Протидія курайшитів ісламському заклику не була чимось неочікуваним, оскільки Посланець ﷺ вивів на вулицю згуртування, а його заклик став публічним і кидаючим виклик.
Сам заклик вже говорив про те, що курайшити і суспільство Мекки будуть протистояти йому, оскільки Пророк ﷺ закликав до покори і поклоніння Єдиному Аллаху, відкидаючи решту божества і відмовляючись від системи, в якій жило суспільство. Він засуджував їх божества, їх низький образ життя і несправедливий спосіб заробітку. Пророк ﷺ кидав в них істину, а курайшити кидали в нього брехню. Незважаючи на усі знущання, чутки і блокади, він відкрито і прямо закликав людей до Ісламу, не говорячи двозначно, не проявляючи поступливості і гнучкості, не слідуючи шляхом лестощів і сліпого подражання. Посланець ﷺ зміг достукатись до людей, і релігія почала поширюватись.
Коли дядько і дружина Пророка ﷺ померли, а курайшити підсилили тиск, він вирушив у Таїф, шукаючи у племені Сакіф допомоги і захисту для релігії. Він сподівався, що це плем’я прийме Іслам, але воно відкинуло Пророка ﷺ найгіршим чином. Навіть в Мекку Посланець Аллаха ﷺ після Таїфа зміг зайти тільки під покровительством, яке йому надав аль-Мутім ібн Аді. З кожним днем курайшити лише підсилювали тиск на Пророка ﷺ. Так, вони заборонили людям слухати його, але і це не відвернуло його від заклику. У сезон паломництва Мухаммад ﷺ звертався з закликом до прибуваючих племен, повідомляючи їм, що він — Посланець Аллаха ﷺ,і вимагаючи від них увірувати. Але його дядько Абу Ляхаб ходив услід за ним і звинувачував його в брехні, закликаючи арабів не слухати його. Пророк обійшов племена Кінда, Кальб, Бану Ханіфа і Бану Амір ібн Саса, але ніхто не слухав його, а деякі навіть відкинули заклик у грубій формі. Племена бачили, що кожного помічника Пророка ﷺ курайшити вважають ворогом, і це усугубило ситуацію. Заклик у Мецці і околицях став неможливим, оскільки мекканське суспільство застигло і не хотіло відмовлятись від невір’я. Коли спроби і знущання над мусульманами підсилились, до Посланця Аллаха ﷺ прийшов Абдуррахман ібн Ауф з деякими сподвижниками і попросив дозволу на використання зброї проти курайшитів, заявивши: «Будучи ідолопоклонниками, ми були сильні, а увірувавши, ми стали приниженими!». Посланець Аллаха ﷺ сказав їм:
إِنِّي أُمِرْتُ بِالْعَفْوِ فَلا تُقَاتِلُوا الْقَوْمَ
«Мені велено прощати людей, тому не бийтесь з ними» (Ібн Абу Хатім, Насаі, Хакім).
Звідси видно, як Посланець Аллаха ﷺ пройшов в Мецці два етапи:
Перший — етап навчання, просвіти, ідейної і духовної підготовки. Іншими словами, етап усвідомлення ідей, втілення ідей в особистостях і побудова згуртування навколо цих ідей.
Другий — етап поширення заклику і ідейної боротьби, етап передачі ідей у суспільство, щоб воно прийняло їх і застосувало у своєму житті. На цьому етапі багато людей увійшли в Іслам, зрозуміли і прийняли його ідеї і вступили в боротьбу з метою добитися застосування ідей Ісламу у житті суспільства.
Що стосується першого етапу, то це заклик людей до Ісламу, просвіта ідеями Ісламу, виховання у дусі законів Ісламу і побудова згуртування навколо ісламської акиди. Іншими словами, це етап прихованої побудови згуртування для подальшого несення заклику, і в нього увійшли ті, хто був здатен нести ношу заклику. Посланець Аллаха ﷺ не зупинився на заклику, він продовжив просвіщати ідеями тих, хто увійшов в Іслам,збираючи їх в домі аль-Аркама. Ті, які увірували, згуртувались в одну групу, а їх віра і рішучість зміцнювались з кожним днем. Вони усе більше усвідомлювали важливість своїх знань і готувались жертвувати заради релігії. Ця релігія остаточно зайняла місце у їх серцях і усе більше розганяла кров по їх жилам. Вони не могли приховувати в собі Іслам, незважаючи на прихованість їх згуртування і зібрань. Вони говорили про Іслам кожному, кому довіряли і в кому бачили схильність до прийняття Ісламу. Таким чином, люди відчували теплоту заклику. Заклик пройшов етап підготовки і міг вирушати по своєму шляху. Тому почали робитись спроби запустити громадський заклик, відкрито звертаючись до людей. На цьому закінчився перший етап — етап прихованої побудови згуртування і просвіти тих, хто увійшов у цю групу.
Потім почався другий етап — етап взаємодії з суспільством і боротьби. На цьому етапі людей знайомили з ідеями Ісламу. Вони слухали і приймали, або відкидали і нападали. Внаслідок цього зіткнення невір’я і брехня зазнали поразки, а віра і правда отримали верх. На цьому етапі стикнулись дві протилежні ідеї і дві протилежні групи людей. Це зіткнення почалось, коли Посланець ﷺ вже поширив заклик серед усіх людей, відкрито кидаючи виклик ідеям невір’я. До Посланця Аллаха ﷺ продовжували приходити аяти, які містили заклик до єдинобожжя, нападки на ідолопоклонство, засуджування сліпого подражання отцям і дідам. Окрім того, в аятах, як ниспосилались, засуджувались аморальні види відносин, гріховна торгівля, така як обважування, і так далі. Пророк ﷺ звертався до груп людей, а не до окремих особистостей, вимагав від них прийняття Ісламу і надання допомоги релігії. Тому ворожнеча між ним ﷺ і курайшитами з кожним разом усе загострювалась. Заклик сконцентрувався на груповій просвіті у гуртках, які проходили в домах і ущелинах. Тепер з закликом звертались не лише до тих, в кому спостерігалась схильність до прийняття Ісламу, а й до усіх людей. Груповий заклик і просвіта дали свої результати, оскільки гнів курайшитів підсилився, адже вони відчули загрозу, що наближається. Оскільки старі методи не працювали,вони почали вживати серйозні кроки у боротьбі проти Ісламу, підсиливши знущання і гоніння. Але публічний заклик призвів до того, що кожен житель Мекки почув про Іслам і Аллаха. Багато людей увійшли в Іслам. Кордони заклику розширились до небувалих розмірів, хоча носії заклику і переживали найважчі часи через тортури і спричиняємий тиск. Атаки Посланця Аллаха ﷺ на невір’я і викриття невірних штовхали курайшитів на більш жорстокі дії. Це етап став найважчим для Пророка ﷺ і сподвижників.
Якщо перехід із етапу просвіти до етапу взаємодії — це найбільш тонкий період, оскільки він потребує мудрості, терплячості і точності, то етап взаємодії — це найбільш складний період, оскільки він потребує сміливості, відкритості, рішучості і терпіння, не думаючи про наслідки. На цьому етапі мусульмани зустріли найбільш сильне протистояння, і в них проявилась сила віри, рішучість і щирість.
Посланець Аллаха ﷺ діяв разом зі своїми сподвижниками, переносячи усі труднощі на цьому шляху. Деякі послідовники Пророка ﷺ втекли в Ефіопію, боячись за свою релігію, деякі загинули від тортур, а деякі витримали. Це тривало досить довго, так що був час змінити мекканське суспільство. Проте жорстока протидія заклику не дозволило цьому трапитись. Багато арабських племен в околицях Мекки та інші люди зайняли тверду позицію проти Ісламу, оскільки не хотіли псувати відносин з курайшитами. Справа наближалась до третього етапу — етапу застосування Ісламу за межами Мекки. Пророк ﷺшукав підтримки для релігії в інших племен, щоб отримати можливість роз’яснювати людям далі Іслам.
