Обмеження — не в ресурсах, а в капіталістичному мисленні!

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Капіталістичне мислення, стверджуючи, що ресурси, товари і послуги у світі скудні і обмежені, а тому не здатні вдовольнити зростаючі і безмежні потреби людей, взяли це за основу економічної проблеми щодо дефіциту товарів і послуг.

Це ствердження абсолютно не відповідає дійсності. Так, доступні ресурси, виробляємі товари і послуги по усьому світу можуть бути в обмеженій кількості. Адже усе, безумовно, обмежено. Проте серед потреб обмеженого населення є основні потреби, такі як їжа, пиття, одяг, житло і здоров’я, які необхідно вдовольняти. Це життєво важливі вимоги, якими повинна бути забезпечена кожна людина. Ці потреби не безмежні, а, навпаки, мають свою межу. І наявних у природі ресурсів досить для вдоволення основних потреб кожної людини на Землі.

Інші ж потреби можна віднести до розкоші згідно зі структурою суспільства; вони можуть бути упорядковані згідно з їх важливістю і можуть бути надані самим людям, щоб ті могли прагнути до їх досягнення, доклавши додаткові зусилля. Капіталісти стверджували, що ресурсів недосить, припускаючи, що у людей безкінечні потреби. Припустившись тут помилки, вони заклали цю помилку і у ключову основу економіки. Заклавши неправильний фундамент, вони звели на ньому неправильну і хитку будівлю, внаслідок чого замість рішення виникли одні проблеми.

Якщо наявних у світі ресурсів, виробляємих товарів і послуг досить для усіх людей у світі, то як же виходить, що люди у деяких країнах голодують? Як виходить, що в одній і тій же самій країні одні люди живуть в розкоші, а інші вимушені ночувати на вулиці? А уся справа у тому, що проблема полягає не у нестачі ресурсів, а у несправедливому розподілі цих ресурсів.

Отож, чи ростуть потреби людей, як це стверджують капіталісти? Ні, це не так! Основні потреби специфічні, визначені і мають межу. Якщо ж ви говорите:«Розкіш (другорядні потреби) змінюється і збільшується», — то так, так може бути, це можливо. Щоб вдовольнити потреби в розкоші, люди можуть проявляти ініціативи дозволеними Шаріатом (халяль) шляхами і збільшувати обсяг своєї роботи у цьому напрямку. Це не є проблемою, яка поширюється на широкі маси. Це — проблема, яка стоїть перед окремо взятими людьми, індивідами. Але основна проблема може виникнути в основних потребах людини якщо немає шляхів їх вдоволення.

Заявивши, що в товарах і послугах є дефіцит, капіталісти побачили вихід у «збільшенні виробництва». Вони стверджували, що вирішать проблему нестачі товарі і послуг перед лицем зростаючих потреб людей за рахунок збільшення «національного прибутку», і «валового національного продукту». Проте це не більше, аніж обман. При такому сценарії володарі капіталу роздобули практично увесь пиріг, а більшості решти людства довелось ділити між собою крихти. Таким чином, несправедливий розподіл приніс свої плоди і поширив зубожіння.

Капіталізм не піклується про те, чи вдається йому вдовольнити основні потреби людини. Він враховує обсяги виробництва у суспільстві. Його не хвилює баланс у розподілі багатств. Таким чином, сильні забирають собі більшу частку, а решта усього людства, яка складає більшість, намагається ділити між собою рештки.

На додаток до цієї ілюзії, такі необхідні речі, як природний газ, електроенергія, вода і бензин, які повинні розподілятись безкоштовно чи за невелику плату, поширюються в Уммі по непомірним цінам, і несправедливість набуває усе більших масштабів.

Якщо б нафта, природний газ, руда і усе т.п. на мусульманських землях перероблялось належним чином і справедливо розподілялось серед Умми, зубожіння зникло б само по собі.

Доречним буде повторитись, що проблема — не в дефіциті ресурсів, а у їх несправедливому розподіленні, Капіталізм стверджує: «Я налагодив виробництво і виставив товари на ринку, а розподіл нехай відбувається пропорційно силі і статусу».

Економічна система Ісламу ж підкреслює необхідність вдоволення основних потреб кожної окремо взятої людини. Коли ж основні потреби кожної людини будуть задоволені, у суспільстві запанує спокій. У цьому і полягає справжнє процвітання. Саме до цього рівня процвітання необхідно прагнути, і досягти цього не буде важко при запровадженні економічної системи Ісламу.

Отож, обмежені не ресурси, а сама капіталістична ідея, мислення і ті люди, хто має капіталістичну точку зору. Знов таки, дефіцит — не в обмежених ресурсах, а у сміливості правителів мусульман, які усе іще бачать у запровадженні над мусульманами капіталістичної системи благо, у той час, як є ісламська економічна система.

 

Мехмет Четінбудак
24.08.2020