Мета не виправдовує засоби
Деякі мусульмани захопились методом розумової аналогії (кияс аклій), не опираючись на вказівки Шаріату, які закликані брати участь в процесі шаріатської аналогії (кияс шарій).
Інакше кажучи, вони почали робити розумові аналогії, не опираючись на шаріатські причини (іллят), які згадуються у певних шаріатських текстах. Швидше, свою розумову аналогію вони почали складати, виходячи із висновків розуму про сукупне розуміння текстів Шаріату, без особливої конкретизації і вказівки потрібних текстів; або вони пішли шляхом порівняння одного хуку з іншим тільки з причини деякої схожості, які вони угледіли, особливо не обтяжуючи себе пошуком іллята закону, згаданого в Шаріаті; або іще один спосіб — шляхом знаходження своїм розумом інтересу в самому шаріатському хукмі і в усіх інших.
Їх підхід у жодному разі не вважається дозволеним. Вони вважають, що загальною метою Шаріату є збереження релігії, життя, розуму, потомства і майна. Усе, що, на їх думку, веде до збереження цих п’яти цінностей, вимагається по Шаріату, навіть якщо шаріатський текст не вказує на це і навіть якщо немає шаріатської причини,яка запускала б процес аналогії. Тобто, вони проводять аналогію, лише опираючись на схожість двох питань. Тому вони говорять, що як Шаріат дозволив мусульманину в безвихідній ситуації з’їсти або випити заборонене, так само ж він дозволив мати справу з лихварством, оскільки два питання схожі, усе це — вимушена ситуація.
Такий метод розуміння суперечить правильному. Сама реальність такого методу вказує на його неспроможність. Неможна приймати цей метод і користуватись ним. Розумова аналогія вимагає об’єднання схожих питань і розрізняння різних. В той же час Шаріат часто наводить відмінність між схожими питаннями і об’єднує різні, як і дає такі рішення, в яких немає місця раціональному підходу. Лише цього вже досить, щоб розбити їх неправильний метод.
Із книги «Заклик до Ісламу» Ахмада Махмуда
