Розглядаючи питання виконання наказів і відсторонення від заборон, неминуче стикаєшся з розглядом питання необхідності пізнання того, що є схвалюване і що є засуджуване.
Знання знаходиться на першому місці, випереджаючи виконання хороших справ і залишення поганих. Ці обидві дії неминуче повинні супроводжуватись знанням. Проте яким достатнім знанням повинен володіти мусульманин?
Цілком очевидно, що знання повинно випереджати дію і що дія повинна здійснюватись згідно шаріатському знанню. В іншому випадку дія не може вважатись поклонінням. Аллах вимагає від мусульманина здійснення схвалюваних справ, але для цього треба їх знати. Також Аллах вимагає відсторонити себе від засуджуваних справ, і для цього теж необхідні знання.
Поклоніння, підкорення і дотримання — це основа, але для здійснення усього цього необхідне знання. Знання вимагається не заради самого знання,, а для того,щоб відбувалось поклоніння і підкорення. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا أَرْسَلْنَا مِن رَّسُولٍ إِلَّا لِيُطَاعَ بِإِذْنِ اللَّهِ
«Ми відправили посланців лише для того, щоб їм підкорялись з дозволу Аллаха» (4:64).
Абдуллах ібн аль-Мубарак говорив: «Ми шукали знання заради знання, але само воно бажало бути лише заради Аллаха». Самою метою є поклоніння і підкорення. Поклоніння і підкорення можливо здійснювати і з найменшою кількістю знань, що називається таклідом (слідуванням), а можливо, запасшись величезним багажем знань, що називається іджтіхадом (власне виведення закону Аллаха).
В обох положеннях є благо доти, доки здійснюється підкорення. Хто робив молитву (салят), здійснюючи усі її стовпи (аркан) та умови (шурут), обходячи усе, що може її анулювати, той здійснив поклоніння і виконав те, що вимагалось від нього. Але, роблячи молитву без дослідження та іджтіхаду, мусульманин обходить стороною велике благо, адже за допомогою знання Аллах піднімає його по ступеням.
У такому випадку мусульманин робить молитву як мукаллід (послідовник), приймаючи закони молитви у того, хто у його очах є знаючим, богобоязливим і благочестивим. У розумінні такого мусульманина усе те, про що говорить знаючий, правильніше і ближче до підкорення Аллаху. Хто робить молитву після дослідження чужого іджтіхаду і доказів, той також вважається мукаллідом.
Проте положення такого мукалліда краще, аніж положення мукаллідаамми (сліпого послідовника), який приймає закони без урахування їх доказів. В обох випадках мусульманин приймає закони від інших і здійснює тим самим належне підкорення і поклоніння. Але, що стосується муджтахіда, то його положення перед Аллахом краще, аніж у решти інших, оскільки він сам виводить закони із Корану і Сунни, вивчаючи усі наявні докази.
Із книги «Заклик до Ісламу» Ахмад Махмуд
