Сіоністське утворення є окупантом ісламської землі. Не дозволено визнавати його, налагоджувати з ним відносини чи укладати з ним угоди

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Розмова про сіоністське утворення з точки зору Шаріату є розмовою про винятковий випадок у міжнародних відносинах. Це утворення своїть в одному ряду з іншими невірними колонізаторськими державами на кшталт Америки, Росії, Британії, Франції, Індії та інших як по факту ворожа держава, яка окупувала ісламську землю.

Усі вони не припиняють коїти злочини на адресу мусульман та їх святинь, не припиняють атакувати Іслам нахабно і не соромлячись. Проте у єврейського утворення є відмітна властивість, яка накладає на нього додаткові заборони, чого немає у решти ворожих держав. Відмітність ця полягає у тому, що усі 100% території цього утворення розташовані на ісламських землях так, що якщо їх у нього відняти, то цього утворення не стане зовсім. Таким чином будь-який вид взаємовідносин з цим утворенням, які легалізують його в очах міжнародної громадськості, заборонені Шаріатом.

Те, що невірне, єврейське утворення є фактичним агресором на кшталт Америці, Індії, Британії, Франції і Росії — ясно, бо воно — окупант ісламської землі і воює з мусульманами, а відношенням з невірними агресорами може бути лише одне: війна. Про це сказав Всевишній:

وَقَاتِلُوا الْمُشْرِكِينَ كَافَّةً كَمَا يُقَاتِلُونَكُمْ كَافَّةً

«Бийтесь з многобожниками усіма разом (або усі разом), подібно тому, як вони б’ються з вами усіма разом (або усі разом)» (9:36),

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا قَاتِلُوا الَّذِينَ يَلُونَكُم مِّنَ الْكُفَّارِ وَلْيَجِدُوا فِيكُمْ غِلْظَةً

«О ті, які увірували! Бийтесь з невіруючими, які знаходяться поблизу вас. І нехай вони переконаються у вашій суворості» (9:123).

Якщо яка-небудь держава окупувала ісламську територію, то з нею вимагається битися і вигнати з цих територій згідно словам Всевишнього:

وَاقْتُلُوهُمْ حَيْثُ ثَقِفْتُمُوهُمْ وَأَخْرِجُوهُم مِّنْ حَيْثُ أَخْرَجُوكُمْ

«Вбивайте їх, де б ви їх не зустріли і виганяйте їх звідти, звідки вони вас вигнали» (2:191),

وَقَاتِلُوهُمْ حَتَّىٰ لَا تَكُونَ فِتْنَةٌ وَيَكُونَ الدِّينُ لِلَّهِ ۖفَإِنِ انتَهَوْا فَلَا عُدْوَانَ إِلَّا عَلَى الظَّالِمِينَ

«Бийтесь з ними, доки не зникне фітна і доки релігія цілком не буде присвячена Аллаху. Але якщо вони припинять, то посягати можна лише на беззаконників» (2:193).

З фактично ворожою державою не укладається ніяка угода до перемир’я, не надається безпека (віза, право в’їзду) жодному громадянину цієї держави, окрім як якщо він прибув, щоб вислухати мову Аллаха, чи прибув, щоб стати зіммієм, громадянином Ісламської Держави, і жити на мусульманській землі. А ось лише з потенційно ворожою державою відносини будуються інакше: з нею можна укладати угоди, вести торгівлю, проявляти добросусідство і т.д., його громадянам надається безпека при в’їзді в Ісламську Державу, якщо ті прибули для ведення торгівлі чи у якості туристів і т.д.

У випадку ж з сіоністським утворенням, яке окупувало благословенну землю Палестини, то у зв’язку з тим, що без окупованих земель це утворення зникає з карти землі, воно вважається утворенням, яке не має своїх власних територія. Наприклад, Індія існує і без окупованого нею Кашміру. Чи Росія: с Кримом чи без, з Кавказом чи без, вона продовжить існувати як держава. Звідси слідує, що будь-які відносини з єврейським утворенням означають його визнання і легітимність існування з точки зору Шаріату, хоча Шаріат такого не визнає.

Чи дозволяється укладати тимчасове перемир’я з фактично ворожою державою при потребі, необхідності чи вигоді для мусульман, по військово-політичним причинам чи з причини балансу сил мусульман з їх ворогами. Але таке перемир’я недозволено укладати з єврейським утворенням, тому що це перемир’я знов-таки означає визнання цього утворення як такого, а це заборонено.

Якщо говорити про питання нормалізації відносин з єврейським утворенням і налагодженні з ним зв’язків, то цей вчинок іще більше злочинний, тому що об’єднує в собі харам з небезпекою розбазарити проблему Палестини. Якщо нормалізувати відносини з окупантом, то він буде відчувати більше безпеки за себе. Метою створення єврейського утворення у Палестині був намір Британії встромити отруйний кинджал у серце Ісламської Умми, який буде заважати їй об’єднатись і стане передовим форпостом західного колонізатора у центрі ісламського миру, щоб при необхідності використати його у якості плацдарму для нанесення удару проти Умми у випадку, якщо вона десь у регіоні підніметься для звільнення від колонізатора.

Тому Захід за допомогою своїх маріонеток, таких як правителі мусульман, мислителі різного пошиву і політики, десятки років штовхає мусульман до визнання чужорідного тіла та ракової пухлини під назвою «Ізраїль» як природної складової частини регіону під найрізноманітнішими приводами і відмовками.

Нещодавнім, але не останнім таким приводом стало іранське опудало, яке нібито погрожує ісламському регіону більше, аніж єврейське утворення, а отож треба згуртуватись з євреями проти нього. Проте ці правителі і підлабузники Заходу припустились помилки, підштовхуючи мусульман і мусульманські рухи до нормалізації і прийняття відносин є єврейським утворенням, окупувавшим Палестину. Вони недооцінили рівень свідомості місцевих мусульман та їх бажання звільнитись з-під влади окупанта, бажання вирвати його присутність у Палестині з коріннями. Вони недооцінили мусульман, раз підняли гасла про співіснування з євреями, нібито так і треба, вважаючи, нібито окупант покінчив з релігією Аллаха!

План колонізатора у відношенні Палестини полягає в тому, щоб створити на її території єврейське утворення і передати євреям владу над цією країною Цю ідею було вирішено просувати до успіху, використовуючи «Організацію Звільнення Палестини» (ОЗП) та її породження під назвою «Палестинська автономія», із якої Захід вирішив зробити представника проблеми Палестини, який у майбутньому визнає сіоністське утворення, стане зміцнювати з ним взаємовідносини і підписувати зрадницький мир.

Захід узрів, що ця операція не буде проведена повноцінним чином без участі влади «Палестинської автономії» і правителів мусульман арабського і неарабського походження, для чого він втягнув їх у співпрацю з єврейським утворенням, і ті підписали з ним зрадницькі угоди, вводячи в оману мусульман, люблячих Палестину — землю піднесення Посланця Аллаха (с.а.с.). Таким чином задачею цих правителів стало створювати ілюзію про можливість миру і співіснування з окупантами, а решті усіх інших мусульман необхідно лише підкоритись тому, що обрали їх керівники! Після цього Палестина повністю переходить у руки євреїв, і ті починають коїти з нею усе, що захочуть, поширювати різного роду мерзоту і спільно з правителями мусульман реалізовувати проекти колонізаторів, зміцнюючи позиції невір’я.

Для реалізації даного проекту Заходу спочатку необхідно нормалізувати відносини між мусульманами та єврейським утворенням, а вже після, за допомогою цього утворення, реалізовувати задумане в ісламських землях. Таким чином, нормалізація відносин є одним із основних стовпів окупації Палестини. Нормалізувати відносини з єврейським утворенням означає забити цвях у труну палестинської проблеми. Нормалізація відносин з ним — харам, тому що це означає визнання його незаконної окупації.

Правителі мусульман також намагаються обдурити свої народи тим, що видають нормалізацію відносин з євреями за благо та економічну користь, а також за досягнення справжньої стабільності у регіоні. Така заява, звичайно ж, є навмисним обманом людей. Не говорячи вже про те, що нормалізація відносин з яким би то не було окупантом просто не дозволена, з єврейським утворенням вона не дозволена тим більше по вищезгаданим причинам. Немає користі мусульманам у харамі, щоб хто не говорив і не фантазував для себе. Окрім того, сама реальність говорить про брехливість подібних заяв. Візьміть, наприклад, Єгипет! Чи досяг він економічного процвітання після нормалізації відносин з єврейським утворенням і підписанням угод «Кемп-Девід» у 1978 р.? Де економічне процвітання Йорданії після підписання угоди «Вади-ель-Араба» у 1994 г.?

Де економічне процвітання у самих палестинців з тієї миті, як «ОЗП» підписала найбільш зрадницьку угоду під керівництвом Ясіра Арафата в Осло у 1993 р.? Обидві держави — Єгипет і Йорданія — змінились, тільки-но підписали з «Ізраїлем» угоду про нормалізацію відносин. Вони різко стали захисниками безпеки кордонів єврейського утворення, а євреї стали відвідувати їх країни як туристи, поширюючи свою порочність. Ані Йорданія, ані Єгипет так і не отримали економічної користі, а навпаки, почали витрачати частину своїх економік на захист єврейського утворення, а також на забезпечення безпеки євреїв, прибуваючих до них у якості туристів, що само по собі вже є найнижчою ганьбою!

Ну і наразі Єгипет і Йорданія стали мостами, через які єврейський вплив проникає у решту ісламських земель. Говорячи ж про економіку Західного берегу і сектора Гази, то вона з миті підписання угоди в Осло іде лише на спад так, що на сьогоднішній день рівень безробіття перевищив 50%, а ціни ростуть з такими темпами, що на сьогоднішній день займають 4-е місце у світі по дорожнечі життя! Насправді, перше, що повинні були зробити ці нікчемні правителі замість того, щоб опускатись до брехні, це прийняти до уваги слова Всевишнього, Який сказав:

أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ أُوتُوا نَصِيبًا مِّنَ الْكِتَابِ يُؤْمِنُونَ بِالْجِبْتِ وَالطَّاغُوتِ وَيَقُولُونَ لِلَّذِينَ كَفَرُوا هَـٰؤُلَاءِ أَهْدَىٰ مِنَ الَّذِينَ آمَنُوا سَبِيلًا ﴿٥١﴾أُولَـٰئِكَالَّذِينَلَعَنَهُمُاللَّهُۖوَمَنيَلْعَنِاللَّهُفَلَنتَجِدَلَهُنَصِيرًا﴿٥٢﴾أَمْلَهُمْنَصِيبٌمِّنَالْمُلْكِفَإِذًالَّايُؤْتُونَالنَّاسَنَقِيرًا

«хіба ти не бачив тих, кому дана частина Писання? Вони вірують у джібта і тагута і говорять заради невіруючих: «Ці слідують більш вірним шляхом, аніж віруючі». Вони — ті, кого прокляв Аллах, а кого прокляв Аллах, тому ти не знайдеш помічника. Або ж вони володіють часткою влади? Будь це так, то вони не дали б людям навіть виїмки на фініковій кісточці» (4:51–53).

Коли ж вони говорять, нібито нормалізація відносин з єврейським утворенням призведе до стабілізації політичної ситуації у регіоні, то брешуть, не червоніючи, тому що єврейське утворення у точності як Індія не несе Ісламу і мусульманам нічого, окрім ненависті, про що свідчить Господь світів:

لَتَجِدَنَّ أَشَدَّ النَّاسِ عَدَاوَةً لِّلَّذِينَ آمَنُوا الْيَهُودَ وَالَّذِينَ أَشْرَكُوا

«Ти неодмінно знайдеш найлютішими ворогами віруючих іудеїв та многобожників» (5:82).

Хто відчуває таке ставлення до мусульман, завжди буде нести їм лише розпусту і руйнування. Саме так вчиняє Індія в Кашмірі по сьогоднішній день, як і не припиняє вона свої злочини на адресу афганців і пакистанців. Єврейське утворення — таке ж. Воно не поважає підписані ним угоди з правителями арабів, бажаючих нормалізувати з ним відносини. Це утворення вже вбило цілу низку щирих звичайних мусульман, вчених і фахівців в Іраку, Тунісі, країнах Перської затоки і т.д. Якщо воно коїло ці злочини іще до того,як утвердилось у регіоні, так як воно вчинить на адресу вчених і фахівців у військовій і ядерній сферах того ж Пакистану після нормалізації з ним відносин?

Єдиним рішенням палестинської проблеми, відповідним Шаріату, є її повне звільнення від окупації, без переговорів чи розмов про мир. Забороняється укладати з ним будь-які угоди про мир чи розділення землі Палестини між ними і мусульманами. Необхідно звільнити кожну п’ядь Палестини і повернути її назад у лоно Ісламу і мусульман. Палестина — це ісламська земля зі статусом хараджу, яку відкрив для Ісламу Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) і звільнив герой Салахуддін аль-Айюбі. Халіфат на протязі сторіч захищав її. Мільйони шахідів пролили за неї свою кров у процесі її завоювання, звільнення і захисту. Палестина є аманатом, покладеним на Ісламську Умму до Судного дня. Їй необхідно віддати її право: вести діяльність по її звільненню від нечестя сіоністів-окупантів.

Усі мусульмани повинні боротися з ідеєю нормалізації з єврейським утворенням, повинні протистояти усім спробам налаштувати з ним відносини, якими б ці відносини не були. Вони повинні звертатись до своїх армій, вимагаючи від них виступити проти євреїв і звільнити від них Палестину, позбавивши мусульман від їх зла. Разом з цим, не укладається в голові, як ми можемо перемогти євреїв, будучи під керівництвом наших правителів-зрадників, бажаючих нормалізувати з ними відносини!

Звільнення можливе лише під керівництвом правителя держави Другого Праведного Халіфату, над возведенням якого старається Хізб ут-Тахрір, про зведення якого нас по повістив Посланець Аллаха (с.а.с.). Хізб ут-Тахрір звертається до щирих офіцерів в усіх арміях мусульман з проханням надати йому допомогу у встановленні Халіфату, який спорядить армії і відправить на звільнення Палестини, Кашміру та інших окупованих земель мусульман, як і сказав Посланець Аллаха (с.а.с.):

تُقَاتِلُونَ اليَهُودَ، حَتَّى يَخْتَبِيَ أَحَدُهُمْ وَرَاءَ الحَجَرِ، فَيَقُولُ: يَا عَبْدَ اللَّهِ، هَذَا يَهُودِيٌّ وَرَائِي، فَاقْتُلْهُ

«Ви будете битися з євреями так, що один із них сховається за каменем, і той скаже: «О раб Аллаха! Цей єврей — за мною, вбий його!» (Бухарі).

 

 

Спеціально для Центрального інформаційного офісу  Хізб ут-Тахрір
Білял аль-Мухаджір — Пакистан
25 Зуль-хіджа 1440 р.х.
26.08.2019 р.