До виконання дії людину спонукають внутрішні сили. Чим більше у неї сил, тим більше вони спонукають її до дії.
Обсяг роботи, яку виконує людина, пропорційний тій силі, яка є у неї. Проте ці сили від людини до людини відрізняються. У когось є фізична сила, яка виражається в її тілі і засобах, які вона використовує для вдоволення свої потреб. Інші мотивуються моральними силами, які виливаються в деякі якості. Іще одні рухаються за рахунок духовних сил, представлених в усвідомленні людиною свого зв’язку з Творцем чи відчутті Його існування, або і те і інше одночасно. Кожна із цих трьох сил по-різному впливає на активність людини. Фізична сила спричиняє найслабший вплив,а моральна сила більш впливова, аніж фізична. Що стосується духовної сили, то вона — найвпливовіша і найефективніша.
Фізична сила, як тіло чи матеріальні засоби, мотивує людину докладати стільки сил, скільки необхідно для вдоволення бажань. Вона не примушує її докладати максимум зусиль, тому що вона не бачить в цьому нужди. Тому і вважається, що вплив фізичної сили обмежений, а її наявність сама по собі не спонукає до дії. Коли людина хоче вступити в бій з ворогом, вона оцінює свої фізичні сили і шукає матеріальні засоби. Якщо вона знаходить досить сил і засобів, вона вступає у бій, в протилежному випадку відступає . Іноді вона може виявити, що її сил недосить для розбиття ворога, але у той же час може подумати, що слабкий час від час перемагає більш сильного, і це викликає у неї побоювання . Або вона може подумати, що свої сили треба витрачати тільки на власне благополуччя чи підвищення рівня життя, і тоді вона відмовиться від вступу у бій. Боротьба з ворогом — це те, чого зазвичай людина не уникає. Але якщо вона покладається в цьому лише на свої фізичні і матеріальні сили, її мотивація набуває слабкого характеру. Вона коливається перед виконанням дії, хоча у неї є можливість для перемоги над ворогом. Проте деякі причини викликають у неї боягузтво чи бездіяльність.
Що стосується моральної сили, вона спочатку збуджує в душі у людини потік бажання до виконання дії а потім примушує набути сили, достатньої для виконання дії, не зупиняючи її на вже існуючих силах. Іноді вона може підштовхнути людину виконати дію з більшою старанністю, аніж наявна фізична сила. А іноді примушує її зупинитись на тих силах, що є. У будь-якому випадку, вона мотивує більше, аніж фізичні і матеріальні можливості. Це схоже на людину, яка хоче битись зі своїм ворогом, щоб звільнитись від його панування, або помститись, або прославитись, або захистити слабких. У такому випадку вона більш мотивована, аніж той, хто б’ється заради добичі, або колонізації, або просто заради панування. Причина цього полягає в тому, що моральна сила — це мотив, пов’язаний з більш високими концепціями, аніж інстинкти, і він вимагає певного вдоволення. Моральні мотиви спонукають знайти досить засобів для отримання більших можливостей. Тому моральна сила бере гору на інстинктами і матеріальними силами. Тобто, моральна сила перевершує фізичну.
Кожна країна у світі прагне утворити моральні сили в своїх арміях поряд з поповненням матеріальних сил.
Що стосується духовної сили, вона спричиняє більш сильний вплив на людину, аніж моральна і матеріальна сила, тому що виходить і усвідомлення людиною свого зв’язку з Творцем усіх сил. Ментальне усвідомлення, відчуття і емоційний зв’язок з Аллахом примушує людину прагнути до виконання дій з такою силою, з якою вимагає Творець, а не згідно з наявною силою або згідно з тією силою, яку вона може набути. І тут немає різниці в тому, що це за вимога, чи знаходиться вона нарівні з її силами, перевершує їх чи ні. Веління Творця може вести людину до позбавленню життя. Але людина усе одно виконує дію, навіть якщо доведеться докласти більше сил, аніж у неї є, або більше сил, аніж вона у змозі набути. Отож, духовна сила більш впливова, аніж інші види сил.
Проте якщо ця духовна сила є результатом тільки почуттів і емоцій, тоді є побоювання, що вона ослабне і зміниться у випадку переважання над людиною інших почуттів і емоцій, або людина може помилково виконувати інші дії, відмінні від тих, до яких її спонукає духовна сила. Тому необхідно, щоб духовна сила була результатом усвідомлення і відчуття зв’язку з Творцем. І тоді ця сила стане міцною, і вона буде спонукати людну до виконання дії настільки, наскільки це вимагається. Коли з’явиться духовна сила, то від моральної сили не залишиться і сліду, тому що людина буде мотивуватись тільки духовною силою. Вона буде боротись з ворогом не заради добичі і не через гордість від перемоги, а тільки тому, що Аллах вимагає цього. І тут немає різниці, чи отримає вона здобич чи ні, чи пізнає гордість від перемоги чи ні. Що стосується фізичної і матеріальної сили, то вони стають лише засобом, а не рушійною силою.
Іслам сприяє виникненню у мусульманина духовної сили, навіть якщо її прояви будуть матеріальними чи моральними, оскільки в цій релігії дух вважається основою усього життя. Ісламська акида є основою життя мусульманина, халял і харам — мірилом його дій, а прагнення до довольству Аллаха — головною метою. Мусульманин повинен виконувати усі свої дії, малі і великі, згідно з наказами і заборонами Аллаха, усвідомлюючи свій зв’язок з Ним. Усвідомлення і відчуття зв’язку з Аллахом — це фундамент, на якому засноване життя мусульманина. Це та сила, яка мотивує його виконувати будь-яку дію, маленьку чи велику, і це дух, який присутній в усіх його справах . Ступінь духовної сили прямо пропорційний ступеню усвідомлення і відчуття зв’язку з Аллахом. Отож, мусульманин повинен мотивуватись тільки духовною силою, оскільки це невичерпний скарб, секрет успіху і перемоги.
Із книги «Ісламська думка»
