка, навіть якщо вона є незначною, зроблена заради набуття правителів — це поразка, після якої перемога недосяжна.
Перемога досяжна лише за допомогою щирого підкорення Аллаху і Його Посланцю ﷺ, слідування Корану і Сунні, застосування Шаріату і ствердження халяля і хараму на ділі, а не тільки лише словами, які не призводять до дій. Тому Аллах нагадує Своєму Посланцю ﷺ про надану йому підтримку і захист від вивертів ідолопоклонників. Аллах вказує на те, що поступки перед ворогами призвели б до тяжких покарань в обох світах і до втрати усілякого помічника.
Ісра і Мірадж — це вимога підкорятись Аллаху, бути твердим на шляху заклику і прагнути до повного застосування Шаріату за допомогою встановлення Ісламської Держави за методом пророцтва. Лише ця держава повністю запровадить Іслам так само, як це було у часи правління Посланця Аллаха ﷺ і праведних халіфів. Від мусульман вимагається повне підкорення Аллаху і Його Посланцю ﷺ і слідування релігії у словах і справах. Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Саляма
30 Раджаба 1440 р.х.
06.04.2019 р.
