Хізб нічого не може змінити в ідеї чи методі, тому що ідея — мається на увазі ідея, заснована на шаріатських рішеннях, виведених із детальних доказів — і метод — мається на увазі метод досягнення відновлення ісламського життя шляхом створення Халіфату через пошук допомоги (талаб ан-нусра) — усе це виведено із Ісламу, а Хізб не може змінювати рішень Аллаха:
قُلْ مَا يَكُونُ لِي أَنْ أُبَدِّلَهُ مِن تِلْقَاءِ نَفْسِي
«Скажи: «Не годиться мені замінювати його по своєму бажанню» (10:15).
Ідея і метод є непохитними рішеннями Шаріату, які не змінюються і не замінюються. Якщо деякі люди не можуть зрозуміти це, тоді проблема не в Хізбі, а швидше, в недузі, який вразив їх серця, або у слабоумстві, яке є причиною необдуманих слів. Досягнення влади відбувається через талаб ан-нусра, коли приймають умови тих, хто пропонує ідею, тобто умови Хізба. Але ніяким чином не відбувається навпаки, так щоб умови ставились перед Хізбом.
Далі ми детально розглянемо сирійську революцію, тому що деякі могли подумати, що Хізб змінив свій метод чи переступив свою ідею. Деякі хворі розуми чи серця зробили свій внесок у роздуванні цього питання, тоді як розвідувальні служби давно хочуть підірвати ідею і метод Хізба. Деякі невігласи зіграли свою роль у поширенні чуток. Вони нібито простягнули свої долоні до води, але, піднісши їх до рота, зрозуміли, що води немає. Вони зазнали поразки і не отримали нічого хорошого у війні з Хізбом. Вони покрили себе ганьбою з усіх сторін. Вони подібні козлу, який б’ється о скелі, намагаючись розсікти каміння, але лише ламає свої роги.
Перш ніж приступити до розгляду сирійської революції,треба викласти основи і принципи, які чітко показують шлях Хізба, які не потребують додаткового роз’яснення і не є туманними:
Перше: є дії, пов’язані з формуванням громадської думки на стадії взаємодії. За допомогою цих дій Хізб взаємодіє з Уммою. До таких дій відносяться лекції, симпозіуми, конференції і марші. Усі ці заходи проводяться з нашими стягами і нашими гаслами. Доказом таких дій є те, що Пророк ﷺ зібрав людей до пагорба ас-Сафа і звернувся до них з проповіддю. Також Пророк ﷺ вивів мусульман на вулиці Мекки, розділивши їх на дві колони, одну із яких очолив Умар (р.а.), а другу — Хамза (р.а.). Не варто плутати між формуванням громадської думки і встановленням держави. Лекції, симпозіуми, конференції і марші — усе це є формуванням громадської думки, а не встановленням держави.
Друге: Хізб прийняв конкретний метод у встановленні влади і системи згідно своєї ідеї, і він не приховує цей метод ані від кого. Якщо перевірити достовірність цієї інформації, то вона досягає ступеня таватур,тобто, немає сумнівів у її достовірності. У такому випадку інформація не може бути спростована одиничними повідомленнями, навіть якщо той, хто наводить таке повідомлення, відомий своєю справедливістю і витримкою. Можливо, він став заручником неправдивої інформації. Можливо, його розум охопило слабоумство чи в його серце проник недуг. В Хізбі прийнято, що влада досягається лише за допомогою талаб ан-нусра. І будь-яке повідомлення, яке суперечить цьому, відкидається по змісту. Ми говоримо про той випадок, коли за тим, хто передає повідомлення, не спостерігалось невігластво, омана, брехня і лицемірство.
Третє: сирійські канали новин з самого початку звинувачували Хізб у розпалюванні повстання проти режиму. Саме такий сигнал вони відправляли іншим країнам, попереджаючи їх про небезпеку гасел, піднятих Хізбом, очікуючи демонізації революції з їх сторони і, як наслідок, сподіваючись на їх допомогу проти революції. Ці країни іще намагаються приписати Хізбу фізичні дії. У досягненні замисленого вони використовують тих, чиє серце страждає від стійкості Хізба в ідеї і методі. Вони намагаються різними способами і засобами провести ниточки від революціонерів та їх прибічників до Хізбу. Хізб не у перший раз стикається зі звинуваченнями у формуванні бригад. Подібні кроки здійснювались сирійською розвідкою з самого початку революції.
Четверте: Хізб не з’явився у Шамі, включаючи Сирію, неочікувано чи з запізненням, швидше, партія взагалі не покидала цей регіон. У 1999 році у різних регіонах Сирії було заарештовано біля 800 членів Хізба. Це свідчить про те, що Хізб зі своєю ідеєю і членами уходить глибоко в історію сирійської держави. Тому немає сумнівів у тому, що ідея партії та її зусилля по створенню Халіфату відомі усьому народу Шаму.
Після згадування цих чотирьох основ і принципів необхідно зазначити, що Хізб одразу ж зрозумів реальність революцій у цілому і революції Шаму — зокрема. Це дозволило Хізбу взаємодіяти з революціями на ідеологічній основі. Сирійській революції була приділена лев’яча частка уваги у виданнях і діях Хізба. Хізб видав біля 300 публікацій у виді прокламацій і відповідей на питання. Причина такої пильної уваги полягає у тому, що сирійська революція відрізняється від решт повстань тим, що в ній були підняті ясні Ісламські гасла, які ввергають Америку та інші країни невір’я у жах. Більше того, в сирійській революції був піднятий стяг Халіфату з вимогою встановити його. Також були сформовані загони і бригади з ісламськими назвами та ісламськими гаслами.
Відчувши загрозу, невірний Захід зі своїми агентами і прихвоснями вступив у війну проти цих гасел і тих, хто їх підняв. Спалахнула люта війна між Америкою, Росією, Іраном і проіранськими партіями, з одного боку, і між простими людьми — з іншого. У такому положенні, звичайно ж, Хізб встав на бік народу і Умми, намагаючись запобігти відхиленню революції. На арені подій Хізб лише стежив і встановлював зв’язки, щоб запобігти відхиленню революції від свого шляху. Фактичне керівництво не знаходилось у руках Хізба, швидше, він лише наставляв революціонерів і застерігав від того, щоб їх революція була вкрадена, а гасла змінені. Хізб застерігав революціонерів від політичних грошей, які надавались їм прислужниками Заходу, такими як Туреччина, Саудівська Аравія, Емірати та інші. Хізб застерігав їх від конференцій у Женеві, Сочі і Астані, а також від операцій «Оливкова гілка» і «Щит Євфрату». Хізб виконував роль лідера, який не бреше своїм послідовникам.
В одній із своїх відповідей від 5 квітня 2018 року амір Хізб ут-Тахрір, великий вчений Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта писав: «Хізб доклав усіх зусиль для просвіти цих угрупувань та інформування їх про те, що відбувається навколо. Проте вони виправдовують слідування за деякими силами тим, що від цих сил отримують підтримку грошима і зброєю, і що Хізб не може зробити це, а тільки підтримує порадами. Вони говорили, що ці поради нічим не допомагають війні …». Далі у відповіді говорилось: «Ми звернулись до цих угрупувань, але вони відкинули наші поради і сказали, що словами у війні не допоможеш. Замість цих слів вони хотіли підтримку грошима і зброєю, що їм вдалось знайти у зрадників із числа мусульман — арабів, турок і персів».
Принциповість і стійкість Хізба у відношенні своєї ідеї були очевидні з першого дня революцій. Він намагався захистити революцію від відхиляючих ідей і помилкових думок. Він також застерігав озброєні рухи і групи від прийняття брудних політичних грошей і сам відмовляється від них, тому що це суперечить методу створення держави.
Хоча сирійська революція вступила на шлях озброєного протистояння всупереч бажанню Хізба, усе одно він з самого початку попереджав, що озброєння з боку Заходу або його східних прислужників стане оковами або навіть поводями, якими «друзі Сирії» поведуть революцію туди, куди хочуть. Саме це і трапилось.
У своїй публікації 06.03.2012 Хізб писав: «Ці численні заклики до озброєння виникли на тлі стійкості сирійського народу і нездатності злочинного режиму нав’язати своє рішення військовим шляхом чи шляхом використання сил безпеки. І оскільки сирійський народ залишився беззахисним, коли режим продовжує свої злочинні операції проти нього, а Америка відкладає рішення, Європа побачила зручний час, щоб почати заклик до озброєння внутрішньої опозиції через своїх агентів у країнах Перської затоки залива».
В іншій публікації 15.03.2012 Хізб написав: «Тому ми застерігаємо вас від закликів до озброєння через ворогів Ісламу,оскільки це ставить під загрозу вашу релігію і принципи».
Позиція Хізба по сирійській революції була послідовною і ясною. Він знав і відчував, що повстання людей проти несправедливості було багатообіцяючою обставиною в отриманні нусри і встановленні Халіфату. Проте робота Хізба після озброєння революції полягала у тому, щоб виправити шлях революціонерів. Якщо вони дадуть відповідь, то отримають те, до чого прагнуть, а якщо відвернуться від поради, тоді Хізб зробив те, що вимагалось від нього по Шаріату.
Хізб не міг залишити революцію і людей, оскільки в Сирії з’явилось перспективне оточення. Хізб не міг залишити революцію жертвою Америки та її помічників. В усіх своїх публікаціях він закликав революціонерів, людей влади, офіцерів армії і тих, хто відокремився від армії, об’єднатись навколо його політичного керівництва, оскільки тільки Хізб має чіткий і детальний проект.
Якщо Хізб бачить в арміях, племенах чи озброєних об’єднаннях можливість для створення держави і відновлення ісламського життя, тоді він повинен звертатись до них з нусрою. І якщо Хізб закликав озброєні угрупування Шаму об’єднатись за свідомим політичним керівництвом, у якого є проект, то це і є тверде слідування методу. Немає вини на Хізбі, якщо його заклик не знайшов відповіді.
Хізб проводить в сирійській революції тонку роботу, стикаючись з труднощами і різними позиціями так, що єдиним рішенням є настирливість на своєму методі, незважаючи на втрату багатьох людей і груп через цю настирливість і незважаючи на уповільнення своєї діяльності. Іноді через тверде слідування своїй ідеології і прихильності шаріатському методу Хізбу навіть доводилось повертатись до нульової точки. Ясність у це питання вносять лінії, прокреслені Хізбом на основі його політичного і шаріатського розуміння. Ці чіткі лінії дозволили Хізбу пройти революцію, не розчинившись в ній. Навпаки, позиція Хізба ставала усе більш виразнішою, оскільки роки прихильності і дисципліни стали хорошим загартовуванням.
Різниця між ним та рештою рухів — як різниця між алмазом і графітом. Обидва є модифікацією вуглецю, але через різницю умов і середовища, в якій вони формувались, із одного вийшов алмаз, який розбиває найміцніші мінерали, а із другого — графіт, який менш твердий. Жодна країна і жодна особистість не змогли нашкодити чи змінити ідею и метод Хізба, який існує майже сім десятиріч. Це тому, Хізб прихильний лише Аллаху і Його релігії. Хізб пережив різні атмосфери і лиха. І це додало йому лише стійкості. Після усього цього Хізбу не нашкодить той, хто пообіцяв собі боротись з Хізбом, зробивши своєю головною задачею ідейну і політичну боротьбу з ним замість держав і режимів.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Халід аль-Ашкар Абу аль-Мутазз Біллях
20 Шабана 1441 р.х.
13.04.2020 р.
