Демократія

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Захід прийняв за основу ідею відокремлення релігії від життя, за допомогою чого усунув усілякий вплив релігії на життя народу. В своїх уявленнях про життя він почав керуватися цією основою.

Із цієї доктрини у західних людей виникли відповідні ідеї. З’явилась ідея демократії, яка зробила людину господином свого життя замість Аллаха. З’явилась ідея утилітаризму, яка стала мірилом поведінкової лінії західної людини. Саме вона визначає щастя як отримання максимально можливого задоволення. З’явилась ідея культу особистості, яка призвела до ідеї вшанування свобод. Так сформувалось суспільство, засноване на цих ідеях, і в той же час таке, що протистоїть будь-яким альтернативним ідеям. Одним із результатів цих ідей стало те, що західні люди пізнали нещастя заміст обіцяного щастя. Але це природно, тому що недосконалий не можу видавати закони ані для себе, ані для інших. Суспільство, в якому переважають егоїзм і свобода, нічим іншим від суспільства тварин відрізнятись не буде, там переважає тільки закон джунглів.

Захід дав повну волю розуму. Він почав відкривати і винаходити, досяг вражаючого наукового і технічного прогресу. Він знайшов те, що дозволило йому оволодіти усім світом за допомогою логіки сили, а не логіки переконання. Він почав нав’язувати себе світу фізично, а потім ідейно. Тобто, взявши під контроль країну, він встановлює там правителя, який буде служити його інтересам, і встановлює систему, яка підходить йому. Потім ЗМІ і освітні програми пропагують західні ідеї і образ життя. І він намагається переконати людей,що причина його сили — це його уявлення про життя.

Захід розділив світ так, щоб це відповідало його інтересам. До першої групи відносяться промислово розвинуті, виробляючі, багаті, могутні, контролюючі і колоніальні держави. Ці держави називаються просунутими і розвиненими. До другої групи відносяться бідні, споживаючі, слабкі і безпорадні країни. Їх називають відсталими. Він працює над тим, щоб закріпити розділення і запобігти зміненню існуючих в цих країнах умов.

Більше того, Захід встановив повну свободу в своїх країнах і дозволив своїм людям насолоджуватись політичною стабільністю. Він дозволив західному суспільству забезпечити свої основні потреби і мати деякі предметі розкоші у тій чи іншій мірі. У той же час він не дозволив бідним країнам встати на шлях прогресу, приховавши від них знання, які дали йому матеріальну силу, і не дозволивши їм створювати базові галузі промисловості, через що в них зберігається гостра нужда в західній продукції. Він довів до зубожіння деякі народи і перетворив їх у ринок збуту своїх західних товарів. Він позбавив їх політичної стабільності і безпеки, тому що багаті промислово розвинуті країни конфліктують між собою за колонізацію бідних країн.

Але ці конфлікти не є прямими, тобто вони не ведуть війни безпосередньо один проти одного. Швидше, західні держави примушують слабкі народи воювати між собою або створюють підґрунтя для революцій і безладів у країнах, які вони раніше не контролювали. Так в цих країнах порушується безпека і стабільність, а серед людей бушує ненависть. Окрім того, Захід просуває серед жителів цих країн расизм, фанатизм і націоналізм.

Західні країни вирішили в своїх народах соціальні проблеми, пов’язані з медициною, освітою, безробіттям і старістю, у той час як в інших країнах люди позбавлені усього цього.

Щоб урізноманітнити свої методи колоніалізму, Захід створив міжнародні організації, такі як Міжнародний суд, Раду Безпеки ООН, Всесвітній банк, «AmnestyInternational». Він створив міжнародній коаліції, які можуть втручатись, щоб зупиняти конфлікти між іншими країнами або забезпечувати допомогу бідним країнам. Він заснував організації і органи, такі як ЮНІСЕФ чи «Лікарі без кордонів», щоб прихованим і неявним чином втручатися у справи бідних країн і шантажувати там місцеві сили.

Ідея відокремлення релігії від життя і витікаючий із неї утилітаризм призвели до ідеї колоніалізму на Заході. Але цей колоніалізм не був у своїй початковій формі. Швидше, його ідеї, методи і способи розвились і перетворились у прихований колоніалізм, ззовні проявляючий милосердя, а в серці приховуючий смертельно небезпечний задум. Так Захід почав приховувати факти і демонструвати себе ідеалом, якому повинні подражати народи. Він представив себе як киблу, до якої мусульмани повинні повернутись обличчям.

Шляхом обману і лицемірства Захід показав, що його демократія і ідея свобод є притулком і порятунком для тих, хто хоче жити в такому ж раю, як він. Він приховав правду про колоніалізм, кровопролиття і експлуатацію чужих багатств. Піддаючи людей зубожінню, зберігаючи їх відсталість в науковому і економічному відношенні і перетворюючи їх у постійний ринок для західних товарів, Захід забезпечив своє панування у світі. Історія західного колоніалізму — довга. І ми лише стисло виклали частину цієї історії.

Захід перевернув факти і заплутав для людей їх правильне розуміння, щоб вони бачили картину такою, якою її демонструє він. Управляючи життям народів, Захід забезпечив домінування в ній порожніх загальних ідей, в яких переважає логіка сили. Таким чином, гасла людей почали зводитись до наступному правилу: «У сильного — сильні аргументи, а у слабкого — слабкі аргументи».

Тут виявляється нужда в групі чи партії, роль якої полягає в тому, щоб відновити нормальний стан, виправити думку і запобігти спотворенню фактів. Якщо ця реальність спричинить вплив на групу, вона втратить правильне сприйняття і почне пропонувати рішення, яке нав’язує її супротивник. Але якщо вона правильно усвідомить реальність, а потім повернеться до Шаріату, щоб дізнатись, як виправити її, тоді вона вийде до людей з правильним рішенням і зможе вивести їх із зла західної думки до справедливості Ісламу.

Говорячи стисло, Захід дав повну свободу розуму у сфері науки і технологій і запобіг подібному відродженню для інших народів, що дозволило йому одноосібно володіти причиною матеріальної сили. Заможність Заходу викликана колоніалізмом, кровопролиттям і розграбуванням чужого майна, а не демократією.

Тепер розглянемо, що представляє собою демократія і до чого призвело здійснення демократії:

Ідея відокремлення релігії від життя виникла на Заході після того, як західні люди втомились від втручання Церкви у їх життя від імені релігії. Проте релігія тут була ні до чого, тому що в християнській релігії немає законодавства по життєвим питанням. Королі і священнослужителі видавали несправедливі закони від імені релігії, що викликало появу двох течій: перша зовсім заперечувала релігію, а друга визнавала її, але бачила необхідність відокремити її від життя суспільства. На основі першої ідеї з’явилось багато концепцій про життя, які породили соціалістичні держави, що розпались через десятиріччя після того, як люди вкусили гіркоту життя в них. На основі другої ідеї вникли різні уявлення про життя, яке породили капіталістичні держави, що так само рухаються до свого кінця. І це підтверджується правильним поглядом і реальністю.

Ідея відокремлення релігії від життя дає людині право видавати закони і позбавляє цього права релігію. Прибічники цієї ідеї визнають існування Бога, але вносять це питання у список індивідуальних проблем людини, які не стосуються суспільства і не впливають на нього. Тому божеством у них може бути визнаний Бог, Христос, Будда або людина. Так само не заборонено бути віруючим, але без релігії. При цьому усьому людина сама вирішує, як їй жити. Ця ідея у них не може піддаватись компромісам чи інтерпретаціям. Для них людина — це той, хто веде свої справи і вирішує, як будуть вдовольнятись його інстинкти. Звідси з’явилась ідея демократії, яка означає «управління народу над самим собою», що несе в собі три думки:

1) Народ панує над собою, тобто розробляє закони і встановлює законодавство.

2) Народ сам управляє собою.

3) Народ сам виносить рішення згідно з тим, що прийняв.

Ці три думки втілені у трьох видах влади:

1) Законодавча влада. Вона розробляє закони і положення, змінює або скасовує їх і контролює їх виконання.

2) Виконавча влада. Вона реалізує загальне право, загальну волю народу або закони чи постанови, прийняті законодавчою владою.

3) Судова влада. Вона виносить рішення по будь-яким конфліктам згідно з положеннями і законами, виданими законодавчою владою.

Такими є основні складники демократії. Можна сказати, що кожна система, побудована на цих складниках, є демократичною. Будь-яка система, позбавлена одного із цих складників, не називається демократичною. Проте серед цих складників особливо виділяється панування народу чи нації. Це вважається першим стовпом демократичної ідеї і основою демократичних систем.

Але чи є в Ісламі демократія? Чи існує в Ісламі реальність демократії? Якщо реальність демократії є в Ісламі, тоді ми з упевненістю можемо говорити, що «демократія — із Ісламу», що «праведні халіфи застосовували демократію» і що «демократія — це наш продукт, і ми повинні повернути його». Але якщо в Ісламі немає реальності демократії, тоді неможна говорити, що «демократія — із Ісламу». І в такому випадку ми повинні дізнатись рішення Ісламу відносно демократії.

Ми говоримо, що демократія узгоджується зі своєю основною ідеєю, а саме — з відокремленням релігії від життя. Демократія є продуктом основної ідеї, тому рішення по ній буде таким же, як і по основній ідеї. Оскільки демократія є гілкою відкинутої основи, її прихильник вважається невірним. Ідея відокремлення релігії від життя повністю протилежна основній ідеї мусульман, яка гласить: «Немає божества окрім Аллаха, і Мухаммад — Посланець Аллаха». Із акиди мусульман витікає ідея, яка узгоджується з цією акидою, а саме:

إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ أَمَرَ أَلَّا تَعْبُدُوا إِلَّا إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ

«Рішення приймає тільки Аллах. Він велів, щоб ви не поклонялись нікому, окрім Нього. Це і є права віра, але більша частина людей не знає цього» (12:40).

«Більша частина людей не знає цього» означає, що не має значення думка більшості, коли Господь світів вже прийняв рішення. Тобто законодавство встановлює тільки Аллах. В ісламській системі Слово Аллаха — вище за усе. наказувати і забороняти в Ісламі може тільки Аллах, і ніхто із людей не приймає ані найменшої участі у встановленні законодавства.

Як ми сказали, лише Аллах має право приймати рішення:

إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ

«Рішення приймає тільки Аллах» (12:40), — і ніхто не має права скасовувати Його рішення:

لَا مُعَقِّبَ لِحُكْمِهِ

«І ніхто не скасує Його рішення» (13:41).

Як можна об’єднати пітьму демократії зі світлом Ісламу?! Аллах ясно сказав:

وَإِن تُطِعْ أَكْثَرَ مَن فِي الْأَرْضِ يُضِلُّوكَ عَن سَبِيلِ اللَّهِ

«Якщо ти будеш підкорятись більшості тих, хто на землі, вони зіб’ють тебе зі шляху Аллаха» (6:116),

وَعَسَى أَن تَكْرَهُوا شَيْئًا وَهُوَ خَيْرٌ لَّكُمْ وَعَسَى أَن تُحِبُّوا شَيْئًا وَهُوَ شَرٌّ لَّكُمْ وَاللَّهُ يَعْلَمُ وَأَنتُمْ لَا تَعْلَمُونَ

«Можливо, вам неприємно те, що є благом для вас. І, можливо, ви любите те, що є злом для вас. Аллах знає, а ви не знаєте» (2:216).

 

Із книги «Заклик до Ісламу» Ахмада Махмуда