Коли група, заснована на ідеологічній думці, виходить з цією думкою у суспільство, на неї тут же у спробі ґрунтовно викоренити цей рух обрушуються бурі.
Правлячі режими будуть ставитись до такої групи не так, як ставляться до інших рухів, оскільки інші рухи пропонують часткові ідеї, які ніяким чином не завдають шкоди режимам, а швидше, навіть можуть заповнити деякі пробіли, створені цими режимами. Але повноцінний заклик, заснований на ідеології, несе фундаментальне рішення питань і не вдовольняється внесенням незначних вправлень чи узгоджень, не приймає напіврішень, не погоджується реформувати те, що зіпсували режими, а може бути згодний тільки з закликом до повних змін; він не погоджується розглядати лише відгалуження, залишивши їх основу в стороні. Тому, природно, що цій групі будуть протистояти так, як не протистоять іншим. Чим більше група прихильна радикальним зміненням, тем сильніше режими будуть протистояти їй і тим інтенсивніше буде конфронтація.
Інтенсивність цього протистояння може відбитися на носії заклику так, що він буде не у змозі перенести тяготи, тому почне спричиняти тиск на свою групу,щоб зменшити силу її риторики. Боротьба може негативно відбитися на ньому і послабити його волю, коли виявиться, що люди відкинули його і залишили на самоті. Можливо, його душа буде наущати відступлення від діяльності, коли його мирські інтереси вступлять у конфлікт з новою ситуацією, виниклою внаслідок роботи разом з групою.
І тоді він почне спричиняти тиск на свою групу і закликати відступити від вимоги змін і перейти до вимоги реформ. Якщо група піддасться на цей тиск з боку учасника руху, тоді він залишиться з нею. Член групи вважає, що у такому випадку він зможе працювати як у напрямку релігії, так і у напрямку мирських благ, догоджати як Аллаху, так і правителю. Якщо ж група не піддасться на його тиск і буде наполягати на тому, що зміни повинні бути радикальними і революційними, тоді він відвернеться від неї. Таким чином, група опиняється між двох вогнів: внутрішній вогонь від членів групи, пил яких зменшився через тиск обставин, і зовнішній вогонь, який виходить від режимів, що не ідуть на поступки перед носіями заклику.
В результаті послаблення групи починається торг з режимами. На групу починаються сипатись гори пропозицій, після чого запускається політика батога і пряника. При цьому не варто забувати, що торг ведеться там, де є купівля-продаж. І коли група вступила в торг, вона перетворилась у того, хто продає совість і принижує народ. В протилежному випадку група буде охоплена вогнем режимів і спалена дотла.
Отож, правильна ідеологічна думка потребує ідеологічної групи чи партії, керівництво і члени якої турбуються щодо Шаріату, щоб він займав найважливіше місце. Чистота і терпіння, самопожертва і альтруїзм, самозречення і відмова від мирських благ — усе це треба для того, щоб не трапилось відхилень, а пил не згас. Щоб група могла упевнено просуватись до цілі, забезпечуючи правильність дій і зберігаючи несприйнятливість до змінень і спекуляцій, кожна ідея і кожне шаріатське рішення повинні бути тісно зв’язані з ісламською акидою. Таким чином, якщо індивідуальні інтереси носіїв заклику стикнуться з вимогою стійкості і терпіння у заклику заради досягнення шаріатської цілі, перевага буде на боці інтересів заклику. Інакше кажучи, тісний зв’язок з акидою стане нездоланною перешкодою перед наущеннями шайтана і забаганок.
Щоб корабель групи чи партії не потонув в умовах поганої реальності,вона повинна мати тверді основи, які визначають ідеї і образ мислення, оскільки це зв’язує групу з тим, що вона прийняла. Таким чином, група не має права відхилятись від свого витоку під приводом інтерпретації і виправдання.
Хороше устремління, хороша прихильність і хороше розуміння ведуть до очищенню групи та її членів від усього, що могло проникнути в них, а також ведуть до очищенню душі і зміцненню віри.
Цей складний шлях можуть пройти тільки ті віруючі, які повні рішучості. Спокуси, на які наражаються ті, хто ведуть діяльність, очищають їх так само, як вогонь очищує золото.
Якщо тверді основи будуть втрачені, тоді долею групи стане відступлення, змінення і відмова. Невизначеність шляху і цілі, а також відсутність кристальної чистоти ідей примусять її змінюватись кожного разу, коли вона буде стикатись з труднощами, і примусять виправдовуватись і інтерпретувати усе інакше кожного разу, коли у неї будуть просити надати докази.
Коли група піде на торги, погодиться, нехай навіть частково, на поступки щодо істини і відмовиться від реального дискурсу і революційної діяльності, тоді вона втратить свою унікальність і джерело сили, перестане відрізнятись від інших і не буде привертати увагу людей своєю унікальністю. Після цього група програє на полі ідейної боротьби, а перемога дістанеться ворогу, навіть якщо вона продовжить захищати і пропонувати Іслам, тому що її дискурс стане спотвореним і буде відповідати інтересам існуючої системи. Таким чином, вона перетвориться у перешкоду на шляху змін, хоча раніше хотіла допомогти цьому процесу. Аллах застерігав від Цього Свого Посланця ﷺ і віруючих:
وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Стережіться їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
Або як сказав Умар (р.а.) Шурайху, призначивши його суддею: «Нехай ніхто не відхилить тебе від рішення Аллаха».
Єдина зброя, якою володію група — це її ідея. Якщо їй вдасться зберегти, не зробити її предметом торгу, проявити терпіння, незважаючи на усі обставини, і піти по стопам Посланця ﷺ, то через деякий час вона зможе по прикладу Пророка ﷺ виховати свій кістяк і підготувати Умму до того, щоб вона прийняла правління по Ісламу. І після цього група зможе зробити так, що чаша терезів переважить на користь заклику і створення держави.
Іслам вимагає від істинних прибічників заклику протистояти тиску, озброївшись тими ідеями, які узгоджуються з доктриною релігії. Ці ідеї забороняють, щоб група протистояла тиску, озброївшись менталітетом, побудованим на таких правилах, як «візьми і вимагай», «запропонуй те, що відповідає дійсності», «запропонуй частину того, що вимагається» або «прийми половинчасте рішення». Група з’явилась, щоб змінити такі підходи, а не діяти згідно з ними. Ці правила виходять із західного образу мислення, який атакує наші розуми,і вони у корні відрізняються від природи Ісламу, який відкидає усе це, і навіть веде до їх викоріненню і встановленню Ісламу і ісламського образу мислення. Той, хто хоче змін і працює над цим, повинен у першу чергу почати з себе.
Після розгляду того, до чого повинна прагнути група, а саме — чистота і ясність ідеї, а також збереження ідеї, ми перейдемо до розгляду двох ідей, висунутих невірним Заходом. Режими, лояльні Заходу, забезпечили слідуванням мусульман цим ідеям. На жаль, за них ухопились деякі групи, які працюють на благо Ісламу, і деякі мусульманські письменники, які постійно просувають і пропагують ідеї Заходу. Перша ідея полягає у тому, що демократія — із Ісламу, що це — те ж саме, що і шура (рада). Один із таких письменників навіть назвав демократію «шуракратією». Друга ідея полягає у тому, що мусульманам дозволено брати участь у правлінні куфра, про що заявляють деякі мусульмани і навіть мусульманські рухи. Ми продовжимо наше дослідження згідно з принципами, які ми згадали на початку статті. Ми вивчимо реальність, в якій застосовується демократія, і реальність самої демократії, а потім дамо відповідь на питання: чи існує в Шаріаті реальність, аналогічна реальності демократії, і чи можна приймати її?
Із книги «Заклик до Ісламу» Ахмада Махмуда
