Деякі питають: що трапиться, якщо зміниться міжнародна позиція? Чи можна говорити про стратегічну поразку Америки? Хіба вона не ослабла в економічному і культурному плані? Хіба вона не відступила від ідеї одноосібного управління світом після того, як не змогла здійснити її у період правління неоконсерваторів?
Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідно зосередити увагу на визначенні міжнародної позиції. Це пов’язано з тим, що міжнародна позиція представляє собою суперництво крупних держав (наддержав) з головуючою державою за місце лідера у світі.
Якщо уважно розглянути це значення, ми зрозуміємо наступні важливі аспекти:
1 — Необхідно знати головуючу державу, адже решта крупних держав (наддержави) суперничають з нею і намагаються витіснити з займаємого нею місця. У справжній час місце головуючої держави займає США. Статус головуючої держави у світі не є чимось новим, навпаки, він існує з давніх пір. У древній історії головуючою державою був Єгипет, а Ассирія в Іраку суперничала з ним і намагалась зайняти його місце. Римська імперія була головуючою державою, а Персія суперничала з нею і намагалась зайняти її місце.
Ісламська Держава з часів праведних халіфів і до Хрестових походів була головуючою державою поза конкуренцією, тобто ніхто не суперничав з нею за місце головуючої держави. Османський Халіфат у статусі ісламської держави був головуючою державою на протязі майже трьох сторіч, не маючи суперників до середини ХVIII сторіччя. Перед Першою світовою війною Німеччина була головуючою державою, а Британія і Франція суперничали за її місце. Після Першої світової війни головуючою державою стала Британія, а Франція боролась з нею за це місце. Потім, перед Другою світовою війною, головуючою державою була Британія, а Німеччина суперничала з нею за це місце, і вона ледве не відняла у Британії першість, поки не почалась Друга світова війна.
У ході Другої світової війни до суперництва приєдналась Америка, яка по завершенні війни стала головуючою державою, яка визначає міжнародну політику і міжнародну позицію. Америка виявилась найбільш здатною прибрати міжнародну політику до своїх рук і встановити своє панування над міжнародною ареною. Жодна політична подія не відбувалась без її схвалення. Тим не менш, існувавший тоді Радянський Союз, Британія і Франція намагалась на ту мить суперничати з Америкою і старались спричинити вплив на світову політику у якійсь мірі, в залежності від сили цих крупних держав, зокрема — Радянського Союзу (по більшій мірі), а потім — Британії.
2 — Міжнародна позиція змінюється не швидко. За одне сторіччя вона може змінитись один, два чи три рази. Необхідно відстежувати міжнародну позицію і помічати нові реалії, що з’являються в ній, щоб можна було прогнозувати майбутню політичну позицію. Адже ігнорування усього цього робить державу і політиків далекими від розуміння геополітики і впливу на неї.
3 — На міжнародній позиції можуть виникати нові непередбачувані реалії, які дозволяють спостерігачу передчувати змінення міжнародної позиції у найближчі роки, будь то п’ять років, десять чи більше. Спостерігач відчуває неминучість змін, але не знає точний час їх приходу. Проте поки головуюча держава не буде зміщена зі свого місця і її місце не займе інша крупна держава, неможна стверджувати про те, що міжнародна позиція змінилась. Так неможна говорити, оскільки головуючою державою як і раніше залишається та ж наддержава, і її місце іще ніхто не зайняв.
Тут краще сказати, що положення головуючої держави похитнулось або її вплив послаб, що міжнародна позиція неминуче зміниться, але ніхто не знає, коли це трапиться. Треба розуміти, що міжнародна позиція іще не змінилась через те, що головуючою державою у світі продовжує залишатись та ж сама наддержава, і поки ніхто не зайняв її місце, незважаючи на її слабкість і відступлення від одноосібного управління світом. Існує велика різниця між зміненням міжнародної позиції і послабленням положення головуючої держави.
Причин послаблення головуючої держави існує багато. Наприклад, поява таких політичних чи економічних об’єднань, які включають в себе усі або деякі крупні держави, які намагаються витіснити головуючу державу у світі, як ШОС (Шанхайська організація співпраці) або ЄС (Європейський Союз). Поява нової валюти, конкуруючої з валютою головуючої держави, наприклад, як євро, є яскравою ознакою і новим чинником ефективної конкуренції. Економічне і культурне слабшання головуючої держави у світі з причини неправильних економічних і політичних проектів, як це трапилось сьогодні з Америкою, яка побудувала свої ринки на ілюзії, не маючи реальних запасів для цих віртуальних ринків.
Перевага однієї із крупних держав у певній області над головуючою державою, як, наприклад, Китаю над Америкою у деяких технологічних областях, зокрема — 5G. Усі ці приклади є немаловажними новими реаліями, що свідчать про швидше змінення міжнародної позиції в осяжному майбутньому. Це так, оскільки положення головуючої держави похитнулось і знаходиться у стані занепаду і відступлення.
Залишається питання: на користь кого зміниться міжнародна позиція? Це залежить від сили та ефективності крупних держав, які суперничають, а також ступеня готовності і здатності тієї чи іншої держави випередити решту крупних держав у зміщенні головуючої держави з займаємої нею позиції, щоб потім самій зайняти її.
Ось чому сьогодні не варто говорити про те, що міжнародна позиція змінилась. Адже Америка як і раніше є головуючою державою у світі. При цьому можна сказати, що положення Америки у світі похитнулось з причини її послаблення у багатьох сферах. Однозначно, міжнародна позиція у найближчий час неминуче зміниться, але для цього буде потрібен деякий час. Якщо з’явиться держава, яка зможе зміцнити себе у мить, коли Америка буде переживати послаблення, або виникне серйозний політичний союз між крупними державами, тоді можна буде прогнозувати зміщення Америки с позиції головуючої держави. І тільки після її зміщення можна буде говорити про змінення міжнародної позиції.
Спеціально для радіомовлення Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Д-р Фараг Мамдух
20 Джумада аль-уля 1442 р.х.
04.01.2021 р.
