Ідеологічна принциповість у індивідуума
«Господь — Єдиний, Господь — Єдиний, Господь — Єдиний!», — ці слова вигукнув наш господин Білял ібн Рабаха, нехай буде Аллах задоволений ним, щоб виразити ідею, яка увійшла у його душу, незважаючи на те, що вона знаходилась у повному протиріччі з безбожними ідеями курайшитів. Саме тут предстала у повному блиску позиція і стійкість в істині, або, як це прийнято називати сьогодні, ідеологічна принциповість. Так, це і є сила ідеології, якою характеризуються розсудливі, стійкі, богобоязливі, відважні віруючі люди. Але що таке ідеологія? Як вона живе в індивідуумі, групі та державі?
В арабській мові «ідеологія» позначається словом «мабда», яке означає пояснення суті життя, тобто початкове і кінцеве положення усього буття. Іншими словами, «мабда» — це всеохоплююча ідея про життя з витікаючими системами для життєдіяльності людини. Синонім слова «мабда» по значенню — ідеологія, яка є всеохоплюючою ідеєю з витікаючими системами для життя, іншими словами, мова йде про віровчення — акиду — і витікаючі із неї рішення.
Ідеологія складається із всебічної ідеї про Всесвіт, людину і життя, про те, що передувало цьому мирському життю,і що послідує після нього, про зв’язок з того, що передувало, з тим, що послідує, і методу реалізації порядків денних і програми цієї ідеї, тобто із методу, за допомогою якого втілюється у життя ця сама всебічна ідея. Одним словом, ідеологія складається із повної ідеї і витікаючої із неї системи.
Це вихідне положення, відштовхуючись від якого людина починає свої міркування, визначає правильне і помилкове. По своєму походженню ідеологія або вигадується людиною, або ниспосилається Творцем самої людини — Всевишнім Господом світів. І тут напрошується питання: «Яка ідеологія є правильною? Яка вигадана недосконалим і потребуючим розумом людини, як соціалізм, капіталізм і т.п., чи яка ниспослана Всезнаючим Аллахом — Творцем усього сущого?».
Позу усіляких сумнівів, ідеологія, розроблена людським розумом, є недосконалою і неправильною ідеологією, оскільки вона стала продуктом людського розуму, який недосконалий і потребує іншого, ким є Досконалий, Єдиний, Безподібний Творець небес і землі — Всевишній Аллах. Це означає, що ідеологія, ниспослана від Творця усього людства, є істинною і досконалою, яка не має ніяких вад і помилок. Тому Білял і його побратими із числа сподвижників, нехай буде задоволений ними Аллах, стали ідеалами для наслідування і зразками ідеологічної принциповості, оскільки вони переконались у правильності ісламської ідеології і підкорились їй назавжди. В усіх своїх справах вони старалися на благо цієї ідеології. Вони жертвували найдорожчим і найціннішим на її шляху. Вони поклали на вівтар свої життя, майно і навіть дітей.
У майновому плані праведний Абу Бакр пожертвував усім своїм майном, Усман ібн Аффан спорядив за допомогою свого майна величезне військо, Сухайб Абу Яхья відав усе своє майно, щоб знайти вдоволення Аллаха.
Що стосується самопожертви, то найяскравішим прикладом тому служить Алі ібн Абу Таліб, який, будучи зовсім юним, ризикнув своїм життям, щоб врятувати Посланця Аллаха ﷺ, коли ліг у чисту постіль Пророка Мухаммада ﷺ у осадженому язичниками домі. Такими ж була і решта сподвижників, які віддавали свої душі заради Ісламу, Посланця Аллаха ﷺ і його держави у багатьох битвах з ворогами Ісламу.
Говорячи про жертвування своїми дітьми, варто відзначити, що кращим прикладом тому стала благочестива аль-Ханса бінт Амр ас-Сальмійа, яка пожертвувала своїми чотирма синами і сказала свої відомі слова, які Всевишній Аллах зберіг до Судного дня, щоб винагородити цю жінку та її синів найкращим воздаянням. Коли звістка про загибель синів дійшла до їх матері аль-Ханси, вона сказала: «Хвала Аллаху, Який вшанував мене їх загибеллю. Я прошу у мого Господа, щоб Він зібрав нас усіх в обителі Своєї милості». Також прикладом може бути Ікріма ібн Абу Джахль, який відчайдушно бився з супротивниками Ісламу у битві при Ярмуку, пійшовши на вірну смерть, і загинув мучеником, розбиваючи римських легіонерів.
Сподвижники, які проживали у Медині — ансари, — жертвували навіть своїми дружинами і надавали сподвижникам, які переселилися у Медину — мухаджирам, — право обрати одну із них.
الَّذِينَ آوَواْ وَّنَصَرُواْ
«…ті, які надали притулок і надали їм допомогу» (8:74),
يُحِبُّونَ مَنْ هَاجَرَ إِلَيْهِمْ
«…люблять тих, хто переселився до них» (59:09),
وَيُؤْثِرُونَ عَلَى أَنفُسِهِمْ وَلَوْ كَانَ بِهِمْ خَصَاصَةٌ
«Вони віддають їм перевагу перед собою, навіть якщо вони самі потребують» (59:09).
Вірно, це героїзм і відвага, які є чудовими плодами ісламської ідеології, яка проникла у розум і душі сподвижників, перетворивши їх у палаючий вулкан, який спалює усе нечестиве на своєму шляху. Проте як ми сьогодні ставимось до цієї великої ідеології? Чи схожі ми на перших мусульман?
Сьогоднішній чиновник краде, зловживає своїми службовими повноваженнями, отримує хабарі і продає свою позицію через боягузтво чи вигоду. Варто лише змінитись політичній кон’єктурі у країні, як він починає лицемірити, підлещуватись і підлабузнитись перед новими можновладцями, не маючи стійкої позиції у відношенні істини. Наскільки ми відповідаємо словам Всевишнього Аллаха:
مِنَ الْمُؤْمِنِينَ رِجَالٌ صَدَقُوا مَا عَاهَدُوا اللَّهَ عَلَيْهِ فَمِنْهُم مَّن قَضَى نَحْبَهُ وَمِنْهُم مَّن يَنتَظِرُ وَمَا بَدَّلُوا تَبْدِيلاً
«Серед віруючих є чоловіки, які вірні заповіту, який вони уклали з Аллахом. Серед них є такі, які вже виконали свої зобов’язання (чи померли), і такі, які іще очікують, але ніяк не зраджують своєму заповіту» (33:23)?
Позиція цих віруючих чоловіків була єдиною, як у радості, такі у сумі, у хороші і погані часи. Вони не змінювали своїх позицій. Відважний принципіальний мусульманин говорить правду, не боячись заради Аллаха докорів усілякого хулителя, оскільки малодушний і вихваляючий впливових людей (володарів влади) втрачає повагу і цінність перед останніми. Вони дивляться на нього як на інструмент просунення своїх злощасних проектів. Вони експлуатують його замість інструменту, не більше. Така людина є безпринципним і нікчемним пристосованцем, який відкинув Іслам убік.
І Всевишній вправі зробити його нещасним на цьому світі та у світі Вічному. Іслам заборонив мусульманину бути пристосованцем і маріонеткою у руках інших, як і заборонив бути безпринципним і малодушним. Мусульманину не годиться бути подібно перу, яке вітер уносить як і куди побажає! Політика лавірування, хитрості і пристосування, догоджання, спокою і руху по течії заборонені в Ісламі і відображають суть лицемірства. Тому усі доктори, вчителі, лікарі, воєначальники, візирі та політики повинні мати ідеологічну позицію і бути схожими на сподвижників Посланця Аллаха ﷺ, нехай буде задоволений ними Аллах.
Народ, бажаючий розвитку та успіху, повинен сіяти у свідомостях і душах своїх дітей ідею Ісламу, яку у свій час сіяв Пророк Мухаммад ﷺ у свідомостях і душах своїх сподвижників, щоб ми отримали таке покоління, яке буде оточено вірою, хоробрістю, готовністю жертвувати, усвідомленістю і твердою упевненістю у перемозі Всевишнього Аллаха.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдур-Рахман аль-Амірій — Ємен
25 Зуль-хіджа 1440 р.х.
26.08.2019 р.
