На своїй першій прес-конференції в Кабулі рух «Талібан» об’явив загальну амністію. Також представник руху заявив: «Ми хочемо побудувати повноцінну афганську ісламську систему. Ми створимо служби працевлаштування і політичну систему нашої держави.
Що стосується прапору країни, то рішення про його характер буде прийнято пізніше. Афганістан не буде плацдармом для агресії проти якої-небудь країни. Ми будемо співпрацювати з нашими сусідами, ми будемо поважати релігійні вірування і духовні цінності афганського народу. Ми об’явили загальну амністію для усіх, хто воював проти нас. Ми не хочемо більше повторного конфлікту, навпаки, ми прагнемо усунути усі причини, які ведуть до конфлікту».
Згідно угоди, підписаної між Америкою і «Талібаном», Ісламський Емірат Афганістан (визнаний Америкою як держава) повинен відправити ясне послання тим, хто становить загрозу безпеці Америки та її союзникам, що їм немає місця в Афганістані. Також «Талібан» проінструктує своїх членів про неприпустимість співпрацювати з групами чи окремими особами, які загрожують безпеці Америки і її союзникам.
Нинішнє покоління мусульман не розуміють, що означає Ісламська Держава, яка реалізує Іслам на практиці в тому виді, в якому він був ниспосланий. Правильне розуміння цього відсутнє вже майже 100 років, і тому сьогодні важко уявити сам образ ісламського правління, плюс на це також впливає існуюча реальність. На жаль, люди уявляють політичну, економічну, соціальну системи, тільки якщо проводять паралелі з демократією, королівством, республікою і т.п. формами влади.
Необхідно зрозуміти, що Емірат Афганістан не має нічого спільного з Халіфатом, оскільки Халіфат — це загальне головування над усіма мусульманами світу. Адже тільки тоді будуть встановлені усі закони Шаріату, буде понесений ісламський заклик усьому світу за допомогою заклику і джихаду. Що стосується Імамату, то це слово є синонімом слову Халіфат.
Халіф призначається мусульманами, отож, його реальність полягає у тому, що він є заступником Умми в правлінні і владі, а також в приведенні у виконання законів Шаріату. Це означає, що він не може вважатись халіфом, поки Умма не присягне йому по згоді і на добровільній основі. Присяга Умми робить халіфа її заступником. Обрання халіфа за допомогою присяги дає йому право на владу, а отож, Умма повинна підкорятись йому. Халіф повинен увібрати в себе обов’язкові умови присяги при обранні халіфа, а після свого обрання він повинен негайно почати запровадження законів Шаріату в житті суспільства. Обрання халіфа є фардом для усіх мусульман світу. Виконання цього фарду, як і виконання будь-якого іншого фарду, є крайньою необхідністю, де немає місцю вибору і розслабленості. Невиконання цього фарду (обрання халіфа) відноситься до великих гріхів, за який буде суворе покарання в Судний день.
Конституція Халіфату ґрунтується на Корані і Сунні. Коран і Сунна є єдиним джерелом для законів, а отож, у якості джерела не можуть виступати які-небудь інші закони, звичаї, традиції, навіть якщо вони не суперечать Ісламу. Таким чином, законодавство повинно бути засноване на ісламській акиді, тобто на Корані і Сунні, а також на тому, що витікає із них (Іджма ус-Сахаба, Кияс), навіть якщо люди згодні з іншими джерелами. Аллах говорить:
إِنِ الْحُكْمُ إِلَّا لِلَّهِ أَمَرَ أَلَّا تَعْبُدُوا إِلَّا إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لَا يَعْلَمُونَ
«Рішення приймає тільки Аллах. Він велів, щоб ви не поклонялись нікому, окрім Нього. Це і є права віра, але більша частина людей не знає цього» (12:40).
В книзі «Проект Конституції. Шаріатські докази», 1 том, виданої Хізб ут-Тахрір, говориться:
«Стаття 1: ісламська акида є основою держави. Не може існувати в державній структурі, формі правління, підзвітному органі або в якій-небудь іншій сфері державної діяльності усе те, що не ґрунтується на ісламській акиді у якості свого джерела. Ісламська акида так само є основою Конституції і законів Шаріату, тому неприпустимо наявність чого-небудь, що має відношення, без того, щоб воно виходило не із ісламської акиди».
Халіфат — це не держава однієї країни, і немає такого терміну, як сирійський, афганський чи іракський Халіфат, є тільки Ісламський Халіфат для усіх мусульман світу. Основна задача Халіфату — нести Іслам світу за допомогою заклику і джихаду, а також на ньому лежить турбота про справи людей. Перше, що Пророк ﷺ зробив після прибуття в Медину і отримання влади, так це відправив послів до королів і правителів. Число послів, відправлених Пророком ﷺ, досягло п’ятнадцяти. Тільки один із послів пав шахідом під час місії до королю Босри; він був вбитий до того, як передав послання Пророка Мухаммада ﷺ королю Босри. Це послання було розірвано, але інші послання досягли своїх адресатів. Серед тих, хто в грубій формі відмовився приймати Іслам, були Хосров II Парвіз, правитель Персії, і Харіс ібн Абу Шамір аль-Гассані, правитель Шаму. Що стосуєтьсь Іраклія, імператора Візантії, і Мукаукіса, правителя Єгипту, то вони обійшлись з послами добре, більше того, Мукаукіс відправив Пророку ﷺ подарунок.
В посланнях Пророка ﷺ міститься заклик до прийняттю Ісламу. Деякі із них були наступного змісту:
أَسْلِمْ تَسْلَمْ يُؤْتِكَ اللَّهُ أَجْرَكَ مَرَّتَيْنِ
«…обернись в Іслам і знайдеш порятунок, і Аллах подвоїть твою нагороду».
Коли Пророк ﷺ помер, то армія мусульман на чолі з Усамою була готова вирушити у військовий похід для битви з візантійцями. Наступник Пророка ﷺ, тобто Абу Бакр, відправив армію Зайда для виконання задачі, поставленої Пророком ﷺ, і це незважаючи на те, що в ту мить в Ісламській Державі з’явилось віровідступництво з боку малодушних і почали виникати вогнища хвилювання. Після Абу Бакра прийшли інші халіфи, і вони продовжили завоювання. Тому кордони Ісламської Держави розширились, досягнувши безпрецедентних масштабів, а люди почали приймати Іслам народами. Халіфат був свого роду раєм для мусульман, Халіфат був щитом, за яким бились і яким захищались. Він допомагав кожному слабкому і відправляв армії для захисту навіть однієї мусульманки. Причина цього полягає в тому, що на халіфі лежить відповідальність перед Всевишнім. Аллах говорить:
وَإِنِ اسْتَنصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ
«Якщо вони попросять вас про допомогу у справах релігії, то ви повинні допомогти» (8:72),
وَمَا لَكُمْ لاَ تُقَاتِلُونَ فِي سَبِيلِ اللّهِ وَالْمُسْتَضْعَفِينَ مِنَ الرِّجَالِ وَالنِّسَاء وَالْوِلْدَانِ الَّذِينَ يَقُولُونَ رَبَّنَا أَخْرِجْنَا مِنْ هَـذِهِ الْقَرْيَةِ الظَّالِمِ أَهْلُهَا وَاجْعَل لَّنَا مِن لَّدُنكَ وَلِيًّا وَاجْعَل لَّنَا مِن لَّدُنكَ نَصِيرًا
«Чому б вам не битись на шляху Аллаха і заради слабких чоловіків, жінок і дітей, які говорять: «Господь наш! Виведи нас із цього міста, жителі якого є беззаконниками. Признач нам від Себе покровителя і признач нам від Себе помічника»?» (4:75).
Держава Халіфат смиренна перед мусульманами, але сувора з ворогами релігії, які замислюють підступи проти Умми. Кожен, хто скоїть злочин проти Умми, буде покараний заслуженим чином, щоб у нього більше не з’являлось бажання коїти нові підступи і злочини.
#أفغانستان
#Afganistan
#Afghanistan
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдуль-Халік Абдун Алі
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Судані
18 Мухаррама 1443 р.х.
26.08.2021 р.
