Ісламський метод заснований на глибокому розумінні проблеми, а потім — знаходженні шаріатських доказів, необхідних для рішення цієї проблеми з послідовним вивченням і розумінням і, звичайно ж, виведенні закону із цих доказів.
Поява групи або партії, яка веде діяльність по здійсненню змін, пов’язана з наявними обставинами і оточенням у тому змісті, що вона повинна приймати шаріатські рішення, необхідні для змінення існуючої реальності.
Для розуміння реальності вимагається ретельне вивчення.
Розуміння Шаріату вимагає визначення джерел шаріатських доказів і визначення правил усуля, тобто законів, згідно з якими повинно відбуватись виведення рішень. Процес виведення вимагає наявності муджтахіда, який має здатність пов’язувати рішення з їх реальностями і виводити рішення згідно їх причинам (іллят).
Отож, поява будь-якої групи або партії пов’язана з існуючою реальністю, яку вона хоче змінити, зробивши реальність об’єктом мислення і змін. Отож, партія або група повинна глибоко і ретельно вивчити дійсність і визначити проблеми, які вимагають рішення. Необхідно розрізняти серед багатьох проблем ті, які сталі наслідком інших проблем, і ті, які стали причиною появи решти проблем. Для цього необхідно розрізняти між проблемою та її проявами або між захворюванням і його симптомами. При такому розумінні визначається реальність захворювання і виниклих симптомів, а вже наступним кроком, після встановлення діагнозу, буде призначення лікування.
Досвідченого лікаря при постановці діагнозу не повинні вводити в оману симптоми. Наприклад, якщо у людини є проблема з захворюваннями органів травлення, то, як наслідок, можуть бути уражені шкіряні покрови, піднятись температура. Якщо лікар лікує симптоми, а саме — кожне висипання, і займається збивання високої температури, виписуючи відповідні препарати, і ігнорує проблему органів травлення, то таке лікування ущербне, а такий лікар — не професіонал. Головне у лікуванні — усунути причину, у даному випадку — вирішити проблему захворювання органів травлення.
Якщо усунути причину, то зникне і сама хвороба, а тоді — і її симптоми. Потім лікар спостерігає за симптомами, і у випадку необхідності виписує призначення для позбавлення від симптомів хвороби. Так відбувається, що іноді симптоми зникають самі собою з рішенням проблеми основного захворювання, а іноді залишаються наслідки, які також потребують лікування. Але з самого початку боротьба лише з симптомами вважається неповноцінним лікуванням
Те ж саме стосується реальності, у якій ми живемо. Ми знаємо, що є головні проблеми, які породжують багато другорядних. Однією із найголовніших проблем сьогодні є віддалення мусульман від концепції головування Аллаха (хакімія). Це породило багато другорядних проблем: бідність, беззаконня, невігластво, падіння моралі, низькі норми відносин. Аллах вже вказав на головну причину проблем людей, сказавши:
وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا
«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:124).
Ці проблеми виникають через існування головної причини, і їх кардинальне ґрунтовне рішення може бути досягнуто тільки шляхом рішення, у першу чергу, головної причини. Якщо діяльність не буде скерована на відновлення ісламського образу життя, тобто, щоб ісламська акида служила політичною ідеологією, яка контролює поведінку мусульманина у межах наказів і заборон Аллаха і спонукає його до встановлення Шаріату Аллаха, тоді сліди правління куфра не будуть видалені.
Звідси витікає, що головна проблема носить не освітній, не моральний і не економічний характер. Питання не полягає у захисті прав мусульман, у зміцненні їх соціальних, економічних і військових позицій. Швидше, проблема полягає у розумінні мусульман щодо концепції головування (хакімія) у тому змісті, кому належить головування, як з точки зору переконання, так і у житті.
В Ісламі головування належить тільки Аллаху. З практичної сторони необхідно відновити довіру мусульман до законів Ісламу. Потім треба зробити так, щоб мусульмани заклопотались побудовою системи, яка виходить із акиди Ісламу, і щоб вони не втрачали прагнення до Раю і страху перед Пеклом, а також, щоб піклувались про положення усіх мусульман і навіть усього людства, дивлячись на проблеми людей крізь призму ісламських переконань.
Розуміючи усе це, група визначає суть хвороби суспільства і розуміє, що як тільки це захворювання буде вилікувано, усі його симптоми зникнуть. Звідси стає ясно, наскільки важливе правильне вивчення і розуміння реальності.
Вивчаєму реальність вчені науки усуль називають «аль-манат». Перш ніж вдатися до збирання шаріатських доказів, необхідно розібратись з самою реальністю.
Часто розуміння реальності складає більш складну задачу, аніж розуміння законів, пов’язаних з нею. Визначення реальності вимагає точності, тому що, якщо ми неправильно розуміємо реальність і зберігаємо помилкове розуміння у своїй свідомості, потім переходимо до шаріатських доказів, пов’язаних з цією реальністю, тоді увесь процес порушується, тому що зібрані нами докази не будуть мати ніякої актуальності і зв’язку з існуючою ситуацією, а будуть направлені на наше помилкове розуміння. Вийде, що ми застосуємо шаріатські докази не до тієї реальності, про яку вони говорять і для якої призначені.
Для розуміння реальності необхідна розумова праця. Неприпустимо розглядати реальність як джерело мислення, і ніяке рішення не повинно виходити із реальності; більш правильно, коли реальність вивчається такою, якою вона є, і для її виправлення знаходиться вимагаєме Шаріатом рішення.
Із книги «Заклик до Ісламу», Ахмад Махмуд
