Приблизно у 1955 р. Хізб ут-Тахрір почав свою діяльність у Сирії, тобто майже у перші роки заснування Хізба. Вже з того часу у сирійських в’язницях сиділи члени Хізба.
Варто нагадати, що Хізб не брав участь у кривавих подіях, які мали місце у Сирії у період з 1979 р. по 1982 р. Причина цього полягає у тому, що насильницькі методи суперечать методу Посланця Аллаха ﷺ, якого він ﷺ дотримувався у встановленні Першої Ісламської Держави. Восени 1999 р. сирійський режим розгорнув кампанію масових арештів, у ході якої було заарештовано багато членів Хізба. Потім у ході двох нових кампаній, які відбулись у 2004 р. та 2006 р., також були заарештовані члени Хізба.
Потім, коли у Тунісі, Єгипті, Лівії, Ємені та інших країнах почались протести («Арабська весна») проти правлячих режимів, Хізб схвалив це. Хізб розумів, що ці протести ідуть від народу, а не по вказівці Заходу. Протести, які почались, показали, що люди змогли здолати страх перед тиранами, і вони збудили ісламські почуття. Саме тому ми побачили, як люди були активними і скандували ісламські гасла, та у їх очах не було страху перед пригнобленнями тиранів. У цьому і була користь від протестів. Саме з цієї сторони протести були благословенними. Це один бік медалі.
Другий бік полягав у тому, що протести людей були на основі емоцій. У зв’язку з чим для Європи і Америки не склало великих труднощів за допомогою своїх агентів затесатися у ряди протестуючих, зберегти структуру колишніх режимів, а отож — продовжити свій вплив у мусульманських країнах. Єдине, що зазнало змінень у правлячих режимах, так це те, що з’явились нові обличчя у владі, і не більше, оскільки режими залишились колишніми.
Коли запалала Сирійська революція, Хізб також схвалив її, оскільки він розумів, що це було повстання народу, який скандував: «Ось я перед Тобою, о Аллах», «Немає у нас нікого, окрім Тебе, о Аллах!». Тоді Америка спробувала нав’язати революції угодне для себе керівництво в лиці зарубіжної світської опозиції, яку намагалась сформувати із представників Сирійської національної ради, Національної коаліції, Комітету по переговорам, Сирійського уряду порятунку. Ця світська опозиція повинна була стати альтернативою Башару Асаду, що дозволило б перешкоджати створенню Ісламської Держави.
Через десять днів після початку революції у м. Деръа Хізб випустив заяву, у якій закликав до конфронтації з режимом Асада і його повному скиненню. Хізб звернувся до Умми:
щоб вона внесла у число своїх праведних діянь встановлення влади Ісламу на руїнах режиму Асада;
щоб перетворення ¸ до яких вона прагне, були із числа тих, чим задоволений Аллах і Його Посланець ﷺ;
щоб ці перетворення були корінними;
щоб у подальшому обраний правитель не був схожий на тирана Асада і йому подібних;
щоб конституція не була із числа світських конституцій;
щоб не було звернення по допомогу до невірних та їх агентів;
щоб Умма нікому не дозволяла говорити від її імені не у цих рамках.
Незважаючи на те, що багато послідовників революційного руху вважали питання про встановлення Халіфату дивним, адже революція іще тільки розгоралась, але Хізб звернувся до присутніх, щоб вони проголосили про його створення. Хізб не лише продовжував наполягати на своєму заклику, але й вживав масу дій, які спричинили величезний вплив на курс революції у правильний бік: викорінення правлячого режиму, розрив усіх відносин з Заходом, встановлення Халіфату.
Хізб послідовно випускав заяви, які стосувались наступних аспектів:
— Схвалення революції.
— Стійкості і прихильності ісламської направленості для встановлення Халіфату.
— Застережень про те, що Захід та його агенти можуть вкрасти революцію.
— Незгоди з зовнішнім втручанням у справи революції.
Немає ніяких сумнівів у тому, що в Сирії протікає боротьба між істиною і брехнею. Захід зі Сходом об’єднались проти Сирійської революції, бо бояться її тенденції до встановлення Халіфату. У появі цієї тенденції Хізб зіграв величезну роль, що привабило увагу ЗМІ. ЗМІ спробували звинуватити Хізб в участі в бойових діях, заявивши, що у нього є бойове крило. Але правда полягає у тому, що Хізб ніколи не мав бойового крила. Більше того, Хізб завжди звертався до військових, що саме вони прийняли його ідеї і обрали своєю метою (після скинення правлячого режиму) встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва.
В одній із своїх відповідей амір Хізб ут-Тахрір, шейх Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, вкрай ясно показав роль Хізба в революції Шаму:
«Наша діяльність скрізь однакова і незмінна, скрізь, де є можливість, ми проводимо свою діяльність …Це те, що ми робили до, під час і після революцій …Проте умови революцій створили більше можливостей, і люди спокійно, не боячись служб безпеки слухають слово істини. У минулому люди сторонились нас через страх перед службами безпеки. Сьогодні люди тягнуться до нас, згуртовуються навколо нас, стало відчутним і помітним існування живої і міцної взаємодії між нами і ними. Таким чином, спостерігається розширення масштабу заклику, який ми несемо вже давно, тому що бар’єр страху зник перед людьми. Звідси і виходить ваша оцінка того, що наш рух в Уммі підсилився і став активніше, аніж коли-небудь …Проте, якщо ви маєте на увазі під поняттям «участь в революції», що у нас з’явилось бойове крило, то це помилка, такого немає! У нас немає бойового крила і не було, ми є політичною партією, ідеологією якої є Іслам. Хізб не вдається до насильницьких методів, а просить допомоги у володарів сили, щоб саме вони надали допомогу у побудові держави» (09.07.2013).
Що стосується проголошення з боку «ІДІЛ» про встановлення «Халіфату», то це лише спотворило цю ідею. Ідея Халіфату була домінуючою ідею революції Шаму, і це, незважаючи на те, що різного роду ЗМІ, зокрема — «AlJazeera», ігнорували роль Хізба в революції. ЗМІ активно висвітлювали так звану «демократизацію», «світську державу», «свободу» і т.п. Ата Абу ар-Рашта у своєму офіційному аккаунті у «Facebook» в одній із своїх відповідей, писав:
«1) Якщо яка-небудь організація бажає проголосити Халіфат у якій-небудь місцевості, то їй належить (ваджиб) дотримуватись методу Посланця Аллаха ﷺ у цій справі. Згідно його методу:
— ця організація повинна мати у своєму розпорядженні явну владу, здатну забезпечити їй безпеку всередині і за межами даної місцевості;
— у цій місцевості повинні бути присутніми усі необхідні компоненти держави на рівні регіону, в якому планується проголосити Халіфат …
2) Організація, яка поголосила Халіфат, не має реальної влади — ані у Сирії, ані в Іраку. Вона не у змозі забезпечити собі як внутрішню, так і зовнішню безпеку. Не говорячи вже про те, що той, кому була дана присяга як халіфу, не може відкрито вийти до людей. Навпаки, він приховується і продовжує перебувати у такому положенні, в якому він знаходився до проголошення держави … Тому проголошення Халіфату організацією «ІДІЛ» — ніщо інше як пустослів’я …
3) Халіфат — це серйозний державний устрій.. Шаріат детально пояснив метод його встановлення і методологію виведення його законів відносно правління, політики, економіки, міждержавних відносин і т.д. Це не проголошення якогось безглуздого виразу, про який можна оповістити через Інтернет - видання чи інші ЗМІ …
4) Сьогоднішнє проголошення — ніщо інше як пустослів’я. І воно не змінює (не просуває уперед і не відтягує назад) положення організації «ІДІЛ». Вона як була озброєним угрупуванням до проголошення, так і залишилась після нього. Її реальність аналогічна реальності озброєних угрупувань …
5) Проте тут варто звернути увагу на небезпеку того, що це проголошення буде мати негативні наслідки для ідеї Халіфату серед звичайних людей. Це може призвести до того, що ідея Халіфату перестане займати важливе місце і становити велику значущість для мусульман, перетворившись у веселу ідею, як нагадує більше віддушину для деяких людей. Вийде так, що кожен бажаючий зможе вийти на площу чи центральну вулицю населеного пункту і проголосити себе халіфом, а потім піти у тихе місце і проводити дні у прихованості, вважаючи, що вчинив вірно …
6) Усе це викликає питання, а швидше — масу питань. Зокрема, відносно підбору часу для даного проголошення, і це на тлі відсутності усякої реальної і стабільної влади у авторів проголошення, яка гарантувала б внутрішню і зовнішню безпеку держави. Навпаки, вони просто вивісили своє проголошення у «Facebook» і опублікували в інших ЗМІ» (02.07.2014).
Проголошення про встановлення Халіфату з боку «ІДІЛ» трапилось у дуже підозрілий момент, оскільки таке проголошення дискредитувало Халіфат у розумах тих, хто почав згуртовуватись навколо істинних проповідників. Отож, це проголошення — ніщо інше, як чергова ланка у ланцюгу по ліквідації проекту «Халіфат». Адже встановлення Халіфату переросло у першочергову вимогу народу Сирії, а бажання встановити світську державу залишилось лишу у небагатьох. і то вони не мали народної підтримки.
Багато хто був здивований позицією Хізба у відношенні «ІДІЛ» та його заяви, але час розставив усе на свої місця. Адже «ІДІЛ» почав воювати проти інших озброєних загонів, при цьому не чіпаючи режим Асада. І це на тлі того, що існує кривавий режим, який веде запеклу боротьбу проти народу Сирії.
Хізб зміг викрити американський план по Сирії, хоча деякі вважали Америку тією,хто підтримує революцію. Насправді, Америка була і залишається на боці режиму Асада.
Що стосується американського плану, то він полягав у наступному:
а) Знайти кандидатів для формування світської опозиції, яка повинна була допомогти Америці у нав’язування її плану народу Сирії. Більше того, саме існування світської опозиції — це частина американського плану.
б) Скасування ідеї про встановлення Халіфату у розумах мусульман і змінення курсу Сирійської революції у бік світської держави.
в) Позбавлення ісламського проекту (проект Халіфату) народної підтримки. Для цього Америка спробувала втягнути прибічників ісламського проекту у братовбивчі зіткнення, щоб потім очорнити ісламський проект і позбутися від його прибічників.
г) Створення нової національної армії, у склад якої повинні увійти надійні для американців офіцери і солдати колишньої армії, а також низка озброєних загонів, яків погодяться з зовнішнім коректуванням правлячого режиму і визначені дивідендами у свою користь. Саме ця армія повинна стати основною силою для нав’язування народу Сирії американського проекту.
д) Відправка міжнародних сил у Сирію, як це було в Афганістані. Це дозволяло Америці зміцнити позиції майбутнього правителя Сирії. На міжнародні сили покладались різні завдання, одним із яких стало б перешкоджання встановленню Халіфату і зосередження на боротьбі з мусульманами.
е) Можливість повного контролю за передачею влади керуючому органу, в який увійдуть американські агенти із числа колишнього режиму і світської опозиції.
Хізб усвідомлював, що Америка буде докладати усіх своїх зусиль на реалізацію свого плану, тому він проводив роз’яснення серед Умми і революціонерів і пояснював, якою повинна бут їх позиція. І це відбувалось на тлі невпинних гонінь та утискань Хізба. Діям Хізба перешкоджала так звана «опозиція» режиму Асада, які насправді були куплені брудними політичними грошима турецького режиму. Турецький режим використовував їх для просунення американського плану. Так, організації «Хайят Тахрір аш-Шам» відводилась роль протурецького поліцейського з дубинкою в Ідлібі. Ця організація провела арешти, у ході яких біля сорока членів Хізба ут-Тахрір і багато впливових людей Ідлібу, Хами та Алеппо були заарештовані.
Саме тому Хізб звертається до щирих революціонерів, щоб вони обрали для себе чисте, незаплямоване керівництво, яке не має зв’язків з закордоном. Вони повинні сформувати із цього керівництва сильну військову раду, яка поведе їх до перемоги і благочестю, який надасть допомогу Хізбу у встановленні Халіфат.
Сьогодні світові держави вступили у змову проти революції Сирії, вони намагаються реабілітувати режим Асада, нав’язати світську конституцію і знищити усіх щирих революціонерів, що перешкодити народу Сирії у встановленні Халіфату. Адже ці держави знають, що Халіфат поверне єдність Умми її силу і велич, покладе край гегемонії Заходу на землях мусульман, поверне владу Ісламу, стане державою №1 на світовій арені і понесе Божественне послання усьому людству!
وَنُرِيدُ أَن نَّمُنَّ عَلَى الَّذِينَ اسْتُضْعِفُوا فِي الْأَرْضِ وَنَجْعَلَهُمْ أَئِمَّةً وَنَجْعَلَهُمُ الْوَارِثِينَ
«Ми побажали надати милість тим, хто був принижений на землі, зробити їх ватажками і спадкоємцями»(28:5).
Хамід Абдуль-Азіз
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
21 Шабана 1441 р.х.
14.04.2020 р.
