Діяльність групи або партії у напрямку веління схвалюваного і утримування від засуджуваного, пов’язаних з установленням релігії, повинна бути заснована на необхідних шаріатських знаннях, тому що, як ми пояснювали раніше, дія не може випереджувати знання, як і поклоніння Аллаху не може виключати знання і щирого наміру.
Якими є межі шаріатських знань, вимагаємих від конкретної групи? Яка просвіта повинна нею вивчатись? На основі якої просвіти повинні виховуватись прибічники цієї групи? Якою просвітою вона, у свою чергу, повинна підготовлювати Умму?
Ґрунтуючись на цих шаріатських знаннях і дотримуючись їх, група або партія закликає до схвалюваного і утримує від засуджуваного. Якщо вона порушує те, що від неї вимагається по Шаріату, її наставляють, а якщо вона викривляється, її виправляють . Обов’язковість наставляння стосується як групи, так і відноситься до інших мусульман. Уся ця справа пов’язана зі слідуванням Посланцю Аллаха ﷺ і дотриманням законів Аллаха, а тому порушення тут неприпустимо. Таким чином, на наставляння заслуговує кожен, хто порушує рішення Аллаха.
Треба почати з того, що існує сталий метод виведення шаріатських рішень, будь то пов’язаних з закликом, обрядами поклоніння, взаємовідносинами, покараннями, їжею і напоями, одягом і моральністю.
Сталий метод виведення шаріатських рішень виходить із Ісламу, а не геніальності і кмітливості мусульман, оскільки ісламська акида гласить, що мусульманин жодне рішення не повинен брати за межами Шаріату і що у процесі виведення рішення він повинен дотримуватись вказівок тексту. Тому необхідно наявність методу, який збереже цей підхід і його розуміння, щоб він обмежувався тільки рамками Одкровення. Таким чином, погляд на акиду зіллється воєдино з поглядом на фікх і його постулатами.
Сталий метод іджтіхада настільки важливий, що займає перше місце у просвіті групи чи партії. Цей метод приводить до виведення шаріатських рішень. І якщо він є правильним, тоді приводить до переважно (галабат-уз-занн) правильних шаріатських рішень, за що мусульманин отримає нагороду від Аллаха. У протилежному випадку, тобто коли думка не заснована на сталому шаріатському методі, тоді вона не має ніякого значення, навіть якщо називається шаріатською. Справа не тільки у назві, а й в суті, до якої можна застосувати назву.
Сьогодні ми більше аніж учора потребуємо методу, який не допустить впливу на мусульман західної думки та її підходів у виведенні рішень. Західна думка — це чума нашого часу, яка уразила багатьох із тих, хто називається вченими. Вони у своїх іджтіхадах і фетвах відірвались від ісламських постулатів, слідуючи західним бажанням, а не прямому шляху.
Отож, звернення до Шаріату повинно відбуватись за допомогою іджтіхаду по сталому методу, якому повинні слідувати усі мусульмани, навіть якщо результати їх іджтіхадів будуть різнитись. У цьому розділі ми покажемо метод, якому слідували перші покоління мусульман і повинні слідувати усі подальші покоління до Судного дня.
Із книги «Заклик до Ісламу», Ахмад Махмуд
