Як Халіфат покладе край політичним переслідуванням?

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Демократія, свобода вираження думок, право обирати і притягувати до відповідальності правителів — це галса, які піднімаються у сучасному світі у країнах з існуючими штучними режимами, проте брехливість цих гасел виявляється одразу ж, як тільки людина або група людей розкритикує режим і корупцію і почне вимагати дотримання прав і виконання обов’язків влади перед народом.

Так, в’язниці Росії, спадкоємиці Радянського Союзу, де щорічно відмічається День пам’яті жертв політичних репресій, починаючи з 30 жовтня 1974 року, коли в’язні мордовських і пермських таборів об’явили про спільну голодовку і висунули низку вимог щодо припинення політичних переслідувань, в’язниці злочинних режимів в усьому ісламському світі і жертви їх катів в Єгипті, Сирії, Лівії, Узбекистані та інших мусульманських країнах — усі вони ясно демонструють усю брехню даних гасел.

Халіфат — це система для життя, ниспослана від Мудрого і Всезнаючого Аллаха, і корінне рішення, а зовсім не альтернатива нинішнім рукотворним режимам. Ми у загальних рисах розглянемо у цій статті питання того, яким чином Халіфат покладе край політичним переслідуванням, які сьогодні спостерігаються скрізь:

1 — Держава Халіфат не є поліцейською державою, яка посилює нагляд над людьми і контролює їх пересунення, встановлює камери спостереження за ними у громадських, а інколи і у приватних місцях, прослухує телефони і контролює облікові записи соцмереж, арештовує і катує їх з причини твіту або публікацій або приховує їх від громадськості у своїх катівнях «через політичну приналежність», як це роблять режими в ісламському світі сьогодні. Іслам заборонив шпигувати за мусульманами у наступних словах Всевишнього:

وَلَا تَجَسَّسُوا

«Не стежте один за одним» (49:12).

Ця заборона на стеження — загальна, і вона не відокремлена іншими ісламськими доказами. Заборона підтверджується хадісом від Ахмада та Абу Дауда з ланцюжком від аль-Мікдада і від Абу Умами: Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

إِنَّ الأَمِيرَ إِذَا ابْتَغَى الرِّيبَةَ فِي النَّاسِ أَفْسَدَهُمْ

«Воістину, сумнів аміра людях псує їх».

Тому стеження за мусульманами є харамом, і цей же закон поширюється на зімміїв — немусульманських громадян держави. Таким чином, шпигунство за громадянами, мусульманами або немусульманами, заборонений. Іслам також заборонив правителю катувати людей і завдавати їм шкоди. Від Хішама ібн Хакіма передається, що він: «Я свідчу про те, що чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

إِنَّ اللهَ يُعَذِّبُ الَّذِينَ يُعَذِّبُونَ النَّاسَ فِي الدُّنْيَا

«Воістину, Аллах покарає у Судний День тих, хто катує людей у цьому житті» (Муслім).

Від Абу Хурайи передається, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

صِنْفَانِ مِنْ أَهْلِ النَّارِ لَمْ أَرَهُمَا، قَوْمٌ مَعَهُمْ سِياطٌ كَأَذْنَابِ الْبَقَرِ يَضْرِبُونَ بِهَا النَّاسَ

«Я досі не бачив два види мешканців Пекла. Це люди, які тримають у руках плітки, схожі на коров’ячі хвости, і б’ють ними інших …» (Муслім).

Іслам також заборонив посягати на святині мусульман, їх гідність, майно і дома. Посланець (с.а.с.) сказав:

كُلُّ الْمُسْلِمِ عَلَى الْمُسْلِمِ حَرَامٌ دَمُهُ وَمَالُهُ وَعِرْضُهُ

«Кров, честь і майно мусульманина заборонені для іншого мусульманина» (Муслім).

2. У Халіфаті люди, як індивідуально, так і колективно — в особі Маджліс уль-Умма (Зібрання Умми) або партій, діючих на території країни, — вправі висловити свою думку, вимагати від правителів звіту і змінювати їх у випадку, якщо вони порушують права підданих, нехтують своїми обов’язками, не проявляють належної турботи про справи людей або порушують закони Ісламу і правлять не тим, що ниспослано Аллахом. Аллах поклав на мусульман заклик до схвалюваного і заборону засуджуваного наступними словами:

الَّذِينَ إِنْ مَكَّنَّاهُمْ فِي الْأَرْضِ أَقَامُوا الصَّلَاةَ وَآتَوُا الزَّكَاةَ وَأَمَرُوا بِالْمَعْرُوفِ وَنَهَوْا عَنِ الْمُنْكَرِ ۗ وَلِلَّهِ عَاقِبَةُ الْأُمُورِ

«Якщо Ми обдаруємо їх владою на землі, вони будуть робити намаз, виплачувати закят, веліти робити схвалюване і забороняти засуджуване» (22:41).

Від Посланця Аллаха (с.а.с.) дійшли хадіси, які вказують на вимогу піддавати звіту правителів. Передає Муслім від Умм Салами, що Пророк (с.а.с.) сказав:

سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ، فَمَنْ عَرَفَ بَرِئَ، وَمَنْ أَنْكَرَ سَلِمَ، وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ،   قَالُوا: أَفَلَا نُقَاتِلُهُمْ؟ قَالَ: لَا مَا صَلَّوْا

«У найближчому майбутньому будуть такі правителі, яких ви станете закликати до схвалюваного  і утримувати від засуджуваного. Хто із вас буде закликати їх до схвалюваного, той буде чистий. Хто із вас буде засуджувати їх, той збереже себе. Але хто погодиться з ними і послідує за ними…». Люди спитали: «Хіба ми не будемо битися проти таких?». «Ні, доти, доки вони роблять намаз», — відповів Пророк (с.а.с.)».

Під словом «намаз» тут мається на увазі правління Ісламом. Пророк (с.а.с.) спонукав боротися з несправедливими правителями, незалежно від того, яка шкода може спіткати людину на цьому шляху, навіть якщо це призведе її до загибелі. Так він (с.а.с.) сказав:

سَـِّيدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ

«Господин шахідів — Хамза ібн Абд аль-Мутталіб і чоловік, який встав перед несправедливим правителем, забороняв йому і наказував йому (правителю), після чого був ним (правителем) вбитий».

Це вкрай ясна форма вираження, яка вказує на право, з одного боку, і обов’язок — з іншого, мусульман, аж до смерті піддавати звіту правителів і боротися проти пригноблювачів. В історії Ісламу є багато свідчень про те, що мусульмани піддавали звіту правителів і вимагали виконання їх зобов’язань, і у цьому праві мусульман ніхто не докоряв. Так, вони піддали звіту Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.), який стояв на мінбарі, за розподіл єменських плащів; також за те, що він не розподілив землі Іраку (після його завоювання) між воїнами. Найбільш сильно у цьому питані з ним сперечались Білял і Зубайр. Умар дискутував з ними і радився зі сподвижниками, і, врешті решт, він переконав їх у правильності своєї думки. Алі (р.а.) заперечив Усману (р.а.) у той час, коли Усман був повелителем мусульман, у питанні завершення хаджу і умри.

3. У Халіфаті Маджліс уль-Умма буде представляти людей і їх інтереси по-справжньому, а не формально. Він буде висловлювати від їх імені їх думку, піднімати їх скарги і притягувати до відповідальності халіфа і можновладців. Стаття 107 проекту конституції, Хізб ут-Тахрір, гласить: «Кожен громадянин держави має право бути членом Маджліс уль-Умма при умові, що він або вона є повнолітніми і перебувають у здоровому глузді. Ці умови однаково поширюються як на мусульман, так і на немусульман. Проте членство для немусульман обмежується лише подачею скарг на несправедливі дії правителів або ж на неправильне застосування ними законів Ісламу».

4. У Халіфаті судова влада не буде інструментом для пригноблення і утискання людей, який не дозволяє їм здійснювати своє природне право на піддавання звіту і вираження думки, висуває проти них звинувачення через їх політичну приналежність і виносить несправедливі вироки проти них, як, наприклад, холоднокровна страта дев’яти молодих єгиптян 20 лютого 2019 року на підґрунті зізнань, отриманих під тортурами електричним струмом. Замість цього суди стануть маяком істини і справедливості і захистом прав. У Халіфаті не буде недоторканості ані у правителя, ані у будь-якого чиновника. Буде створений спеціальний суд для розгляду справ і скарг проти халіфа або осіб, які перебувають при владі, а саме — Махкаматуль-Мазалім, суд по чиновницькій несправедливості.

Махкаматуль-Мазалім володіє повноваженням розглядати будь-які прояви несправедливості і оглашати відносно них закони Шаріату, які належать обов’язковому виконанню. При цьому немає різниці, чи відноситься це до чиновників держапарату, або до порушенню халіфом законів Шаріату, або до змісту текстів законодавства у конституції, або до скарги людей на адміністративні закони і решту шаріатських рішень, які прийняв (зробив табанні) халіф, або на введення якогось податку і т.д. (із книги «Держапарат Халіфату» (повна назва: «Органи держави Халіфат у правлінні та в адміністративному управлінні»)).

В історії  мусульман бували випадки, коли халіф з одним із підданих вставали перед судом, і суддя виносив рішення проти халіфа. Добре відома історія Умара ібн аль-Хаттаба з чоловіком, який хотів купити у нього коней, а також історія судді, який виніс постанову з вимогою від Умара ібн Абдульазіза вивести армію мусульман із країни, яку вони відкрили, у зв’язку з тим, що вони не закликали народ цієї країни до Ісламу, перш ніж увійти у неї, і багато інших прикладів.

5. Створення політичних партій у Халіфаті не заборонено при умові, що вони будуть засновані на Ісламі, а для створення таких партій не вимагається спеціального дозволу від держави. У статті 21 проекту конституції, підготовленого Хізб ут-Тахрір, говориться: «Мусульмани мають право створювати політичні партії для того, щоб вимагати звіту від правителів, а також для того, щоб досягти влади за допомогою Умми при умові, що ці партії будуть засновані на ісламській доктрині і приймаємі ними закони будуть являтись шаріатськими законами. Для заснування таких партій не вимагається якого-небудь дозволу. Забороняється будь-яка партія, яка заснована на інших принципах, окрім Ісламу». Доказом цьому служать слова Аллаха:

وَلْتَكُنْ مِنْكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ ۚ وَأُولَٰئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ

«Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру, наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. Саме вони будуть тими, хто набув успіху» (3:104).

Цей аят виступає доказом для створення політичних партій у зв’язку з тим, що Аллах Тааля наказав мусульманам мати як мінімум одну групу, яка буде закликати до благого. Тобто до Ісламу, і тим самим наказувати схвалюване і забороняти засуджуване.

6. У системі правління Халіфату головування належить Шаріату, а влада — Уммі. Умма обирає собі правителя, дає йому байат на підкорення на основі Книги Аллаха і Сунни Його Посланця (с.а.с.) для того,щоб правитель запроваджував їх над людьми. Правитель не нав’язує їм виконувати власну волю, як це відбувається сьогодні у мусульманських країнах. Держава Халіфат володіє реальною політичною волею і здійснює політику у її істинному змісті; піклується про справи людей, не сідає їм на шию, не утискає і не пригноблює їх. У Халіфаті і правитель і громадяни підкоряються законам Шаріату, громадяни ж слухаються правителя лише у тому, що відповідає законам Аллаха.

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الْأَمْرِ مِنْكُمْ ۖ فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ ۚ ذَٰلِكَ خَيْرٌ وَأَحْسَنُ تَأْوِيلًا

«О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю і володарям влади серед вас. Якщо ж ви станете сперечатись про що-небудь, то зверніться з цим до Аллаху і Посланцю, якщо ви вірите в Аллаха та Останній день. Так буде краще і чудовіше по значенню (або по винагороді)!» (4:59).

На завершення я хотіла б повернутись до того, з чого почала, нагадавши, що Праведний Халіфат за методом пророцтва є істинним рішенням проблем Умми, а точніше — усього людства. Це унікальна відмінна система від Мудрого Всезнаючого Аллаха. Хіба вже недосить цих 98-и років несправедливості, пригноблення і страждань без Халіфату?! А чи не повинні ми більш рішуче прагнути до його встановлення?!

 

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Бераат Мунасіра
10 Раджаба 1440 р.х.
17.03.2019 р.