Притягнення правителя до звіту

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Аллах ниспослав і роз’яснив Шаріат, не залишивши його лише у виді ясних ідей. Аллах побажав, щоб Шаріат був реалізований у житті суспільства, тому ниспослав практичні закони для його застосування, усуваючи усі перешкоди на цьому шляху.

Методом і інструментом застосування Шаріату Аллах визначив державу, наказавши її встановити заради збереження Ісламу. Для правителя Аллах встановив низку велінь — наказів і заборон, вимагаючи від нього реалізації і захисту релігії. Від Умми Аллах вимагає підкорятись правителю у цих питаннях і притягувати його до звіту, якщо той допускає упущення. Ця вимога стосується як окремих осіб, так і партій.Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

سَيِّدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ

«Господин шахідів — Хамза ібн Абдульмутталіб і чоловік, який став перед несправедливим правителем, наказав і заборонив, за що був вбитий» (Хакім),

أَفْضَلُ الْجِهَادِ كَلِمَةُ حَقٍّ عِنْدَ سُلْطَانٍ جَائِرٍ

«Кращим джихадом є слово істини, сказане перед несправедливим правителем» (Ібн Маджа, Насаі),

وَاللَّهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ ولَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ ولَتَأْطِرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً ولَتَقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً

«Обов’язково повинні ви спонукати до схвалюваного, утримувати від засуджуваного,хапати за руку пригноблювача, схиляти його до істини і утримувати його у межах істини» (Абу Дауд, Тірмізі).

Схиляти правителя до істини і утримувати його у межах істини може лише той, хто володіє достатньою силою, а саме — група чи партія, а окремі особистості не у змозі справлятись з цією задачею.

Сподвижники і вчені після них говорили, що Ісламська Держава — це запорука збереження Ісламу. З наявністю держави будуть реалізовані закони Шаріату, а зі зникненням держави зникнуть і закони Шаріату. Коли Абу Бакра (р.а.) спитали: «Скільки будемо ми дотримуватись благої справи, яку дарував нам Аллах після часів невігластва?», — він відповів: «Ви будете дотримуватись її стільки, скільки будуть дотримуватись її ваші ватажки». Шейх уль-Іслям Ібн Таймія повідомив, що Фудайль ібн Іяд і Ахмад ібн Ханбаль говорили: «Якщо б ми володіли зверненням, на яке неодмінно дадуть відповідь,то ми направили б його до султана».

Іслам — це релігія для усіх людей, і він несе добро усьому людству, а не певним народам. Доктрина (акида) і система Ісламу придатні і призначені для усього людства. В Ісламі вказаний шлях поширення релігії по усьому світу. Ісламська Держава відповідає за застосування і донесення Ісламу до усіх народів. З іншого боку, питання наявності Ісламської Держави входить у число тих самих «схвалюваних справ», і вона повинна бути встановлено, щоб виконати покладені на неї задачі. Які ж задачі стоять перед державою Ісламу? Хто повинен встановити цю державу, коли вона відсутня? Хто вирівнює державу, коли всередині неї трапляються викривлення?

Що стосується задачі держави, то вона полягає у реалізації релігії Іслам повноцінним чином образом. Держава відповідає за застосування законів, пов’язаних як з індивідуальною відповідальністю, так і з колективною. Також вона відповідає за практичне застосування схвалюваного і усунення засуджуваного. Якщо хтось із мусульман не робить намаз, тоді держава велить йому повернутись до розсудливості, а якщо це не допомагає, тоді держава застосовує покарання. Так само держава вчиняє з тим мусульманином, який не виплачує закят, чи не робить хадж, чи не тримає пост.

Усе це відноситься до індивідуальної відповідальності (фард айн) кожного мусульманина, але держава відповідає за реалізацію цих законів і карає тих, хто не виконує їх. Так само справа обстоїть і з тими законами, які відносяться до колективного обов’язку (фард кіфая). Якщо не забезпечуються усі послуги, необхідні для Умми, наприклад, медицина, інженерія і освіта, які залежать від політики, координації і розподілу задач, якщо не виконуються зобов’язання, які покладені на Умму, як джихад та іджтіхад, але ж усі ці задачі Аллах прив’язав до халіфа поклавши на нього відповідальність за реалізацію цих справ. І за будь-яке упущення у виконані цих задач Умма повинна притягувати халіфа до звіту, виправляючи його поведінку. Аллах встановив ясні закони у цьому відношенні. Наприклад, Аллах заборонив мусульманам виступати проти правителя, окрім як випадку прояву ним явного невір’я.

Правитель в Ісламській Державі опікується справами людей згідно законам Шаріату. Він відповідає за усунення засуджуваного, яке виходить як від індивідів, так і груп. Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

الْإِمَامُ رَاعٍ وَهُوَ مَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ

«Імам — пастир,і він відповідальний за свою паству» (Бухарі, Муслім).

Аллах доручив халіфу примушувати людей і групи виконувати усі обов’язки, покладені на них Шаріатом. І якщо необхідно застосувати силу, що примусити їх виконувати, він повинен застосувати її. Також Аллах доручив халіфу утримувати людей від скоєння забороненого, і якщо для цього вимагатиметься застосування сили, то він повинен застосувати її. Держава є основою у виправленні засуджуваного «руками», тобто силою, тому що вона несе відповідальність за реалізацію Ісламу і виконання людьми його положень.

Проте буває так, що засуджуване виходить від самого правителя, якщо він пригноблює, чи віднімає майно людей не по праву, чи порушує їх права, чи недосить приділяє уваги турботі про справи людей, чи робить упущення у будь-якому із своїх зобов’язань, чи порушує який-небудь закон Ісламу і так далі. У такому випадку мусульмани у цілому, як на індивідуальному рівні, так і партіями, повинні притягти правителя до звіту і засуджувати його дії, прагнучи виправити його. Мовчанка у цьому положенні буде гріхом так само, як залишення засуджуваного без уваги і небажання виправити його.

Засуджування і змінення правителя, коли він робить засуджуване, повинно відбуватись шляхом усного притягнення до звіту. Приводиться у Мусліма від Умм Салами, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ فَمَنْ عَرَفَ فَقَدْ بَرِئَ وَمَنْ أَنْكَرَ فَقَدْ سَلِمَ وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ

«У недалекому майбутньому будуть такі правителі, яких ви будете закликати до схвалюваного і утримувати від засуджуваного. Хто із вас буде закликати їх до схвалюваного, той буде врятований. Хто із вас буде засуджувати їх, той збереже себе. Але хто погодиться з ними і послідує за ними…».

Повідомляється від Ібн Масуда, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

وَاللَّهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ ولَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ ولَتَأْطِرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً ولَتَقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً

«Обов’язково повинні ви спонукати до схвалюваного, утримувати від засуджуваного, хапати за руку пригноблювача, схиляти його до істини і утримувати його у межах істини» (Абу Дауд, Тірмізі).

У версії Абу Дауда говориться:

أَوْ لَيَضْرِبَّنَّ قُلُوبَ بَعْضِكُمْ بِبَعْضٍ ثُمَّ يَلْعَنُكُمْ كَمَا لَعَنَهُمْ

«Або ж Аллах роз’єднає ваші серця а потім прокляне вас, як прокляв їх».

Коли Посланця Аллаха (с.а.с.) спитали про те, який джихад є найкращим, він відповів:

كَلِمَةُ حَقٍّ عِنْدَ سُلْطَانٍ جَائِرٍ

«Слово істини, сказане перед несправедливим правителем» (Ібн Маджа, Насаі).

Також є багато хадісів, які забороняють виступати проти правителя зі зброєю у руках, окрім одного положення — коли він проявив явне невір’я, і є доказ від Аллаха,що це безперечно є невір’ям. Тобто коли правитель став явно правити по законам невір’я, залишивши закони Аллаха у стороні. Повідомляється від Ауфа ібн Малика аль-Ашджаі,що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

خِيَارُ أئِمَّتِكُمُ الَّذِينَ تُحِبُّونَهُمْ وَيُحِبُّونَكُمْ وَتُصَلُّونَ عَلَيْهِمْ وَيُصَلُّونَ عَلَيْكُمْ وشِرَارُ أئِمَّتِكُمُ الَّذِينَ تُبْغِضُونَهُمْ وَيُبْغِضُونَكُمْ وَتَلْعَنُونَهُمْ وَيَلْعَنُونَكُمْ قَالَ قُلْنَا يَا رَسُولَ اللهِ أفَلاَ نُنَابِذُهُمْ قَالَ لاَ مَا أقَامُوا فِيْكُمُ الصَّلاَةَ

«Кращими із ваших правителів стануть ті, яких будете любити ви, і які будуть любити вас, за яких ви будете звертатись до Аллаху з мольбами, і які будуть звертатись до Аллаху з мольбами за вас, а гіршими — ті, яких будете ненавидіти ви, і які будуть ненавидіти вас, яких ви будете проклинати, і які будуть проклинати вас». Його спитали: «О,Посланець Аллаха! Так чи не треба буде нам противитись таким?». Він відповів: «Ні, до тих пір, поки вони будуть робити серед вас намаз» (Муслім).

Сказавши «до тих пір, поки вони будуть робити серед вас намаз», Посланець Аллаха (с.а.с.) мав на увазі: «Поки будуть застосовувати Шаріат», — оскільки з точки зору красномовності арабської мови, іноді говорячи про частину речі, мається на увазі уся річ, тобто, говорячи про намаз, мається на увазі увесь Іслам.

Приводиться у Мусліма від Умм Салами, що Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ فَمَنْ عَرَفَ فَقَدْ بَرِئَ وَمَنْ أَنْكَرَ فَقَدْ سَلِمَ وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ قَالُوا أَفَلا نُقَاتِلُهُمْ يَا رَسُولَ اللهِ قَالَ لا مَا صَلَّوْا

«У недалекому майбутньому будуть такі правителі, яких ви будете закликати до схвалюваного і утримувати від засуджуваного. Хто із вас буде закликати їх до схвалюваного, той буде врятований. Хто із вас буде засуджувати їх, той збереже себе. Але хто погодиться з ними і послідує за ними…». Люди спитали: «Хіба ми не будемо битися проти них?». Пророк (с.а.с.) відповів: «Ні, до тих пір, поки вони роблять намази».

Тобто доки виконують усі закони Шаріату, у тому числі намаз.

Повідомляється, що Убада ібн Самит сказав:

بَايَعْنَا رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى السَّمْعِ والطَّاعَةِ في العُسْرِ واليُسْرِ والمَنْشَطِ وَالمَكْرَهِ وَعَلَى أثَرَةٍ عَلَيْنَا وَعَلَى أنْ لاَ نُنَازِعَ الأمْرَ أَهْلَهُ إِلاَّ أنْ تَرَوْا كُفْراً بَوَاحاً عِنْدَكُمْ مِنَ اللهِ تَعَالَى فِيهِ بُرْهَانٌ وَعَلَى أنْ نَقُولَ بالحَقِّ أيْنَمَا كُنَّا لاَ نَخَافُ فِي اللهِ لَوْمَةَ لاَئِمٍ

«Ми поклялись Посланцю Аллаха (с.а.с.) у тому, що будемо слухатись і підкорятись у скруті і благоденстві, у легкому і важкому, навіть якщо нас будуть обділяти, і не будемо намагатись позбавити влади тих, кому вона буде належати по праву, якщо тільки не побачимо очевидного невір’я і не будемо володіти доказами цього, отриманими від Аллаха Всевишнього, і що будемо говорити істину, де б ми не опинились, не боячись засудження засуджуючого заради Аллаха» (Муслім).

Усі ці хадіси забороняють виступати проти правителя зі зброєю у руках окрім того положення, коли він править не по законам Аллаха, а по законам невір’я, відносно яких є докази від Аллаха, які підтверджують, що вони безперечно є законами невір’я.

Варто відзначити, що усе це стосується того положення, коли був ісламський правитель, і він став робити упущення. І якщо у такому випадку справа дійшла до того, що він почав явно правити невір’ям, навіть якщо застосував усього лише один закон невір’я, тоді Умма, як поодинці, так і групами, повинна виступити проти нього і зупинити, навіть якщо доведеться використати зброю. Що ж тоді говорити про те положення, коли ісламського правителя немає взагалі і немає території Ісламу (Дар уль-Іслям)?!Природно, у такому положенні усі закони, пов’язані з правителем, будуть анульовані, уся Умма зануриться у порок, дурні нрави і найгірші взаємовідносини, пошириться засуджуване, тоді як схвалюване зникне. У такому положенні мусульмани почнуть слабшати, втрачаючи вплив і велич. Умма стане подібна леву, але без іклів і кігтів. Вона стане лише образом без реальності, ані їжею, яка насичує, ані левом який устрашає.

У такому положенні, в якому знаходимось ми сьогодні, Умма повинна встановити халіфа, який правил би по законам Аллаха, оскільки наявність халіфа є обов’язком (фард) мусульман. Але хто і як повинен встановити халіфа? Тут необхідно провести дослідження в області обов’язковості наявності ісламських груп та їх діяльності, пов’язаної з наказом схвалюваного і забороною засуджуваного.

 

Із книги «Призыв к Ісламу»
Ахмад Махмуд