Про державний устрій, який заснував Пророк ﷺ на основі Божественного одкровення після 13 років ідейної і політичної боротьби у Медині, нинішнє покоління мусульман знає тільки із книг по історії і життєпису.
Оскільки цей державний устрій, система правління якого відрізняється від інших систем, після того,як проіснував у світі більше 13 сторіч, був зруйнований руками і сторічними, невпинними стараннями ворогів Ісламу 28 Раджаба 1342 р.х. (3 березня 1924 р.). Отож, ось вже 100 років, як мусульмани живуть без цього державного устрою — без Ісламської Держави і без Халіфату, перебуваючи під затишком систем невір’я. Тому через відсутність цього державного устрою сьогодні нинішньому поколінню мусульман складно уявити і усвідомити, що представляє собою це устрій.
На додаток до цього, сьогоднішнім мусульманам іще складніше усвідомити і уявити увесь масштаб шкоди і позбавлень, які явились наслідком руйнування цього державного устрою разом з руйнуванням Халіфату, зникнення правління на основі Шаріату Аллаха і наслідком початку правління без нього. Безперечно, життя на протязі 100 років без правління на основі Ісламського Шаріату і старань ворогів Ісламу для введення Умми в оману і усунення усвідомлення і уявлення про ісламське правління дало свої плоди. Але ж таке повне уявлення і розуміння необхідне для порівняння життя при цій системі правління з життям після її руйнування.
Отож, необхідно завжди пам’ятати і постійно нагадувати нинішньому поколінню мусульман про те, яким життям і якими успіхами мусульмани користувались при цій системі правління і з якими видами шкоди і позбавлень вони стикнулись після її руйнування. Успіхи, яких досягли мусульмани в житті при цій системі правління, можна побачити у книгах по історії і життєписам, але зараз жалюгідно мало говориться про шкоду і втрати мусульман в результаті руйнування цієї системи правління. Безперечно, зникнення цієї системи правління було найбільшою трагедією в історії Ісламської Умми, і в той же час зникло правління по Шаріату Аллаха, а замість цього почалось правління без нього. Але ж виконання Шаріату Аллаха неможливе без цієї системи правління. Потім, внаслідок цього прикрого явища, одна за другою трапились інші втрати і позбавлення:
Позбавлення можливості жити під затишком правління Шаріатом Аллаха. Ісламська Умма з руйнуванням Халіфату втратила можливість жити під правлінням Шаріату Аллаха, тому що Ісламська Держава є гарантом дотримання Шаріату і тим політичним утворенням, яке забезпечує дотримання канонів (хукмів) Ісламу і поширює ісламський заклик як місію для усього світу за допомогою заклику і джихаду. Ісламська Держава — це єдиний спосіб, який встановив Іслам для застосування своїх законів і канонів до людей в житті і в суспільстві, і воно є основою наявності ісламського образу життя, адже без нього Іслам не може існувати як ідеологія і система життя так само, як і неможливо без нього запровадження Шаріату Аллаха.
Зі зникненням цієї держави на землях мусульман почалось правління без Шаріату Аллаха руками маріонеткових правителів, яких привели до влади вороги Ісламу, і це правління триває по сей день. Тепер мусульмани можуть застосовувати тільки деякі аспекти, пов’язані зі своїм особистим життям, із деяких законів Шаріату. В результаті природно, що Умма була позбавлена благ і лишена благ і чеснот, які є результатом застосування Шаріату Аллаха:
وَلَوْ أَنَّ أَهْلَ الْقُرَىٰ آمَنُوا وَاتَّقَوْا لَفَتَحْنَا عَلَيْهِمْ بَرَكَاتٍ مِنَ السَّمَاءِ وَالْأَرْضِ وَلَٰكِنْ كَذَّبُوا فَأَخَذْنَاهُمْ بِمَا كَانُوا يَكْسِبُونَ٩٦
«Якщо б жителі селищ увірували і стали богобоязливими, Ми розкрили б перед ними благодать з неба і землі. Але вони порахували це брехнею, і Ми схопили їх за те що вони набували» (аль-Араф:96),
«Встановлення одного хадда (закона Аллаха) на землі краще для її мешканців, аніж сорокаденний дощ» (Насаі від Абу Хурайри).
Також Умма була позбавлена правильного рішення своїх повсякденних проблем, тому що дотримання канонів Шаріату було ключем до правильного рішення усіх проблем Умми. Справа дійшла до того, що нинішньому поколінню мусульман стало важко розуміти аяти Корану і хадіси Пророка ﷺ, пов’язані з правлінням по Шаріату Аллаха:
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ٤٤
«Ті ж, як не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (аль-Маіда:44),
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ٤٥
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є беззаконниками» (аль-Маіда:45)
وَمَنْ لَمْ يَحْكُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ٤٧
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є нечестивцями» (аль-Маіда:47).
Гірше усього те, що внаслідок введення в оману ворогами Ісламу шляхом віддалення від вивчення законів Шаріату щодо правління і політики у деяких мусульман з’явились неправильні поняття. Через ці неправильні поняття вони не бачать в правлінні законами соціалізму, комунізму, капіталізму і демократії ніяких протиріч з Ісламом. Як ми бачимо, внаслідок тривалого правління не Шаріатом Аллаха мусульмани звикли жити під цим правлінням. Але ж Аллах зобов’язав мусульман правити тільки законами Ісламу і жити тільки при правлінні Шаріатом Ісламу.
فَاحْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ ۖ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ عَمَّا جَاءَكَ مِنَ الْحَقِّ
«Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах, і не потурай їх бажанням, ухиляючись від істини, яка явилась до тебе» (аль-Маіда:48),
وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ ۖ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (аль-Маіда:49),
«Той, хто відійде від підкорення, той зустрінеться в Судний день з Аллахом, не маючи виправдання, і той, хто помер, не маючи присяги, той помер смертю часів невігластва» (Муслім від Ібн Умара).
Позбавлення Дар уль-Іслям. Після руйнування Халіфату землі, населені мусульманами, із Дар уль-Іслям перетворились в Дар уль-куфр. Адже Дар уль-Іслям — це територія, на якій запроваджуються у життя закони Ісламу і безпека якої забезпечується Ісламом; а Дар уль-куфр — це така територія, в якій застосовуються закони невір’я або безпека якої не забезпечується Ісламом. Ібн аль-Кайім на цю тему наводить у своїй книзі «Ахкам ахлю зімма» наступне:
«Більшість вчених говорило, що Дар уль-Іслям — це земля, на якій зупинились мусульмани і де були встановлені ісламські закони. Земля, на якій не застосовуються ісламські закони, не вважається Дар уль-Іслям, навіть якщо вона межує з ним» («Ахкам ахлю зімма», Ібн аль-Кайім). Оскільки запровадження законів Ісламу і правління по Шаріату Ісламу є основною умовою Дар уль-Іслям, то з руйнуванням Халіфату мусульмани були позбавлені можливості жити в Дар уль-Іслям.
Гірше усього те, що у деяких мусульман з’явились неправильні уявлення про концепції Дар уль-Іслям і Дар уль-куфр. На їх думку, нібито сьогоднішні мусульманські крани є Дар уль-Іслям, а деякі із мусульман не мають абсолютно ніякого уявлення про визначення Дар уль-Іслям і Дар уль-куфр. Насправді, поняття Дар уль-куфр не означає, що усі його жителі є невіруючими, так само як поняття Дар уль-Іслям не означає, що усі його жителі — це мусульмани.
Сьогодні ми бачимо, що більшість мусульман живе на землях, які вважаються Дар уль-куфр, і вони майже або зовсім не замислюються про рішення Шаріату відносно цього питання, у той час як Іслам зробив обов’язковим для мусульман жити тільки в Дар уль-Іслям, а жити мусульманину в Дар уль-куфр зробив заборонним, за винятком тимчасового перебування на такій землі. Мусульманин може жити в Дар уль-куфр тільки тимчасово для того, щоб перетворити його в Дар уль-Іслям. Таким чином, для мусульманина обов’язково переселитись із Дар уль-куфр в Дар уль-Іслям. Але Дар уль-Іслям на сьогоднішній день на землі не існує. Тому у мусульман є тільки один шлях — необхідно усіма силами скеруватись на шлях встановлення Дар уль-Іслям.
Позбавлення гідного статусу на міжнародній арені. Мусульмани на протязі тривалого часу займали гідне положення на міжнародній арені. Їх держава грала ключову роль у рішенні міжнародних проблем. Після падіння держави від колишньої величі не залишилось і сліду, тому що маленькі держави, які встановили невіруючі на місці цієї великої держави, не мають на міжнародній арені ані статусу, ані цінності. Як сказав Пророк ﷺ:
«Близько той час, коли інші народи будуть накидатись на вас з усіх боків, як накидаються на миску з їжею». Його спитали: «Це трапиться тому, що нас буде мало?» Він відповів: «Ні, на той час вас буде багато, але ви будете розрізнені, немов сміття в потоці. Аллах вилучить із сердець ваших ворогів трепет перед вами і помістить у ваші серця слабкість». Його спитали: «Що за слабкість?» Він сказав: «Любов до мирському життю і неприязнь до смерті» (Ахмад від Саубана). Очевидно, що сьогодні Ісламська Умма відстає в усіх сферах життя, включаючи економіку і освіту. Проте закони Ісламу вимагають, щоб держава мусульман — Ісламська Держава — була головуючою державою у світі.
Позбавлення єдності держави і єдності Умми. З руйнуванням Халіфату єдність держави і Умми була порушена. Ісламська Умма, яка має одну акиду, одну релігію, одну Книгу, одного Пророка, одну киблу і єдині ісламські думки і почуття, була розділена штучними кордонами на частини. Тільки Халіфат забезпечував єдність мусульман і державну єдність. Тепер же їх розділяють штучні кордони, намальовані ворогами Ісламу. Єдина держава мусульман була розділена на більше аніж 50 утворень, на чолі кожного із яких вороги Ісламу призначили своїх маріонеток. Для підтримки цієї розрізненості придушення ісламських думок і почуттів серед Умми вороги Ісламу безперервно поширюють патріотичні і націоналістичні думки.
Гірше усього те, що деяким мусульманам з причини неправильного уявлення здається, що життя у розрізненості — це нормальне положення речей. Деякі мусульмани постійно говорять про різного роду розділеннях, але про реальну розрізненість — розділення мусульман на більше аніж 50 утворень і причинах цього — мовчать. Інші стверджують, що відновлення єдності — це утопія, що сьогоднішня дійсність не дозволяє цього, що мусульмани не готові до цьому і так далі. Насправді ж, Аллах зробив обов’язковим для мусульман єдність Умми і держави, щоб у мусульман була єдина держава, якою є Халіфат, і щоб у них був один лідер — халіф. Також Аллах заборонив розрізненість — розділення мусульман на маленькі держави, на чолі кожної із яких стоїть свій лідер. Тому наявність малих держав замість єдиної держави, наявність внутрішніх кордонів в землях мусульман, наявність між ними візового режиму і так далі — усе це є заборонним.
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ
«Воістину, віруючі — брати» (Худжурат:10),
وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُوا
«Міцно тримайтесь за вервь Аллаха усі разом і не розпадайтесь» (Родина Імрана:103).
Позбавлення незалежності. З руйнуванням Халіфату мусульмани в усіх країнах втратили незалежність. Оскільки Ісламська Умма і ісламські землі втратили захисника, вороги Ісламу напряму узурпували одні країни мусульман, а в інших повністю встановили контроль над мусульманами та їх землями, призначивши маріонеткових правителів у кожній країні. Таким чином, Ісламська Умма була позбавлена політичної та економічної волі. Сьогодні ми бачимо, що політична та економічна воля Умми управляється невіруючими і руками призначених ними маріонеткових правителів. Тому недивно, що уся політика сучасних мусульманських держав іде у збиток Уммі і скерована на підсилення панування куфра на ісламських землях і забезпечення того, щоб Умма залишалась у підкоренні куфра.
Гірше усього те, що більшість мусульман не усвідомлює втрату незалежності і підкорення своїм ворогам і потрапляє у пастку маріонеткових правителів, які заговорюють їм вуха словами незалежності і суверенітеті своєї держави. Проте Іслам заборонив владу невіруючих над мусульманами:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا١٤١
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (Ніса:141).
Позбавлення матеріального і духовного багатства. Після падіння Халіфату невіруючі також почали правити матеріальними і духовними багатствами Умми, і за допомогою своїх довірених правителів вони розграбували і продовжують грабувати її багатства. Інша проблема полягає в тому, що одна група мусульман привласнила багатства Умми, позбавивши його решту частини Умми. Таким чином, сьогодні Ісламська Умма, яка володіє найбільшими матеріальними і духовними багатствами, перетворилась у бідуючу общину і усе іще живе у бідності.
Але ж Аллах наділив Ісламську Умму великим матеріальним багатством, а Шаріат встановив певні норми і правила для кожного типа власності, дотримання яких забезпечить хороше життя для усіх членів Умми. Окрім того, передача матеріального і духовного багатства Умми невіруючим або дозвіл ворогам Ісламу грабувати ці багатства є зрадництвом Ісламської Умми і замахуванням на її власність, і це неприпустимо при жодних обставинах.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تَخُونُوا اللَّهَ وَالرَّسُولَ وَتَخُونُوا أَمَانَاتِكُمْ وَأَنْتُمْ تَعْلَمُونَ٢٧
«О ті, які увірували! Не зраджуйте Аллаха і Посланця і не замахуйтесь на ввірене вам майно свідомо» (Анфал:27).
Позбавлення ісламської системи освіти. Внаслідок руйнування Халіфату в усіх мусульманських країнах буда введена західна система освіти, заснована на західній культурі. Навіть в так званих «ісламських» учбових закладах очевидний вплив західної системи освіти. У той же час мусульмани втратили ісламську систему освіти, яка грає ключову роль у вихованні ісламських особистостей. В результаті залишилось дуже мало богобоязливих вчених, які не бояться звинувачувати винних у цьому.
Але ж Ісламський Шаріат зобов’язує засновувати ісламську систему освіти на ісламській акиді, а метою освіти за допомогою ісламської просвіти повинно бути виховання ісламських особистостей. Список лих і позбавлень, які зазнає Ісламська Умма внаслідок руйнування Халіфату, скасування правління по Шаріату Аллаха і початку правління системою невір’я, можна продовжити, включивши туди іще більше аспектів. Але головне питання полягає у наступному: чи може сьогодні Ісламська Умма, яка страждає у вирії своїх проблем, постійно шукаючи їх рішення, бути здатною знайти і визначити корінь цих проблем, визначивши його для себе як життєво важливе питання, і прийняти доленосне рішення? Чи знайде Умма після усвідомлення своїх позбавлень шляхи і засоби для усвідомлення своєї головної проблеми?Чи почнуть діти цієї Умми діяти, усвідомивши усе це?
لِمِثْلِ هَٰذَا فَلْيَعْمَلِ الْعَامِلُونَ٦١
Заради такого нехай працюють трудівники!» (Саффат:61).
