Іслам складається із схвалюваних прав, які Аллах велів нам робити, і засуджуваних, яких Аллах велів сторонитись і усувати.
На чолі схвалюваних справ стоїть віра (іман) в Аллаха та інші стовпи ісламської доктрини (акиди).
На чолі засуджуваних справ стоїть невір’я (куфр) в усіх його проявах. Аллах наказав сторонитись його, а також утримувати і застерігати від нього.
Повертаючись до схвалюваних справ, варто зазначити, що услід за вірою стоїть богобоязливість (таква), яка досягається за допомогою підкорення Аллаху і Його Посланцю ﷺ. Богобоязливість — це плід віри, його завершальна стадія і неминучий результат, інакше кажучи — це сторонитись гніву Аллаха, що можна здійснити тільки за допомогою дотримання Його Шаріату. У свою чергу, дотримання законів Аллаха пов’язано з вірою. Наскільки сильна віра мусульманина, настільки сильне його дотримання і підкорення законам Аллаха. Отож, слабкість в дотриманні Шаріату пов’язана зі слабкістю самої віри. Мусульманину наказана віра в Аллаха, підкорення Йому і Його Посланцю ﷺ, і заборонено невір’я в усіх його проявах і непослух в усіх його видах.
Лише за допомогою поширення цієї віри, заклику до неї і створення такого політичного утворення, яке закликано зберегти ісламську доктрину і богобоязливість, мусульманин зможе зберегти свою віру, бути богобоязливим, сторонитись невір’я і не ослухатись Всевишнього Аллаха. Тільки політичне утворення утримає мусульман від потрапляння в невір’я і гріхи. На це вказує реальність і дії Посланця Аллаха ﷺ. Окрім того, що Пророк ﷺ вимагав від мусульман віри і богобоязливість, він також вів разом з ними діяльність по утворенню території, де панувала б віра і богобоязливість, що уособлювалось в лиці політичного утворення. Ця держава закликана вести у цілому усе суспільство в тому ж напрямку, куди орієнтує сама ісламська віра і богобоязливість будь-якого окремо взятого індивіда. Усього цього Пророк ﷺ добився, встановивши Ісламську Державу в Сонцесяйній Медині.
Схвалювані Шаріатом дії необхідно виконувати, доносити до суспільства і закликати до них. Також необхідно створити політичне утворення, яке буде стояти на захисті схвалюваного. Засуджуваного необхідно сторонитись, боротись з ним і утримувати від нього. Також необхідно піддавати звіту тих, хто скоїв засуджуване, і вести діяльність по усуненню такого політичного утворення, яке сприяє поширенню засуджуваного і тих, хто загруз у скоєнні гріхів.
Тому мусульмани повинні наказувати схвалюване і утримувати від засуджуваного. Проте, перш ніж наказувати схвалюване, вони повинні самі виконувати його, і перш ніж забороняти засуджуване, вони самі повинні сторонитись його.
Із книги «Заклик до Ісламу»
Ахмад Махмуд
