Давайте розбиратись, як стати достатнім і ефективним у заклику.
«Коли усе ж таки чоловік дійсно надає достатнє значення справі ісламського заклику?» і «Як ми можемо зрозуміти, що він надав давату належного значення?», — відповідь на дане питання ми розглядали у статті під назвою «Розуміння заклику (давату)» (14.07.2020). У цій же статті я хотів би зазначити наступні моменти, які можна пов’язати зі статтею «Розуміння заклику (давату)».
Оскільки справа заклику напряму пов’язана зі згуртуванням, адже сама діяльність є колективною, то її неможна розглядати у відриві від згуртування. Мусульманин,який веде діяльність в індивідуальному порядку, вважаючи її ефективною, може навіть нашкодити давату. Так само як справа заклику виходить за межі відносин однієї людини з іншою та їх зв’язку між собою. Навпаки, дават полягає в тому, щоб використати і вилучити користь із усіх можливих інструментів, щоб достукатись до мусульман. Наприклад, візьмемо зйомку призначеного для публікації в соціальних мережах відео, правильну підготовку (нарізку) цього відео, його озвучування і публікацію в соціальних мережах. Навіть для такої роботи, яку ми вже згадали, потрібна команда, яка присвятила години і доби свого часу, щоб мати можливість реалізувати поставлену перед собою задачу. Можливо, що члени даної команди тижнями, а можливо, і місяцями поспіль не могли вийти на живий зв’язок з людьми, і це — заради давату.
Так чи припустимо заявляти, що у даному випадку вони були неефективними? Звичайно ж, ні! Спробуємо навести інший приклад. Якщо була запланована організація і проведення конференції, щоб достукатись до мусульман і заявити про істину в увесь голос, то, природно, певна частина мусульман, які задіяні в даній конференції на протязі декількох днів, а можливо — і тижнів, присвячують себе підготовці і витрачають на це багато свого часу. Отож, вони не можуть виходити на спілкування з людьми. І в даному випадку неможна сказати, що ці брати не розуміють суті ісламського давату і є неефективними!
Окрім усього цього, вкрай важливо знайти найбільш підходящий спосіб (услюб) для того часу і місця і діяти згідно з цим услюбом, щоб бути ефективним. Тому я хотів би поділитись з вами деякими уривками із теми «міркування про услюби (способи)» книги «Мислення» шейха Такиюддіна Набхані:
«Схожість, яка є між різноманітними услюбами, може увести людину убік від необхідного ефективного услюбу. Більше того, спосіб, який вважається корисним в одній справі, може завадити іншій. Наприклад, услюб пропаганди, агітації ідеї схожий з услюбом заклику, давату до ідеї. Обидва пов’язані з тим, щоб піднести ідею людям. Проте дана схожість може призвести до помилок як у заклику, так і в пропагандистських діях. Неможливо добитися успіху у довгостроковій перспективі, якщо застосовується пропагандистський услюб там, де треба було б вдатися до услюбу давату. Так само ж використання услюбу давату у пропаганді не приводить до успіху. Адже услюб давату заснований на принципі викладення фактів такими, які вони є насправді. З іншого боку, пропагандистський услюб складається із прикрашання ідеї і обертання її у яскраву обгортку, хоча для обох услюбів важлива і необхідна красива презентація».
На мій погляд, якщо ми зосередимось на услюбах пропаганди і заклику і наведемо приклади із сучасності, ми краще відчуємо суть проблеми. У якості прикладу наведемо мусульман, проживаючих в Європі. Ці мусульмани народились на Заході і виросли в оточенні західної культури. Однією із найнебезпечніших думок, яка їм навіюється, є егоїзм, індивідуалізм. Ці мусульмани виросли з думкою, що ніхто, навіть їх батьки, не мають права і не можуть мати права втручатись у їх життя. Тепер же, щоб ці молоді люди могли переконатись у деяких ісламських мафхумах (поглядах, концепціях, поняттях), перш за усе вони повинні мати основи, які дозволять їх переконати, а саме — ісламську акиду.
Якщо до цих юнаків, які не мають такої основи, підійти в пропагандистському услюбі, практично кожен із них відмовиться слухати, і, ймовірніше усього, їх буде неможливо долучити до справи заклику. Проте, якщо, використовуючи услюб заклику у відношенні цих молодих людей, спочатку вилікувати їх неправильні ідеї і думки, а потім пояснити їх обов’язки, не приховуючи від них нічого, ці хлопці певно можуть прийняти переконання і заклик. Тут у продовженні теми шейх Такиюддін Набхані говорить наступне:
«Метод ніколи не змінюється і не буває змінливим. Метод не вимагає винахідливості розуму, тому що метод — точний і безперечний. Або сам метод, або основа, на якій він заснований, достовірні і безперечні. Що стосується услюбу, то він може зазнати невдачі при його використанні у виконанні якої-небудь справи. Услюб мінливий, а також вимагає винахідливого розуму для свого виконання. У цьому відношенні міркування про услюби знаходиться на більш високому рівні, аніж міркування про методи. І винахідливий розум і звичайний розум можуть зробити висновок про метод. Проте, навіть якщо услюб використовується і звичайним розумом, для його виведення необхідний винахідливий або навіть геніальний розум».
Тому реалізація услюбу у відповідному регіоні без консультації і обговорення з відповідальними людьми в колективній діяльності може принести більше шкоди, аніж користі. Звідси у жодному випадку неможна недооцінювати услюб. Якщо раптом очікується, що услюб нашкодить справі, такий услюб повинне відхилятись.
Завершити нашу тему я хотів би, навівши декілька прикладів із життя Мухаммада ﷺ і його вельмишановних сподвижників (р.анхум). У зв’язку з цим я хотів би поділитись з с вами причиною ниспослання 159-го аяту сури «Аль-Імран», де Аллах говорить:
فَبِمَا رَحۡمَةٖ مِّنَ ٱللَّهِ لِنتَ لَهُمۡۖ وَلَوۡ كُنتَ فَظًّا غَلِيظَ ٱلۡقَلۡبِ لَٱنفَضُّواْ مِنۡ حَوۡلِكَۖ فَٱعۡفُ عَنۡهُمۡ وَٱسۡتَغۡفِرۡ لَهُمۡ وَشَاوِرۡهُمۡ فِي ٱلۡأَمۡرِۖ فَإِذَا عَزَمۡتَ فَتَوَكَّلۡ عَلَى ٱللَّهِۚ إِنَّ ٱللَّهَ يُحِبُّ ٱلۡمُتَوَكِّلِينَ
«По милості Аллаха ти був м’яким по відношенню до них. Але ж, якщо б ти був грубим і жорстокосердим, то вони неодмінно покинули б тебе. Пробач же їх, попроси для них прощення і радься з ними щодо справ. Коли ж ти приймеш рішення, то уповай на Аллаха, адже Аллах любить уповаючих» (3:159).
Причина ниспослання цього аяту полягає у тому, що мусульмани зазнали поразки під час битви при Ухуді внаслідок залишення лучниками свого місцеположення, через що Мухаммад ﷺ з купкою сподвижників відступив аж до схилу гори Ухуд. Імам Куртубі, коментуючи цей аят, сказав:«Тобто, о Мухаммад, якщо б не твоя м’якість після того, як вони відступили і бігли, їх збентеження і зніяковілість перед тобою завадили б їм наблизитись до тебе».
Також Сейід Кутб в тафсірі «Фі зіляль іль-Куран» («Під затишком Корану») після роз’яснення 152–155 аятів сури «Аль-Імран» про лучників, які привели до поразки у битві при Ухуді, говорить наступне про 159 аят даної сури, підкреслюючи те, як Пророк ﷺ зберіг згуртованість і не став докоряти їм за скоєну помилку:«Ми бачимо істинний прояв милосердя Пророка, яке представлено у сприятливій, м’якій і спокійній природі Посланця Аллаха ﷺ, в його моральності, яка об’єднує серця і душі навколо нього».
Звичайно, згадавши про події, які відбулись на полі битви при Ухуді, і торкнувшись проблем, з якими стикнулись мусульмани, нам варто було б розписати сторінки з детальною інформацією про битву. Проте дуже важливо, що Пророк ﷺ надав величезне значення своєму услюбу відносно помилок, зроблених сподвижниками навіть у вкрай складну мить, і що Пророк ﷺ не став їх лаяти, щоб ті не засмучувались. Насправді, усі ми робимо помилки, тому що ми — люди. Проте якщо ця помилка не робиться свідомо і не повторюється знов і знов через несерйозне ставлення, то її необхідно виправити красивим услюбом, не ранячи серце, не принижуючи гідність людини серед суспільства.
Коли ми говоримо про «дават», то на думку, ймовірніше усього, спадає Мусаб ібн Умайр і його величезні зусилля, які він доклав в Медині. Мусаб ібн Умайр — це ім’я великого сподвижника Пророка ﷺ, який заклав фундамент Першої Ісламської держави і у межах одного дня переконав своїм чудовим услюбом прийняти Іслам двох видатних людей Медини. Так давайте почитаємо із книг по сирі про прийняття Ісламу Усайдом ібн Худайром і Саадом ібн Муазом і завершимо нашу сьогоднішню тему:
«Саад ібн Муаз, будучи вождем, вирішив взяти справу під свій контроль. Для цього він сказав Усайду ібн Худайру, одному із лідерів племені:«Ти — людина, яка добре знає свою справу і не потребує чиєї-небудь допомоги! Завадь цьому чоловіку, який прибув до нас, щоб зіпсувати віру наших слабких одноплемінників! Якщо б Асад ібн Зурара не був моїм родичем, то я б зробив це сам!».
Після цього Усайд ібн Худайр пішов до дому, де знаходився Мусаб ібн Умайр, і сказав:«Що привело вас до нас? Ви збираєтесь зіпсувати переконання наших слабких одноплемінників? Якщо ти не хочеш втратити своє життя, то ти покинеш нас».
Мусаб ібн Умайр м’яко йому відповів:«Просто сядь і послухай, що ми говоримо! Якщо тобі це сподобається, то ти приймеш це,якщо ж це тобі не сподобається, то не будеш слухати далі».
Мусаб ібн Умайр зачитав йму Коран,розповів про Іслам. Усайд ібн Худайр, який був у захваті від солодкості мови, слів, проникаючих у серце і зачитаних приємним голосом аятів Корану, сказав:«Як це чудово, які ж чудові слова! Що треба зробити, щоб увійти у цю релігію?».
Вони пояснили йому, що необхідно для цього зробити, і Усайд ібн Худайр став мусульманином, сказавши слова шахади. Набувши спокою у повні мірі, він сказав Мусабу ібн Умайру:«Позаду мене залишився один чоловік. Я негайно підійду і відправлю його до вас. Якщо він стане мусульманином, то із його народу в Медині не залишиться жодної людини, яка б не увірувала».
Потім він встав і швидко пішов. Підійшовши до Саада ібн Муаза, він сказав, що став мусульманином.
Побачивши таке, Саад розсердився і кинувся до Мусаба ібн Умайра. Підійшовши до нього, він почав розмовляти з Мусабом суворо і сердито.
Мусаб ібн Умайр продовжував вкрай м’яко відповідати і запропонував йому сісти і трохи послухати. Саад розслабився перед такою добро мовою і почав прислухатись до того, що говорилось.
Мусаб ібн Умайр розповів про Іслам і зачитав деякі аяти із Корану також і Сааду. Поки зачитувався Коран, обличчя Саада раптово змінилось. Він теж став мусульманином. З повним умиротворенням і спокоєм, які Саад відчув в собі, він попрямував до свого племені і сказав їм, що прийняв Іслам, і в кінці додав:«Я не заговорю з жодним із вас, будь то чоловіком чи жінкою, поки ви не увіруєте в Іслам!».
У зв’язку з цим його плем’я прийняло Іслам. У той день не залишилось нікого із його племені, хто б не прийняв Іслам».
Після згадування усіх цих фактів, думаю, ми знов переконались, що бути носієм заклику можливо не на словах, а лише за рахунок поведінки і правильного мислення. Як ми побачили на прикладі Мусаба ібн Умайра, услюб вкрай важливий і навіть служить ключем у нашій справі, щоб достукатись до сердець.
Прошу Аллаха допомогти нам дотримуватись прямого шляху, а також не віддаляти нас від цього давату, який веде до Праведному Халіфату! Амін!
Мехмет Айдин
12.12.2020
